fbpx

Процедура ліквідації підприємства

контакти Адвокатського бюро “Яновський і партнери”

+38 (032) 247-01-00+38 (067) 000-13-27 е-mail: yp@zkg.ua

 Відразу застережемо, йтиметься про питання, пов’язані з ліквідацією юридичних осіб за власною ініціативою. До того ж зауважимо, що процедура ліквідації юридичних осіб різних організаційно-правових форм, за винятком деяких особливостей, майже однакова. В цій статті ми спробуємо зосередити свою увагу на тих процедурних моментах ліквідації, які є загальними для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми.

Що ж таке ліквідація?

 Ліквідація – це одна з форм припинення діяльності суб’єкта господарювання (юридичної особи). Нагадаємо: згідно зі ст. 104 ЦКУ і ст. 59 ГКУ, юридична особа припиняє своє існування шляхом ліквідації чи реорганізації. Так ось, при ліквідації діяльність припиняється без правонаступництва, тобто без переходу прав та зобов’язань юридичної особи, що ліквідується, до інших осіб. Отже, при ліквідації юридичної особи її права та обов’язки припиняються.

Реорганізація підприємства відрізняється від ліквідації тим, що під час її провадження майно, у тому числі права та зобов’язання, передаються іншому суб’єкту господарювання, який став правонаступником. Отже, при реорганізації юридичної особи її права та обов’язки переходять до іншої особи. Реорганізація може здійснюватися у вигляді: злиття, приєднання, поділу та перетворення.

Ліквідація підприємства: процедура

 Нас часто запитують, чи існує єдиний документ, що регламентує порядок ліквідації підприємства. Відразу відповімо, що ні. Різні етапи ліквідації юридичної особи регулюються окремими нормативними документами.

 До того ж нагадаємо, що внутрішній порядок ліквідації має бути передбачено установчими документами. Без цього підприємству може бути відмовлено в державній реєстрації. Але, як правило, в установчих документах дублюються законодавчі норми без їх уточнення для конкретного підприємства.

Початок процедури

Процедура ліквідації юридичної особи починається з прийняття відповідного рішення уповноваженого на це органу (особи) про ліквідацію підприємства.

 По-перше, таке рішення може самостійно прийняти власник (власники) підприємства – добровільна ліквідація. Дослівно за ЦКУ це звучить так: юридична особа ліквідується «за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, у тому числі у зв’язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами».

Важливим є те, що підприємство, яке є учасником (засновником) господарського товариства не ліквідується як юридична особа (ст. 3 Закону про госптовариства). Тому, якщо підприємство має намір ліквідуватися, йому необхідно вийти зі складу всіх господарських товариств, засновником яких воно є.

По-друге, таке рішення може бути зумовлено чинним законодавством. Наприклад, якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю не внесли (не повністю внесли) свої вклади, , то таке товариство підлягає ліквідації (згідно з п. 4 ст. 144 ЦКУ), а якщо вартість чистих активів акціонерного товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації  відповідно до п. 3 ст. 155 ЦКУ). Згідно зі ст. 132 ЦКУ обов’язковій ліквідації (реорганізації чи зміні організаційно-правової форми господарювання) підлягає повне товариство у випадку, якщо в ньому залишився один учасник. Згідно зі ст. 139 ЦКУ командитне товариство при вибутті всіх вкладників також підлягає ліквідації (або перетворенню на повне).

По-третє, таке рішення може винести суд – примусова ліквідація. При цьому державна реєстрація юридичної особи визнається недійсною. Це може бути здійснено через допущені при створенні такої особи порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, установлених законом. Поширений приклад – скасування державної реєстрації фіктивних фірм у зв’язку зі здійсненням реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу – засновника суб’єкта підприємницької діяльності.

По-четверте, ліквідація підприємства може здійснюватися у процесі визнання підприємства банкрутом згідно із Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Щодо кожного варіанта ліквідації у підприємств виникає безліч запитань. Як вже зазначалося вище, у даній статті ми розглянемо варіант т.з. «самоліквідації», тобто ліквідації підприємства за самостійним рішенням власника (власників).

Які особливості прийняття рішення про ліквідацію у підприємств різних організаційно-правових форм?

Дійсно, такі особливості є, причому властиві вони підприємствам різних організаційно-правових форм. Для зручності відповідь на це запитання наведемо у вигляді таблиці.

 Організаційно-правова форма  Рішення про ліквідацію  Примітки 
приймається  оформляється 
 Приватне підприємство    Власником    Рішенням    
 Товариство з обмеженою і додатковою відповідальністю    Зборами учасників    Протоколом зборів учасників    Рішення про ліквідацію приймається простою більшістю голосів учасників, за умови, що на них були присутні учасники (їх представники), котрі володіють сукупно понад 50 % голосів  
 Повне та командитне товариство    Зборами учасників товариства з повною відповідальністю    Протоколом зборів учасників    Рішення про ліквідацію приймається за загальною згодою всіх учасників  
 Акціонерне товариство    Загальними зборами акціонерів    Протоколом загальних зборів акціонерів    Рішення про ліквідацію приймається більшістю учасників не менше як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом, за умови, що у зборах брали участь акціонери, котрі володіють не менше 50 % голосів  

Звертаємо увагу, що аналогічно приймається рішення про призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу.

 Крім прийняття рішення про ліквідацію, орган (особа), який прийняв таке рішення про ліквідацію підприємства, має містити (п. 7 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»):

відомості про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта),

про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог.

Хто здійснює ліквідацію?

 Ліквідація підприємства здійснюється спеціально створюваною комісією, у складі якої можуть бути кілька чоловік – ліквідаційною комісією, або однією людиною – ліквідатором.

 При «самоліквідації» ліквідаційна комісія створюється власником чи уповноваженою ним особою. При цьому, за рішенням таких осіб функції комісії можуть покладатися на орган управління такої юридичної особи (п. 3 ст. 105 ЦКУ). Що це означає? Те, що до складу ліквідаційної комісії увійдуть особи, які здійснюють управління підприємством, а функції з ліквідації підприємства виконуватимуться ними в межах їх трудових функцій. На невеликих підприємствах ліквідація може здійснюватися однією фізичною особою – ліквідатором, яким може бути директор підприємства.

Зауважимо, що нормативними документами склад ліквідаційної комісії у разі «самоліквідації» підприємства не регламентовано. Як правило, до складу комісії входять, зокрема, керівник підприємства (як голова ліквідаційної комісії), головний бухгалтер та інші працівники підприємства. Також до нього може бути включено осіб зі сторонніх організацій (наприклад, фахівців з аудиторської чи юридичної фірми). При ліквідації підприємства, у статутному фонді якого є державна частка, до складу комісії обов’язково включається представник власника держмайна відповідного державного органу.

Бажано, щоб кількість осіб, які входять до складу ліквідаційної комісії, була непарною і становила не менше трьох чоловік, що зручно при підрахунку голосів з метою прийняття будь-яких рішень. Звичайно, це не стосується випадків, коли ліквідація здійснюється однією особою – ліквідатором.

Який статус у ліквідаційної комісії?

У п. 3 ст. 105 ЦКУ передбачено, що від дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять усі повноваження щодо управління справами підприємства. Це дозволяє стверджувати, що така комісія є уповноваженим представником такого підприємства. Разом із тим слід мати на увазі, що комісія не має статусу юридичної особи, а підприємство, що ліквідується, в період її роботи статусу юридичної особи не втрачає.

Таким чином, усі операції підприємства, що ліквідується, оформляються безпосередньо на підприємство, у всіх документах використовуються реквізити підприємства. А ліквідатор або голова ліквідаційної комісії (члени комісії) є представником підприємства та працює від його імені.

Власник(и) підприємства у разі прийняття рішення про ліквідацію підприємства комісією з ліквідації повинні визначити строк для передачі такій комісії бухгалтерської та іншої документації підприємства, стосовно якого прийнято рішення про ліквідацію, печатки та штампів, матеріальних та інших цінностей такого підприємства. Передачу повинні провести відповідні посадові особи. Якщо ж проведення ліквідації покладуть на орган управління, то у проведенні такої передачі потреби немає.

 

Як оформляються взаємовідносини з особами, котрі здійснюють ліквідацію?

При «самоліквідації» всі питання, у тому числі і стосовно оплати праці осіб, які залучаються до ліквідації, вирішує власник. У власника(ів) підприємства з членами ліквідаційної комісії (колегіальний орган) або ліквідатором (коли ліквідацією займається одна людина) можуть бути:

трудові відносини (якщо ліквідацію буде доручено органу управління підприємством чи директору);

 – цивільно-правові відносини (у решті випадків).

Отже, якщо ліквідацію провадить орган управління підприємством або директор, ліквідаційна процедура здійснюватиметься в межах їх трудових функцій. Тобто вони продовжуватимуть роботу в межах трудових відносин, що вже склалися, до повного закінчення ліквідаційної процедури. Зауважимо, що цей варіант має істотні недоліки. По-перше, виплачувана зарплата (а в цьому випадку винагороду, що виплачується членам ліквідаційної комісії або ліквідатору, інакше не назвеш) підлягає оподаткуванню «за повною». По-друге, виникає необхідність подання звітності щодо «зарплатних» податків та зборів, тоді як у підприємства можуть бути можливості знятися з обліку як платника принаймні «зарплатних» внесків задовго до закінчення ліквідаційної процедури.

У решті випадків відносини між власником і членами ліквідаційної комісії або ліквідатором перебуватимуть у полі цивільно-правових відносин і регулюватимуться ЦКУ. А оскільки це сфера договірних відносин, існує багато різних варіантів оформлення таких відносин.

Розглянемо деякі варіанти. При цьому, важливим буде факт того, чи оплачується діяльність ліквідатора або ліквідаційної комісії і чи є особа, яка провадить ліквідацію, суб’єктом підприємницької діяльності.

Якщо діяльність осіб, які займаються ліквідацією, оплачується, то, на наш погляд, найбільш прийнятний варіант, коли ліквідатор або голова ліквідаційної комісії матиме статус суб’єкта підприємницької діяльності. Чому? У такому разі підприємство буде звільнено від обов’язку щодо нарахування і сплати податків та зборів з виплачуваного доходу і подання відповідної звітності (звичайно, якщо члени ліквідаційної комісії перебуватимуть у фінансових відносинах тільки з головою ліквідаційної комісії як суб’єктом підприємницької діяльності). Між власником(ами) та фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності укладається договір на надання послуг з ліквідації підприємства.

При іншому варіанті, коли ліквідатор або члени ліквідаційної комісії виступають як фізичні особи – громадяни, між такими особами та власником(ами) можуть укладатися договори підряду. При цьому саме підприємство, що ліквідується, має потурбуватися про нарахування та утримання податків і зборів з доходу, виплачуваного особам, які провадять ліквідацію підприємства, а також про подання відповідної звітності.

 Поширеним є запитання: чи можуть ліквідатор або члени ліквідаційної комісії працювати без оплати? Відповідаємо: якщо вони згодні на це, то можуть. У такому разі найкраще укласти договір про безоплатне надання послуг. При цьому згідно зі ст. 904 ЦКУ замовник (власник(и)) зобов’язаний відшкодувати виконавцю (ліквідатору, членам ліквідаційної комісії) усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пов’язані з проведенням ліквідаційної процедури).

 Отже, підбиваючи підсумок цьому питанню, вважаємо, що відносини власника(ів) та ліквідатора (членів ліквідаційної комісії) має бути оформлено документально: цивільно-правовим або трудовим договором.

 

Повідомлення органу реєстрації. Публікація оголошення.

Про прийняте рішення про ліквідацію підприємства слід повідомити орган державної реєстрації (державного реєстратора) за місцезнаходженням підприємства.

Для цього державному реєстратору слід подати:

–       примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально посвідчену копію) рішення щодо припинення юридичної особи;

  • примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта – для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, – у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи

 На підставі вищевказаних документів державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запис про рішення щодо припинення юридичної особи.

З дати внесення до ЄДР вищевказаного запису забороняється:

–       проведення державної реєстрації змін до установчих документів вказаної юридичної особи;

–       внесення змін до ЄДР щодо відомостей про відокремлені підрозділи;

–       проведення державної реєстрації юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, яка ліквідується.

Про внесення вказаного запису до ЄДР державний реєстратор повідомляє орган статистики, державної фіскальної служби, пенсійного фонду.

Публікація оголошення про прийняття рішення про ліквідацію здійснюється автоматично.

Зняття з обліку у органі ДФС та ПФУ

Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу.

 У разі прийняття рішення про припинення юридичної особи призначається та одночасно проводиться документальна позапланова перевірка юридичної особи та її не знятих з обліку відокремлених підрозділів.

За результатами проведення відповідних заходів у зв’язку з ліквідацією платника податків, але не пізніше дня закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог відповідальні працівники таких підрозділів (органів) вносять до Єдиного банку даних юридичних осіб або підтверджують інформацію щодо наявності / відсутності заборгованості зі сплати податків і зборів.

3) у Пенсійному фонді України

Відповідно до  Порядку взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Правління  ПФУ  № 21-6 від 27.09.2010 р. (п. 5), у разі отримання від державного реєстратора повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, орган Пенсійного фонду в 10-денний термін проводить документальну перевірку платника щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску. На основі акта перевірки платник здійснює остаточні розрахунки.

За наявності заборгованості у платника, державна реєстрація якого припиняється, орган Пенсійного фонду складає у двох примірниках довідку про борг за всіма видами платежів, один з яких надсилає ліквідаційній комісії, другий – правонаступнику, якщо він є.  У разі неможливості погашення боргу зобов’язання з його сплати переходять до правонаступника. При цьому працівники органів Пенсійного фонду на підставі акта перевірки проводять відповідні операції у картках особових рахунків платників єдиного внеску щодо зменшення боргу за місцем обліку платника, державна реєстрація якого припиняється, та відображення сум боргу за місцем обліку правонаступника.

Орган Пенсійного фонду закриває справу платника єдиного внеску після остаточного погашення ним недоїмки зі сплати єдиного внеску та інших платежів або передачі боргу за місцезнаходженням правонаступника. Реєстраційний номер знятого з обліку платника єдиного внеску надалі не використовується, його платежі враховуються органом Пенсійного фонду до кінця поточного року.

Довідка про відсутність заборгованості за формою згідно з додатком 4 видається органом Пенсійного фонду після проведення розрахунків у вищевказаному порядку.

Звертаємо увагу: якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (п. 3 ст. 110 ЦКУ).

 

З якого моменту підприємство вважається ліквідованим?

 Юридична особа вважається ліквідованою від дня внесення відповідного запису про її ліквідацію (припинення в термінах ЦКУ) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

 До настання цього моменту підприємство має затвердити ліквідаційний баланс і припинити всі свої права та обов’язки, у тому числі й щодо розрахунків з учасниками (засновниками).

 Звертаємо увагу, що до виключення підприємства з Єдиного державного реєстру воно зобов’язане вести податковий та бухгалтерський облік. Так, згідно зі ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Податковий облік підприємство (в особі ліквідаційної комісії чи іншого органу, уповноваженого на проведення ліквідації підприємства) зобов’язане вести до моменту зняття його з обліку в податковому органі як платника податків. Це стосується і розрахунків з Пенсійним фондом. Отже, до моменту зняття з обліку юридичної особи як платника податків, зборів, обов’язкових платежів ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана здійснювати розрахунок зобов’язань щодо таких податків, зборів, обов’язкових платежів, сплачувати їх і подавати відповідну звітність.

 Таким чином, під час проведення ліквідації підприємства (ліквідаційних заходів) ведення бухгалтерського та податкового обліку на цьому підприємстві здійснюється в загальному порядку. У зв’язку з цим не варто забувати про обов’язок підприємства під час проведення ліквідації подавати фінансову та податкову звітність. Як свідчать численні запитання наших клієнтів, неведення на підприємстві обліку та неподання звітності до моменту зняття підприємства з обліку як платника податків та зборів є досить поширеною помилкою.

 А коли ми можемо остаточно відповісти на запитання: чи вистачає коштів для розрахунків з кредиторами? Не раніше закінчення строку для пред’явлення кредиторами вимог, який не може становити менше двох місяців із дати опублікування оголошення про ліквідацію. А що з цього випливає? Для початку ліквідаційної процедури цілком досить оголошення в офіційному друкованому виданні органу державної влади.

 Якщо надалі виявиться, що майна підприємства не вистачає для розрахунку з кредиторами, то в місячний строк від дня виявлення такої обставини комісія з ліквідації (або власник підприємства-кредитора, якщо подібне виявлено до її створення) має звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство підприємства.

 

Інвентаризація

 Спочатку зупинимося на наслідках прийняття рішення про ліквідацію підприємства, що зумовлюють його діяльність під час ліквідаційної процедури (узятих за аналогією із Законом про банкрутство):

 – підприємницька діяльність завершується закінченням технологічного циклу щодо виготовлення продукції в разі можливості її продажу;

– строк виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав;

 – вимоги за зобов’язаннями підприємства, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

 Вважаємо, що з урахуванням цих особливостей і повинні провадитися інвентаризація, оцінка майна, розрахунки з кредиторами та учасниками.

 При ліквідації підприємства обов’язковим є проведення інвентаризації. Це передбачено п. 12 Порядку подання фінансової звітності. Однак цими документами не визначено конкретну дату, на яку потрібно провадити таку інвентаризацію. Логічно припустити, що на дату прийняття рішення про ліквідацію. Провадити інвентаризацію потрібно перед складанням проміжного ліквідаційного балансу.

 Проведення інвентаризації при ліквідації підприємства здійснюється в загальному порядку, передбаченому Інструкцією з інвентаризації. При цьому провадиться інвентаризація: основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, тобто всіх активів і зобов’язань.

 Результати інвентаризації відображаються в бухгалтерському та податковому обліку в звичайному порядку. Особливу увагу варто звернути на:

 – відображення в обліку надлишків та нестач;

 – списання заборгованостей зі строком позовної давності, що минув.

 

Як оцінити майно?

Необхідність такої оцінки пов’язана з тим, що майно – одне із джерел погашення боргів перед кредиторами підприємства, що ліквідується.

 При оцінці майна підприємства, що ліквідується, слід пам’ятати, що з моменту прийняття рішення про ліквідацію підприємства його активи та зобов’язання оцінюються виходячи з припущення, що діяльність цього підприємства припиняється і продовжуватися надалі не буде. Інакше кажучи, перестає «працювати» один із десяти основних принципів бухгалтерського обліку – принцип безперервності (ст. 4 Закону про бухоблік), тобто оцінка активів та зобов’язань підприємства, що ліквідується, провадиться в особливому порядку.

 Порядку проведення такої оцінки в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (далі – П(С)БО) немає. Порядок надання та розкриття інформації про припинення діяльності підприємства у фінансовій звітності розглянуто в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (далі – МСБО) (на підставі яких розроблялися українські стандарти), а саме в МСБО 35.

 Згідно з п. 18 МСБО 35 цей стандарт не встановлює будь-яких нових принципів визнання та оцінки. Основна його вимога полягає в тому, що підприємству слід дотримуватися принципів та виконувати деякі процедури, встановлені іншими стандартами. Перш за все такими процедурами є оцінка корисності активів (оскільки при ліквідації підприємства його активи можуть утратити свою цінність) і перегляд сум забезпечення (адже в разі прийняття рішення про ліквідацію підприємства в нього можуть виникнути непередбачені зобов’язання).

 Оцінка майна підприємства, що ліквідується, полягає переважно у приведенні вартості активів до вартості їх можливої реалізації та визнанні додаткових зобов’язань (наприклад, вихідні допомоги працівникам) або зменшенні забезпечення для відшкодування майбутніх витрат (наприклад, на оплату відпусток працівників), що виникають у підприємства у зв’язку з прийняттям рішення про ліквідацію. Як правило, оцінці підлягають запаси, основні засоби та зобов’язання.

 Звертаємо увагу, що при ліквідації державних, комунальних підприємств та підприємств (господарських товариств) із державною (комунальною) часткою майна оцінка майна повинна провадитися суб’єктами оцінної діяльності, котрі мають кваліфікаційне свідоцтво оцінювача. До послуг оцінювача обов’язково вдаватися і при проведенні переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку (ст. 7 Закону про оцінку майна).

 При ліквідації підприємства іншої форми власності для оцінки його майна також можна скористатися послугами оцінювача. Однак у цьому випадку залучення оцінювача не є обов’язковим і здійснюється воно виключно за рішенням самого підприємства.

 

Як «розпрощатися» з працівниками?

 Слід зауважити, що в КЗпП з метою захисту найманих працівників підприємства, що ліквідується, передбачено певні правила стосовно порядку припинення трудових договорів із найманими працівниками. На що варто звернути увагу?

Підстава для розірвання трудового договору. Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП ліквідація підприємства (а точніше, прийняття рішення про ліквідацію) є підставою для розірвання власником чи уповноваженим ним органом (комісією з ліквідації) трудового договору, укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення строку його дії. Більше того, на зазначеній підставі може бути звільнено працівників у період їх тимчасової непрацездатності.

 У трудовій книжці у графі «Відомості… про припинення роботи із зазначенням причин» може бути зроблено такий запис: «Звільнений у зв’язку з ліквідацією підприємства. Підстава: п. 1 ст. 40 КЗпП». І звичайно ж, такий запис має здійснюватися на підставі наказу, яким, до речі, можна звільнити хоч відразу всіх працівників підприємства, що ліквідується.

 Трудові книжки (звичайно ж, оформлені належним чином) повинні видаватися працівникам у день їх звільнення. Також працівникам потрібно видати копію наказу (виписку з наказу) про їх звільнення (ст. 47 КЗпП).

Згода профспілки. Розірвання трудового договору в разі ліквідації підприємства не потребує згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ст. 43-1 КЗпП).

Попередження працівників. Про майбутнє звільнення працівників необхідно попередити заздалегідь – за два місяці до дати звільнення. З наказом їх необхідно ознайомити під розпис (що й буде фактом, що підтверджує повідомлення).

Надання інформації. Інформація про ліквідацію підприємства надається, профспілкам. Звертаємо увагу, що профспілки мають право вносити пропозицію відповідним органам про перенесення строків або тимчасове припинення заходів, пов’язаних зі звільненням працівників.

Обов’язкове працевлаштування. Деякі категорії працівників, які звільняються у зв’язку з ліквідацією підприємства, підлягають обов’язковому працевлаштуванню. Це, зокрема: вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до трьох років, у тому числі й ті, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною (а в деяких випадках – до шести років), самотні матері за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. Причому законодавці потурбувалися про мотивацію власника чи уповноваженого ним органу до найшвидшого працевлаштування зазначених вище осіб. Так, на період їх працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців від дня закінчення строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП).

Виплата вихідної допомоги. У випадку звільнення працівників у зв’язку з ліквідацією підприємства кожному працівнику має виплачуватися вихідна допомога. Розмір допомоги повинен бути не менше середньомісячного заробітку працівника (ст. 44 КЗпП).

Строк дії колективного договору. У разі ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього строку проведення ліквідації. А що це означає? Перш за все те, що всі виплати, соціальні гарантії та інші блага, передбачені колективним договором, повинні надаватися працівникам протягом усього періоду ліквідації підприємства. І членам комісії з ліквідації? Якщо ви пам’ятаєте, то в попередній статті зазначалося, що комісія з ліквідації може працювати на підприємстві, що ліквідувалося, у межах трудових відносин або у межах цивільно-правових відносин. Так ось, колективний договір працюватиме стосовно ліквідатора або членів ліквідаційної комісії лише в тому випадку, якщо ці особи працюють у межах трудових відносин.

Остаточний розрахунок із працівниками. У КЗпП (ст. 116) передбачено, що ліквідовуване підприємство має провести остаточні розрахунки з працівниками у день звільнення кожного з них. Підприємство повинне здійснити всі належні працівнику виплати (нараховані суми, у тому числі й суму вихідної допомоги) і видати трудову книжку. Якщо працівник у день звільнення не працював, то остаточний розрахунок із ним має бути проведено не пізніше наступного дня після пред’явлення таким звільненим працівником вимоги про розрахунок.

 А що буде за затримку остаточного розрахунку? За порушення таких строків працівнику має виплачуватися компенсація, передбачена ст. 117 КЗпП (див. табл. нижче).

 

№ з/п 

 

Спір про розмір виплат, що належать працівнику 

 

Розмір компенсації 

 

 

Відсутній  

 

Працівнику виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 

 

 

Вирішений на користь працівника 

 

Працівнику виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 

 

 

Вирішений на користь працівника частково 

 

Розмір відшкодування визначає орган, що виніс рішення, по суті спора  

 

 

Як стягти дебіторську заборгованість?

 Стягнення дебіторської заборгованості може здійснюватися паралельно з проведенням розрахунків із працівниками. Так, після проведення інвентаризації розрахунків стосовно кожного дебітора може оформлятися акт звіряння розрахунків.

Після оформлення актів звіряння розрахунків вони узгоджуються з дебіторами. 

 

Складення ліквідаційного балансу

Наступним, спробуємо розібратися, коли який із ліквідаційних балансів повинен складатися.

Ліквідаційний баланс для фіскальної служби. Однією з умов зняття з обліку є надання до органу державної фіскальної служби ліквідаційного балансу, складеного комісією з припинення (ліквідаційною комісією, ліквідатором) платника податків.

 Здебільшого, фіскали для проведення перевірки підприємства вимагають не просто баланс, а весь комплект фінансової звітності. Отже, ліквідаційний баланс, що подається до фіскального органу, правильно було б назвати «фінансовою звітністю підприємства, що ліквідується», щоб не виникало розбіжностей.

Насправді на дату прийняття рішення про ліквідацію підприємство може в комплекті фінансової звітності скласти звичайний баланс. Різниця лише в тому, що складено його буде не на кінець останнього дня звітного періоду, а на кінець дня прийняття рішення про ліквідацію (табл. нижче).

 

№ з/п 

 

АКТИВ 

 

Сума, грн. 

 

№ з/п 

 

ПАСИВ 

 

Сума, грн. 

 

І 

 

Необоротні активи 

   

І 

 

Власний капітал 

 
 

II 

 

Оборотні активи 

   

II 

 

Забезпечення  

 
 

III 

 

Витрати майбутніх періодів 

   

III 

 

Довгострокові зобов’язання 

 
       

IV 

 

Поточні зобов’язання 

 
   

 

   

 

Доходи майбутніх періодів 

 
   

БАЛАНС 

     

БАЛАНС 

 

 

До того ж нагадуємо, що ліквідовуване підприємство зобов’язане подати комплект річної фінансової звітності, до складу якої входить і баланс. Згідно з п. 13 П(С)БО 1 звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період від початку року і до моменту ліквідації. Так от, саме комплект звітності, розглянутий вище, і необхідно подавати до органів статистики.

Проміжний ліквідаційний баланс. У той же час згідно з термінологією ЦКУ ф. № 1 «Баланс», що входить до розглянутого вище комплекту фінансової звітності підприємства, яке ліквідується, названо проміжним ліквідаційним балансом (ст. 111 ЦКУ). Складається такий баланс після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторів, установленого власником(ами). До такого проміжного ліквідаційного балансу мають додаватися перелік пред’явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду.

Ліквідаційний баланс. Безпосередньо ліквідаційний баланс складається після здійснення розрахунків з кредиторами. На цьому етапі ситуація може розвиватися таким чином:

– підприємству не вистачає майна, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів. На цьому етапі ліквідаційна процедура закінчується (крім випадків звернення стягнення на майно учасників). При цьому власник(и) підприємства не поверне вкладені у підприємство кошти;

– підприємство задовольнило всі вимоги кредиторів. Майно, що залишилося в цьому випадку, підлягає передачі учасникам підприємства (якщо інше не встановлено засновницькими документами або законом). Ліквідаційний баланс, що складається для цього, наведено в табл. нижче.

Таблиця

 

№ з/п 

 

АКТИВ 

 

Сума, грн. 

 

№ з/п 

 

ПАСИВ 

 

Сума, грн. 

 

І 

 

Необоротні активи 

   

І 

 

Власний капітал 

 
 

II 

 

Оборотні активи 

       
   

БАЛАНС 

     

БАЛАНС 

 

 

«Нульовий» ліквідаційний баланс. Після проведення розрахунків з учасниками у підприємства не повинно залишитися ніяких коштів. Це твердження є очевидним. Воно ґрунтується на п. 4 ст. 111 ЦКУ, в якому і йдеться про передачу такого майна учасникам. А оскільки коштів на підприємстві не залишається, то валюта балансу (активів і пасивів) дорівнюватиме нулю (табл. нижче

 

№ з/п 

 

АКТИВ 

 

Сума, грн. 

 

№ з/п 

 

ПАСИВ 

 

Сума, грн. 

   

БАЛАНС 

 

   

БАЛАНС 

 

 

Цікаво, що в Законі про госптовариства саме такий баланс (складений після проведення розрахунків з учасниками) і названо ліквідаційним. Нехай буде так. Нам залишається лише запам’ятати етапи, на яких складаються розглянуті вище баланси, та їх економічне значення і зміст:

 

1) 

 

проміжний ліквідаційний баланс 

   

ліквідаційний баланс в комплекті фінансової звітності для податкової інспекції після затвердження рішення про ліквідацію; 

 

2) 

 

ліквідаційний баланс 

   

після погашення вимог кредиторів; 

 

3) 

 

«нульовий» ліквідаційний баланс 

   

ліквідаційний баланс для товариств після розрахунків з учасниками. 

Зауважимо, що відповідно до п. 5 ст. 14 Закону про бухоблік у разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс і у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

І звертаємо увагу на такий нюанс. До фіскального органу подається тільки один ліквідаційний баланс – на дату прийняття рішення про ліквідацію у вигляді комплекту річної фінансової звітності. Надалі ні ліквідаційний баланс, ні «нульовий» ліквідаційний баланс до органів фіскальної служби для зняття підприємства з обліку як платника податків подаватися не повинні.

 

Як розрахуватися з учасниками?

 Після розрахунків з кредиторами на підприємстві можливе виникнення таких ситуацій, за яких:

– вартість майна перевищує заборгованість перед засновниками щодо внесків до статутного капіталу;

– вартості майна вистачає для погашення заборгованості перед засновниками щодо внесків до статутного капіталу;

– вартості майна не вистачає для погашення заборгованості перед засновниками щодо внесків до статутного капіталу.

Ще раз повторимося: майно, що залишається після задоволення вимог усіх кредиторів підприємства, що ліквідується, передається його учасникам, якщо інше не встановлено засновницькими документами юридичної особи або законом. Отже, проведення розрахунків з учасниками є заключним етапом ліквідації підприємства.

Решта майна (коштів) підприємства, що ліквідується:

– передається власнику або використовуються за його дорученням, розподіляються між учасниками (акціонерами) товариства в порядку, передбаченому Законом про госптовариства і засновницькими документами.

Майно підприємства, що залишилося після проведення розрахунків з кредиторами, розподіляється між учасниками пропорційно їх часткам у статутному фонді. Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Рішення про розподіл майна приймається зборами учасників (засновників) та оформляється протоколом зборів, у якому відображається порядок розподілу коштів товариства (кому, скільки, в якій формі тощо).

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до моменту вирішення спору або до моменту отримання кредиторами відповідних гарантій.

Проведення державної реєстрації припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації

Останньою стадією ліквідацію юридичної особи є проведення державної реєстрації припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації.

Для цього голова ліквідаційної комісії або уповноважена ним особа після закінчення процедури ліквідації, яка передбачена законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації;

2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.  

Автор – адвокат Олексій Яновський

Адвокатське бюро “Яновський і партнери”

+38 (032) 247-01-00+38 (067) 000-13-27

(37 - 4.70 - 5)
X