+38 (032) 247-01-00; +38 (067) 000-13-27
е-mail: yp@zkg.ua WhatsApp, Viber, Telegram +380503254395
Однією з найбільш значимих змін, що будуть введені законом про ТОВ і ТДВ стануть саме питання переходу частки учасника товариства до його спадкоємців/правонаступників.
Правовому регулюванню спадкування присвячені дві частини статті 23 нового закону, диспозиції яких, здавалось б, не розкривають детальну процедуру спадкування, проте вносять сутнісно відмінний зміст у раніше суперечливий та звичний для нас з 90-х років інститут.
Отже, розберемось із ключовими позиціями та відмінностями було/стало.
1. Правова природа успадкованих корпоративних прав– тільки власність на майно, чи особисті права?
Традиційним для правової системи України, що закріплено на нормативному рівні (ст. 167 ГК України, пп. 14.1.90 ПК України), є розуміння корпоративних прав як правового утворення, що нероздільно поєднує майнові (право власності на прибуток та майно у випадку ліквідації товариства) та особисті немайнові права (які пов’язані з управлінням). Крім того, згідно з положеннями ст. 1219 ЦК України неможливим є спадкування прав та обов’язків, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, в тому числі немайнові права. Ст. 100 ЦК України визначає право участі у товаристві особистим правом, яке не може бути окремо передане інший особі.
Так, за діючим раніше законодавством, спадкоємцями набувалась лише частка, тобто її матеріальний аспект, право власності на визначений відсоток майна. Спадкоємці мали першочергове право вступити до товариства, якщо статут не містив застережень із приводу необхідності отримання згоди загальних зборів, але не право участі у товаристві. На практиці у 90% випадків збори відмовляли спадкоємцю у вступі. Тому раніше не йшлося про автоматичне набуття такими спадкоємцями права участі у товаристві.
Не було єдності й в судах у питанні моменту набуття права на частку. Крім того, законодавчо не було встановлено порядок вступу до ТОВ, тому на практиці керувались загальними положеннями про вищий орган товариства та рекомендаціями судових органів. Закон пов’язував момент виникнення корпоративних прав у спадкоємців із датою прийняття рішення зборами, проте таке рішення залишалось «нежиттєздатним», доки саме товариство не зверталось із заявою до державного реєстратора та не проводились відповідні зміни у складі учасників. У іншому випадку, правонаступники змушені були звертатись до суду із вимогою зобов’язати вчинити реєстраційні зміни.
На сьогодні ж для правонаступників пропонується зрозумілий та значно ефективніший механізм реалізації їх прав. Так, за системного тлумачення положень нового закону та закону про реєстрацію, стає очевидним, що здійснено докорінну трансформацію – відтепер спадкоємець отримує всю повноту корпоративних прав – і майнові, і особисті немайнові права на належну його спадкодавцеві частку, які він може реалізовувати самостійно, без залучення та згоди загальних зборів при спадкуванні.
2. Нормативний порядок спадкування частки
Важливою новелою є диференціація двох правових режимів для спадкоємців залежно від розміру успадкованої частки: до 50% та 50% і більше. По-перше, стати учасником ТОВ особа може тільки за своєю волею, тому для вступу у товариство ч. 2 ст. 23 закону про ТОВ передбачає необхідність подання до ТОВ заяви про вступ. Заява має мати письмову форму (зміст довільний), крім того, із одного боку, прямої законодавчої вказівки про це немає, проте аналогічно до подібних заяв про вихід, ми все-таки вважаємо, що підпис має бути нотаріально засвідченим. Від товариства вже не вимагається затвердження чи погодження цієї заяви.
-
- Якщо до особи переходить частка менше 50% статутного капіталу, строк подання заяви для неї встановлено у рік з дня закінчення строку на прийняття спадщини, тобто 1 рік 6 місяців. Після спливу цього строку учасник може бути виключений із товариства.
- Якщо отриманою є частка 50% і більше, законом встановлена альтернатива для «діючих» учасників – після смерті мажоритарія товариство може прийняти рішення про ліквідацію. Таке рішення приймається незалежно від волі спадкоємця – навіть якщо він бажав бути в товаристві, та без врахування голосів частки цього учасника на зборах. Якщо товариством таке рішення не прийнято, коментована стаття не містить часових застережень щодо подання заяви про вступ – видається, що вона може бути подана у будь-який час.
Відповідно до прикінцевих положень, ця частина статті набирає чинності через рік, тобто 17.06.2019 року. Проте, як бути, якщо спадкодавець помер до цієї дати? Вірогідно, що матиме можливість вступити до ТОВ незалежно від розміру своєї частки, без згоди товариства, яке також і не зможе прийняти рішення про ліквідацію.
Після отримання свідоцтва про право на спадщину, для внесення змін складу учасників ТОВ, спадкоємець має право особисто звернутись безпосередньо до держреєстратора. Так, законом про державну реєстрацію розширено коло заявників у цій категорії змін – спадкоємець відтепер визнається заявником. Проте, вбачається, що на практиці державні реєстратори все-таки будуть відмовляти правонаступникам у внесенні таких змін, оскільки ст. 17 закону про реєстрацію все ще передбачає згоду загальних зборів. Сподіваємось, подібні колізії у законах будуть подолані найближчим часом.
3. Статутні обмеження
Згідно ч. 6 ст. 11 закону про ТОВ, статут може містити будь-які положення, які не суперечать законодавству.
Зокрема, якщо певні обмеження можуть встановлюватись в статуті щодо правил та порядку виходу з товариства, відчуження часток, то відповідної диспозитивності в питанні спадкування наразі не передбачено (законопроект містив пропозиції щодо можливості заборони правонаступництва, але чинний закон ці положення не увібрав). Правила ст. 23 є імперативними та не можуть бути змінені.
4. Визначення вартості частки
За Законом про госптовариства, якщо спадкоємець відмовлявся від вступу до товариства, або загальні збори відмовляли у його прийнятті, особі видавалась у грошовій або натуральній формі частка спадкодавця-учасника. Вартість частки визначалась на день відкриття спадщини.
Одними із найбільш спірних були питання оцінки частки. Положення закону не містили уточнень –формулювань балансова чи ринкова її вартість. Так, судова практика також була «періодично мінливою» – у 2014 році ВГСУ вказав на законність виплати вартості чистих активів, недобросовісні посадові особи успішно використовували це на свою користь та виплачували спадкоємцям копійки. Тяганина з вимогами надати фінзвітність, проведення оцінки, сплаченою з власної кишені, зверненням до суду, обґрунтуванням необхідності судової експертизи могла тривати вічно. На початку 2018 року це питання все-таки було передане на вирішення Великої Палати ВС, адже такий підхід явно суперечив засадам верховенства права, справедливості, добросовісності та банальної логіки (до речі, ВС останнім часом стає все більш гуманним та переважно керується інтересами громадян).
Новим законом питання вирішено однозначно – спадкоємцю, що відмовився від вступу до ТОВ (правові наслідки чого аналогічні до виходу), товариство зобов’язане повідомити вартість частки, надати відповідне обґрунтування та розрахунок, при чому вартість розраховується згідно ринкової вартості всіх часток. Звісно, юридичні баталії це не зупинить, оскільки при бажанні можна до смішного занизити оцінку, але нарешті є пряма юридична база, прив’язка до оціночної діяльності та її оспорення.
Положення закону наступні: при виході, вартість частки встановлюється станом на день, що передував дню подання учасником заяви про вихід. Щодо спадкування, оцінка проводиться станом на день, що передував рішенню загальних зборів про виключення (якщо спадкоємець не вступив до ТОВ, його виключають рішенням зборів).
5. Оподаткування спадкування корпоративних прав
Відповідно до ПК України дохід від операцій з корпоративними правами ототожнюється з інвестиційним доходом.
Відтак, ставки податку є різними залежно від груп спадкоємців:
-
- 0% для членів сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення, або 5% для інших осіб-резидентів, які не є членами сім’ї спадкодавця;
- 18% незалежно від споріднення, якщо спадкоємцем або спадкодавцем є нерезидент.
Крім того, інвестиційний актив оподатковується військовим збором 1,5% для всіх категорій, крім спадкоємців 0%.
Податкового агента за таких відносин немає, податки має сплатити сам спадкоємець. Оплата здійснюється виходячи із номінальної вартості частки. Громадянин України зобов’язаний задекларувати свій дохід та сплатити відповідні податки. Нотаріуси в свою чергу подають інформацію про отриманий дохід до ДФС щоквартально по всім виданим свідоцтвам. Якщо ж однією зі сторін є нерезидент, без доказів завчасно здійсненої оплати нотаріус не може видати особі свідоцтво про спадщину.
Отже, такими є основні нормативні положення. Що ж спіткає нас на практиці?
По-перше, у колах практикуючих адвокатів точаться дискусії з приводу того, чи правильною є закладена в законі концепція «абсолютного» захисту інтересів спадкоємців. Позиції наступні: із одного боку, попереднє регулювання було на 100% на стороні бізнесу, і, по факту, жодним чином не забезпечувало право участі спадкоємця у товаристві; із іншого боку, автоматичне набуття спадкоємцем можливості бути учасником створює перешкоди для бізнесу, якщо спадкоємець є недобросовісним, «не хоче продовжувати батьківську справу» та має на меті «зайти в бізнес», хоче розмити частки, розпродати їх тощо. На наше особисте переконання, говорити, що бізнес не захищений – передчасно. Адже закон відкриває широкі можливості для врегулювання корпоративним договором, зокрема питань щодо заборони відчуження часток, особливостей голосування, lock-up період та ін., варто тільки завчасно продумати всі ризики.
По-друге, це, як було вказано вище, очевидні нормативні проблеми із заявниками-спадкоємцями.
По-третє, можливі проблеми із проведенням загальних зборів. Уявімо ситуацію, що збори вирішено провести 1 вересня. У встановлений строк, за тридцять днів, всі учасники були повідомлені. Проте, до проведення зборів один із учасників помирає, а 30 серпня його спадкоємець звертається до реєстратора та вносяться відповідні зміни. У визначений день проводяться збори, фактично без нового учасника, який потім звертається до суду із вимогою визнати недійсними збори, оскільки його не було повідомлено у встановленому законом порядку. Тут повна неоднозначність – деякі юристи стверджують про очевидне порушення закону; деякі пропонують аналогію до зборів у АТ, де список голосуючих акцій формується станом на 24 год дня дати обліку і тому новий учасник легально «не потрапляє» до списку за цими зборами; інші ж сходяться на тому, що найбезпечнішим буде перенести збори на іншу дату. У будь-якому випадку, рекомендуємо визначити відповідальну особу в товаристві, яка зобов’язана здійснювати моніторинг змін складу учасників у ЄДР перед зборами.
По-четверте, описана вище ситуація набуває свого розвитку також у випадку, коли учасник 1 вересня подає заяву товариству про вихід із нотаріально засвідченим підписом. Відповідно до закону про держреєстрацію, учасник є таким, що вийшов, з дня державної реєстрації виходу зі складу учасників. Проте, заявником у цій категорії може бути тільки учасник, але не його спадкоємці, тобто проведення держреєстрації неможливе. Як бути товариству? Вважати спадкодавця таким, що вийшов – незаконно, тому що немає реєстраційної дії. Виключити учасника – неможливо, оскільки самого учасника вже немає як суб’єкта правових відносин, та й закон про ТОВ не передбачає права загальних зборів виключати дійсних учасників. Прийняти до складу спадкоємця? Але ж сам учасник хотів вийти з товариства, і припинити корпоративні права – чому ж вони мають бути у спадкоємця?
Як бачимо, питань багато, і вони мають достатньо глибокі теоретичні підстави. Проте – без однозначної відповіді практиків та служителів Феміди.
Автори – юрист Марія Шуляківська, адвокат – Олексій Яновський