fbpx
[get_banners]

Податкові перевірки – що і як перевіряють, як підготуватися, зустрічати і захищатися

In: Адвокатске бюро Яновський і партнери, Статті податкова тематика, Статті правова тематика 10 Nov 2020 Tags:
контакти Адвокатського бюро “Яновський і партнери”

+38 (032) 247-01-00+38 (067) 000-13-27

е-mail: yp@zkg.ua Viber Messenger Telegram

Одним із визначальних критеріїв розвинутості та інвестиційної привабливості бізнес-середовища в будь-якій країні є чіткість та прогнозованість регуляторно-наглядової політики, в першу чергу в сфері проведення заходів контролю (перевірок) уповноваженими державними органами. У порівнянні із попередніми роками, наразі в Україні спостерігаються продиктовані планами європейської інтеграції та падінням економічних показників тенденції до лібералізації державного контролю та відчутного покращення якості його нормативно-правового регулювання.

Проте, вказана лібералізація в цілому та процедур проведення податкових перевірок зокрема не означає набуття ними статусу формальних, і необізнаність платника податків із окремими аспектами їх проведення в результаті може мати суттєві негативні (не лише фінансові) наслідки.

Важливо зрозуміти – за дужки процесу перевірки людський фактор винесений буде не скоро, а допущені уповноваженими на здійснення перевірки особами помилки за певних умов можуть розглядатись як перевищення повноважень. При цьому мова може йти як про порушення, допущені в процесі проведення перевірки та фіксуванні її результатів, так і про нормативні невідповідності в документах, що уповноважують відповідних осіб на їх здійснення. Незнання відповідальним персоналом суб’єкта господарювання таких аспектів, і, як наслідок, допуск інспекторів на підприємство, у подальшому унеможливлює досягнення позитивного результату при оскарженні результатів перевірки з цих підстав.

Як підготуватись до перевірки та на що варто звертати увагу – розглянемо нижче.

Мораторій на перевірки – міф чи реальність 

Перш за все слід зруйнувати один із «солодких міфів» щодо заборони проведення перевірок.

Відповідно до закону «Про тимчасові особливості здійснення заходів держнагляду (контролю) у сфері госпдіяльності», по 31.12.2018 року діяв загальний мораторій на перевірки суб’єктів господарювання. Разом із тим, зазначений закон містив маленьке застереження – коло органів, що визначаються Кабміном, та на які мораторій не поширено. Так, поза сферою регулювання цього закону залишилась Державна фіскальна служба, Держслужба з питань безпечності продуктів харчування і захисту споживачів, Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку, Нацбанк, Антимонопольний комітет та чимало інших.

Таким чином, податковим перевіркам таки бути. 

Перевірки: види та нормативні підстави

Одним із способів податкового контролю є перевірки та звірки (ст.62 ПКУ), повноваження проведення яких мають відповідно тільки податкові органи. До видів перевірок відносять (ст. 75 ПКУ), якщо коротко:

  • Камеральні, предметом яких є суцільна перевірка податкової звітності (декларацій, розрахунків) у приміщенні податкового органу; проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника органу.
  • Фактичні – здійснюються за місцем фактичного ведення господарської діяльності щодо дотримання норм обігу готівки, здійснення розрахункових операцій, наявності дозвільних документів тощо. Підставою для фактичної перевірки є виявлення факту порушення законодавчих норм платником податку, отриманих від споживачів, контрагентів, або при неподанні належної звітності РРО тощо. Здійснюються без попередження та на підставі наказу.
  • Документальні перевірки на практиці цікавлять нас найбільше. Їх предметом є вчасність нарахування та сплати податків та зборів у повному обсязі, дотримання валютного, частково трудового законодавства (щодо сплати податків за найманих осіб): податкові декларації, фінансову звітність та первинні документи. Відповідно до ПКУ документальні перевірки бувають планові та позапланові.

Щорічно до 25 грудня на офіційному сайті ДФС оприлюднюється план проведення перевірок обраних платників податків на наступний рік. Формування зазначеного плану нормативно регулюється положеннями Порядку №524 (http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0751-15). Критерієм відбору слугує ступінь ризику в діяльності суб’єктів господарювання, відповідно до цього визначається і періодичність перевірок – не частіше ніж раз на три роки при незначному ступеню ризику; раз на два роки при середньому; та раз на рік з високим.

Позапланова перевірка проводиться виключно за підстав, визначених ст. 78 ПКУ, та при цьому достатнім є настання хоча б однієї з них. На практиці це відбувається у випадках проведення досудового розслідування за ухвалою слідчого судді, або резонансної події, наприклад, нещасного випадку на аналогічному підприємстві, але найчастішою «практичною» підставою є ненадання пояснень та документів на письмовий запит органу ДПС. Такі запити не завжди є правомірними та можуть бути штучною «провокацією», містити абстрактні питання, невичерпний перелік витребовуваних документів, за яких будь-яка відповідь суб’єкта перевірки буде неповною та незадовільною.

Документальна перевірка проводиться на підставі наказу керівника підвідомчого податкового органу. Строк перевірки – планової максимум від 10 (при подовженні строку 15) до 30 (45) днів; позапланової від 5 (7) до 15 (25) днів.

За результатами перевірки у випадку наявності порушень вони фіксуються у акті; а на підтвердження правомірної діяльності складається довідка.

Насправді, план дій приблизно однаковий за будь-якого виду перевірки, але конкретно визначається в залежності від обставин перевірки: спершу оскарження призначення перевірки, потім «протидія» податковим інспекторам, які завітали на підприємство, і звісно – оскарження результатів.

Як реагувати на запити ДПС?

Практично всі підприємці рано чи пізно отримували листи від податкових органів із вимогою надати документи – належні докази здійснення господарської діяльності, підтвердження відносин із контрагентами, первинні документи та їх відображення в обліку та звітності. Із одного боку, платник податків зобов’язаний надати відповідь на письмовий запит. Із іншого боку, вона не завжди має бути позитивною для податківців, якщо суб’єкт виявить неправомірні дії посадових осіб.

ПКУ визначає (ст. 73), що запит має містити відомості, чому та на яких підставах орган звертається до суб’єкта, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; вичерпний перелік необхідних ДПС документів; печатку контролюючого органу. Запит обов’язково має бути оформлено на бланку податкової. Підставами для запиту є: виявлення порушень законодавства при аналізі податкової інформації; або недостовірних даних у податковій звітності; у разі проведення зустрічної звірки; при отриманні скарги. При цьому, фіскали зобов’язані зазначити конкретне порушення, здійснене суб’єктом, але ніяк не підозра у можливому порушенні неконкретизованих законодавчих положень: часто фіскали звертаються із формулюванням «встановлено ймовірні ризики мінімізації сплати податків» та підкріплюють перерахуванням десятка статей з ПКУ. По-перше, у ст. 73 відсутня така оціночна підстава як «ймовірні ризики», а по-друге, нагромадження законодавчих положень може насправді не стосуватись контрольних повноважень податкової, а спрямовані на залякування необізнаних господарюючих суб’єктів. На нашу думку, подібні листи ДФС є перевищенням органом своїх повноважень, втручанням у господарську діяльність, та потребує відповідної реакції платника податків щодо адміністративного оскарження та притягнення посадових осіб до відповідальності.

Таким чином, при надходженні податкового запиту потрібно детально проаналізувати та згадати всі можливі помилки у наявних у вас первинних документах та звітності – щоб зрозуміти «чи є за що», у тому числі ймовірність таких дій у контрагента (при зустрічних звірках); перевірити правильність складення фіскалами запиту, та виходячи з цього обрати стратегію – добросовісне надання всієї повноти документів або аргументований та послідовний захист. Не буде помилкою надати відповідь у обсязі, який є зрозумілим для платника податків, а щодо іншого – поставити податківцям уточнюючі питання та просити роз’яснення. Відповідь має бути надана протягом 15 днів з дня, наступного за отриманням запиту (10 днів при зустрічній звірці), та повинна містити реквізити запиту, щодо якого надається відповідь, необхідну інформацію та вичерпний перелік додатків. Копію відповіді слід залишити собі, а до податкової направити цінний лист з описом.

У будь-якому випадку, ігнорування запиту не допускається, оскільки прямо передбаченим наслідком цього є призначення позапланової перевірки шляхом видання відповідного наказу.

Наказ про проведення перевірки – чи законний?

Складання наказу не позбавлене нормативних вимог, що надає йому законної сили. Розглянемо, що може стати підставою оскарження. Обов’язковими реквізитами наказу є:

  • Підпис керівника органу ДПС (або інша уповноважена особа, але в такому випадку мають бути документи (наказ, розпорядження) щодо її прав).

Порядком №524 визначена кількість документів та інформації, наявність та достатність яких дозволяє податковому органу встановити доцільність включення суб’єкта господарювання до плану перевірок; якщо призначається позапланова перевірка – передбачені законом підстави.  

Так, у першу чергу адвокатським запитом або в порядку запиту на публічну інформацію слід отримати від податкового органу інформацію на яких підставах прийнято рішення про проведення перевірки. У випадку відмови або відсутності обґрунтування видачі наказу, платник податків має право оскаржити діяльність податкового органу, що в подальшому буде підґрунтям для скасування перевірки. Оскарження слід здійснювати як тільки господарюючий суб’єкт дізнається про призначення перевірки щодо нього. На підставі отриманого у листі ДПС можна почати формувати адміністративний позов про визнання наказу протиправним та його скасування. Водночас звертаємо увагу – оскарження наказу про перевірку не зупиняє її проведення, для цього необхідним є постановлення ухвали суду про застосування заходів забезпечення позову. Можна також направити до податкового органу повідомлення-попередження, що проведення перевірки на підставі оспорюваного наказу буде незаконним.

Податкові органи мають право на проведення перевірки тільки за умови, що ними було дотримано процедуру сповіщення платника податків, а саме: про проведення має бути попереджено завчасно (мінімум 10 днів до початку планової перевірки) шляхом надсилання відповідного повідомлення та копії наказу про проведення. Ці документи можуть бути надані особисто під розписку або поштовим відправленням (обов’язково з повідомленням про вручення). Так, неналежне повідомлення (якщо воно сталось не з умислу суб’єкта господарювання) є підставою недопущення інспекторів на підприємство.

Головне пам’ятати на цьому етапі – якщо ви маєте всі законні підстави вважати, що рішення про проведення перевірки є протиправним, здійснили всі дії щодо оскарження та унеможливлення такої перевірки – ні в якому випадку не можна допускати перевіряючих на підприємство. Відповідно до усталеної судової практики, оскарження результатів перевірки з підстав неправомірності її призначення та оформлення не допускається після фактичного допуску інспекторів.

Допуск на підприємство

Приблизно п’ять років назад відмова інспекторам у допуску на підприємство була найпростішою та найпоширенішою практикою, щоб потім звернутись для отримання юридичної допомоги та оскарження перевірки.

Наразі ситуація кардинально інша. Розробка плану правового захисту повинна здійснюватись одразу як стало відомо про перевірку. Говорити про доцільність недопуску на сьогодні можна лише у наступних випадках:

  • Вами оскаржено наказ про проведення перевірки, подано позов разом із заявою про забезпечення позову та отримано відповідну ухвалу про зупинення перевірки;
  • Податковим органом порушено процедуру повідомлення про перевірку;
  • Інспекторами за місцем перевірки не пред’явлено обов’язкові документи – направлення на перевірку та копію наказу; службові посвідчення, або їх складено із порушенням вимог.
  • Зазначені документи мають бути вручені уповноваженій особі-представнику суб’єкта господарювання; Так, направлення на перевірку має містити дату його видачі (яка ні в якому разі не передує даті видання наказу), реквізити наказу, який є підставою для направлення, назва податкового органу, ідентифікуючі ознаки суб’єкта господарювання, мета, вид, підстави для проведення, дата початку та строк перевірки. Також саме в направленні має міститись інформація про посадових осіб, які будуть її проводити. Направлення скріплюється печаткою та підписом керівника відповідного органу ДФС. Наказ додатково, окрім зазначеного, має містити період діяльності суб’єкта господарювання, за який буде здійснено перевірку.

У випадку недопуску інспекторів із інших підстав, керівник підприємства має пам’ятати про ризик застосування податковим органом адміністративного арешту майна або коштів. Разом із тим, якщо такі дії дійсно були законними, його скасування не буде проблемою.

Підставами для застосування арешту є:

  • відмова платника податків від проведення законної перевірки;
  • відмова від допуску посадових осіб до перевірки.

Видається, що у цьому питанні правове регулювання не на користь суб’єкта господарювання, адже підстава фактичного допуску до підприємства у її нормативному закріпленні не передбачає ознаки законності чи незаконності.  

Дії при перевірці

    1. При зустрічі інспекторів, секретар має з’ясувати представниками якого органу вони є, кількість осіб та мету візиту. Звертаємо увагу, що секретар не має вимагати жодних документів, а також ознайомлюватись із службовими посвідченнями. Отриману за словами інспекторів інформацію слід негайно надати директорові, а за необхідності зафіксувати на окремому аркуші.
    2. Щодо інших співробітників підприємства, у тому числі й бухгалтер, вони мають право взагалі не відповідати на поставлені питання посадових осіб та здійснювати будь-які дії. «Я не маю повноважень. На всі питання уповноважений відповідати директор». Найголовнішим правилом для персоналу на підприємстві є сувора заборона самостійного прийняття будь-яких рішень. Найкращим варіантом є стратегія т.зв. «глухого захисту»: не спілкуватись, не надавати документів, нічого не підписувати, не залишати робоче місце. Навіть в умовах перевірки працівники підпорядковуються директорові, а не податківцям, про що варто пам’ятати.
    3. Ключовою фігурою на підприємстві під час перевірок є директор. Саме ця особа уповноважена (тобто і несе відповідальність за правильність дій) на конструктивний діалог з інспекторами, проте його відсутність за місцем ведення господарської діяльності не є підставою для зупинення проведення перевірки. Тому господарюючий суб’єкт якнайбільше зацікавлений в швидкому сповіщенні директора. Та, звісно, юриста.

Для початку, посадові особи, які розписались у Журналі реєстрації перевірок, запрошуються до залу для проведення переговорів. Чай, кава, невелика пауза дозволять самим інспекторам краще налаштуватись на взаємодію.

Директор разом із юристом мають перевірити службові посвідчення фіскалів, зіставити їх з документами про направлення та наказом; крім того, можна безпосередньо звернутись до керівника податкового органу за телефоном. Також на сайтах органів ДФС є фотографії всіх діючих інспекторів та дані їх посвідчень.

Безпосередньо під час перевірки рекомендуємо надавати інспекторам документи за актами прийому-передачі з метою підтвердження повноти всіх наданих відомостей.

За наявності будь-яких порушень необхідно скласти акт про відмову у допуску до перевірки, обов’язково із точним зазначенням всіх порушень, допущених посадовими особами. Копію цього акту вручити перевіряючим, а оригінал ретельно зберігати на випадок оскарження.

За результатами

Якщо порушень не було виявлено, результати перевірки оформлюються довідкою, яка підписується посадовими особами податкового органу та суб’єкта господарювання; у протилежному випадку за її наслідками складається акт.

Акт є службовим документом, у якому фіксується факт проведення перевірки та встановлені порушення, та не містить при цьому зобов’язуючих положень щодо прав суб’єкта господарювання. Тому він не може бути оскаржений у суді, оскільки сам по собі не є рішенням органу владних повноважень. Акт перевірки повинен бути підписаний посадовою особою ДПС і керівником підприємства, складений у 2х примірниках для кожної з сторін. Директор також має право (а на практиці зобов’язаний) внести свої зауваження щодо перевірки до акту, або зазначити, що не згоден із її результатами, про що до ДФС будуть подані заперечення та додаткові документи у 5 денний строк. Якщо платник податків відмовляється отримувати акт або підписати його, перевіряючі також фіксують це в акті – разом із тим така відмова не звільнятиме від відповідальності за результатами перевірки.

Законодавство не містить встановленої форми для заперечення, проте воно очевидно має містити такі реквізити як найменування фіскального органу та посадових осіб; ідентифікуючі ознаки самого платника податків; документ, що був підставою для перевірки; реквізити акта, щодо якого подаються заперечення; пункти, з якими не згоден платник податків; за наявності – підтверджуючі документи; нормативне обґрунтування; очікуваний результат розгляду заперечення.

На підставі акта податковий орган приймає податкове повідомлення-рішення у строк 10 робочих днів; якщо ж суб’єктом були внесені заперечення, орган ДПС має розглянути їх, надати письмову відповідь, та прийняти ППР (податкового повідомлення рішення) протягом 3 робочих днів. Платник має право бути присутнім під час розгляду заперечень, якщо ним письмово повідомлено про таке бажання.

Саме ППР є тим рішенням суб’єкту владних повноважень, яке може та має бути оскаржене в адміністративному та судовому порядку. На сьогодні левова частка спорів із ДФС пов’язана саме із оскарженням ППР, при чому судова практика є більшою мірою позитивною для платників, що ми розповімо більш детально.

Дивіться інфографіку на тему:

Порядок вручення податкового повідомлення рішення

Автори – юрист Марія Шуляківська, адвокат – Олексій Яновський

X