Інспекційні відвідування Держпраці – що і як перевіряють, як підготуватися, зустрічати і захищатися

In: Адвокатске бюро Яновський і партнери, Статті правова тематика, Трудове право 30 Nov 2018 Tags: , , , ,

Інспекційні відвідування і перевірки Держпраці – що і як перевіряють, як підготуватися, зустрічати і захищатися 

Одним із гасел урядової діяльності у поточному році стала детінізація зайнятості населення, боротьба із зарплатами «в конвертах» та в цілому посилення трудових гарантій.

Найбільшим викликом для бізнесу в цьому аспекті стали широкі повноваження інспекторів праці, в десятки раз збільшені штрафи, значні репутаційні втрати та виснажливі судові процеси.

Оскільки найкраща війна та, якої не було, слід детально розібратись із нюансами перевірок Держпраці.

 

 

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №295

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/295-2017-%D0%BF ) є основним нормативним актом, який регулює процедуру здійснення інспекції Державною службою з питань праці.

 

Отже одним із нововведень є заміна поняття перевірок на дві форми контролю – інспекційні відвідування та невиїзні інспектування інспекторами праці (які проводяться у приміщенні органу контролю на основі документів та пояснень, наданих суб’єктом господарювання). Крім безпосередньо посадових осіб Держпраці, відповідними інспекційними повноваженнями наділені посадові особи органів місцевого самоврядування щодо питань оплати праці та належного оформлення трудових відносин.

 

“Порядком”  значно змінено правила і повноваження при проведенні інспекцій.

Відтепер, інспектор праці має право визначатись, чи повідомляти об’єкт відвідування про свій візит, або не здійснювати таке повідомлення, якщо питанням перевірки є виявлення неоформлених трудових відносин, якщо інспектор вважає, що це зашкодить належному контролю. Для, фактично, несподіваного здійснення дій та безперешкодного доступу до будь-чого відтепер достатньо пред’явити службове посвідчення.

Під час контролю інспектори мають право у будь-яку робочу годину доби проходити до всіх адміністративних, службових та виробничих приміщень підприємства, витребувати для ознайомлення будь-які документи, реєстри, книги та записи; наодинці або при свідках опитувати працівників та всіх осіб, присутніх на підприємстві; фіксувати весь процес перевірки письмово, або за допомогою аудіо- та відеотехніки. Крім того, вони мають право залучати працівників правоохоронних органів безпосередньо під час перевірки, якщо для самих інспекторів вбачається загроза і потрібен захист, або ж з отриманих відомостей про суб’єкта господарювання вбачаються ознаки кримінальних діянь.

 

У разі візиту інспекторів керівник підприємства насамперед має ознайомитись із службовими посвідченнями посадовців, за можливості перевірити їх реквізити на офіційному сайті Держпраці для встановлення дійсності, відповідності фотографії, номеру та терміну дії посвідчення.

 

Сама Служба з питань праці неодноразово попереджала роботодавців про збільшення випадків шахрайських дій осіб, які під виглядом інспекторів, вимагають у роботодавців значні грошові суми. Тому у випадку виникнення підозр варто звернутись до правоохоронних органів.

Щодо безперешкодного доступу на підприємство.

Як прямо визначено Порядком №295, завітати з інспекцією посадові особи мають право тільки в робочу годину господарюючого суб’єкта. Відтак, підприємці мають повне право не допускати до перевірки у інший час, та не боятись відповідних санкцій. Тому при інспекційному відвідуванні необхідно одразу повідомити інспекторам режим робочого часу, тривалість щоденної роботи, час початку та закінчення роботи. Будь-які спроби «скоригувати» робочий час для зручності інспектора будуть розглядатись як втручання у господарську діяльність та порушення прав працівників, зокрема на відпочинок. Також практикуючими юристами вироблено ще одну, проте дещо хитку позицію: якщо офіс розташований у житловому приміщенні, згідно ст. 30 Конституції України володілець має право не допускати проникнення до житла не інакше, як за рішенням суду. Разом із тим, є підстави очікувати у майбутньому законодавчої заборони на здійснення підприємницької діяльності у житлових приміщеннях.

 

У будь-якому випадку, право інспектора входити до всіх приміщень на підприємстві у жодному разі не означає право проводити обшук або вилучати документи. Тому радимо визначити відповідальну особу на підприємстві, яка буде «слідкувати» за правомірністю дій інспекторів та виключить можливість його самовільного переміщення – найкраще юриста, або працівника, обізнаного в тонкощах контрольних заходів державних органів та досвідченого у спілкуванні з ними.

 

Куратором може бути також і сам керівник. Відповідно до Закону про охорону праці, контроль за дотриманням законодавства щодо охорони праці проводиться в присутності роботодавця або його представника. Разом із тим, при інспекційних відвідуваннях така присутність не вимагається і посадові особи Держпраці не будуть очікувати прибуття керівника підприємства.

Підстави для проведення інспекційних відвідувань

варто встановити для правомірності допущення на підприємство або відмови в ньому. Це, по-перше, передбачені Законом про засади держнагляду (контролю), а також додатково та спеціально передбачені Порядком №295:

Звернення працівника про порушення його трудових прав;

Звернення фізособи, стосовно якої порушено порядок оформлення трудових відносин;

За рішенням керівника органу контролю з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за аналізом інформації з відкритих джерел у ЗМІ;

За рішенням суду або отриманих відомостей від правоохоронних органів про порушення законодавства;

Отримані відомості від інших контролюючих органів, які виявили ознаки порушень при здійснені своїх контрольних повноважень;

відомості щодо заборгованості зі сплати ЄСВ, кореляції кількості працівників та обсягів виробництва (послуг), отримані від ДФС;

відомості від ПФУ про перехід працівників на умови цивільно-правових договорів або збільшення кількості працівників на неповний робочий час, нарахування заробітної плати у розмірі меншому, ніж мінімально встановленої законом, не проведення індексації зарплат тощо.

Інспектування на інших підставах, ніж передбачені цим порядком, заборонено. Відповідно, роботодавець має законне право відмовити у допуску до перевірки.

За обох форм контрольної діяльності Держпраці, радимо надавати посадовим особам, які їх проводять, виключно ту інформацію, яка ними вимагається, а документи – за актами-прийому передачі; крім того господарюючий суб’єкт має право вимагати від інспекторів чітко викладати вимоги у письмовому вигляді.

По-перше, це нівелює ризик витребування неконкретизованих документів, наприклад «всіх, пов’язаних із…» та зазначення інспекторами про начебто ненадання документів.

По-друге, сам роботодавець випадково не розкриє інформацію, яка дозволить встановити порушення.

Інспектори держпраці при здійсненні інспекційного відвідування досліджують та перевіряють:

  • людей (проводять бесіди), присутніх на підприємстві (на території, у приміщеннях, офісах), їх формальну чи фактичну пов’язаність з суб’єктом господарювання, що інспектується,
  • накази про прийняття на роботу та звільнення,
  • наявність повідомлень в ДФС про прийняття на роботу,
  • наявність та правильність оформлення трудових книжок,
  • особові справи працівників,
  • штатний розпис, 
  • посадові інструкції працівників,
  • дотримання трудових гарантій і пільг – табель обліку робочого часу, графік щорічних відпусток, та всі документи по виплаті зарплати,
  • цивільно-правові договори з фізичними особами, порядок їх оформлення та розрахунки за ними.

Саме на приведенні вказаних документів у відповідність до законодавчих вимог та навчанні персоналу елементарним правилам поведінки при перевірці,  роботодавцеві слід зосередитись в першу чергу.

Одним із етапів інспекції є опитування та бесіди інспекторів із працівниками.

Бажано уже зараз провести інструктаж співробітників, зазначивши, що вони мають право на відповідати на поставлені їм питання, якщо не хочуть цього. Проте така практика, звісно, не дуже до вподоби перевіряючим, внаслідок чого вони можуть проводити інспектування ще більш прискіпливо та іноді не об’єктивно. Працівники повинні знати: назву місця роботи, своєї посади, дату прийняття на роботу, обов’язково – офіційну заробітну плату, періодичність та спосіб її виплати, графік роботи, кількість та тривалість відпустки (тут має бути за законом, адже, якщо пощастить, фактично роботодавець може бути набагато лояльнішим), де зберігається трудова книжка. 

 

Тривалість проведення контрольних заходів встановлено у 10 робочих днів, для малого та мікропідприємництва – 2 дні. Так, якщо інспектування затягується, господарюючий суб’єкт має законне право відмовити перевіряючому в доступі на підприємство.

 

Як свідчать результати проведених дотепер інспекцій, значна частина виявлених у роботодавців порушень стосуються невиплати, затримки або неповної виплати зарплати; п’ята частина порушень стосується порядку надання та тривалості відпусток, дотримання режиму робочого часу та відпочинку, понаднормової роботи. Але найбільше до цього часу контролювали порядок оформлення працівників, наявність всіх пов’язаних із цим документів, а також маскування під цивільними угодами трудових відносин.

За результатами інспекції складається акт перевірки, підписується інспектором та представником об’єкта відвідування, у двох екземплярах.

Директорові підприємства та юристу слід уважно ознайомитись із його змістом, а особливо співвіднести сформульовані в акті відомості до фактичних обставин перевірки. У разі незгоди із викладеним, або виявлені в діях інспекторів праці процедурних порушень під час перевірки, в акті слід детально викласти свої зауваження та заперечення, які складатимуть доказову базу при оскарженні.

Як зауважено судовою практикою (ухвала ВС від 04.11.2018 справа №819/710/18), здійснюючи інспекційне відвідування, уповноважені особи Держпраці зобов’язані безпосередньо виявити наявні порушення, які могли стати підставою перевірки (у зазначеній справі йде мова про скаргу від колишніх співробітників), зафіксувати їх факт засобами техніки, опитати працівників про відомі їм обставини.

Непідтверджені доказами обставини не можуть бути підставою для притягнення роботодавця до відповідальності. До речі, така підстава як скарга працівника на практиці викликає найбільше проблем, оскільки відповідно до законодавства, в тому числі міжнародних конвенцій, особа скаржника є анонімною. Так, у роботодавця не залишається жодної можливості перевірити, чи існувало звернення насправді, або, наприклад, чи не було воно подано конкурентом.

У разі виявлення порушень трудового законодавства, зазначених у акті, на основі нього не пізніше ніж на наступний день після його підписання або дня розгляду заперечень до акту, посадовою особою Держпраці може бути винесено припис – індивідуальний акт, який містить обов’язкові для виконання господарюючим суб’єктом вимоги щодо усунення допущених порушень законодавства.

Вказане у приписі підлягає виконанню у 30 денний строк добровільно, у протилежному випадку відсутність дій з усунення порушень є підставою для накладення штрафу Головою або його заступником, начальниками відділів та управлінь, територіальних відділів Держпраці. Крім того, значна частина підприємців вважає, що добровільне виправлення своїх недоліків та виконання припису гарантує непритягнення до відповідальності, що підтверджує також великий об’єм судової практики (постанова ВС від 22.03.2018 справа №697/2073/17).

Звертаємо вашу увагу, що правопорушення у сфері оформлення працівників та виплат заробітної плати тягнуть за собою, крім видання припису, також і обов’язкове складення протоколу та притягнення суб’єкта господарювання до адміністративної відповідальності, при чому передбачені значні грошові штрафи, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП.

Порядком №295 передбачено – якщо суб’єктом господарювання самостійно не сплачено штраф протягом 30 днів з моменту складення протоколу, та не повідомлено уповноважену посадову особу Держпраці про сплату, зазначений протокол одразу направляється до виконавчої служби та є підставою для здійснення примусового стягнення накладеного штрафу.

Крім виявленого за результатами перевірки, Держпраці має право накладати штрафи без проведення виїзної інспекції на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який здійснював свої трудові функції неофіційно, або при захисті інших порушених прав працівників.

Оскарження результатів перевірки можливе у досудовому та судовому порядках.

Протягом 10 днів з дати отримання припису господарюючий суб’єкт має право звернутись зі скаргою до керівника або його заступника відповідного територіального органу Держпраці. Скарга розглядається у 30-денний строк. Якщо результат виявився негативним, таке рішення може бути оскаржене безпосередньо до керівника або заступника керівника Держпраці у той же строк. Виконання припису про усунення трудових порушень зупиняється на строк адміністративного оскарження.

КАСУ встановлено піврічний строк для звернення до адмінсуду для оскарження постанови про накладення штрафу. Разом із тим, якщо роботодавець скористався досудовим порядком оскарження, строк зменшується до 1 місяця, що починає перебіг з дня, коли було прийнято рішення за розглядом скарги. У разі, якщо протокол про накладення штрафу вже було передано до виконавчої служби, за заявою роботодавця судом може бути постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження.

Безумовно, найкращим варіантом для господарюючого суб’єкта є уникнення перевірки та її негативних наслідків.

Саме тому кожен власник бізнесу повинен замислитись про необхідність залучення юриста для проведення належного трудового аудиту та впорядкування або розробки всієї необхідної кадрової документації.

Краще превентивні заходи зараз, ніж виснажливі спроби боротьби та оскарження.

Крім того, належне дотримання трудових прав та гарантій працівників у наш час стає тим обов’язком роботодавця, який, мабуть має бути навіть керівним принципом діяльності.

 

Автори – юрист Марія Шуляківська, адвокат – Олексій Яновський

 

Підписатись на наші новини


X