Особливості, вигоди та моделі організації коворкінгу із самозайнятими людьми

Слово «коворкінг» походить від англійського слова «co working» та дослівно означає «спільна праця». Під ним ще можна розуміти гарно та правильно організований робочий простір. Найкраще коворкінг підходить для людей, які працюють окремо, фрілансерів. Таке поняття з’явилося досить недавно та виникло в компаніях, де має значення офісна складова, — це перш за все творча сфера. Коворкінг також стосується тих ситуацій, коли людині потрібне робоче місце, але всього на кілька годин чи кілька днів. Вигода в тому, що така діяльність не здійснюється за класичним поняттям оренди. До простору коворкінгу можуть входити робочі приміщення, кімнати для ігор, занять спортом, кафе, місця для спілкування з колегами, дитячий садок, парковка. Учасники коворкінгу формально вільні та мають можливість обмінюватися ідеями, думками, допомагати один одному. Це значна перевага в порівнянні з роботою вдома, віддалено.

Модель коворкінгу якнайкраще підходить для людей, які займаються творчою діяльністю. Суб’єкт господарювання, який зацікавлений у отриманні певного результату від виконавця (статті — від журналіста, макету — від дизайнера), не зважає на його робочий час. Йому потрібен готовий продукт. Окрім цього, компанія-організатор коворкінгу отримує чимало інших переваг:

  1. Відхід від сфери регулювання трудового права, оскільки особи, які здійснюють певну діяльність для суб’єкта господарювання, укладають цивільно-правові чи господарські договори.
  2. Податкове навантаження на фахівців у статусі підприємця значно нижче, ніж найманих за трудовим договором працівників.
  3. Обмежена матеріальна відповідальність.
  4. Повна відповідальність виконавця за зобов’язання, наприклад, за розголошення комерційної таємниці — демонстрацію креслень, схем.
  5. Свобода діяльності, що якнайкраще підходить для представників творчих професій.
  6. Партнерські відносини сторін господарського договору чи договору ЦПХ.

Модель коворкінгу найкраще підходить для бізнесу з високою часткою інтелектуальної та творчої праці:

  1. ІТ-фахівці, які прагнуть перейти на новий рівень, об’єднатися із суміжними фахівцями для виконання великих проектів, зекономити на організаційних витратах.
  2. ІТ-компанії, що створюють певний програмний продукт та реалізують його як власники майнових прав, надають ліцензії.
  3. Інноваційно-технологічні компанії — стартапи, проектні, експериментальні, дослідницькі команди, конструкторські або технологічні бюро, що тестують, створюють, удосконалюють матеріальні та нематеріальні продукти.
  4. ІТ-аутсорсинг — компанії, які розробляють програмне забезпечення на замовлення, підтримують його, чи надають інші схожі послуги.
  5. Сервіси з інтелектуальною та творчою складовою — дизайн, маркетинг, пошук та навчання персоналу, зв’язки з громадськістю, управлінський консалтинг, аудиторські та юридичні сервіси.
  6. Девелопери — учасники ринку нерухомості.

Моделі коворкінгу: поділ залежно від специфіки бізнесу, організаційних форм компаній

Існує кілька моделей коворкінгу:

  1. Для мікро- та малого бізнесу.
  2. Для середнього та великого бізнесу.

Мікро-бізнес за законодавством України може здійснюватися у формі ФОП та ЮО. Кількість найманих працівників — до 10 чоловік, річний дохід — менше 2 мільйонів євро. Малий бізнес може залучати до 50 працівників та мати дохід до 10 мільйонів євро. Середній бізнес — це вже компанії, де працюють до 250 осіб. Його сукупний прибуток за рік — 10 — 50 мільйонів євро. Великий бізнес здійснюється тільки у формі юридичної особи. Дохід за рік перевищує 50 мільйонів євро.

Найвдаліше модель коворкінгу реалізується в мікро- та малому бізнесі. Представники середнього та великого бізнесу також можуть потрапити в цю сферу, але для них існують деякі нюанси. Припустимо, що є певна компанія у формі юридичної особи чи фізичної особи-підприємця з доходом не більше 5 мільйонів гривень на рік, тобто належить до 3 групи оподаткування. До цієї компанії звертається інша українська чи іноземна організація для виконання певного проекту. Ця ж українська компанія володіє приміщенням та надає послуги коворкінгу групі фізичних осіб-підприємців. Вона для виконання цього ж проекту наймає підрядників — ФОП на 2 групі єдиного податку. Проте існує в такій моделі й деякий ризик, через те, що фізична особа-підприємець (юридична особа) одночасно виступає замовником для підрядників та надавачем послуг коворкінгу, а саме власником приміщення.

Можлива також друга модель коворкінгу. У ній майже все схоже з першим варіантом з однією лише відмінністю — організатором коворкінгу виступає третя особа. Вона надає приміщення для ведення певної діяльності, обладнання, сервіс. Бюджет на утримання такої компанії виглядає так: компенсація вартості оренди, офісних та побутових витрат. Вибір оптимальної для організатора коворкінгу системи оподаткування індивідуальний, але найкраще створити суб’єкт господарювання на загальній системі та неплатника ПДВ. Ризики такої моделі коворкінгу незначні, тому що фізична особа-підприємець (юридична особа) виступає тільки замовником робіт чи послуг у інших осіб.

Третя модель коворкінгу відрізняється суб’єктами господарювання. У ній замовник послуг чи робіт від іноземного або українського контрагента отримає річний дохід більше ніж 5 мільйонів гривень, тому працює у формі юридичної особи (інколи фізичної особи-підприємця) на загальній системі оподаткування. Підрядниками в такого замовника можуть бути ФОП на 3 групі єдиного податку. Ризик організації коворкінгу такий же, як і в першій моделі. Юридична особа одночасно виступає замовником для підрядників та надавачем послуг коворкінгу.

Діяльність у межах коворкінгу — переваги для власників приміщення, замовників та виконавців

Організація коворкінгу надає чимало переваг усім сторонам. Для суб’єктів господарювання головна із них — зменшення податкового тиску на бізнес. Замовник послуг чи робіт підписує з підрядниками договори ЦПХ чи господарські договори. Він отримує бажаний результат, підтверджений актами наданих послуг чи виконаних робіт, та проводить оплату. Замовник не несе серйозної відповідальності за виконавців, як це було б, якби працівники виконували роботу за класичною моделлю трудового договору. Він не приймає участі в оплаті обов’язкових податків та зборів, ФОП-виконавець займається цим самостійно.

Виконавці-підрядники також отримують чимало переваг від діяльності за моделлю коворкінгу:

  1. Оренда робочого місця на потрібний строк (інколи погодинно).
  2. Користування «мінімальними благами» — комфортним робочим місцем, кавою та чаєм, кухнею, приміщенням для розваг та спілкування та іншим.
  3. Соціалізація самозайнятих осіб, стартаперів, програмістів та айтішників. Коворкінг — це можливість спілкуватися з іншими членами товариства, отримувати потрібні зв’язки, знайомитися з однодумцями, партнерами, колегами та просто новими друзями.
  4. Оренда не тільки окремого столу, а й окремого простору залежно від необхідності. Може здатися, що це повноцінний офіс, але залишається можливість перебувати в соціумі.

Популярність коворкінгів зростає у всьому світі, зокрема і в Україні. Одна з причин цього — зростання ціни на оренду комерційних приміщень. Окремий офіс можуть собі дозволити не всі самозайняті особи чи представники малого бізнесу, а працювати в домашніх умовах інколи стає незручно. Додатковий поштовх для розвитку коворкінгів стає культура стартапів, які часто мають мінімальний стартовий капітал.

Якщо вам підходить діяльність, заснована на такій моделі, не гайте часу та звертайтеся до нас за допомогою в правильному оформленні договорів та іншої документації. Правильно та, головне, законно організована співпраця в межах коворкінгу зі стороннім замовником, власником простору, підрядниками дасть вам упевненість у собі перед державними та контролюючими органами. Завдяки такому підходу на питання державного службовця «хто всі ці люди?» впевнено відповідайте, що ви не знаєте. Це ж коворкінг, тут можна зустріти будь-кого.

Норми укладання цивільно-правових чи господарських договорів при коворкінгу

Суть діяльності компанії за моделлю коворкінгу полягає саме в наданні фахівцям вільного та мотивуючого робочого простору. Такі працівники можуть “найматися” за цивільно-правовим договором підряду з надання послуг чи виконання робіт, що дає фінансові переваги для суб’єкта господарювання в сплаті податків. Характер організації роботи в такому випадку має кілька ознак:

  1. Обов’язкова письмова домовленість. Хоча й усна версія не є підставою вважати договір недійсним.
  2. Укладення такої домовленості наступає тоді, коли обидві сторони підписали документ.
  3. Робочий час для виконавця встановлюється на договірних умовах.
  4. Не передбачаються соціальні гарантії, як-от відпустка чи лікарняні. Але за бажанням виконавця та замовника може бути прописане положення щодо відпочинку протягом року та інше.
  5. Облік результатів праці здійснюється на основі актів здачі-прийняття виконаних робіт чи наданих послуг.
  6. Виконавець може залучати субпідрядників.
  7. Відповідальність та можливі ризики лягають на плечі особи, що безпосередньо виконує завдання.
  8. Можливе накладення пені та сплата неустойки.
()
Підписатись на наші новини


X