fbpx

Що таке IT-піратство і як не стати «піратом»

In: ІТ-право, Право інтелектуальної власності, Статті правова тематика 11 Apr 2019 Tags: ,
контакти Адвокатського бюро “Яновський і партнери”

+38 (032) 247-01-00+38 (067) 000-13-27

е-mail: yp@zkg.ua Viber Messenger Telegram

Під піратством у сфері інтелектуальної власності (ІВ) розуміють несанкціоноване копіювання, поширення та продаж об’єктів авторського права. У ХХІ ст. ця проблема, ймовірно, є найглобальнішою в мережі Інтернет, та не втрачає своєї актуальності сьогодні.

Комп’ютерне піратство

Комп’ютерне піратство визначають у широкому та вузькому розумінні, суть першого з яких полягає у неправомірному використанні фільмів, музичних творів, програмного забезпечення (ПЗ), баз даних, інших об’єктів інтелектуальної власності, за допомогою комп’ютерів, зокрема в мережі Інтернет; а вузького – тільки розповсюдження ПЗ.

Видами порушення прав інтелектуальної власності зазвичай є створення копії об’єкта та його продаж або передача третім особам без правової підстави; перепродаж легально придбаного твору; публічне поширення без згоди автора або правовласника; ввезення на митну територію держави контрафактних примірників; онлайн трансляція (стрімінг) без дозволу правовласника тощо.

Щодо власне способів поширення піратського софту, виділяють його чотири види:

    • Класичне комп’ютерне піратство – контрафактні або «кустарні» (самостійно виготовлені) диски, встановлення ПЗ на замовлення невідомими «спеціалістами» (які не є представниками компанії-розробника);
    • Підробка маркування (сертифікатів автентичності, наприклад СОА від Microsoft) або їх повторне використання на контрафактних примірниках дисків ПЗ;
    • Порушення правил ліцензування (second hand software) – полягає у придбанні ліцензованого примірника програми та наступний його перепродаж або надання в оренду всупереч умовам ліцензії;
    • Поширення легальних ключів продукту (Product Key) – продаж в мережі Інтернет або вільне розміщення серійних ключів активації ПЗ;
  • Злом програми за допомогою спеціального класу ПЗ (crack, keygen) – їх встановлення із метою зняття обмежень у програмному продукті, пов’язаних із вбудованим захистом від неправомірного використання.

Основною причиною виникнення явища піратства є економічна. Проте воно ж одночасно є одним із факторів, що значно гальмує розвиток всієї ІТ-індустрії, підриває репутацію розробників, знижує цінність послуг, попит на ліцензійний софт, призводить до втрати робочих місць, неотримання доходів та відсутність реінвестицій.

Не варто також забувати і про шкоду комп’ютерного піратства для користувачів – придбання та використання неліцензійного програмного забезпечення несе за собою ряд різноманітних ризиків, в тому числі:

    • Технічні: контрафактні програми нерідко містить вразливі місця, «закладки» або власне інтегрований зловмисний код. Встановлення піратського ПЗ пов’язана із можливим витоком даних, крадіжкою комерційної, конфіденційної та платіжної інформації, проникненням у мережі даних та пошкодженням комп’ютерних систем.
    • Фінансові: включають витрати на судову тяганину, штрафи, конфіскації комп’ютерних систем та обладнання, фінансові втрати внаслідок дії вказаних вище технічних ризиків.
    • Репутаційні: більшою мірою стосуються великого бізнесу, судові справи проти якого мають значення для контрагентів та інвесторів.
  • Юридичні: заходи цивільно-правової, господарської, адміністративної та кримінальної відповідальності.

Піратство позбавляє користувачів засобів захисту, що забезпечуються ліцензійним ПЗ, гарантій повернення коштів, технічного обслуговування, підтримки нових версій та оновлення даних.

Відповідальність

Безумовно, найголовнішим методом боротьби із піратством є належна правова охорона продуктів інтелектуальної власності. Охорона готового програмного продукту здійснюється як літературного твору згідно закону про авторське та суміжні права. Таке ототожнення не є логічним і не відповідає сутності таких продуктів, проте закріплене і на міжнародному рівні. Крім того, із правової точки зору сам вітчизняний механізм захисту авторських прав та протидії піратству є недосконалим.

У зв’язку із порушенням прав на комп’ютерні програми, можуть наставати такі види юридичної відповідальності та спеціальні санкцій:

    1. Позбавлення доступу до нелегально розміщеного в інтернеті. У разі виявлення фактів неправомірного використання об’єкту ІВ (власне комп’ютерних програм, а також інших творів – аудіовізуальних, музичних, відеограм тощо), яке здійснено у мережі інтернет, правовласник за правовою допомогою адвоката може ініціювати блокування використання об’єкту та наступне притягнення до адміністративної відповідальності власника веб-сайту або хостингу.
    1. Блокування пошукових запитів піратських ресурсів в Google та соціальних мережах – правовласник має можливість звернутись із відповідною формою або скаргою та у випадку підтвердження незаконності розміщення об’єктів авторського права, посилання на них будуть видалені.
    1. Господарська та цивільно-правова відповідальність суб’єктів застосовується із метою припинення дій, що порушують авторські права, заборони використання об’єктів ІВ, визнання прав, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, у т.ч. упущеної вигоди або отриманого порушником доходу від неправомірного використання прав, вилучення із цивільного обігу контрафакту та його знищення.
    1. Адміністративна відповідальність за ст. 51-2 КУпАП за незаконне використання твору, привласнення авторства або інше умисне порушення авторських прав; також склади відповідних правопорушень передбачені ст. 164-9 (незаконне розповсюдження примірникыв комп’ютерних програм) та ст.164-13 (порушення законодавства у сфері лазерних дисків для систем зчитування).
  1. Кримінальна відповідальність за ст. 176 КК України за незаконне відтворення, поширення ПЗ та баз даних, а також фінансування таких діянь, у випадку, якщо порушення авторських прав призвело до матеріальних збитків у великому розмірі (як мінімум). Розмір збитку у суді визначається експертизою.

Проблемним моментом є виявлення особи, яка здійснює порушення в Інтернеті. Публічний доступ до конфіденційних даних фізосіб, які знаходяться у володінні домену, заборонений. Як виявляється на практиці, реєстратори доменів також не розкривають зазначену інформацію, навіть на адвокатські запити. Єдиною можливістю встановити особу правопорушника або власника піратського ресурсу – це звернення до суду. Сам судовий процес віднімає багато часу та нервів, а вилучення комп’ютерних систем та проведення експертиз встановленого ПЗ блокує бізнес-процеси. Але у випадку позитивного (для правовласника) рішення, санкції, передбачені українським законодавством, є значними. Видається, що вартість ліцензійних програм є меншою від штрафів та сум відшкодувань.

У наукових колах існує дискусія, на кого потрібно покладати відповідальність за незаконне використання софту – провайдерів, власників доменів або кінцевих користувачів? Завантажуючи вільно розміщену в мережі неліцензійну комп’ютерну програму, користувачі порушують закон, але з іншого боку піратські ресурси створюють можливість для розміщення або власне розміщують контрафактну продукцію. Ця модель по-різному вирішується у зарубіжних країнах, наприклад у Франції прихильників нелегального контенту провайдери відключають від Інтернету, а у Великій Британії у разі скачування неліцензійного ПЗ накладається штраф у розмірі 50 тис. фунтів стерлінгів.

На практиці існуюча різноманітність, пов’язана з вирішенням правових проблем використання в мережі Інтернет творів, що охороняються авторським правом, зводиться до трьох основних підходів:

    1. Охорона авторських і суміжних прав в Інтернеті недоцільна взагалі;
    1. Охорона прав в Інтернеті традиційними правовими засобами неможлива. Необхідно створити принципово новий правовий механізм вирішення проблеми;
  1. Охорона прав в Інтернеті традиційними (тут – репресивними) засобами необхідна і можлива шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства.

Таким чином, причин не бути «піратом» більш ніж достатньо: використання піратського софту протизаконно та тягне за собою настання негативних наслідків; поширювачі контрафакту не гарантують його якість чи безпечність; ПЗ сервісно та технічно не підтримується розробником; відсутні легальні оновлення даних. Число зловмисних програм в Інтернеті має більше мільйону модификацій. За деякими статистичними даними, близько 3/4 всіх піратських сайтів та файлообмінників мають вбудовані процеси завантаження та налаштування шкідливого ПЗ, 1/4 містить троянські коди. Негативний вплив здійснюється на економіку держави – прибуток, отриманий від продажу неліцензійного ПЗ не надходить до відкритої економіки, призводить до відсутності коштів на створення нових програм розробником, втрати робочих місць, несплати податків. Але найголовніше – у кожного мають бути цивілізовані моральні цінності.

Протидія

Підвищення ефективності реалізації правових норм, посилення захисту власне авторського права, просвітницькі заходи серед населення, а також пропаганда переваг ліцензійної продукції є необхідними та дієвими заходами у боротьбі з піратством, що можуть бути здійснені спільними зусиллями авторів, правовласників, при підтримці держави. В Україні створено громадську організацію «Українська Антипіратська Асоціація» (УАПА), метою діяльності якої є розробка рекомендацій по розвитку і вдосконаленню законодавства, освітні та інформаційні заходи щодо підвищення знань про авторські права, захист прав членів УАПА і сприяння державним органам у виявленні порушень прав на інтелектуальної власності та ін. Позитивно оцінюють в Україні діяльність Кіберполіції (департамент Нацполіції), завданням якої є протидія кіберзлочинності. У 2018 році департаментом було припинено роботу 40 піратських ресурсів.

Ефективність протидії піратству на власному досвіді доведено багатьма країнами. Серед лідерів у боротьбі за авторські права в Інтернеті – США, Франція, Нідерланди, Данія Швеція, Японія, – разом із тим, в цих державах, окрім нормативної бази, в її основу покладена особиста відповідальність та висока правосвідомість кожного громадянина.

Теорія відкритого інтернету

Безперечно – піратство є протиправною діяльністю та карається законом.

Але згадаємо 90-ті роки – стихійна торгівля у підземці, на зупинках та ринках нелегальними копіями голівудських фільмів на касетах, дискети Super Mario та диски з Windows-95. Поняття ліцензійності та авторських прав ще взагалі не існувало у розумінні громадян. Із поширенням Інтернету відкрився новий, абсолютно безкоштовний та ще простіший спосіб отримання комп’ютерних програм. Але піратство 90-х зіграло, без перебільшення, величезну роль у комп’ютеризації країн СНД. На контрафактному софті виросло ціле покоління програмістів, фотошоперів, дизайнерів, монтажерів, архітекторів і т.д. Чи можна уявити, як би розвивалась ІТ-індустрія в нашій державі, якби поява будь-якого програмного забезпечення відбулась на 10 років пізніше, і була доступна тільки для заможного кола населення? Десятиліття «халяви» сформували наші особливості менталітету, які не можливо ігнорувати у боротьбі з піратством.

Як свідчить статистика, програмне забезпечення із дуже високими цінами продається у малій кількості, в той час як їх нелегальні копії розлітаються інтернетом. Звісно, залишаються програми із захмарними цінами, проте абсолютно всі з них є інструментами для певного виду професійної діяльності та у жодному разі не використовуються пересічними громадянами. У такому випадку, оскільки за допомогою ІТ-продукту буде створено нові об’єкти із подальшою їх комерціалізацією, абсолютно адекватним є вартісне придбання ІТ-продукту, принаймні як «дякую» її розробникам. Формування ціноутворення на ринку ІТ та в мережі Інтернет починає бути зрозумілим для молоді, що починає свою справу (тренд на стартапи в Україні) та більш за все усвідомлюють мету і її співвідношення з необхідними ресурсами для її досягнення.

Дещо інша ситуація серед програм для особистого та щоденного користування. Показовими прикладами, які створюють нові правила ринку, є сучасні сервіси Google Play, AppStore та Apple Music, Spotify, MEGOGO, Steam, які відкривають повний доступ користувачам до відео, музики, комп’ютерних ігор на основі підписки або за адекватну ціну. Користувачі готові платити по $5-10 на місяць та отримувати звучний інтерфейс, якісний контент, технічну підтримку 24/7 та жодної необхідності пошуку піратських сайтів. Також, вже переважна більшість українців використовує ліцензійні продукти Microsoft і Windows, як тільки їх ціна стала доступною.

За час існування піратства багато користувачів звикли тільки до конкретних програмам або брендів-розробників. Цитуючи Білла Гейтса: «Поки люди крадуть, нехай вони крадуть наші програми. Таким чином вони «підсядуть» на них». Проте мало хто знає про існування та можливість використовувати спрощені програми, усічені версії або використання протягом пробного періоду. Але саме зараз, завдяки надзвичайно стрімкому розвитку ІТ, існує незчисленна кількість різних альтернативних продуктів та можливостей.

Так постало питання відкритості інтернету – центральна ідея піратства як доступність інформації, знань, культурної спадщини. Вільний доступ до контенту, максимальна свобода у зборі та поширенні комп’ютерної інформації стимулює розвиток освіти, наукових досліджень, культури. Як реакція у відповідь на нові виклики часу, з’явились безкоштовні програми й цілі операційні системи, новий тип програмного забезпечення Open Source (ПЗ із відкритим, загальнодоступним кодом), що надає готове функціональне ядро, достатнє для роботи та доступне для специфічних налаштувань, які відкрито поширюються у мережі. OpenSource – це в своєму роді знак руки допомоги від одних програмістів для інших, для усіх користувачів, оскільки дозволяє правомірно використовувати частину коду для переробки, створення нового продукту та навіть його наступного ліцензування та продажу. Вже зараз опенсорс витісняє деякі пропрієтарні програми. Дохід таких компаній формується не за рахунок продажу, а безпосередньо підтримки, налаштування та добудови сервісів, донатів (благодійних внесків), реклами, співпраці та інтеграції із іншими сервісами тощо. Чи можна цей феномен назвати піратством – мабуть ні, більш доречною буде аналогія з бібліотекою. Вона дає нам в вільному доступі інформацію, яку зібрали інші користувачі з різних джерел, світові ІТ-надбання.

Теорія відкритого інтернету має значну кількість прихильників. Міжнародний Піратський Інтернаціонал об’єднує більше 70 партій, при чому деякі мають реальний політичний вплив – Шведська Піратська Партія представлена у Європарламенті, Партія піратів Німеччини має мандати у місцевих виборних органах.

Більш того, є деякі наукові дослідження у цій сфері. У 2010 році у Гарвардському університеті було проаналізовано вплив Інтернет-піратства на ринок контенту, й отримано достатньо неочікувані результати: зниження продажів продукту залежить від пірингових мереж не більше ніж на 20%; піринг збільшує попит на живу музику та ціну на концертні квитки. Урядом Канади та Норвезькою школою менеджменту було ініційовано та проведено аналогічні дослідження, за результатами яких виявилось – ті, хто більше скачують безкоштовного контенту, у двічі більше купують ліцензійні продукти.  

Є й інша сторона цього процесу – авторська винагорода як стимул творчої діяльності. Чи не вийде так, що, дозволивши вільне поширення всього ІТ-надбання, як і в принципі об’єктів авторського права в цілому, ми залишимось без нових програм, книг, музики і фільмів? На сьогодні очевидним є дисонанс у інтересах авторів, правовласників та користувачів. Виходячи з цього, сучасним має стати формування збалансованої системи інтелектуального права, яка враховує інтереси всіх його учасників.

Таким чином, не можна однозначно негативно відноситись до явища ІТ-піратства. Доки існує явна диспропорція у платоспроможності користувачів та вартістю ліцензійного ПЗ, ситуація у питанні порушення авторських прав буде залишатись складною. Разом із тим, сучасні тенденції до об’єктивізації цін та переходу на модель ліцензій-підписок дають оптимістичні надії, що піратство, як явище, може зникнути самостійно – у ньому просто не буде сенсу. Крім того, у різноманітній ІТ-сфері існує безліч альтернативних дешевих або безкоштовних продуктів Open Source, які функціональні у повній мірі. Користувачі зі всього світу при наявності достатнього за швидкістю підключення до всесвітньої мережі щодня мають робити вибір – породжувати піратство або відкривати «нові горизонти». Правомірне використання програмного забезпечення є відображенням цивілізованої позиції та загальнолюдської культури.

Автор – юрист Марія Шуляківська,  адвокат – Олексій Яновський

Підписатися на новини

Підпишіться на щотижневий дайджест новин і будьте в курсі подій без зайвого спаму

Я приймаю умови про обробку і захист перосональних даних і даю згоду на їх обробку.
X