Комерційна таємниця в недобросовісній конкуренції

In: Адвокатске бюро Яновський і партнери, Недобросовісна конкуренція, Право інтелектуальної власності, Статті правова тематика 18 Jul 2018

Комерційна таємниця в недобросовісній  конкуренції

 

Комерційна таємниця (надалі – КТ) на сьогодні є неоднорідною складовою частиною ринкової економіки, складеною з різних за походженням і складом частин. За умов посиленої конкуренції в усіх сферах бізнесу, КТ стала цінним об’єктом, захист якої за допомогою правових засобів являється важливим завданням, оскільки вона насамперед сприяє конкурентноздатності бізнесу, розвитку інноваційної діяльності тощо.

Комерційна таємниця має як позитивний, так і негативний аспект; до останнього зазвичай відносять приховування тіньової економічної діяльності під виглядом комерційних таємниць, а також недобросовісна конкуренція.

Захист від недобросовісної конкуренції нерідко пов’язаний із забезпеченням надійного збереження та належного використання інформації конфіденційного характеру. Стаття 10bis Паризької конвенції про охорону промислової власності встановлює заборону на будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям промисловості та торгівлі. Згідно п. 2 ст. 39 Угоди ТРІПС за фіз- та юрособами закріплюється можливість протидіяти розкриттю, отриманню та використанню іншими особами інформації, якою вони володіють правомірно, та на яке ними не було надано згоду, за умов: 1) що інформація вважається секретною в тому плані, що не є легкодоступною та зрозумілою для осіб, що зазвичай мають справу з подібною інформацією; 2) що інформація має комерційну значимість та 3) є об’єктом вчинення дій контролюючої особи, що забезпечують збереження її секретності.

Конкурентне законодавство України, подібно до міжнародного права, розкриває ключові поняття недобросовісних конкурентних дій, якими є неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що віднесені до КТ. Однак слід визнати, що українська правова система значно відстає від розвинутих європейських країн у питанні правового регулювання інституту комерційної таємниці, а особливо – механізму захисту інформації, що до неї належить.

 

Неправомірне збирання КТ

Так, до активних недобросовісних дій в першу чергу відносять здобування комерційних відомостей будь-яким незаконним шляхом, яке завдає або у майбутньому має завдати шкоду суб’єкту – володільцю КТ. Таким чином, визначальними ознаками цього виду правопорушення є: протиправність дій (отримання відомостей, що становлять таємницю, напряму від контролера, або за його згоди від інших осіб, відповідно не може розцінюватись як порушення комерційної таємниці. Крім того, особа має завідомо знати про нелегальність доступу до інформації. У випадку завдання шкоди суб’єкту господарювання наступними діями, наприклад її розголошенням, це може бути «наступним етапом» та підлягає відповідній кваліфікації) та завдання шкоди (фактичне або майбутнє). Такий метод конкурентної боротьби використовується із різною метою, часто комерційну таємницю розкривають і продають, рідше – просто розповідають широкому загалу і вона перестає бути таємницею та приносити прибуток. Збирання КІ може також мати на меті використання отриманих відомостей у власному виробництві.

Несанкціонований доступ до комерційної таємниці включає в себе крадіжку інформації, в тому числі документів або матеріальних носіїв її фіксації, порушення або намір порушення зобов’язань по збереженню таємниці (наприклад працівниками компанії), зворотній інжиніринг тощо. Одним із видів несанкціонованого доступу до інформації є комерційне шпигунство, яке може здійснюватися за допомогою спеціальних техзасобів, призначених для перехоплення охоронюваних відомостей, взлому або підключення до недостатньо захищених або незахищених каналів зв’язку; аудіо- та відеоспостереження, інфільтрації (засилання) з цією метою власних осіб (інформаторів) до комерційних структур.

Яким чином використовується дана норма? На практиці найбільш реальними є два випадки, перший з яких передбачає, що певна особа (найчастіше це колишній працівник або комп’ютерний хакер) чи група за замовленням недобросовісного суб’єкта збиратиме інформацію про контрагента. За другим випадком особа встигла зібрати або здійснити відповідні дії по збору комерційних відомостей із метою подальшого їх використання, однак володілець вчасно помітив витік даних та застосував відповідній механізм їх захисту.

 

Розголошення КТ

Розголошення комерційно значимої інформації – це діяння всупереч закону або договору (у тому числі трудового), у результаті якого відомості, що складають КТ, стають відомі стороннім особам. Суб’єкт, який зобов’язаний дотримуватись режиму таємності інформації, може несанкціоновано ознайомлювати з нею третіх суб’єктів або своєю поведінкою створювати умови, які дають їм можливість безперешкодно ознайомлюватись із КІ.

Відомості, що охоплюються комерційною таємницею, не повинні бути загальнодоступними в силу своєї відомості необмеженому колу осіб, або вимог закону про обнародування. Тільки володілець КІ може визначити коло відомостей, що підлягають розголошенню, встановлювати випадки та перелік суб’єктів, через яких може відбуватись таке розголошення, поза яким будь-яке розголошення без згоди уповноваженої особи вважається нелегальним із точки зору закону.

Способи розкриття комерційної таємниці дуже різноманітні: усно, письмово, особисто чи з використанням засобів зв’язку, шляхом передачі документів або інших матеріальних носіїв, здійснення повідомлень у засобах масової інформації, публікація статей, виступи на загал. Крім того, для кваліфікації розголошення достатнім є ознайомлення хоча б однієї третьої особи з комерційними документами або іншими предметами її фіксування, або навмисне створення можливості для такого ознайомлення.

 

Схилення до розголошення КТ

Суть цього порушення полягає у вчиненні примусу до особи з метою її схиляння до розголошення комерційної таємниці, яка довірена цій особі у встановленому володільцем порядку або у зв’язку із виконанням нею службових обов’язків, тобто особа має легально контролювати КІ.

Методи характеризуються як так званим позитивним заохоченням, тобто шляхом обіцяння винагороди, надання певних переваг, інших матеріальних або нематеріальних заохочень, так і явно злочинними діяннями (погрози, шантаж, застосування фізичного чи психологічного насильства тощо).  

 

Неправомірне використання КТ

Під незаконним використанням зазвичай розуміють несанкціоноване розпорядження (продаж або інше розпорядження з метою отримання вигоди), а також теоретичне або практичне використання (впровадження у власне виробництво, організацію технологій, використання ноу-хау або інше врахування під час підприємницької діяльності) відомостей, що складають комерційну таємницю, при чому інформація може бути отримана недобросовісним конкурентом як цілком легальним шляхом, так і через її неправомірне збирання. Забороненим використанням також є використання довіреної комерційної інформації поза обсягом наданих володільцем повноважень.

 

Великий відсоток порушень прав на КТ пов’язаний саме із трудовими відносинами, оскільки працівники мають обумовлену можливість доступу до конфіденційної інформації в рамках трудового договору. Межу між правом роботодавця захищати свої таємниці та правом працівника використовувати свій професійний досвід у власних інтересах або інтересах нового роботодавця достатньо складно визначити, у тому числі це завдання не є простим для судової практики. Серед найбільш загальних правил, встановлених для працівників (навіть колишніх), визначають такі: обов’язок по збереженню конфіденційної інформації закріплений положеннями спеціальних договорів або трудовим контрактом. У зарубіжних країнах зазвичай такий обов’язок може матися на увазі виходячи з загальних вимог сумлінності і лояльності у випадку їх нормативної відсутності. Під час розгляду спору необхідним є врахування судом суті конкретних трудових відносин, що розглядаються, статусу працівника, рівень доступності комерційної інформації та виконані особою, яка контролює інформацію, заходи щодо її захисту. Після припинення трудових відносин вимоги до колишнього працівника, як правило, зберігаються: не розголошувати відомості, віднесені до КТ, не здійснювати копіювання КТ тощо, тобто працівник не управомочений використовувати комерційні таємниці свого роботодавця. При визначенні границь подібних обмежень суд має оцінити, чи може оспорювана інформація вважатись частиною професійного досвіду чи знань працівника (до речі, в Англії суди відштовхуються від критерію «середнього рівня чесності та здібностей» людини). Стосовно заборони займатись діяльністю, що конкурує з колишім роботодавцем, а також щодо основ договорів про нерозголошення комерційної таємниці (конфіденційної інформації) дивіться нашу публікацію 

Таким чином, умови про захист комерційної таємниці не можуть виходити за межі розумного захисту інтересів роботодавця.

 

Засоби охорони і захисту КТ

Одним із прав власника комерційної таємниці є можливість захищатися у встановленому порядку від дій інших суб’єктів, які порушують або створюють такі загрози встановленому режиму КТ. Законодавством України наразі не передбачено спеціальних засобів захисту КТ, конкретного механізму реалізації прав володільців комерційної таємниці. Недоліки нормативного регулювання створюють чимало труднощів для господарюючих осіб, обмежують можливості реалізації та захисту прав на КІ.

До винних у вчиненні недобросовісних конкурентних дій осіб застосовується юридична відповідальність різної галузевої належності: адміністративно-господарська згідно Закону України про захист від недобросовісної конкуренції; можливим є також застосування цивільно-правової у вигляді відшкодування завданої шкоди на підставі ЦК, а щодо фізосіб – також і трудового, кримінального законодавства.

Основними формами захисту є звернення до компетентних адміністративних органів або до суду.

Адміністративний порядок передбачає подання заяви до АМК України, до функцій якого віднесено контроль та припинення недобросовісної конкуренції. Комітету необхідно надати відомості та документи, що підтверджують збір КІ незаконними методами, інших обставин, що підтверджують наявність складу правопорушень. Законом також встановлені граничні строки звернення до АМК – 6 місяців з дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав, а також трирічний строк давності притягнення до відповідальності. Так, за результатами розгляду Комітет уповноважений накласти штраф на правопорушника; за відшкодуванням збитків необхідно звертатись до суду.

Аналіз окремих елементів судової практики про захист КІ дозволяє виокремити наступні важливі умови (обставини), які є предметом доказування, необхідні для задоволення вимог про захист комерційної таємниці:

– інформація належить суб’єкту господарювання, права якого порушуються;

– інформація віднесена до комерційної таємниці та на неї поширюється відповідний режим захисту;

– особа повідомлена про віднесення інформації до комерційної таємниці;

– особа умисно скопіювала, запам’ятала або іншим чином зібрала відомості, що становлять КТ;

– особа діяла за допомогою обману, шахрайства, крадіжки документів або іншим злочинним способом всупереч законодавства.

Розглядаючи справу про захист комерційної таємниці, суди визначають, чи мало місце неправомірне використання довіреної конфіденційної інформації або її несанкціоноване розголошення. Зокрема, встановлюється, чи використовувалася інформація з порушенням тих цілей, які були обумовлені при її передачі. У разі, якщо передані відомості використовувалися іншим чином, суд встановлює відповідну заборону і зобов’язує відповідача відшкодувати завдані збитки (як реальні, так і упущену вигоду). Обов’язок довести розмір збитків покладається на потерпілого, що на практиці не завжди видається простим. Значно легшими в доказуванні є випадки, коли недобросовісний конкурент отримав доходи за рахунок використання незаконно отриманої інформації.

Окремо слід зауважити позицію Пленуму ВГСУ, згідно якої для кваліфікації дій суб’єкта господарювання як недобросовісної конкуренції не є важливим встановлення обмеження або усунення конкуренції. Достатнім є доведення факту, що суб’єктом вчинено дії, визначені законом як недобросовісна конкуренція.  

Крім того, відповідні діяння є кримінально караними згідно ККУ. Притягнення до кримінальної відповідальності не виключає заявлення цивільно-правової вимоги про відшкодування завданих збитків.

 

Наприкінці варто зазначити, що відповідний інститут, на жаль, достатньо не розроблений ні теоретично, ні практично, а певний інструментарій боротьби із недобросовісними конкурентами ми запозичуємо із англосаксонських країн без достатньої законодавчої бази. Щодо правових засобів, адміністративний розгляд передбачає складну та незрозумілу пересічному громадянинові процедуру, відсутність чітких критеріїв і правил дослідження матеріалів справи та широкі дискреційні повноваження Комітету. У свою чергу, захист комерційної таємниці як особлива категорія справ у судах не містить спеціальних підходів до збирання доказів, а також напрацьованої судової практики у їх оцінці. Тому ми рекомендуємо власникам компаній не лише сподіватись на захист вже порушених прав на комерційну таємницю, але і впроваджувати достатні превентивні заходи, такі як ефективна кадрова політика, використання договорів NDA, прорахунок всіх можливих ризиків витоку інформації, захист інформації спеціальними технічними засобами, встановлення систем контролю тощо.

Автори – юрист Марія Шуляківська, адвокат – Олексій Яновський 

Підписатись на наші новини


X