Класична модель трудового найму за трудовими договорами

контакти Адвокатського бюро “Яновський і партнери”

+38 (032) 247-01-00; +38 (067) 000-13-27

е-mail: yp@zkg.ua Viber Messenger Telegram

Трудовий договір — це угода між працівником та власником підприємства або уповноваженим ним органом. Предмет трудового договору — зобов’язання працівника щодо виконання визначеного обсягу робіт. Водночас власник має виплачувати заробітну плату та забезпечувати належні умови праці. Вони визначаються чинним законодавством про працю та прописуються в колективному договорі. Укладання трудового договору є необхідною умовою правового захисту працівника.

Працівник має право на укладання трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо це не суперечить законодавству, положенням колективного договору або угоді сторін. Водночас не допускається вплив суб’єктивних факторів при укладенні, зміні або припиненні дії трудової угоди. Серед них такі: соціальний чи майновий стан, релігійні переконання, політичні погляди, стать, мова, расова чи національна приналежність, місце проживання тощо.

Особливості трудової діяльності в межах трудового договору

Трудова діяльність, яка здійснюється в рамках трудового договору, має такі правові ознаки:

• праця не є юридично самостійною. Вона здійснюється в межах певного підприємства, організації чи установи (юридичної особи) або у фізичної особи;
• найманий працівник використовує не особисті засоби виробництва, а ті, які знаходяться у власності роботодавця;
• будь-які рішення та дії здійснюються не на свій підприємницький ризик, а відповідно до вказівок та розпоряджень роботодавця чи уповноважених ним осіб під гарантоване отримання заробітної плати;
• трудові функції обмежуються рамками договору;
• праця нормується відповідно до визначеного робочого часу;
• заробітна плата отримується в терміни, які встановлені законодавством;
• працедавець забезпечує гарантії у випадках, визначених законодавством, а також здійснює соціальне страхування.

Незважаючи на відмінність різних видів праці, їхня суть, відповідно до змісту трудового договору, єдина. Трудовий договір — універсальна модель трудового найму, яка визнається у всіх країнах світу. При цьому варто зазначити, що немає різниці в тому, на підприємстві якої форми власності працює найманий працівник, — чи то державне, чи то колективне, приватне або фермерське. Усі працівники мають однаковий правовий статус, а роботодавці мають дотримуватися всіх правил та виконувати гарантії.

Види трудового договору

Існує декілька видів трудового договору, які визначаються за різними критеріями: термін дії, особливості трудових обов’язків, порядок виникнення трудових правовідносин тощо.

Один із найпоширеніших принципів визначення виду трудового договору — за терміном його дії. Розрізняють такі види:

• безстрокові: саме таким трудовим договорам надає перевагу закон. Безстроковий трудовий договір укладається на невизначений термін і гарантує трудові права найманих працівників, а також сприяє стабільності трудових правовідносин. Договір діє впродовж тривалого часу, аж поки не буде розірваний сторонами за домовленістю або відповідно до інших законних підстав. Є найпоширенішим видом як в Україні, так і за кордоном;
• строкові: укладання договору передбачається на певний термін, який погоджують сторони. Визначення строкового характеру є обов’язковим, а він може обумовлюватися різними чинниками. Так, наприклад, термін дії може обмежуватися певним календарним відрізком, настанням юридичного факту (наприклад, повернення попереднього працівника з відпустки по догляду за дитиною або з виборної посади) або ж фактом виконання певної роботи. Сфера укладання строкових договорів обмежується законодавством, а саме: характер роботи, умови її виконання або інтереси працівника не дозволяють встановлювати трудові відносини на необмежений термін;
• на час виконання певного виду роботи: тимчасовою визнається така робота, яка не може тривати постійно. Це можуть бути сезонні роботи в сільському господарстві або сфері обслуговування, тривала відсутність працівника, за яким на цей період зберігається робоче місце. Такі строкові договори укладаються в тому випадку, коли робота буде виконуватися не за місцем постійного проживання працівника або у випадку наявності шкідливих чи небезпечних умов праці. Підставою для укладання договору на певний час може бути бажання самого працівника.

Також існують й інші ознаки, відповідно до яких здійснюється поділ трудових договорів на види. Відповідно до особливостей та кількості виконуваних працівником функцій вони бувають: з державними службовцями, сезонними та тимчасовими робітниками. Крім цього,  можуть бути трудові договори за сумісництвом та суміщенням. Враховуючи підстави виникнення трудових правовідносин, трудові договори бувають звичайні, контракти, за фактом обрання або призначення на посаду. Особливої уваги потребують угоди, які укладаються з неповнолітніми, молодими фахівцями, громадянами іноземних держав, інвалідами та ін. Договір, відповідно до якого визначаються трудові відносини з роботодавцем — фізичною особою, є також самостійним видом договору.

Варто окремо зупинитися на контракті як одному із видів трудових договорів, що впливають на факт виникнення трудових відносин. Особливістю контракту є те, що здійснення трудової діяльності (строк дії, права та обов’язки сторін, їхня відповідальність, умови праці, її матеріальне та інше забезпечення, умови розірвання трудового договору тощо) обговорюються та встановлюються за згодою найманого працівника та роботодавця. При цьому документ може захищати права як однієї, так і іншої сторони.

Мета підписання контракту як особливої форми трудового договору — забезпечення найманому працівникові умов для розвитку його професійних здібностей, ініціативності, самостійності, підвищення в окремих випадках відповідальності обох сторін тощо. Найманий працівник може вимагати від роботодавця забезпечення конфіденційності умов контракту. Не мають права їх розголошувати й інші службові особи, у яких є доступ до подібної інформації. Це не стосується органів, які здійснюють контроль за додержанням умов укладеного контракту. Зміни до такого трудового договору також можуть вноситися за погодженням сторін.

Порядок укладання трудового договору

Трудовий договір між працівником і юридичною або фізичною особою обов’язково укладати в таких випадках: коли здійснюється організований набір працівників, за умови виконання робіт в особливих умовах, при підписанні контракту, коли наполягає сам працівник, у випадку з неповнолітніми, при укладенні трудового договору з фізичною особою та ін. Також процедурою укладання договору передбачається:

• кандидат на певну посаду має подати документ, який посвідчує особу, довідку ІПН, трудову книжку, документи про освіту (кваліфікацію), медичні документи в разі необхідності (довідка, санітарна книжка), інше;
• факт укладання договору підтверджується наказом або розпорядженням на підприємстві, а також повідомленням органів ДФС про прийняття працівника на роботу;
• особа, яка переводиться на роботу з іншого підприємства, також має право на укладання трудової угоди;
• при укладанні трудового договору представник підприємства не має права вимагати від кандидата на певну посаду будь-яких відомостей про його належність до політичних сил, про національність, прописку або будь-які інші документи, наявності яких не передбачено в цьому випадку;
• але водночас можуть бути запроваджені обмеження, які стосуються працевлаштування на одному підприємстві близьких родичів за умови їхнього безпосереднього підпорядкування один одному;
• за необхідності сторони можуть домовитися про випробувальний термін, протягом якого буде встановлено професійну придатність працівника. Він не може бути призначений для деяких категорій осіб (неповнолітні, молоді спеціалісти, звільнені в запас військовослужбовці, інваліди, тощо).

Уклавши трудовий договір та включившись у штат підприємства, новий співробітник має підпорядковуватися правилам внутрішнього розпорядку. Трудова книжка працівника при цьому має бути заповнена належним чином, а додаткові умови та інші відомості можуть бути внесені у трудовий договір.

Істотна відмінність трудового договору від цивільно-правової угоди — його соціальна природа. При укладенні роботодавець не лише має право використовувати працю найманого працівника, але й зобов’язується надавати певні гарантії, пільги та соціальне забезпечення (щорічна відпустка з виплатою, відпустки на навчання, скорочення робочого дня певних категорій громадян, сплата страхових внесків та інших відрахувань тощо). При укладанні цивільно-правової угоди відповідальність власника обмежується сплатою соціального страхування.

Порядок розірвання трудового договору

Припинення трудового договору є юридичним фактом, унаслідок якого припиняються трудові правовідносини. Це може статися за таких умов:

• за згодою сторін;
• після закінчення терміну;
• призов на військову службу;
• розірвання трудового договору з ініціативи працівника або роботодавця;
• переведення на інше підприємство або на виборну посаду;
• істотні зміни умов праці;
• вирок суду;
• відповідно до умов контракту.

Якщо змінюється підпорядкованість організації чи підприємства, то дія договору не припиняється. Умови розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця або найманого працівника регулюються законодавством.

()