Доктрина Fair use
Fair use – “справедливе використання”,”добросовісне користування” або “сумлінне використання”
В американському законодавстві про авторське право – вчення про те, що стислий витяг із матеріалів авторського права може, за певних обставин, цитуватися дослівно для таких цілей, як критика, новинні звіти, навчання та дослідження, без необхідності отримання дозволу або оплати власнику авторських прав.
Глобалізація, інформатизація, можливість широкого доступу до відкритих ресурсів інформації з кожним роком зумовлює все більший інтерес до захисту прав інтелектуальної власності. Особливої уваги заслуговує інститут вільного використання об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема авторського права, через постійне зростання такого явища як плагіат та інших порушень авторського права. Вільне використання, в загальному, означає можливість правомірного використання об’єктів права інтелектуальної власності без згоди автора.
Загальні умови вільного використання
Так, загальними умовами вільного використання є те, що воно не має завдавати шкоди авторам і отримання ними благ від результатів своєї творчої діяльності; повинне надавати можливість суспільству вільно задовольняти свої потреби; здійснюється лише у визначених законом межах (умови the three-step test). Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1971 року є основою сучасного законодавства про авторське право більшості країн світу, в тому числі щодо засадничих принципів вільного використання об’єктів авторського права. У п. 2 ст. 9 цієї Конвенції визначено, що за законодавством країн зберігається право дозволяти відтворення таких творів у певних особливих випадках за умови, що таке відтворення не завдає шкоди нормальному використанню твору і не зачіпає будь-яким необґрунтованим способом законні інтереси автора. Згодом, Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) 1994 року поширено зазначені принципи на всі види об’єктів права інтелектуальної власності (ст. 13 Угоди).
У США інститут добросовісного використання об’єктів авторського права розвивається в межах доктрини “Fair use”. Дана доктрина лише частково відповідає нормам Бернської конвенції, зокрема вона не визначає вичерпного переліку цілей використання об’єкту, трирівневий тест ускладнений до чотирьох факторів, та в цілому інститут є ситуативним та індивідуальним (що відповідає характеру країни загального права), тож є надзвичайно гнучким, не потребує постійного перегляду або змін закону, а розвивається судовими прецедентами. За умови відсутності визначених законом обмежень у вигляді встановлення виключних цілей (мети) використання, доктрина надає більшу свободу дій учасникам відносин у сфері авторського права, але з іншого боку вимагає від них вищого рівня правової культури для оцінки власних дій як сумлінних. Отже, регулювання вільного використання США складається з судової практики, принципів міжнародного права, а також кодифіковані у розділах 107-118 Закону «Про авторське право» 1976 р. (The copyright Act of 1976).
Цим актом не надано нормативну дефініцію добросовісного використання, таке використання є бездозвільним (не передбачає необхідності отримання дозволу автора твору на його використання) та безоплатним. Також визначено умови встановлення законного використання твору, або порушення таким використанням авторського права. Так, не є порушенням використання твору з критичною метою, огляду новин, викладання, навчання або іншою метою, використання не обмежено виключно зазначеними сферами. Перевірка добросовісності вільного використання здійснюється за такими умовами:
Мета та характер використання (фактор перевтілення)
1) мета та характер використання (фактор перевтілення), у тому числі чи має таке використання комерційну мету. У 1994 році Верховний Суд у справі Campbell v. Acuff—Rose [1] наголосив, що саме фактор перевтілення є першочерговим та визначальним фактором. Суд оцінює, чи було використання твору спрямоване на допомогу створення чогось відмінного, нової інформації або розуміння; чи твір дослівно скопійовано в іншу працю або трансформовано шляхом додавання нових формулювань. Дане рішення 1994 року стало знаковим для судової практики США, а суди в оцінці добросовісності використання першочергово оцінюють фактор перевтілення, якщо раніше визначальним був комерційний аспект та втрати на ринку. Було визнано, що добросовісним слід називати трансформаційне (перероблене) творче подальше використання твору (secondary work), незалежно від його комерційного або некомерційного характеру. Чим більш новими, додатковими та відмінними від вихідних цілей керується той, хто запозичує чужий твір, а його дії відповідають призначенню авторського права (поповнювати загальнодоступне знання), тим менше він заміщує оригінальний (або похідний) твір, і менше зазіхає на ринковий потенціал охоронюваного твору. Трансформований твір не обов’язково має бути оригінальним або творчим: глибина перетворення (transformation), обсяг інтелектуальних зусиль, новизна подальшого твору особливої ролі не мають. Верховний Суд визнав трансформаційним використанням автоматичне створення пошуковими сервісами мініатюр охоронюваних зображень для відображення результатів пошуку, в чому відсутній творчий вклад, але очевидна користь для суспільства. У справі Campbell визначено – не будь-яке трансформаційне використання, навіть спрямоване на збільшення загальнодоступного знання, визнається добросовісним. Необхідно обґрунтувати, чому треба було запозичувати саме цей оригінал. Якщо наступний автор створює свій твір, розвиваючи тему, змінюючи і розширюючи зміст, призначення, розуміння (публікою) початкового матеріалу, або спирається на використані в ньому виражальні і художні засоби, його дії закон з великою ймовірністю віднесе до добросовісних. Можна сказати, що в цьому випадку інтелектуальні зусилля початкового автора доповнюються інтелектуальною працею подальшого, новий твір виростає з оригіналу. Так відбувається при коментуванні, критичному розборі або пародіюванні первісного твору. Такий внесок у збагачення знання закон схвалює. Якщо ж творчий взаємозв’язок двох творів відсутній або слабкий, якщо чужий контент запозичується тільки для привернення уваги до нового об’єкту, доведеться переконливо довести наявність поважних причин такої поведінки.
Природа об’єкта авторського права
2) природа об’єкта авторського права. Зазвичай він аналізується у складі першого фактору, оскільки оцінити ціль наступного твору не можливо без зіставлення її з призначенням оригіналу. Самостійного значення другий фактор не має.
Обсяг та значимість використаної частини у порівнянні з цілим об’єктом
3) обсяг та значимість використаної частини у порівнянні з цілим об’єктом. Цей фактор передбачає, що добросовісним скоріше буде визнано використання невеликої або несуттєвої частини твору, ніж запозичення значної частини або такої, що включає важливі частини оригіналу. Причина цього в тісному взаємозв’язку третього і четвертого фактора: чим більше або важливіше скопійована частина, тим вище ймовірність, що подальший твір буде ефективно конкуруючим замінником оригіналу і зменшить продаж і прибуток від оригіналу. Проте суди не займають категоричну позицію, що запозичення всього твору не може бути добросовісним. Запозичення всього оригіналу цілком допустимо, якщо воно розумно необхідно для досягнення перетворюючої мети і здійснюється таким способом, щоб не створити конкуренцію оригіналу.
Результат використання на потенційному ринку або у вартості об’єкта авторського права
4) результат такого використання на потенційному ринку або у вартості об’єкта авторського права. Суд має оцінити, чи може копія стати конкуруючим товаром-замінником оригінального твору так, щоб це спричинило істотне зниження доходів правовласника через те, що потенційні покупці обирають копію замість оригіналу.
При цьому, має бути наявність одночасно всіх чотирьох умов, кожна з яких має бути оцінена в залежності від конкретних обставин. Окрім того, в кожному конкретному випадку суд аналізує й інші фактори, наприклад моральний портрет відповідача з метою визначення його добросовісності та сумлінності, поваги до норм права та культури загалом, або фактор найменшого використання, коли використання є таким незначним за обсягом, що не потребує аналізу основних чотирьох факторів.
Розуміння Fair use у судовій практиці США знайшло своє послідовне і чітке вираження в останній надзвичайно гучній і прецедентній справі The Authors Guild v. Google, Inc 2015. [2]. Якщо коротко, фабула справи представлена вимогами Гільдії Авторів визнати публікації уривків книг в онлайн бібліотеці Google Books порушенням авторського права. Аргументи Гільдії зводились до того, що: копіювання повного тексту оцифрованих видань та їх розміщення не є трансформаційним (transformative) використанням; хоч Google inc. не стягує плату з користувачів за перегляд уривків твору та не розміщує рекламу, вони переслідують комерційну мету, збільшуючи вагомість своєї позиції на ринку пошукових систем. Крім того, є потенційна небезпека хакерських атак та внаслідок цього подальший доступ до оцифрованих копій творів. Суд визнав діяльність Google добросовісною, демонструючи повну послідовність розуміння оцінки факторів добросовісності. Можливість перегляду уривків, в яких відбувається пошук слів, привносить додаткову цінність в основну функцію пошуку. Перегляд дозволяє не тільки встановити, чи міститься в книзі певний термін, але і зрозуміти, чи використовується він там в потрібному значенні. У підсумку, дослідник може оцінити, чи потрапляє знайдена книга в сферу його інтересів, і вирішити, чи потрібно її купувати, при чому Google вказує і місце продажу книги, – так, інтересам правовласника ніщо не загрожує. Суд не погодився з позивачами, що аргумент про комерційну мотивацію свідчить проти існування першого фактора доктрини. Як пояснював суд у справі Campbell, «чим більше перетворює [наступний] твір, тим менше значення мають інші чинники, на зразок комерційного характеру, які можуть бути протиставлені визнанням використання добросовісним». У контексті третього фактора, важливим є те, що, по-перше, задовольнити пошуковий запит без копіювання всього тексту книги неможливо; по-друге, пошук дозволяє отримати інформацію про книгу, але не її текст, причому численними експертизами визначено, що використання уривків з Google Books дає змогу зрозуміти не більше 16% всього твору. Наступним за важливістю після фактору перевтілення є саме четвертий. У справі Campbell Верховний Суд роз’яснював, що навіть перетворююча мета може завдавати шкоди автору, якщо вона супроводжується розкриттям істотно значної частини оригінального твору, тобто створює доступний публіці конкуруючий замінник. Як було вказано раніше, в проекті Google Books цього не відбувається. Важливий момент – зниження продажів, навіть якщо це і відбудеться, це стосується в основному інтересів, не захищених копірайтом – інформація з книги може знадобитися для перевірки історичного факту. Уривка тут більш ніж достатньо, немає необхідності купувати або знаходити саму книгу. Таким чином, уривок задовольнив потребу в знанні певних фактів, на які авторське право не поширюється. Якщо дослідник був зацікавлений в охоронюваних аспектах твору (в особливостях авторського творчого стилю), то через специфіку роботи сервісу, коли підбір потрібних уривків роз’єднаний і неповний, цей інтерес не можливо задовольнити.
Таким чином, закладена в доктрині “Fair use” ідея щодо добросовісного використання, не обмеженого визначеною в законодавстві метою, є унікальним підходом до визначення кола та змісту правомочностей автора. Не здійснюючи жорстке вичерпне регулювання обмежень авторського права, доктрина передбачає загальний підхід, який може адаптуватись до використання за будь-яких обставин, не передбачених законодавцем. Вона є надзвичайно привабливою у зв’язку з гнучкістю такого підходу, залишається актуальною з стрімким розвитком відносин у цій сфері, забезпечуючи баланс інтересів суспільства та власника майнових прав.
- Campbell v. Acuff—Rose. Режим доступу: https://www.law.cornell.edu/supct/html/92-1292.ZO.html
-
The Authors Guild v. Google, Inc 2015. Режим доступу: https://dockets.justia.com/docket/circuit-courts/ca2/13-4829
