Як оскаржити податкове повідомлення рішення, кроки та судова практика

In: Адвокатске бюро Яновський і партнери, Статті правова тематика 29 Nov 2018 Tags: , , , , ,

За результатами податкової перевірки на підставі складеного Акту владним органом може бути прийняте рішення про застосування відповідальності платника податків внаслідок виявлених порушень законодавства, про що суб’єкт господарювання отримує Податкове повідомлення-рішення.

ПКУ передбачено адміністративний, або т.зв. досудовий, та судовий порядок вирішення спорів між платником податків та органом ДФС.  

 

 

Крок 1. Аналіз порушень у Акті перевірки.

Нормативні вимоги до Акту встановлено Порядком № 727 (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1300-15), отже господарюючому суб’єкту необхідно перевірити, чи наявна у ньому кваліфікація виявлених правопорушень відповідно до конкретних статей та норм чинного законодавства; які зміни були внесені до фінансового результату, бухобліку, податкової звітності внаслідок допущенних порушень; перелік документів, які не були надані для перевірки або зазначення відсутніх первинних документів, які могли б підтвердити розрахунки платника податків; перелік документів та їх копій, отриманих від платника податків та підстави такого витребування. Як правило, всі ці аспекти фіскалами неправомірно не відображуються, а висновки формуються на припущеннях посадових осіб.

Судовою практикою вироблено позицію, що Акт не є правовстановлюючим чи зобов’язуючим документом та не підлягає оскарженню. Саме тому потрібно відображати такі порушення в зауваженнях та запереченнях щодо Акту, які подаються протягом 5 днів до податкового органу, який проводив перевірку. Платник має право брати безпосередню участь при розгляді заперечень, і до речі, цим правом часто нехтує, на шкоду собі ж. Крім того, у 2014 році було створено Раду бізнес-омбудсмана, до якої можна подати звернення в он-лайн режимі та отримати поради та навіть безпосередньо фізично підтримку під час розгляду. Якщо надані платником податків доводи не дали бажаних результатів, на основі Акту уповноваженим органом приймається ППР.

Надання заперечень або зауважень ще не вважається оскарженням перевірки, проте ці способи захисту суб’єкта господарювання матимуть важливе значення на подальших етапах оскарження податкової перевірки.

 

Крок 2. Адміністративне оскарження

Оскарження відбувається шляхом звернення платника податків до фіскального органу вищого рівня зі скаргою про перегляд протиправного рішення. Важливим у цьому питанні є дотримання ієрархії владних органів, оскільки помилково направлена скарга до суб’єкта невідповідного рівня не підлягає розгляду.

ПКУ встановлено строки звернення зі скаргою:

  • 10 днів з дня отримання платником рішення, що оскаржується;
  • 30 днів з дня надходження ППР, якщо держорган визначив грошове зобов’язання на підставах, не пов’язаних із порушенням податкового законодавства.
  • Також за поважних причин цей строк може бути продовжено, із передбачених підстав (п. 102.6 ПКУ) та підтверджених документально, тільки за письмовим запитом платника податків.

Тягар доведення правомірності своїх дій покладається на податковий орган.

Разом із тим, не слід вважати що скарга може подаватись без її обґрунтування. Обов’язковими вимогами її змісту є:

  • реквізити господарюючого суб’єкта та органу, яким було прийнято рішення;
  • підстави оскарження, обставини, які помилково встановлені органом;
  • нормативне обґрунтування;
  • суть вимог та клопотань; документи, що підтверджують доводи скаржника;
  • відомості, чи було оскаржено податкове рішення до іншого органу або до суду;
  • адреса, на яку органом має бути направлено прийняте рішення; та підписана особисто або представником скаржника.

Відправляти скаргу необхідно тільки з описом вкладення, або подавати наручно до канцелярії податкової і також із описом поданого, за підписом її працівника.

Строк розгляду скарги встановлено 20 днів, але він може бути збільшений до 60 за рішенням керівника органу ДФС, про що повідомляють платника податків. У цей період виконання податкових зобов’язань зупиняється до дня закінчення адміноскарження. Якщо протягом встановлених строків контролюючим органом не було направлено жодного рішення (ні про скасування рішення, ні про залишення його в силі), вважається, що скаргу задоволено повністю (п. 56.9 ПКУ). Проте, якщо суб’єкт господарювання не отримав рішення, ще немає 100% гарантії успішності оскарження. У подальшому може виявитись, що податкова вважає грошове зобов’язання узгодженим, але платник податків не отримав рішення, тому в процесі оскарження «автоматичність прийнятого рішення» доводиться тільки відсутністю у податківців доказів направлення поштою на вказану платником у скарзі адресу або його вручення під розписку.

Одним із «побічних наслідків» оскарження ППР може бути призначення позапланової податкової перевірки, якщо у своїх скарзі платник зазначає про обставини, які не були досліджені та не взяті до уваги податковим органом, а їх об’єктивна оцінка не можлива без проведення перевірки. Крім того, за результатами розгляду скарги ППР може бути не тільки залишена в силі, а й прийняте додаткове рішення про збільшення грошового зобов’язання, про що суб’єкту господарювання надсилається окреме повідомлення на суму збільшення.

Днем закінчення адміноскарження вважається день узгодження грошового зобов’язання, тобто – прийнятого рішення. Прийняте за результатами розгляду скарги рішення може знову бути оскаржене до органу вищого рівня, крім звісно випадків, якщо ППР прийнято за результатами перевірки, скарга на яке подавалась безпосередньо до ДФСУ (її рішення остаточним). Разом із тим, особа не позбавлена права звернутись до суду.

 

Крок 3. Судові баталії.

 

Спори щодо оскарження рішень, прийнятих органом ДФС підлягають розгляду в порядку адмінсудочинства. При зверненні з позовом і до набрання законної сили рішенням суду податкове зобов’язання вважається неузгодженим.

Строки давності щодо оскаржень податкових рішень встановлено у 1095 днів (п. 102.1 ПКУ) з моменту отримання такого рішення. У юридичних виданнях трапляються думки щодо колізійності норм ПКУ щодо строків оскарження: і 10 днів, і 1095 одночасно. Проте, назвати такі строки (= правовідносини) колізійними неможливо, оскільки насправді це різний предмет регулювання та різна спрямованість. Так, слід памя’тати що у платника податків виникає обов’язок сплатити нарахованне грошове зобов’язання протягом 10 днів, після спливу якого починається нарахування пені. Але це жодним чином не заперечує і не виключає можливість суб’єкта господарювання звернутись до суду протягом будь-якого з 1095 днів. Треба розуміти, що обрана поведінка по-різному впливає на правовий результат, оскільки внаслідок спливу строків як юридиних фактів виникають відмінні зобов’язання.

Тому, отримавши ППР, платник податків може:

1) протягом 10 днів нічого не платити, та в цей же час оскаржити ПРР;

2) протягом 10 днів нічого не платити, а потім у будь-який час після закінчення цих 10 днів оскаржити ПРР, та вимагати скасування боргу та звільнення від сплати нарахованої пені;

3) протягом 10 днів сплатити ППР, проте в подальшому вимагати скасування ППР та повернення сплаченого з бюджету.

Спеціальний строк позовної давності встановлено для платників податків, які спершу в адміністративному порядку оскаржували рішення – протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміноскарження; цей строк не є присічним, проте після його спливу можуть наставати факультативні негативні наслідки, як-то наявність податкового боргу та «примусовий» перехід на загальну систему оподаткування зі спрощеної.

За результатами розгляду судом може бути ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову; скасування ППР та суми податкового боргу; або зменшення сум грошового зобов’язання. Рішення, оскаржене в судовому порядку, не може бути потім розглянуто в адміністративному порядку в разі негативного результату. Тому суб’єкту господарювання слід докласти максимальних зусиль для захисту своїх інтересів в суді.

 

Крок 4. Притягнення до відповідальності посадових осіб.

 

Конституційним правом кожної особи є відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями або рішеннями органів держвлади або місцевого самоврядування. Спеціальна норма міститься і в ПКУ, згідно якої посадові особи податкових органів несуть відповідальність за неналежне здійснення своїх обов’язків та прийняття неправомірного рішення щодо податкових зобов’язань платника податків. Крім того, конституційна норма, а також усталена практика ЄСПЛ та вироблений ним принцип «належного урядування» передбачає – кожен контролюючий орган повинен діяти у встановлених межах та спосіб, на законних підставах, і за наявності його помилки особа не відповідає за дії органу.

Власне, що стосується відповідальності за ПКУ, то притягнути до неї можна тільки посадових осіб-підписантів ППР (керівників підрозділів ДФС або уповноважених осіб), та тільки у випадку, якщо протягом року в установленому порядку були скасовані як мінімум два їх ППР. Із огляду на тривалість оскарження, звільнити керівника податкового органу буде достатньо важко. Іншим же варіантом є притягнення до відповідальності інспекторів, які безпосередньо проводили перевірку, керуючись положеннями ЗУ про держслужбу (ст. 64), якщо вони перевищили службові повноваження або зловживали ними, не виконували свої обов’язки або порушували вимоги посадової інструкції.

 

Розглянемо деякі з прецедентних рішень Верховного Суду щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності контролюючих органів, на які варто звернути увагу для належного обґрунтування своїх позицій.

Призначення планової перевірки

Ненадання податковим органом інформації, яка була підставою для внесення платника податку до плану, свідчить, що орган порушив умови та порядок призначення перевірки, що має наслідком скасування наказу. Із наданих органом документів, а саме інформаційно-аналітичної довідки та витягу плану-графіка неможливо визначити, за який період проаналізовано господарську діяльність платника та як визначено рівень ризику, а також дату й орган, який затвердив план. (Постанова ВС від 23.01.2018 справа №813/1946/17)

Повідомлення платника про перевірку

Непред’явлення або ненадіслання платнику податків направлення та наказу, або порушення вимог їх оформлення, є підставою для недопущення посадових осіб до перевірки (Постанова ВС від 01.08.2018 справа №817/519/16)

Повідомлення включає не лише направлення відомостей про майбутню перевірку, а й отимання ним їх. Невиконання законодавчих вимог щодо належного повідомлення платника про проведення податкової перевірки до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. (Постанова ВС від 15.05.2018 справа №809/1578/17; від. 20.03.2018 справа №822/671/16)

Оскарження наказу про перевірку після його вручення суб’єкту

Наказ про проведення планової перевірки не відповідає вимогам законодавства та не містить підстав для її проведення, якщо платник на запити ДФС надавав усі первинні документи на підтвердження здійснення госпоперацій за визначені періоди, а податковий орган не зазначив конкретні недоліки поданих пояснень або документів, не надав обґрунтованих причин їх недостатності, або переліку документів, яких не вистачало. (Постанова ВС від 24.04.2018 справа №826/12168/17)

Порядок перенесення термінів перевірки

Керівником органу ДФС у разі неможливості проведення перевірки платника податків видається наказ про перенесення термінів перевірки, копія якого має бути вручена платнику податків. Новий наказ про призначення та проведення перевірки не видається. (Постанова ВС від. 23.01.2018 справа №804/1843/17).

Нормами ПК не передбачено можливості зміни періоду проведення документальної планової виїзної перевірки, в тому числі шляхом прийняття наказу про внесення змін до плану. (Постанова ВС від 01.08.2018 справа №817/519/16 )

Допуск перевіряючих на підприємство

Способом захисту прав платників податків, які вважають неправомірними порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, є недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки. При цьому, якщо допуск відбувся, в подальшому предметом розгляду може бути лише суть виявлених у суб’єкта господарювання порушень та результатів у вигляді ППР. Позови, спрямовані на оскарження дій, можуть бути задоволені судом тільки якщо до ухвалення рішення не відбулось допуску посадових осіб до спірної перевірки. Тільки на етапі допуску платник може зазначати про необґрунтованість перевірки, реалізувавши своє право на захист, водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень. (Постанова ВС від 17.04.2018 справа №826/12612/17; від 13.03.2018 справа №804/1113/16)

Оскарження наказу не зупиняє перевірку

Оскарження наказу про проведення перевірки не зупиняє його дію, не є перешкодою для реалізації перевірки та не змінює терміни проведення планової перевірки (Постанова ВС від 01.08.2018 р. справа №817/519/16)

Предмет камеральної перевірки

Камеральна як один із видів перевірки є формою поточного документального контролю за дотриманням вимог законодавства на підставі декларацій та інших документів звітності, одержаних від платника. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування додаткової інформації та документів, наявність яких не передбачено вимогами подання звітності, виходить за межі камеральної перевірки – у контролюючого органу відсутні повноваження досліджувати питання своєчасності сплати податків, а акт такої перевірки є доказом, здобутим із порушенням закону, що має наслідком визнання перевірки неправомірною.  (Постанова ВС від 15.06.2018 справа №817/98/16)

Невідповідальність за репутацію контрагента

Податкові норми не ставлять в залежність достовірність данних податкового та бухобліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей суб’єкт мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів для використання у власній госпдіяльності. Порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання або правил введення господарської діяльності  не може бути підставою для висновку про порушення покупцем вимог закону про формування податковго кредиту, і він не повинен зазнавати негативних наслідків за умови, якщо він не знав щодо такої поведінки та не перебував у змові.

Колегія суддів вказує на те, що існування кримінального провадження не є беззаперечним фактом відсутності реальних правових наслідків всіх господарських операцій платника податків та контрагента (Постанова ВС від 05.11.2018 справа №820/2927/17)

 

Автори – юрист Марія Шуляківська, адвокат – Олексій Яновський

 

Підписатись на наші новини


X