Ліцензійний договір на використання торгової марки
контакти Адвокатського бюро “Яновський і партнери”
+38 (032) 247-01-00; +38 (067) 000-13-27 е-mail: yp@zkg.ua
продавати товари й послуги може практично кожен, у тому числі і приватні особи. Розвиток інтернет-платформ і торгових майданчиків, соціальних мереж і всіляких форумів за інтересами дали можливість кожному приміряти на себе роль підприємця. У наші дні просто володіти бізнесом уже не вважається особливим покликанням, талантом, привілеєм обдарованих прихильників ризику заради отримання вигоди і високого прибутку. Зате володіти торговою маркою з гучним ім’ям і позитивним іміджем — це воістину удача. Ось чому всі, хто починає підприємницьку діяльність взагалі або запускає новий амбітний проект, прагнуть на самому початку такої діяльності зареєструвати право на ексклюзивне використання власної торгової марки.
Згодом отримувати прибуток можна не тільки від реалізації товарів і послуг, проданих під цим брендом, але і від надання іншим гравцям ринку ліцензій на використання ТМ. Ось чому ліцензійний договір на використання торговельної марки все частіше полягає в різних галузях бізнесу в Україні — від курсів водіння і йоги до продажу одягу, обладнання для спорту й туризму, продуктів харчування та інших товарів.
Ліцензійний договір на використання торговельної марки і його особливості
Ліцензійний договір на використання торговельної марки — це юридичний документ, що чітко визначає умови, на яких власник виключного права на використання торговельної марки передає право на використання даної торгової марки третій особі або компанії. Відповідно той, хто є власником бренда, називається ліцензіаром, а той, хто купує право використання чужої інтелектуальної власності — ліцензіатом.
Ліцензійний договір на використання торговельної марки, або ліцензія, як його часто називають у скороченій формі, – це угода, де вказано упродовж якого періоду, на підставі яких вимог і за яку плату ліцензіат може користуватися конкретною торговельною маркою. Як правило, це стандартний і нескладний документ, але для тих, хто вперше зіткнувся з його оформленням, у ньому можуть бути приховані непомітні, з першого погляду, умови, які, однак, будуть визначальними в подальшому. Так, при оформленні ліцензійного договору на використання торговельної марки спочатку слід звернути увагу на наступні аспекти:
- Чи обмежена в угоді територія, на якій ліцензіат може використовувати торговельну марку? Для ліцензіата в такому випадку більш вигідним становищем із погляду перспектив для розвитку бізнесу буде ліцензійний договір на використання торговельної марки без прив’язки до конкретного регіону. Тоді для нього відкриті всі ринки. Але найчастіше така ліцензія коштує дорожче. З погляду вигоди ліцензіара в дозволі на використання торгової марки краще строго обмежити регіон, особливо якщо в планах присутній розвиток ринку шляхом укладення з третіми особами та компаніями договору франчайзингу.
- Чи отримує ліцензіат право передавати ліцензію на використання торгової марки іншим суб’єктам підприємницької діяльності? Коли ліцензію набуває бізнес, націлений на роздрібну торгівлю, це не грає великої ролі. Але якщо ліцензіатом є дрібно- або крупнооптова фірма, їй слід спочатку подбати про те, щоби її клієнти також могли купувати товар певного торгового знака з подальшою можливістю його самостійної реклами і просування. Хоча останній варіант договору на використання торговельної марки таїть у собі деякі небезпеки для ліцензіара: чи буде бренд використаний грамотно, коректно, з дотриманням усіх вимог щодо рекламних зображень, їхнього розміщення та проведення промоушенів і презентацій.
- Які додаткові вигоди від цього договору на використання торговельної марки для обох сторін? Тут мова йде не тільки про плату, яку отримає власник бренда і право на використання його ліцензіатом. Така угода зазвичай включає в себе інформацію про те, на чиї плечі лягають витрати по розкрутці товару на новій території, формуванні та підтримці складських запасів продукції в регіоні, роботі з рекламаціями й поверненнями від роздрібних покупців та ін. Хто буде вносити в місцеві бюджети плату за використання рекламних площ на вулицях міста? Кому доведеться оплачувати виробництво дрібної друкованої рекламної продукції (флаєри, буклети тощо)?
Крім цих питань, слід позначити в ліцензійному договорі на використання торгової марки право ліцензіата видавати субліцензії й супутні його нюанси:
- хто встановлює плату за субліцензію й на підставі яких даних?
- кому будуть надходити регулярні платежі за використання бренда від субліцензіатів? І так далі…
Види ліцензійного договору на використання торговельної марки
Спектр відповідальності, як і область можливостей отримання вигоди від користування відомим або брендом, який набирає популярності, залежать від того, якого виду буде укладено ліцензійний договір. Товарний знак може передаватися з правом використання повністю на розсуд ліцензіата або ж навпаки, зі значними обмеженнями та суворими умовами. Причому найчастіше недотримання таких умов тягне за собою не тільки розірвання ліцензійного договору на використання торгової марки, але й серйозні штрафи. Отже, залежно від кількості ліцензіатів, розрізняють наступні типи ліцензійного договору на використання торговельної марки:
- Виняткова ліцензія — передбачає надання права використання торгового знака єдиному гравцеві ринку. Найчастіше виняткові ліцензії надаються тільки в рамках конкретного регіону і, як правило, найсильнішому з конкурентів на цій території. Якщо мова йде про договір франчайзингу, то такий підхід найбільш вигідний і для ліцензіара, і для ліцензіата, коли торгова марка належить великим і дорогим товарам: автомобілям, обладнанню та техніці для будівництва й сільського господарства тощо. У разі реалізації продуктів харчування, напоїв, алкогольних виробів, дитячих іграшок, одягу тощо, тобто, товарів повсякденного використання для побуту, гігієни й харчування, то тут вигода ліцензіара буде більшою в разі укладення іншого типу ліцензійного договору на використання торгової марки.
- Невиключна ліцензія — такий тип ліцензійного договору на використання торгової марки, яким передбачена можливість надання ліцензії іншим гравцям ринку як у даному регіоні, так і за його межами. Це зручний для власника бренда формат угоди, а ось ліцензіату він вигідний лише в тому випадку, якщо контрактом передбачені обсяги щомісячних продажів у регіоні.
- Існує ще один вид ліцензійного договору на використання торгової марки — одинична ліцензія. При її отриманні ліцензіат отримує виняткове право використання бренда, яке не може бути передано ні ним, ні правовласником торгової марки більш ніяким третім особам. Найбільш доречною така ліцензія буде в разі передачі права на використання ТМ від виробника або імпортера великій національній оптово-роздрібній торговельній мережі.
У кожного виду ліцензійного договору на використання торговельної марки є як свої переваги, так недоліки для обох сторін. Тому при підготовці контракту слід враховувати ваше становище й роль і, з огляду на це, обрати найбільш оптимальний тип ліцензії.
Підписання ліцензійного договору на використання торгової марки і плата за надання ексклюзивних прав
Торгова марка рідко передається в користування третім особам без отримання правовласником фінансової винагороди. Це очевидно: відомий бренд, який добре себе зарекомендував, обіцяє продажі і кількість потенційних клієнтів. А за такі задоволення в бізнесі деякі готові платити досить чималі гроші. По суті, контракт на використання товарного знака — це підтвердження того, що його власник володіє інтелектуальною власністю, здатною приносити йому дохід без його безпосереднього втручання в бізнес. До цього прагнуть багато підприємців. Водночас дохід від таких надходжень практично на сто відсотків дорівнює прибутку. Існують наступні види плати за використання торговельної марки:
1. Роялті — найбільш поширена форма оплати за отримання права на використання торговельної марки, яка полягає в регулярних відрахуваннях ліцензіата на користь ліцензіара. Водночас можна обрати зручну для однієї зі сторін або оптимальну для обох схему нарахування роялті:
- у вигляді відсотка від товарообігу продукції під конкретним товарним знаком;
- у вигляді фіксованої плати (наприклад, 5000 грн щорічно або 1500 грн щомісяця тощо);
- у вигляді відсотка від націнки на продукт — така схема вигідна ліцензіару для торгівлі товарами з невисокою собівартістю, але високою націнкою за рахунок розкрученого бренда.
В Україні найбільш поширеним типом роялті (як плати за ліцензійним договором на використання торгової марки) є другий тип — роялті у вигляді фіксованої суми для щомісячної або щорічної оплати.
2. Паушальний платіж — це одноразовий платіж за використання торгової марки. Тобто якщо роялті виплачуються регулярно, як плата за використання відомого бренда для отримання високого прибутку в поточному періоді, то паушальний платіж — це, скоріше, внесок за отримання такого права й супутньої консультаційної та маркетингової підтримки. Сума паушального платежу залежить від багатьох факторів:
- від популярності бренда, для якого й укладається ліцензійний договір на використання торговельної марки;
- від вартості маркетингових досліджень і рекламної підтримки для цього франчайзі;
- від особливостей рекламних заходів, що проводяться силами ліцензіара;
- від технології навчання персоналу ліцензіата та ін.
Часто використовується також комбінований підхід, коли спочатку ліцензіат оплачує своє право стати офіційним франчайзі й отримати всі привілеї, що належать за ліцензійним договором на використання торгової марки. Мається на увазі отримання доступу до роботи ефективної бізнес-моделі, отримання консультативної підтримки в менеджменті, особливості ведення бухгалтерського обліку, отримання готових інструментів підвищення продажів і так далі. А потім, як правило, через кілька місяців вступає в силу зобов’язання про регулярну виплату роялті з товарообігу. Правда, в Україні таку комбінацію оплати за ліцензійним договором на використання торгової марки використовують вкрай рідко й переважно не в національних компаніях.
Оформлення ліцензій на торговельну марку для різних суб’єктів підприємницької діяльності
Ліцензійний договір на використання торговельної марки має очевидні переваги для всіх учасників підприємницької діяльності, залучених в його підписанні.
Ліцензіат отримує такі преференції завдяки ліцензійному договору на використання торгової марки:
- доступ до продажу високоякісної продукції та використання її імені;
- практичну інформацію побудови ефективних бізнес-процесів і проведення маркетингових заходів із високою віддачею у вигляді підвищення продажів і відвідування торгових точок ліцензіата;
- можливість навчити власний персонал з допомогою метрів ринку;
- в деяких випадках — потенційну можливість продажу субліцензій у своєму регіоні й отримання додаткового доходу.
Ліцензіар при укладанні ліцензійного договору на використання торговельної марки може:
- зберегти право володіння торговою маркою;
- позначити, права на які об’єкти можуть передаватися за ліцензійним договором у кожному конкретному випадку;
- паралельно з ліцензіатами використовувати власний бренд;
- отримувати додаткові доходи при здійсненні однакового або майже однакового обсягу операцій.
Ліцензійний договір на використання торговельної марки захищає права обидвох сторін. Проте іноді плата за користування брендом може здатися деяким підприємця необгрунтованою або завищеною. Слід пам’ятати, що використання товарного знака без згоди правовласника переслідується законами України та інших країн.
Розумним підходом у такому випадку буде пропозиція сісти за стіл переговорів і змінити умови ліцензійного договору на використання торгової марки, попередньо підготувавши власний варіант дозволу на використання товарного знака. Зразок такого можна отримати в спеціалістів Адвокатського бюро «Яновський і партнери». Допомога грамотного консультанта в процесі підготовки документів та обговорення умов контракту допоможе не тільки заощадити на роялті, а й отримати максимальні можливості для отримання прибутку з користування відомим брендом ліцензіара.