Паразитування на діловій репутації і недобросовісна конкуренція

In: Адвокатске бюро Яновський і партнери, Недобросовісна конкуренція, Статті правова тематика 19 Jul 2018

Ділова репутація компанії (goodwill)

є одним із факторів, який дозволяє споживачу оперативно здійснювати вибір на користь певних продуктів, та залежно від позначень, нанесених на товар, або у співвіднесенні придбаної продукції із джерелом її походження, викликати у покупця певні асоціації з очікуваним стандартом якості або рівнем обслуговування. При цьому, ділова репутація набувається конкретним учасником ринкових відносин або його продукцією в результаті складної маркетингової кампанії, реклами товарів, оцінки власного сервісу, покращення стандартів обслуговування клієнтів або якості продукції, що вимагає від власника значних вкладів – і не тільки фінансових. Неправомірне використання такого активу третіми особами є використанням результатів чужої праці, і з точки зору теорії права є порушенням права власності як такого, що виявляється в небросовісному використанні досягнень конкурента для отримання економічних вигод, уникаючи таких вкладень, створюючи у споживача помилкове враження про походження товару з іншого джерела або створюючи ілюзію зв’язку їхньої продукції з виробником, який найкращим чином себе зарекомендував. У західних виданнях такі види недобросовісних конкурентних дій отримали назву «паразитарної» конкуренції, так як недобросовісний суб’єкт, як паразит, користується чужою ділової репутацією.

 

У середині ХХ століття Конвенція ВОІВ включила захист від недобросовісної конкуренції в перелік прав, що становлять інтелектуальну власність. І хоча правильність з огляду на правову природу віднесення такого захисту до об’єктів промислової та інтелектуальної власності нерідко ставиться під сумнів, згадані факти підтверджують те, що світовою спільнотою давно визнано як необхідність встановлення правил ведення конкурентної боротьби, так і їх тісний зв’язок із захистом інтелектуальної власності. Аналіз судової та правозастосовчої практики свідчить про те, що правовласники об’єктів інтелектуальної власності все частіше вдаються до механізмів захисту, передбачених конкурентним законодавством в сфері недобросовісної конкуренції.

 

Незаконне використання торгової марки, комерційного найменування чи зазначення місця походження товарів

визнається небезпечним проявом недобросовісної конкуренції. Управління комерційними позначеннями – торговими марками, комерційним (фірмовим) найменуванням, географічними зазначенням та іншими засобами індивідуалізації набуває особливого значення серед об’єктів ІВ, якими володіє компанія, і які ідентифікують господарюючого суб’єкта або його продукції. У досліджуваному аспекті відмінності між ними певною мірою умовні, такого ж підходу дотримується законодавець, включаючи до назви ст. 4 закону про недобросовісну конкуренцію збірне поняття «позначення».

 

Найчастіше порушуються виключні права на товарний знак

Торгова марка є ефективним засобом боротьби за економічні переваги між конкуруючими учасниками ринку – слугує індивідуалізації товарів/послуг підприємців, виконує функцію реклами, дозволяючи споживачам купувати товари конкретних виробників. Комерційне (фірмове) найменування слугує безпосередньо індивідуалізації суб’єкта на ринку, його відмежування від інших осіб. Права на позначення є виключним правом – володілець може на свій розсуд дозволяти або забороняти іншим особам використання знака, при чому відсутність заборони не вважається дозволом. Іншими словами, будь-яке використання ТМ без згоди власника є незаконним. Неправомірним вважаються в тому числі, але не виключно, розміщення на товарах, етикетках, пакуванні, при виконанні робіт, наданні послуг, на документації, пов’язаної з введенням товарів у господарський оборот, пропозиціях про продаж товарів, а також оголошеннях, рекламних повідомленням, у мережі Інтернет, доменному імені та ін. Така дія, безумовно, суперечить принципам добросовісності, розумності, справедливості, а також завдає (або, принаймні, може завдати) шкоди володільцям такого засобу індивідуалізації або їх діловій репутації, перш за все у зв’язку з ймовірно більш низькою якістю товару в порівнянні з оригінальними зразками. У такому випадку ТМ не виконує своєї характерної функції – передачі споживачеві достовірної інформації щодо джерела походження товару (information transmission model), і, як наслідок, не гарантує відповідність якісних характеристик такої продукції сформованим очікуванням від позитивної репутації виробника. Через ці порушення учасник ринку втрачає частину клієнтів, зменшується привабливість його ТМ, і як наслідок – прибуток (diversion of trade).

 

Приклади  видів недобросовісної конкуренції у вигляді

порушення виключних майнових прав на товарний знак (торгову марку)

 

Неправомірне використання позначень (ТМ)

У 2017 році АМК розглядав справу про неправомірне використання позначень (ТМ) підприємцем без дозволу ПП «Золотой Век». Між зазначеними суб’єктами було укладено договір, за яким ПП зобов’язувалось виготовляти продукцію за замовленням ФОП. У порушення закону, ФОП здійснювала роздрібний продаж ювелірних виробів у шафах та з використанням рекламних вивісок, на яких були розташовані позначення «Золотой Век». АМК задовольнив заяву ПП та встановив в діях ФОП порушення за ст. 4 Закону, так як договір між суб’єктами не надавав права замовникові здійснювати будь-яке використання ТМ заявника.

 

Серйозним правопорушенням у цьому аспекті є не тільки розміщення ідентичної ТМ конкурента на товарах, не належних йому, але й створення подібного до ступеню змішування між торговими знаками, що позначають продукцію різних виробників (post-sale confusion). Будь-який компонент іміджу компанії або її товарів може бути використаний конкурентами – як правило, найбільше звертають увагу на підробку текстових елементів, використовуючи співзвучні назви (фонетичне співставлення), або схожі з оригіналом букви або знаки (візуальна подібність), назви з аналогічним змістом (семантична підробка). Для дослідження схожості окремих елементів необхідно залучати експерта, якщо тільки така схожість не є очевидною.

 

Створення і використання  подібного до ступеню змішування товарного знака (торгової марки)

Так, на початку 2018 року Комітет на своєму офіційному сайті проводив опитування з метою встановлення фактичних обставин справи (визначення можливості змішування) у зв’язку з розглядом справи про неправомірне використання позначень «Martini Bianco» та «Fratelli Bianco».

 

Недобросовісне використання товару іншого виробника

в розумінні конкурентного законодавства – це введення в обіг чужого товару під своїм позначенням, шляхом зміни чи знищення позначень реального виробника без його дозволу. Так, правопорушники підміняють товари гіршої якості більш якісними або відомим товарами. Таким чином, не відбувається незаконного використання ТМ конкурента, але порушується його ділова репутація.

 

Копіювання зовнішнього вигляду виробу

– це, по суті, відтворення оригінальної форми товару, однак без зазначення власне виробника копії, що не дозволяє однозначно визначити належність товару та призводить до змішування господарюючих суб’єктів-конкурентів. Об’єктами правопорушення виступають форма, малюнок, кольорове оформлення, призначені для естетичних та ергономічних потреб, є об’єктами промислового зразка.

Названі вище порушення конкурентного законодавства тягнуть за собою цивільну, адміністративну (ст. 164-3 КУпАП) та кримінальну відповідальність (ст. 229 КК), тим самим законодавець надає можливість володільцю виключних прав самостійно обрати найдоречніший спосіб захисту своїх порушених прав.

 

Докази і доказування дій з недобросовісної конкуренції на практиці

Першим питанням, із яким слід визначитись, є відмежування порушень власне інтелектуальних прав на результати та засоби індивідуалізації від незаконного введення в цивільний оборот товарів та послуг, якщо при цьому неправомірно використовувались чужі позначення. Очевидним є те, що перше поняття є значно ширшим за своїм об’ємом, до прав на об’єкти інтелектуальної власності належить сукупність майнових та особистих немайнових прав. Для визнання неправомірності використання позначень як загрози конкуренції, необхідним є встановлення як факту незаконності використання ІВ, так і наявність всіх необхідних ознак, що дозволяють кваліфікувати діяння як акт недобросовісної конкуренції.

Серед таких обов’язкових характеристик фундаментальне значення має ознака наявності конкуруючих суб’єктів. Тільки в тому випадку, якщо господарюючий суб’єкт, який незаконно використовує ІВ, і суб’єкт, чиї права в даному випадку порушені незаконним використанням, конкурують на одному товарному ринку, дії першого з них можуть бути визнані актом недобросовісної конкуренції. Таким чином, якщо суб’єкти не є господарюючими суб’єктами в сенсі Закону або не здійснюють діяльність на одному задіяному ринку (товарному або географічному), то порушення правил конкуренції не буде. Так, траплялись випадки, коли АМК не визнавав вимоги заявників у зв’язку з тим, що суб’єкти-конкуренти здійснюють господарську діяльність у різних населених пунктах, а тому не є конкурентами на одному ринку, рекомендувавши звернутись до суду. Важливо також визначитись із продукцією (послугами) – чи є вони аналогічними або як мінімум взаємозамінними, чи можуть бути порівняні за їх функціональним призначенням, використанням, якісними та технічними характеристиками.

 

Наступним, та достатньо складним є доведення факту спрямованості дій одного з господарюючих суб’єктів на отримання необґрунтованих (незаконних) переваг при здійсненні підприємницької діяльності. Такими перевагами може бути збільшення кількості споживачів при зменшенні витрат на просування товару. Не є необхідним доводити факт змішування виробників/їх товарів, достатньо встановити його ймовірність. Разом із тим, судовою практикою вироблено підхід, за яким виникнення наслідків неправомірного використання чужих позначень не залежить від наявності вини недобросовісного конкуруючого суб’єкта, тому у заявника (позивача) відповідно не має обов’язку такого доведення.

Практикуючі правники у цій сфері зазначають, що обов’язково необхідно встановити також реальне введення товарів і послуг у господарський обіг.

Поширеними є спроби врегулювання спору в досудовому порядку, шляхом надсилання відповідної претензії з вимогою припинити порушення прав та добровільно відшкодувати завдані збитки. На наш погляд, цей спосіб не буде ефективним за наявності  значних порушень – навряд чи конкурент, який умисно досягав переваг нелегальним шляхом, виявить бажання відшкодувати багатомільйонну шкоду добросовісній компанії.

Адміністративно-правових захист здійснюється АМК у контексті порушення правил добросовісної конкуренції шляхом розгляду справ за наявності відповідної заяви.

Судовий захист передбачає звернення з позовом із вимогою визнання порушеного права, припинення правопорушення та відшкодування завданих суб’єкту збитків. Позивачеві необхідно надати докази його пріоритету у використанні позначень та представити суду докази порушення його прав – товар, упаковку або документацію конкурента із нанесеними позначеннями, їх застосування під час пропонування їх для продажу, товар із скопійованим оформленням тощо.

Як видається з практики, вказані способи захисту можуть бути достатньо ефективними та часто доповнюють один одного – заявник при зверненні в АМК може вимагати визнання факту недобросовісної конкуренції, її припинення, офіційного спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей і накладення штрафу. Якщо Комітет визнає певні дії порушника неправомірними, тоді заявник має право звернутися до суду з позовом про вилучення відповідних товарів з неправомірно використаним позначенням як у виробника, так і у продавця та про відшкодування завданих неправомірними діями збитків.

Автори – юрист Марія Шуляківська, адвокат – Олексій Яновський

Підписатись на наші новини


X