fbpx

Звільнитися від боргів? Новели Кодексу з процедур банкрутства

In: Адвокатске бюро Яновський і партнери, Статті правова тематика 22 May 2019 Tags:

контакти Адвокатського бюро “Яновський і партнери”

+38 (032) 247-01-00+38 (067) 000-13-27

е-mail: yp@zkg.ua Viber Messenger Telegram

15.04.2019 року Президентом України було підписано довгоочікуваний Кодекс України з процедур банкрутства №2597- VIII, а тому на нашу державу чекають значні зміни у цій сфері вже у найближчому майбутньому. Що слід знати та на що звернути увагу – у цій статті.

Підґрунтям для змін правового поля слугували недосконалість процедур порівняно з західними сусідами – задоволення вимог кредиторів відбувається на 1,5-2 роки довше, потребують значно більших фінансових витрат, закріплені заходи по санації, як правило, не давали бажаних результатів; а власне ефективність нормативно-правової бази оцінюється у 7,5 із 16 можливих балів; невирішені проблеми «безнадійних позик» і необхідність оздоровлення банківської системи; відсутність інституту банкрутства фізичних осіб; в цілому покращення інвестиційного клімату. Очікується, що прийняті нововведення покращать становище України у світовому рейтингу Doing business – зараз це 145 місце серед 190 країн за показником вирішення неплатоспроможності.

Сам Кодекс побудований за пандектною системою й, крім загальної частини, включає спеціальні книги про правове становище арбітражного керуючого, процедуру банкрутства юридичних осіб та найголовнішу новелу – відновлення платоспроможності фізичних осіб і ФОП.

1.Підсудність

По-перше, довгоочікуване вирішення проблеми підсудності, спричинена недоліками формулювання статті закону п. 4 ст. 10 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – закон про банкрутство/закон): позови за майновими вимогами до боржника належать до суду, у якому здійснюється розгляд справи про банкрутство, відсутності кореляції такого підходу до загальних правил ГПК України, що врешті-решт мало наслідком марно втрачені роки, передачу справ за підсудністю то за правилами ГПК, то закону, повторні довготривалі розгляди. Судова практика також не була однозначною щодо цього питання – з одного боку, поза наданням чіткого нормативного обґрунтування, проте ВГСУ в одному із рішень зазначив: до юрисдикції суду, який розглядає справу про банкрутство мають відноситись усі справи, навіть в яких боржник є позивачем, для всебічного та належного формування ліквідаційної маси; із іншого – протилежна практика цього ж ВГСУ – справа має вирішуватись чітко до букви закону, поділ справ за юрисдикціями судів, окремо за загальними правилами підсудності та щодо місцезнаходження нерухомого майна.

Вдосконалена ст. 7 Кодексу здійснює чітку концентрацію усіх майнових спорів за участю боржника у господарському суді, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Без винятків – є він відповідачем чи позивачем, чи це вимоги до боржника або його позови про витребування майна, відшкодування шкоди тощо. Такий підхід дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо майнових активів боржника.

2. Банкрутство юридичних осіб: зміна правил

Питання неплатоспроможності може бути поставлене як кредиторами, так і самим боржником – юридичною особою. Одним з найважливіших оновлень є введення принципу «легкого входу» – скасовано раніше встановлений законом про банкрутство мінімальний розмір безспірних грошових вимог кредитора у 300 мін. зарплат. Чи сприятиме цей принцип посиленню дисципліни боржника, або призведе до зловживань з боку кредитора – питання, що вирішиться тільки на практиці.

Посилено відповідальність менеджменту компанії – зобов’язано керівника юридичної особи своєчасно повідомляти її учасників (засновників) щодо ймовірності банкрутства та вживати необхідних заходів, у тому числі звернутись протягом місяця із заявою до суду щодо відкриття провадження. Невиконання вказаного обов’язку має своїм наслідком настання солідарної відповідальності керівника за борговими зобов’язаннями суб’єкта. Субсидіарну відповідальність встановлено щодо третіх осіб, які довели боржника до банкрутства – учасники (засновники) або інші особи, які уповноважені на прийняття обов’язкових вказівок або іншим чином визначати діяльність боржника. Зазначений підхід слугує на захист інтересів кредиторів, збільшуючи їх шанси на отримання коштів, водночас має стимулювати посадових осіб компанії до виваженої діяльності.

Провадження у справі про банкрутство у господарському суді не підлягає зупиненню. Із одного боку, це не дозволяє затягувати справу, та із іншого – суперечить загальним правилам, встановленим ГПК. У цілому, Кодекс містить деяку кількість процесуальних норм, встановлення строків, прав та обов’язків учасників сторін тощо, проте будемо чекати відповідну судову практику із висновками про правильне застосування норм.

На відміну від закону про банкрутство, Кодекс не містить спрощеної процедури, яка є досить популярною серед господарюючих суб’єктів. Разом із тим, нові розроблені механізми в принципі мають на меті пришвидшити процес, проте не у зв’язку із зменшенням строків судового розгляду, а зокрема – шляхом обмеження права на оскарження (у касаційному порядку) деяких видів рішень суду у справі про банкрутство; встановлення додаткових вимог щодо здійснення інших судових процедур (пришвидшено «проміжні етапи», закріплено автоматичність початку ліквідації підприємства у випадку відсутності схваленого зборами кредиторів плану санації).

За відсутності підстав для відмови у відкритті провадження (ст. 39), суд постановляє ухвалу про відкриття, визначаючи розмір вимог кредитора-заявника (кредитори також мають право подати спільну заяву, підписану ними), вирішується питання про мораторій та розпорядження майном. Відомості про провадження публікуються на офіційному порталі судової влади із метою виявлення кредиторів та осіб, які братимуть участь у санації.

Одночасно із відкриттям провадження встановлюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, здійснення виконавчих дій щодо боржника, сплату податкових зобов’язань, а також на такі вимоги не нараховується неустойка та не застосовується індекс інфляції на увесь час дії мораторію. Водночас він не поширюється на вимоги поточних кредиторів, щодо виплати заробітної плати, ЄСВ, відшкодування шкоди, завданої життю і здоров’ю, виплати аліментів тощо (ст. 41).

Доопрацьовано норми про визнання недійсним правочину боржника, що вчинений після відкриття провадження у справі або протягом 3 років до цього (раніше це був 1 рік), проте встановлено необхідність доводити завдані правочином збитки кредиторам чи власне боржнику. Перелік підстав для звернення із заявою доповнено укладенням договору дарування та угоди із заінтересованою особою. Поставити перед судом питання про недійсність мають право всі категорії кредиторів (раніше – тільки конкурсні) та арбітражний керуючий (ця норма визнається правниками вкрай дієвим інструментом).  

Арешт на майно боржника після відкриття провадження може бути накладений тільки господарським судом у межах справи. Це нововведення належним чином забезпечує можливістю ефективного розпорядження або обмеження розпорядження майновими активами для формування ліквідаційної маси.

Читайте більше про: процедуру ліквідації підприємства

У справі про банкрутство до боржника юридичної особи можуть бути застосовані такі заходи як:

  • Розпорядження майном боржника. Вводиться до 170 днів разом із постановленням ухвали про відкриття провадження, призначається розпорядник майна. Однією з новел є право розпорядника звертатись до суду із заявою про скасування арештів, накладених на майно у разі, якщо вони перешкоджають відновленню платоспроможності боржника або господарській діяльності – ці обставини обов’язково мають бути доведені до суду. При цьому, наразі нормативно не визначено, арештів у якого виду проваджень це стосується – накладені у кримінальному, адміністративному, цивільному судочинстві, або у межах цього ж провадження.

Протягом цієї процедури здійснюється пошук кредиторів. Конкурсні кредитори повинні пред’явити свої вимоги протягом 30 днів із офіційного оприлюднення відкриття провадження. Недотримання цього строку не призводить до погашення боргу, проте такі вимоги задовольнятимуться у порядку черговості, а конкурсні кредитори матимуть право дорадчого голосу на зборах. Таким чином, реєстр вимог кредиторів відтепер є відкритим у будь-який час. Також, згідно ст. 45 забезпечені кредитори отримують право відмовитись повністю або часткового від забезпечення та вважати їх вимоги конкурсними.

Впродовж цього процесу, розпорядник майна за участю боржника розробляють план санації. Збори кредиторів у разі неможливості прийняти план санації протягом процедури розпорядження мають право подати до суду клопотання про продовження строків, проте тільки у межах встановлених 170 днів. За відсутності плану судом буде розпочато ліквідацію або провадження у справі може бути закрито.

  • Санація. Кодекс залишає можливість застосування процедури санації як до відкриття провадження у справі за заявою боржника із відповідною сплатою судового збору (ст. 5), так і у межах справи про банкрутство, після розпорядження майном боржника. Фактично, окрім порядку затвердження плану, ця процедура не зазнала суттєвих змін, крім деяких точкових щодо строків.

План санації має бути схвалений окремо кредиторами кожного класу. Кількість голосів, необхідна для прийняття рішення, є різною залежно від класу (ст. 52):

    • для незабезпечених кредиторів: більше половини голосів кредиторів, включених до класу, або не менше половини яких мають право голосу у класі;
  • для забезпечених – “за” має бути віддано 2/3 включених до класу, або не менше половини кредиторів, які мають право голосу.

Не враховуються в голосуванні вимоги осіб, які мають заінтересованість щодо боржника. Також особливості передбачаються у разі встановлення умов надання забезпеченим кредиторам права стягнення заставленого майна – вони не беруть участі у прийнятті плану санації.

  • Власне ліквідація. Нове законодавство містить дещо інше формулювання строку ліквідації – не більше 12 місяців (тобто можливо і менше), замість чітко встановлених раніше 12. Найважливіші зміни стосуються порядку продажу майна банкрута. Насамперед, майно підлягає відчуженню виключно через аукціони в електронній торговій системі ProZorro. На відміну від аукціону, який міг (а часто і за змовою ліквідатора із бенефіціарами) тривати роками, встановлено 20 денний строк на оголошення аукціону з дня визначення його умов або отримання згоди на продаж майна від кредиторів. Хід аукціону підлягає оформленню протоколом, який негайно формується електронною системою майданчику та надсилається замовникові і всім його учасникам. Ефективність цього механізму вже доведена щодо банкрутів у банківському секторі, тому очікується досягти реального продажу майна за найвищою ціною, належного захисту прав учасників аукціону, зниження корупційних ризиків.

Звертаємо увагу також на дещо змінену черговість задоволення кредиторських вимог (ст. 64).

Щодо закриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи – воно допускається на всіх стадіях. Спеціальні розділи Кодексу присвячені особливостям банкрутства окремих категорій суб’єктів господарювання (страховиків, учасників ринку цінних паперів тощо) та щодо нерезидентів.

3. Вперше в Україні – відновлення платоспроможності фізичної особи.

Підвищення стандартів процедур, пов’язаних із неплатоспроможністю суб’єктів, вимоги євроінтеграції, разом із суцільним явищем проблемних і не реструктуризованих валютних іпотечних кредитів вимагали від нашої держави створення інституту банкрутства фізичних осіб та ФОП. Нарешті законодавцем запропоновано варіант легального «звільнення» від близько 50 млрд. грн. валютних кредитів.

По-перше, питання, яке цікавить мабуть всіх громадян України – чи може кредитор вимагати банкрутства фізичної особи-боржника? Відповідно до ст. 115 Кодексу провадження може бути відкрито виключно за заявою самої особи. Заява подається безпосередньо до господарського суду, та тільки за наявності ознак неплатоспроможності:

    • розмір боргових зобов’язань становить як мінімум 30 розмірів мін. зарплат;
    • боржник упродовж 2 місяців припинив платити за кредитами/платежами у розмірі більше 50% місячних платежів за кожним зобов’язанням;
    • є постанова виконавця про відсутність у боржника майна для звернення стягнення;
  • існує тз.в. «загроза неплатоспроможності» – обставини, які свідчать про неможливість найближчим часом задовольнити вимоги кредиторів.

Аналогічно до банкрутства юридичних осіб, із метою виявлення кредиторів боржника відомості про провадження у справі про неплатоспроможність офіційно публікуються. Кредитори зобов’язані заявити свої вимоги у порядку, встановленому для юридичних осіб. У провадженні по справі можуть бути застосовані заходи забезпечення вимог кредиторів, як за їх клопотанням, так і за власною ініціативою суду, – заборона боржникові укладати правочини, арешт на майно, заборона виїзду за кордон тощо. Крім того, разом із постановленням ухвали про відкриття провадження встановлюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, проте він не поширюється на (ст. 121): відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, життю та здоров’ю; виплату аліментів; виконання вимог виконавчих документів немайнового характеру; погашення вимог кредиторів у процедурі реструктуризації боргів.

До фізичної особи можуть бути застосовані такі заходи:

    • Реструктуризація боргів. Підготовка та подання плану має бути здійснене у 3-місячний строк з дня проведення підготовчого засідання по справі. План реструктуризації має бути схвалено зборами кредиторів кожного класу окремо – всі забезпечені кредитори та не менше 50% конкурсних кредиторів. Строк виконання плану реструктуризації не може бути більшим за 5 років (10 років при погашенні кредитів на житло). Реструктуризації не підлягають борги по сплаті аліментів, відшкодування шкоди завданої життю і здоров’ю, по сплаті ЄСВ та інших платежів на загальнообов’язкове страхування. Разом із тим, податковий борг останніх 3 років до відкриття провадження визнається безнадійним та списується. Сама процедура реструктуризації передбачає такі інструменти як продаж майна через аукціон ProZorro; відстрочку, розстрочку або повне списання боргу кредитором, зміна його термінів або розміру; погашення боргу третьою особою. Конкретно питанню іпотечних кредитів присвячено увагу у прикінцевих положеннях Кодексу і урегулювано два шляхи його вирішення – продаж іпотечного майна і банкрутство; власне реструктуризація кредиту – вартість майна визначатиметься відповідно до ринкової ціни іпотечного майна, наступна конвертація у гривню за курсом НБУ на день відкриття справи про банкрутство, зменшення цієї суми пропорційно до частини тіла погашеного валютного кредиту та виплата протягом 5/10 років залежно від розмірів за кв.м. Тільки в результаті повної виплати реструктуризованого кредиту боржник звільняється від сплати нарахованої неустойки за прострочення.
  • Погашення боргів разом із визнанням боржника банкрутом. Процедура застосовується у разі, якщо протягом 120 днів з відкриття провадження кредиторами не схвалено план реструктуризації або внаслідок його невиконання чи неповного виконання боржником. У цій процедурі визначається ліквідаційна маса, тобто все майно боржника, окрім: житла, в якому проживає боржник (нормативно встановлені норми кв. м.) та не є предметом забезпечення; майно, на яке не може бути звернено стягнення; кошти на рахунках у пенсійних фондах.

За результатами судового розгляду особу визнають банкрутом, а її борги – погашеними, крім зобов’язань по сплаті аліментів, ушкодження здоров’я (та інші перелічені вище), які можуть бути заявлені у непогашеній частині і поза межами провадження у справі.

Підстави для закриття провадження встановлені Кодексом (ст.123), найрезонансніші з них – подання недостовірної декларації про майно, доходи та витрати боржника й членів його сім’ї; майно придбане та зареєстроване на члена сім’ї боржника з метою приховування майна; боржник не має можливості погашати кредит у іноземній валюті, забезпечений квартирою, яка є єдиним місцем проживання його сім’ї.

Одна із найголовніших змін за кодексом – припинення дії мораторію на стягнення нерухомого майна за кредитами в іноземній валюті, який було введено ще у 2014 році. Гарна новина для оздоровлення банківської сфери, проте необхідність вчинення відповідних дій для боржників.

По суті, визнавати себе банкрутом можна раз на 5 років. Проте Кодекс встановлює негативні наслідки, у тому числі репутаційні, аби попередити зловживання цією нормою, – протягом 5 років особа повинна письмово доводити до відома факт своєї неплатоспроможності усім контрагентам при укладенні правочинів (кредитів, позики, поруки, застави) та 3 роки не вважається особою, що має бездоганну ділову репутацію.

Таким чином, Кодекс України з процедур банкрутства можна вважати цілком компромісним: прослідковуються механізми оздоровлення та активізації ринку кредитування, звільнення від тягаря древніх кредитів фізичних осіб; посилення дисципліни органів управління компанією; закріплені значні гарантії захисту прав та інтересів кредиторів – це і офіційна публікація інформації про боржника, вирішення всіх спорів виключно у межах процедури банкрутства і автоматична передача всіх заяв до суду належної юрисдикції; прозора процедура продажу майна тільки через електронні аукціони та відкритий он-лайн доступ до його результатів. Нові законодавчі зміни зруйнують більшість корупційних схем, які дозволяти здійснювати фіктивне банкрутство та переховування від боргів. Крім цього, Кодекс містить і інші новели, зокрема це суттєва трансформація інституту арбітражного керуючого, закріплення гарантій та стандартів його діяльності, професійність якого суттєво впливатиме на успішність нових процедур. Подальша ефективна дія Кодексу також залежатиме від прийняття законодавцем і інших, новітніх законодавчих актів, які стосуються всіх процедур банкрутства.

Наразі у практиці може виникнути питання – чи намагатись «встигнути у останній вагон» та ініціювати процедуру банкрутства зараз, за чинним законом в період дії перехідного періоду? Єдиної відповіді на нього немає. Варто зауважити, що виходячи із конкретних обставин справи, для сторони кредитора – чи є підтвердження безспірних вимог на необхідну суму, чи завершені всі судові процеси, отримані виконавчі листи, наявні кошти для авансування витрат виконавця, або їх підготовка буде займати тривалий час, та й згодом буде не потрібною. До того ж, нові процедури мають стати значно дешевшими. Разом із тим, якщо ініціюючою стороною є боржник – варто подумати про таку можливість, адже обсяг і відомості у заяві про банкрутство фактично не змінились, але ще чинною є спеціальна (спрощена) процедура, яка є повністю контрольованою та меншою за стадіями. Зазначена процедура є досить популярною в українському бізнес-середовищі, власники якого прагнуть закрити свої підприємства, проте через адміністративні бар’єри не мають можливості припинити юридичну особу у розумний строк.

Читайте більше про: захист активів у процедурі банкрутства фізичної особи підприємця

Автор – юрист Марія Шуляківська,  адвокат – Олексій Яновський

Підписатися на новини

Підпишіться на щотижневий дайджест новин і будьте в курсі подій без зайвого спаму

X