fbpx
[get_banners]

Як розкривається банківська таємниця?

In: Адвокатске бюро Яновський і партнери, Статті правова тематика 03 Dec 2018 Tags:
контакти Адвокатського бюро “Яновський і партнери”

+38 (032) 247-01-00+38 (067) 000-13-27

е-mail: yp@zkg.ua Viber Messenger Telegram

Світові тенденції деофшоризацїі, глобального обміну інформацією між правоохоронними, контролюючими органами та фінансовими установами, піднімають питання «абсолютності» та надійності банківської таємниці для українців на новий рівень. Що на нас чекає у недалекому майбутньому та яким є правове регулювання цього виду таємної інформації – розглянемо далі.

Банківською таємницею є будь-яка інформація про клієнта, яка стала відома банкові при наданні банківських послуг та обслуговуванні клієнта, зокрема це інформація щодо фінансового стану, трансакцій, відомості про банківський вклад або майно на зберіганні.

Банківська таємниця поширюється також на відомості про осіб, які згодом не стали клієнтами банку або припинили користуватись банківськими послугами.

Забороняється також надавати інформацію про клієнтів інших банків, навіть якщо така наявна у договорах, документах, операціях клієнта. Цивільне законодавство гарантує таємницю банківського рахунку та покладає на фінансову установу обов’язок належним чином зберігати та охороняти банківську таємницю.

Так, зокрема, крім власне законодавчих вимог, банками ретельно розробляються внутрішні положення та спеціальні правила поводження із охоронюваною інформацією, порядок відправлення та зберігання документів, у тому числі електронних, механізми забезпечення їх конфіденційності. Документи під грифом «банківська таємниця» зберігаються у сейфах або шафах, приміщеннях, до яких не мають доступу треті особи, а працівники банку при вступі у трудові відносини беруть на себе зобов’язання зберігати інформацію, яка стала їм відомою, протягом усього часу існування такої інформації.

Розуміння абсолютності банківської таємниці було усталеним у тому плані, що будь-яка інформація практично не могла бути наданою заінтересованим особам, крім володільців інформації, або у зовсім обмеженому вигляді на запити уповноважених державних органів – відповідь «це – банківська таємниця» захищала від будь-чого. Проте, в останнє десятиріччя розвинені країни (перші – США) почали помітно змінювати підхід до цього правила. Для України це пов’язано із кроками імплементації Конвенції з протидії розмивання бази оподаткування та виведення прибутку з-під оподаткування, відомі як BEPS (Base erosion and Profit Shifting).

Здавалось би – при чому тут податки, проте одним із ідейних витоків BEPS була проблема відкриття банківських рахунків бізнесу та зберігання значних масивів коштів фізичних осіб у країнах із привабливим податковим кліматом, наступна несплата податків з підстав звільнення від подвійного оподаткування (а насправді подвійне ухилення від оподаткування), для вирішення якої були створення механізми автоматичного обміну інформацією (CRS – Common Reporting Standards) між банками, податковими органами, фінмоніторинговими установами в автоматичному режимі на щорічній основі. У вересні 2017 року відбувся перший автоматичний обмін між банками для податкових цілей за стандартом CRS.

На початок 2019 року очікується, що до CRS приєднається більш як 100 країн світу. Вважається, що такі кроки дозволять зменшити виток капіталів з країн та нормалізують податкові надходження. Відтепер країнам, які приєднались до BEPS, стануть відомі всі рахунки у всіх країнах щодо конкретної особи. Хоч розкриттю не підлягають відомості про рух коштів на рахунках, крок за кроком поняття «банківської таємниці» втрачає своє значення.

Відповідні кроки України вже засвідчені змінами до Закону про банківську діяльність та Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. Українські банки будуть надавати інформацію до ДФС, яка здійснюватиме обмін цією інформацією зі світом. Разом із тим – рано підводити підсумки. За твердженнями посадовців, наша країна ще не готова до автоматичного обміну інформацією, у першу чергу у зв’язку з відсутністю необхідного технічного обладнання, яке дійсно дозволить обробляти такі масиви інформації та зберігати її конфіденційність. Очікується, що перші спроби будуть здійснені у 2020 році.

Які існують шляхи для отримання банківської таємниці заінтересованими особами у поточному році?

Розкриття таємниці можливе:

    • – адміністративним способом, тобто за безпосередніми запитами уповноваженого кола осіб,
  • – за рішенням суду внаслідок розгляду цивільних, кримінальних справ, або у порядку окремого провадження.

Суб’єкти звернення визначені ст. 62 Закону про банки та банківську діяльність.

    • Очевидно, що першим в списку є клієнт банку. Так, юридична або фізична особа, яка є володільцем таємної інформації може подати письмовий запит або дозвіл на розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю, у визначеному обсязі.
    • Такий запит надається у довільній формі, підписується особою або її представником при засвідченні підпису керівником банку або нотаріально, а також може міститись прямо у договорі між банком і клієнтом, із встановленням підстав та меж розкриття.
    • Якщо детальніше говорити про довіреність, ВС (Верховним судом) висловлено позицію, що вона має конкретно містити положення про доручення та згоду довірителя отримувати банківську інформацію її представником. Загальні, неконкретизовані положення, які як правило прописуються у довіреностях «представляти інтереси у банках, інших фінансових установах»… не дозволяють об’єктивно встановити повноваження представника на доступ до таємної інформації (постанова ВС від 05.04.2018 справа 646/11506/15-ц, постанова ВС від 02.04.2018 справа 752/2802/16-ц).
    • По-друге, звертатись до банків мають право органи прокуратури, СБУ, ДБР, Нацполіції, НАБУ, АМК, ДФС (щодо наявності банківського рахунку), Державній службі фінмоніторингу, органам виконавчої служби та приватним виконавцям, Нацкомфінпослуг, НАЗК, іншим банкам, Нацбанку, Мінфіну та Національному агентству з питань активів.
    • Як бачимо, перелік цих органів чималий, проте він є вичерпним, крім того, судовою практикою встановлено, що нормативно-правові акти, які регулюють діяльність вказаних органів, є спеціальними по відношенню до Закону про банки (постанова ВС від 20.02.2018 справа 910/8001/17).
    • Проте, вказані суб’єкти мають право на отримання тільки обмеженого обсягу інформації, та такого, що відповідає виконуваним функціям владних органів. Щоб вважатись законним, запит обов’язково повинен відповідати встановленим законодавчим вимогам, зокрема бути викладеним на бланку державного органу, містити найменування, РНОКПП/код ЄДРПОУ особи, щодо якої здійснено запит, нормативні підстави звернення, чітко визначати обсяг запитуваної інформації, скріплюватись підписом керівника органу та його печаткою.
    • Банк відмовляє у наданні інформації, якщо будь-яка вимога щодо форми та змісту запиту не дотримана.
  • Відповідь на запит суб’єкта має бути надана протягом 10 робочих днів, або за необхідності продовжити цей строк, із повідомленням про це заінтересованого органу.

Щодо судового порядку

варіантами доступу до банківської таємниці є розкриття банком інформації про фізичних та юридичних осіб в порядку окремого провадження, а також в рамках збирання доказів (їх витребування судом) при розгляді судових спорів.

Для звернення до суду із заявою про розкриття банківської таємниці

(окреме провадження) заявникові слід обґрунтувати відсутність спірних правовідносин, вказати нормативні підстави звернення та права й інтереси, які порушено. Проте, як свідчить судова практика, суди найчастіше відмовляють в отриманні доступу фізичним та юридичним особам, вбачаючи там спір про право, або у зв’язку із неналежністю суб’єкта звернення.

Якщо звернення до суду було здійснено владним органом,

передбаченим згаданою ст. 62, то суд має перевірити чи було спершу реалізовано органом свої повноваження щодо звернення до особи, а також заходи перевірки відомостей іншими видами контрольною діяльності (наприклад чи призначалась податкова перевірка). Відтак, слід ретельно проаналізувати свої вимоги та зважити, чи є виправданим звернення до суду в порядку окремого провадження.

У свою чергу, інститут витребування доказів неодноразово зарекомендував себе судовою практикою, якщо за власним запитом до банку особі було відмовлено у розкритті банківської таємниці. Звернення до суду органів у рамках кримінального провадження може мати наслідком тимчасовий доступ до речей і документів, їх вилучення та проведення обшуку за ухвалою слідчого судді.  

У будь-якому випадку, банк зобов’язаний виконувати вимоги судової ухвали. Наявність підстав для розкриття, належність суб’єкта звернення має бути перевірено судом під час постановлення ухвали, на відміну від звернення до банку із запитами, коли законність має встановлюватись самим банком.

Якщо банком було неправомірно розголошено інформацію, що становить таємницю, клієнт має право вимагати відшкодування завданих збитків та моральної шкоди, якщо ним буде доведено причинно-наслідковий зв’язок між ними. Заходи відповідальності також здійснюються Нацбанком при порушені режиму банківської таємниці. Якщо завдана суб’єкту шкода є істотною, особа, винна у розголошенні таємниці, може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

Автори – юрист Марія Шуляківська, адвокат – Олексій Яновський

X