Дайджест нoвин «Податки і облік» з 09.12.2019 пo 16.12.2019

Дайджест нoвин «Податки і облік»

з 09.12.2019 пo 16.12.2019

Порядок роботи банківської системи України в період завершення звітного року

НБУ визначив регламент роботи системи електронних платежів Національного банку  та порядок роботи банківської системи України в період завершення звітного року:

• 26, 27 грудня 2019 року – працюватиме в режимі продовженого банківського дня — на 2 години; 
• 28 грудня 2019 року до 13.00 можуть здійснюватися лише платежі між банківськими установами, підпорядкованими одній юридичній особі, а також платежі, спрямовані до Нацбанку та Держказначейства. Нацбанк та органи Держказначейства можуть здійснювати платежі на адресу всіх учасників. Банківський день закінчується о 15.00;
• 2 січня 2020 року банки працюватимуть без клієнтів і забезпечуватимуть комплекс робіт, пов’язаних із початком нового звітного року. Міжбанківські перекази коштів у цей день не здійснюватимуться;
• день роботи переноситься з понеділка 6 січня 2020 року на суботу 11 січня 2020 року;
• 3, 8 січня 2020 року банківська система працюватимуть у звичайному режимі.

У період з 28.12.2019 до 07.01.2020 включно, діятиме офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів, розрахований Нацбанком 27.12.2019 року.

За матеріалами НБУ

Індекс інфляції за листопад– 100,1 %

За даними Держстату індекс споживчих цін (індекс інфляції) за листопад 2019 року – 100,1%.

За матеріалами Держстат

Облікова ставка НБУ – 13,5%

Правління Нацбанку ухвалило рішення знизити облікову ставку з 15,5 % до 13,5% річних з 13.12.2019 року.

Рішення Правління НБУ від 12.12.2019 № 925-рш

Спрощення умов кредитування для малого та середнього бізнесу 

Правління НБУ 05.12.2019 затвердило зміни до Положення № 351, які мають спростити умови кредитування банками ФОП.

Змінами передбачено, що для оцінки ФОП банки також зможуть використовувати портфельний підхід. Це правило буде поширене на всі кредити ФОП до 5 млн грн.

На практиці це означатиме, що ключовим фактором оцінки ризиків позичальників буде своєчасність погашення боргу. Так, допоки позичальники не допускатимуть прострочок за своїми зобов’язаннями, надані їм кредити вважатимуться високоякісними. За такими кредитами банки визначатимуть мінімальний кредитний ризик. 

Загалом це розширить можливості банків кредитувати малий та середній бізнес 

Постанова № 147 Правління НБУ від 05.12.2019 «Про затвердження Змін до Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями» 

Нові реквізити для сплати податків можна буде отримати після 20 грудня 209 року

Казначейство інформує, що з 01.01.2020 буде введено в дію нові рахунки для зарахування податків, зборів та інших платежів, відкриті відповідно до Плану рахунків №1203.

Реквізити нових рахунків після 20.12.2019 можна буде отримати у відповідних органах, що контролюють справляння надходжень бюджету, та на вебсторінках головних управлінь Казначейства в областях та м. Києві.

За матеріалами Державна казначейська служба України

Збиткова операція є господарською у разі обґрунтування економічних причин чи ділової мети

Верховний Суд розглянув справу в якій не з’ясовано об’єктивних факторів збитковості розглядуваних (оспорюваних) операцій (поставки), а також не перевірено наявності у Товариства наміру отримати додатковий приріст активів чи зберегти їх вартість за наслідками вчинення спірних правочинів, використання кредитних коштів у власній господарській діяльності.

Суд переконаний, що віднесення операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною, нижчою ціни придбання ТМЦ. Не обов’язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане у майбутньому, а також не виключено, що в результаті об’єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Проте збитковість операцій можлива лише за наявності обґрунтування економічних причин чи ділової мети.

Постанова ВС України від 05.11.2019 у справі № 818/6203/13-а

Збитковість експортної операції можлива, проте за певних умов

Суд зазначає: правові наслідки реалізації товару на експорт за ціною нижчою, ніж собівартість, мають визначатись з урахуванням доктрини ділової мети, що реалізується у податкових правовідносинах на підставі положень п.п. 14.1.36, 14.1.231 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та передбачає обов’язкову наявність у платника прагнення отримати економічний ефект за рахунок приросту (збереження) активів при здійсненні господарських операцій.

У разі встановлення, що ділова мета господарської операції є недобросовісною (зокрема, у випадку збитковості експортної операції з причин реалізації товару нижче собівартості без наявності об’єктивних економічних підстав для цього), відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вчинена поза межами господарської діяльності платника.

За таких обставин платник втрачає право на включення до податкового кредиту суми ПДВ щодо товарів/послуг, які не використані в господарській діяльності, що однак не збільшує базу оподаткування ПДВ за експортною операцією.

Постанова ВС України від 05.11.2019 у справі № 804/2295/16

Дивіться відео на тему:

Безтоварність операцій (виконання робіт у зоні АТО)

Верховний Суд стверджує, що право платника ПДВ на формування податкового кредиту існує у прямій залежності від підтвердження таких витрат розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, а також з фактом використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

Документи повинні відображатиь реальний стан речей щодо задекларованих об’єктів оподаткування, зокрема, якщо йдеться про податковий облік з ПДВ; щодо операцій з постачання товарів (послуг) як об’єкта оподаткування та операцій з придбання товарів (послуг) як підстави для формування податкового кредиту. 

Має відбуватися превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми). 

У цій справі суди попередніх інстанцій взяли до уваги кількісні та темпоральні характеристики послуг, щодо яких ці документи виписані. 

Суд апеляційної інстанції цілком слушно взяв до уваги, що ТОВ (позивач) сам є видавцем, має всі технічні можливості виконати зазначену в договорах з ПП роботу і що позивач не навів аргументованих доводів щодо економічної доцільності придбання послуг, які охоплюються його статутною діяльністю. ПП об’єктивно не мало можливості виконати цю роботу через відсутність матеріально-технічних та трудових ресурсів.

За таких умов Суд не допускає, що виконання робіт ПП може відбуватися продуктивніше чи якісніше, ніж це міг би зробити позивач. З урахуванням цього висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача ділової мети при укладенні договорів з ПП є обґрунтований.

Серед локацій розповсюдження виготовлених друкованих матеріалів фігурували міста Луганськ та Алчевськ. Натомість проведення антитерористичної операції на території цих міст у серпні 2015 року є загальновідомою подією, а відтак відтворення в акті виконаних робіт надання послуг у цих містах свідчить на користь обставини про безтоварність операцій.

Постанова ВС України від 04.11.2019 у справі № 826/7915/17

Ліквідаційна звітність

Податківці нагадують: платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

При цьому відповідно до п. 7 ст. 111 ЦКУ для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам ДПС документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає контролюючим органам звітність за останній звітний період.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам ДПС.

Ліквідаційний баланс складається:

• юридичними особами усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ) за формою № 1;
• мікропідприємствами, малими підприємствами, які визнані такими відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності та підприємствами, які ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат відповідно до податкового законодавства, за формою № 1-м або № 1-мс;
• суб’єктами бухгалтерського обліку в державному секторі за формою № 1-дс;
• банками за формою, затвердженою Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженою постановою НБУ України від 24.10.2011 № 373.

Отже, до зняття з обліку юридичної особи як платника податків, зборів, обов’язкових платежів ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана здійснювати розрахунок зобов’язань щодо таких податків, зборів, обов’язкових платежів, сплачувати їх і подавати відповідну звітність. При цьому ліквідатор складає та подає до органів ДПС податкову звітність за останній звітний період, на який припадає дата такої ліквідації (у тому числі якщо ліквідація припадає на середину звітного періоду), зокрема, податкову декларацію з ПНП.

Податкова декларація з ПНП подається за звітний період квартал або рік у терміни, встановлені п. 49.18 ст. 49 ПКУ.

У поданій ліквідаційній податковій декларації з ПНП у розділі «Особливі відмітки» обов’язково має бути позначка в рядку декларація «платника податку, що подає декларацію за останній податковий (звітний) рік у періоді, на який припадає дата його ліквідації».

Крім того, обов’язковим додатком до такої декларації та її невід’ємною частиною є фінансова звітність підприємства, що складається та подається відповідно до п. 46.2 ст.46 ПКУ.

За матеріалами ГУ ДПС у м. Києві

Зміни до декларації з ПНП затверджено

Мінфін затвердив зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.10.2015 № 897.

Зазначені зміни передбачають, зокрема:

• доповнення декларації з ПНП новим додатком ПП «Інформація про суми податкових пільг», який подаватимуть платники податку, що не сплачують податок у зв’язку з отриманням податкових пільг, відповідно до постанови КМУ від 27.12.2010 № 1233;
• доповнення форми декларації з ПНП новими рядками для відображення податкових зобов’язань, інших штрафних санкцій та пені, визначених відповідно до ПКУ, не пов’язаних із виправленням помилок (рядки 35 – 37). Значення нового рядка 35 слід враховувати під час розрахунку показника рядка 26. Також аналогічний рядок 35 «Сума збільшення податкового зобов’язання за порушення вимог цільового використання вивільнених від оподаткування коштів відповідно пунктів 142.1 – 142.3 статті 142 розділу III, пункту 41 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України» з’явиться в таблиці 1 додатка ВП та буде врахований в інших показниках цього додатка;
• доповнення таблиці про наявність додатків колонкою для відмітки про наявність нового додатка ПП, а також розділення колонки «ФЗ12» на дві колонки для відміток про складання фінзвітності за П(С)БО чи МСФЗ;
• визначення в примітці 1 до додатка ПН, що в рядках «Повне найменування нерезидента» та «Місцезнаходження нерезидента» цього додатка зазначається повне найменування нерезидента, місцезнаходження нерезидента, що вказані в контракті/договорі;
• виключення з таблиці 1 додатка ПН рядка 12 «Внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні або страхування резидентів від ризиків за межами України»;
• доповнення додатка ВП третьою таблицею про наявність поданих до декларації додатків — форм фінансової звітності за звітний (податковий) період, що уточнюється;
• викладення в новій редакції назв різниць у рядках 3.1.6, 3.1.6.1, 3.1.6.2 та 3.1.7 додатка РІ до декларації, а також доповнення цього додатка у підрозділі «Інші різниці» новим рядком 4.1.4.1 для відображення позитивної різниці між сумою будь-яких виплат (винагород) страховим посередникам та іншим особам і сумою нормативу таких витрат, передбаченої пп. 141.1.3 ПКУ.

Зазначені зміни затверджені наказом Мінфіну від 14.11.2019 № 481. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім змін у додаток РІ та новий додаток ПП, які набирають чинності з 01.01.2020 року.

Згідно з п. 46.6 ПКУ нові форми декларацій (розрахунків) застосовують із періоду, наступного за періодом оприлюднення.

Отже, якщо зазначені зміни оприлюднять угрудні 2019 року, то вперше звітувати за оновленою формою декларації з податку на прибуток відповідно до ПКУ потрібно за періоди з 01.01.2020 року.

Відповідальність за несвоєчасно сплачений ПНП

Поатківці нагадують: податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом. Цей обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.

За невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку платник податків несе відповідальність.

При цьому за порушення законів з питань оподаткування встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (ст. 111 ПКУ).

Пеня — сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов’язань та не сплачена у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 ст. 14 ПКУ). Порядок нарахування пені визначено ст. 129 ПКУ.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом визначених строків, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
• при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу (ст. 126 ПКУ).

За матеріалами Офіс ВПП ДПС

Знищення або зруйнування основних засобів. Документи що підтверджують такий факт

Податківці інформують, що документами, які підтверджують знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів можуть бути:

• сертифікат Торгово-промислової палати України, який підтверджує факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), отриманий відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;
• акт, який засвідчує факт пожежі, складений відповідно до положень Порядку обліку пожеж та їх наслідків, що підписується комісією, до складу якої входить не менш як три особи, у тому числі представник територіального органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій України, представник адміністрації (власник) об’єкта, потерпілий;
• витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт реєстрації відомостей про кримінальне правопорушення, отриманий в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, в разі викрадення основних засобів;
• інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують факт знищення, зруйнування, викрадення основних виробничих або невиробничих засобів.

Документами, які підтверджують знищення, розібрання або перетворення основних засобів в інший спосіб, внаслідок чого основний засіб не може використовуватися за первісним призначенням є акт на списання основних засобів, складений за формою, встановленою наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку», або за довільною формою, за умови, що такий документ міститиме всю необхідну інформацію, яка дозволяє ідентифікувати операцію, та матиме належні реквізити первинного документа.

Підкатегорія «ЗІР» 101.07 

Дивіться відео на тему:

Приклади від податківців щодо заповнення реєстраційної заяви за формою №1-ПДВ

Податківці інформують: з метою реєстрації платником ПДВ до контролюючого органу за місцем реєстрації (місцем проживання) подається заява платника ПДВ за формою № 1-ПДВ, яку затверджено наказом Мінфіну від 14.11.2014 № 1130.

Заява № 1-ПДВ може бути подана  одним із таких способів:

• особисто фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи – платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) такої особи;
• засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;
• реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника ПДВ може бути подана державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або ФОП.

В Заяві № 1-ПДВ в обов’язком порядку мають бути заповнені наступні реквізити:

• відмітка «юридична особа» або «фізична особа»;
• податковий номер/серія та номер паспорта;
• найменування (юридична особа) або прізвище, ім’я та по батькові (ФОП);
• в графі «причини реєстрації платником податку на додану вартість або критерії, за якими платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України» зазначається причина реєстрації платником ПДВ, що визначена у додатку до реєстраційної заяви Наказом № 1130;
• бажана дата реєстрації платником ПДВ/дата переходу на спрощену систему оподаткування та/або дата переходу на застосування ставки єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ/дата відмови від спрощеної системи оподаткування;
• у графі відомості про відповідальних осіб платника (фізичні особи не заповнюють) обов’язково заповнюються дані (прізвище, ім’я, по батькові та РНОКПП / номер та серія паспорта) керівника, головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, особи, яка подає заяву (представник платника);
• заява № 1-ПДВ обов’язково має бути підписана заявником із зазначенням дати.

Подання Заяви № 1-ПДВ до контролюючого органу здійснюється у терміни з врахуванням таких особливостей:

• у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, який передбачає таку обов’язкову реєстрацію (приклади 1,2). 

• у разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і складання ПН. (приклади 3,4).

За матеріалами ГУ ДПС у м. Києві

Відповідальність за подану з помилками заяву за ф. №1-ПДВ

Податківці зазначають: згідно з п. 183.10 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених ст.183 ПКУ, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

При цьому, з урахуванням п.п. 54.3.1 ПКУ контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, передбачених ПКУ або іншим законодавством, якщо, зокрема, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Пунктом 123.1 ПКУ визначено, що якщо контролюючий орган, зокрема, самостійно визначає суму податкового зобов’язання, на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Якщо особа, яка підлягає реєстрації платником ПДВ, не подала протягом 5 календарних днів, наступних за днем отримання повернутих документів, виправлені документи для взяття на облік у контролюючих органах або повторно подала їх з помилками, така особа несе відповідальність відповідно до діючого законодавства.

При цьому відповідно до п.п. 17.1.7 ПКУ платник податку має право оскаржувати в порядку, встановленому ПКУ, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі ІПК, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

За матеріалами ГУ ДПС у Рівненській області

ДРС погодила новий порядок блокування ПН

Шостий апеляційний адмінсуд м. Києва 10.12.2019 визнав неправомірним блокування ПН/РК згідно з постановою КМУ від 21.02.2018 № 117, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття — з 10.12.2019 року.

Проте, 09.12.2019 Державна регуляторна служба України погодила доопрацювані ДПС проекти нових порядків, які її замінять постанови КМУ від 21.02.2018 № 117, а саме:

• Проект постанови КМУ «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН» (станом на 29.11.2019 з урахуванням зауважень та пропозицій);
• Проект наказу Мінфіну «Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РЕ в ЄРПН» (станом на 09.12.2019 з урахуванням зауважень та пропозицій).

Поки в ДПС на місцях і далі продовжують блокувати ПН.

Дивіться відео на тему:

Комісійні послуги комітенту – нерезиденту з придбання товару на території України оподатковуються ПДВ

Податківці нагадують, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ:

• з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ;
• з вивезення товарів за межі митної території України («б» та «г» п. 185.1 ПКУ)

Пунктом 186.4 ПКУ визначено, що місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 ПКУ.

Відповідно до п.п. 195.1.1 ПКУ операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Оскільки місце постачання комісіонером – резидентом послуги комітенту – нерезиденту з придбання товару на митній території України розташоване на митній території України, то операція з надання такої послуги комісіонером оподатковується ПДВ у загальному порядку.

Нульова ставка з ПДВ у зв’язку із здійсненням операції з вивезення товару за межі митної території України буде застосовуватись особою, яка є власником товару, що експортується.

За матеріалами ГУ ДПС у Дніпропетровській області

Постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів авіаційним транспортом та ПДВ

Податківці зазначають: постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів авіаційним транспортом згідно із п. 185.1 ПКУ є об’єктом оподаткування ПДВ.

Відповідно до п. 186.2 ПКУ місцем постачання послуг, пов’язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачання продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання, є місце фактичного їх постачання.

Згідно із п.п. 195.1.3 ПКУ операції з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються ПДВ за ставкою 0 %.

Для цілей п.п. 195.1.3 ПКУ перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

За матеріалами ГУ ДПС у Дніпропетровській області

Дивіться відео на тему:

ПДВ при реалізації з метою утилізації картонно-паперовової упаковки

ДПС консультує: підприємство придбаває продукцію у картонно-паперовій упаковці, вартість якої входить до вартості такої придбаної продукції (окремо не виділена) 

Після реалізації продукції картонно-паперова упаковка реалізується для утилізації.

Згідно з п. 23 підрозділу 2 р. XX ПКУ, зокрема, операції з постачання паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД тимчасово до 01.01.2022 звільнені від оподаткування ПДВ.

Оскільки в цьому випадку платник ПДВ придбає товари/послуги, які в подальшому буде використовувати як в оподатковуваних, так і в звільнених від оподаткування ПДВ операціях, за такими операціями він зобов’язаний визначити ПДВ-зобов’язання згідно зі ст. 199 ПКУ.

Лист ДПС України від 28.11.2019 № 1637/6/99-00-07-03-02-15/ІПК

Нові правила складання ПН за щоденними підсумками

Податківці наголошують: з 01.01.2020 згідно з наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2018 № 763 змінюється Порядок заповнення ПН, складеної за щоденними підсумками.

Відповідно до зазначених змін показники табличної частини розділу Б ПН за щоденними підсумками операцій мають заповнюватися за загальними правилами, встановленими Порядком  заповнення ПН (наказ Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307).

Тобто цими правилами передбачено заповнення табличної частини розділу Б ПН в розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме:

• у графі 2 зазначається опис (номенклатура) товарів/послуг продавця;
• у графах 3.1, 3.3 — код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП;
• у графах 4 та 5 — одиниця виміру товарів/послуг;
• у графі 6 — кількість (об’єм, обсяг) постачання товарів/послуг;
• у графі 7 — ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ;
• у графі 8 — код ставки;
• у графі 10 — обсяг постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ;
• у графі 11 — сума ПДВ.

Поки платник податку у ПН, яка складається за щоденними підсумками операцій, згруповує в графі «Опис (номенклатура) товарів/послуг продавця» товари/послуги за групами, що відповідають певному коду товару згідно з УКТ ЗЕД/коду послуги згідно з ДКПП, при цьому графи 4, 5, 6 та 7 ПН можуть не заповнюватися.

За матеріалами Офіс ВПП ДПС

Особливості коригування операцій звільнених від ПДВ

Податківці зазначають: згідно з п. 201.10 ПКУ ПН , які не надаються покупцю, а також ПН , за операціями з постачання товарів/ послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації ЄРПН.

У разі повернення покупцем продукції, яка була йому поставлена із застосуванням режиму звільнення від ПДВ, платник податку – постачальник складає РК до ПН, складеної за операцією з постачання такої продукції.

РК заповнюється у порядку, передбаченому для ПН. У розділі А табличної частини РК, що складається у зв’язку з поверненням покупцем продукції, яка була поставлена без ПДВ, заповнюється лише рядок VIII. У розділі Б табличної частини такого РК у графі 2.1 вказується відповідний код причини коригування та заповнюються відповідні графи.

Реквізити заголовної частини РК повинні відповідати аналогічним реквізитам ПН, до якої складається такий РК.

За матеріалами ГУ ДПС у Донецькій області

Кількість порушень у сфері застосування РРО та розмір штрафів 

Податківці консультують: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки фактів порушень до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі 1 грн за перше вчинене порушення та 100 % вартості проданих з порушеннями товарів (послуг) за кожне наступне вчинене порушення.

Оскільки факт порушення встановлюється лише у ході перевірки суб’єкта господарювання, то незалежно від кількості виявлених під час перевірки порушень застосовується фінансова санкція у розмірі 1 грн, а за порушення, виявлені під час наступних перевірок суб’єкта господарювання протягом календарного року, застосовується фінансова санкція у розмірі 100 % вартості проданих з порушеннями товарів (послуг).

Лист ДПС України від 28.11.2019 № 1646/6/99-00-05-04-01-15/ІПК

Застосування РРО при продажу товарів (наданні послуг) в мережі Інтернет

Податківці інформують: встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПКУ, не допускається Правовідносини у сфері застосування РРО регулюються ПКУ, Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі, зобов’язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Мінфіну від 21.01.2016 № 13.

Разом з тим п.12. 12 ст. 9 Закону № 265 визначено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Закон України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» визначає засади діяльності у сфері електронної комерції, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Так, п.п. 14 п. 1 ст. 3 Закону № 675 встановлено, що реалізація товару дистанційним способом – укладення електронного договору на підставі ознайомлення покупця з описом товару, наданим продавцем у порядку, визначеному Законом № 675, шляхом забезпечення доступу до каталогів, проспектів, буклетів, фотографій тощо з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, телевізійним, поштовим, радіозв’язком або в інший спосіб, що виключає можливість безпосереднього ознайомлення покупця з товаром або із зразками товару під час укладення такого договору.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 13 Закону № 675 розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися, зокрема шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Разом з тим, продавець, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку (п. 3 ст. 13 Закону № 675).

Розділом VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів i здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05.11.2014 № 705, встановлено, що документи за операціями з використанням НПЗ (тобто банківська картка) та інші документи, що застосовуються в платіжних системах для платіжних операцій з використанням ЕПЗ, можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Під час здійснення операцій з використанням ЕПЗ у сфері електронної комерції та системах дистанційного обслуговування дозволяється формування в електронній формі документа за операцією з використанням ЕПЗ за умови доставки його користувачу.

Документи за операціями з використанням ЕПЗ мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Водночас, згідно з роз’ясненням Нацбанку (лист від 28.11.2019 № 57-0007/62082) квитанція, отримана при здійсненні розрахунку за допомогою ЕПЗ, не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265 та не підтверджує факт продажу товару (отримання послуг), а лише підтверджує ініціювання переказу коштів з рахунку держателя ЕПЗ.

Враховуючи викладене, якщо споживач, використовуючи мережу Інтернет, замовив товар (послугу), і розрахунок за товар (послугу) було здійснено із застосуванням ЕПЗ за допомогою платіжних систем (інтернет-еквайринг) чи платіжних терміналів, такі операції здійснюються із обов’язковим застосуванням РРО продавцем товару (надавачем послуги) та видачею споживачу розрахункового документу встановленої форми (чек з РРО).

При визначенні відносин суб’єкта господарювання з отримувачем товару (послуги) в обов’язковому порядку слід визначати місце здійснення розрахунків. Тобто, якщо місце здійснення розрахунків визначити неможливо (наприклад, отримання споживачем комп’ютерних програм, електронних книжок, довідок, висновків, експертних оцінок тощо виключно в електронній формі), то у такому випадку застосування є необов’язковим. У інших випадках (тобто безпосереднє отримання споживачем товарів чи послуг) суб’єкт господарювання зобов’язаний застосовувати РРО на загальних підставах.

При цьому розрахунковий документ повинен бути сформований та надрукований у момент здійснення розрахункової операції. Також у даному випадку у суб’єкта господарювання виникає обов’язок щодо видачі отримувачу товару (послуги) розрахункового документу (чек з РРО) або безпосередньо, або у будь-який інший зручний спосіб, зокрема за допомогою кур’єрської служби, поштової служби тощо, яка може бути як сторонньою організацією, так і структурною одиницею продавця товару (надавача послуги).

Водночас, у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі (шляхом переказу коштів із розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок через установу банку або шляхом внесення коштів через касу банку) застосування РРО є не обов’язковим.

У випадках повернення товарів (послуг), які було реалізовано через мережу Інтернет, такі операції відображаються у звітності відповідно до встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та звітності.

У випадку проведення розрахункових операцій з відстроченням платежу або у кредит необхідно, відповідно до вимог чинного законодавства при відпуску товару (послуги), видати покупцеві розрахунковий документ встановленої форми із зазначенням у ньому форми оплати «У КРЕДИТ/ПІСЛЯПЛАТА/ВІДСТРОЧКА ПЛАТЕЖУ». Таким чином, фіскальний чек, оформлений належним чином, повинен бути виданий покупцю при продажу товарів.

При цьому отримання коштів, які надходять у рахунок продажу товару у кредит, слід оприбутковувати у касі підприємства з оформленням ПКО, або сума готівкових коштів, отримана від покупця, що відповідає сумі, зазначеній у фіскальному чеку з формою оплати «кредит/післяплата/відстрочка платежу», вноситься до скриньки РРО та пам’яті відповідного РРО шляхом виконання на цьому РРО операції «службове внесення» із наступним зазначенням на службовому документі номера фіскального чеку, за яким здійснено реалізацію товару в кредит.

За матеріалами ДПС України

Відмова від РРО і застосовування програмного реєстратора. Дії платника

З 19.04.2019 набирає чинності норма згідно Закону України від 20.09.2019 № 128-IX «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг», а саме, суб’єкти господарювання, які у зв’язку із застосуванням програмних РРО вирішили відмовитися від застосування РРО, строк служби яких не закінчився, повинні скасувати реєстрацію таких РРО у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, із поданням до контролюючих органів звітних документів, передбачених Законом про РРО.

За матеріалами ГУ ДПС у Чернівецькій області

Корпоративні картки не можна використовувати для виплати зарплати

Із 10.12.2019 набрали чинності зміни, у відповідності до яких у фізосіб, які здійснюють незалежну профдіяльність, є право використовувати корпоративну платіжну картку, а також суб’єкти господарювання не мають права використовувати корпоративні платіжні картки для виплати зарплати, виплат соціального характеру.

Постанова Правління НБУ від 29.11.2019 № 142 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України»

Читайте статтю на тему:

Купівля-продаж частки у статутному капіталі:

Податківці консультують: якщо у разі виходу платника податку — фізичної особи з числа засновників (учасників) товариства йому повертається майно, попередньо внесене ним до статутного капіталу цього товариства, така операція на підставі п. 170.2 ст. 170 ПКУ розглядаєтеся як продаж інвестиційного активу (корпоративного права) з відповідним оподаткуванням. Крім того, дохід у вигляді інвестиційного прибутку виникає також у фізичної особи у разі продажу своєї частки у статутному капіталі товариства іншій фізичній особі. При цьому оподаткуванню підлягає позитивна різниця між доходом, отриманим фізичною особою від продажу інвестиційного активу та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат.

Водночас юридична особа виконує функції податкового агента лише в частині відображення доходу від операцій з інвестиційними активами у формі № 1ДФ.

Фізична особа зобов’язана подати річну декларацію про майновий стан і доходи у встановленому порядку та самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Лист ДПС України від 20.11.2019 № 1448/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Читайте статтю на тему:

Оподаткування дивідендів фізособі

Податківці інформують: дохід у вигляді дивідендів, нарахований фізичній особі суб’єктом господарювання — платником єдиного податку , включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується ПДФО за ставкою 9 % і військовим збором — 1,5 %. Одночасно такий дохід не є базою для нарахування ЄСВ.

Лист ДПС України від 20.11.2019 № 1447/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Дивіденди, що спрямовуються на збільшення статутного капіталу

Податківці консультують: у разі дотримання вимог, зазначених у пп. 165.1.18 ст.165 ПКУ, дивіденди, що спрямовуються на збільшення статутного капіталу товариства, не підлягають оподаткуванню ПДФО. Водночас такі дивіденди оподатковуються військовим збором на загальний підставах.

Лист ГУ ДПС у Дніпропертровській області від 28.11.2019 № 1613/ІПК/04-36-33-02-07

Дивіть підбірку саттей на тему:

Розпоряджання правами на торгову марку

Оподаткування корпоративу

Податківці інформують: якщо культурно-розважальні (корпоративні) заходи проводяться підприємством виключно для своїх працівників, тобто у підприємства є можливість персоніфікувати працівників, які скористалися правом участі у проведених заходах, то відсутність такої персоніфікації не може слугувати підставою для звільнення працівника від сплати відповідних податків та зборів.

Тобто вартість безоплатного відвідування культурно-розважальних (корпоративних) заходів, не є додатковим благом, але включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як інший дохід та оподатковується ПДФО і військовим збором на загальних підставах. Натомість така вартість не є виплатою, яка включається до заробітної плати або до суми винагороди за цивільно-правовим договором, а отже, не є базою нарахування ЄСВ.

Лист ДПС України від 21.11.2019 № 1466/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Суму турзбору, яка включена до вартості його проживання у відрядженні –  додаткове благо у випадку відшкодування

Податківці нагадують: відрядженому працівникові понад установлені суми компенсації витрат у зв’язку з відрядженням відшкодовуються також витрати на оплату податку на додану вартість, зокрема, за найм житлового приміщення згідно з підтвердними документами в оригіналі (п. 8 розділу II Інструкції № 59).

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника ПДФО включається дохід, отриманий платником ПДФО як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), зокрема, у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат платника ПДФО, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ (пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Отже, у разі якщо юридичною особою (роботодавцем) здійснюється відшкодування суми збору, сплаченого фізичною особою (працівником) під час відрядження у межах України за найм житлового приміщення, то сума такого відшкодування включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника як додаткове благо та оподатковується ПДФО на загальних підставах.

За матеріалами ГУ ДПС у Дніпропетровській області

ПДФО при одноразовій адресній грошовій допомозі випускникам вишів

Податківці зазначають: ст. 165 ПКУ передбачено випадки, коли адресна грошова допомога, що виплачується фізичним особам за рахунок коштів бюджету не підлягає оподаткуванню ПДФО. Зокрема, це суми державної та соціальної матеріальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів, які отримуються платником податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

П.1 постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2006 № 1361 «Про надання одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників закладів вищої освіти» встановлено, що випускникам закладів вищої освіти, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста, ступінь молодшого бакалавра, бакалавра або магістра спеціальностей галузі знань «01 Освіта/Педагогіка», або ступінь бакалавра, магістра іншої спеціальності і галузі знань та уклали на строк не менш як три роки договір про роботу на посадах педагогічних працівників у закладах загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти, визначених органами управління освітою, надається у порядку, затвердженому Міністерством освіти і науки, одноразова адресна грошова допомога в п’ятикратному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Таким чином, адресна грошова допомога, яка виплачується випускникам закладів вищої освіти, не є об`єктом оподаткування ПДФО за умови дотримання вимог п. 1 Постанови № 1361.

За матеріалами ГУ ДПС в Івано-Франківській області

Оподаткування обміну інвестиційних активів

Податківці консультують: у разі якщо внаслідок прийнятого рішення про відокремлення оператора системи розподілу шляхом виділу іншого товариства, акції товариства, з якого здійснюється виділ, конвертуються в акції цього товариства і товариства, що виділилося, та розподіляються між учасниками із збереженням співвідношення часток учасників товариства, що існувало до виділу, то слід вважати, що такими учасниками здійснено обмін інвестиційних активів, який відповідно до п. 170.2 ст. 170 ПКУ прирівнюється до продажу, тобто учасниками отримано дохід у вигляді інвестиційного прибутку.

Крім того, податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець. Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) ПДФО (18%), та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу у вигляді інвестиційного прибутку. Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (1,5 %).

Лист ДПС України від 18.11.2019 № 1375/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Медичні та профілактичні огляди працівників та ПДФО

Податківці інформують: у разі якщо за рахунок коштів юридичної особи (роботодавця) проводиться медичний огляд фізичних осіб (працівників) згідно із Законом України від 14.10.1992 № 2694-ХІІ «Про охорону праці», то вартість такого огляду включається податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників як додаткове благо з відповідним оподаткуванням. Натомість не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку — працівника витрати роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд такого працівника згідно із Законом України від 06.04.2000 № 1645-111 «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі дотримання вимог пп. 165.1.19 ст. 165 ПКУ.

Лист ГУ ДПС у Запорізькій області від 20.11.2019 № 1440/10/ІПК/08-01-33-02-08

Оподаткування новорічних подарунків дітям працівників

Податківці нагадують: не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу вартість дарунків (а також призів переможцям та призерам спортивних змагань) — у частині, що не перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі (пп. 165.1.39 ст. 165 ПКУ).

Тобто в 2019 році вартість подарунка дітям працівників у розмірі 1 043,25 грн не оподатковується ПДФО та військовим збором. Якщо подарунок коштує більше, то суму перевищення  доведеться оподатковувати ПДФО та військовим збором.

При цьому базою оподаткування ПДФО буде вартість подарунка, збільшена на відповідний натуральний коефіцієнт (у 2019 році — 1,219512) за правилами оподаткування додаткового блага відповідно до п. 164.5 ПКУ.

З метою утримання військового збору таку базу визначати не потрібно. Військовий збір утримуватиметься з вартості подарунка без застосування натурального коефіцієнта.

ЄСВ не обчислюється із вартості зазначених подарунків, оскільки такі подарунки надаються працівникам для їхніх дітей до свята — Нового року. Це встановлено п. 8 розділу ІІ Постанови КМУ від 22.12.2010 № 1170.

За матеріалами ГУ ДПС у Харківській області

ЄСВ та адвокати

Податківці консультують: якщо адвокат працює у складі адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання та не має наміру здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, він не зобов’язаний ставати на облік у контролюючих органах як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

При цьому адвокат, який має намір здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, зобов’язаний стати на облік в органах ДПС за місцем свого постійного проживання як самозайнята особа й отримати довідку про взяття на облік та — як платник ЄСВ — перебуваючи на обліку в контролюючому органі, зобов’язаний визначити базу нарахування ЄСВ та сплатити суму внеску в розмірі, не меншому за мінімальний страховий внесок на місяць.

Лист ДПС України від 21.11.2019 № 1459/ІПК/06-30-33-01-28

Інфографіка від ГУ ДПС у Запорізькій області – основні цифри для ФОП Єдина звітність з ЄСВ та ПДФО

Податківці інформують: з 01.01.2021 набирає чинності ЗаконУкраїни від 19.09.2019 № 115-IX «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» яким буде запроваджено єдину звітність з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та ПДФО.

Згідно з нормами Закону № 115 платник єдиного внеску зобов’язаний подавати звітність про нарахування єдиного внеску у розмірах, визначених Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у складі звітності з ПДФО (єдиного податку) до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені ПКУ.

Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з ПДФО (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Також, відповідно до змін, внесених Законом № 115, обмін інформацією про відомості, що містять ознаки використання праці неоформлених працівників та порушення законодавства про працю, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в порядку, затвердженому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Крім того, Законом № 115 до ст. 25 Закону № 2464 додано норми, відповідно до яких за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності про нарахування єдиного внеску у складі звітності з ПДФО (єдиного податку) накладаються штрафи, передбачені за порушення порядку подання інформації про фізичних осіб — платників податків у розмірах та порядку, встановлених ст. 119 ПКУ.

За матеріалами ГУ ДПС у Дніпропетровській області

Переогляд інвалідності працівника та ставка ЄСВ

Податківці консультують: роботодавець, в якого працює особа з інвалідністю, нараховує та сплачує єдиний внесок за таку особу у розмірі 22 % з нарахованої суми заробітної плати у проміжок часу між датою, до якої була встановлена інвалідність, і датою отримання завіреної копії довідки МСЕК після переогляду.

Відповідно до част.13 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок зокрема, для підприємств, установ і організацій, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 % визначеної п. 1 част. 1 ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.

Підтвердженням встановлення працівнику інвалідності та підставою для застосування єдиного внеску у розмірі 8,41 % відповідно до п. 8 розділу ІII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну від 20.04.2015 №449, є завірена копія довідки до акта огляду МСЕК.

Нарахування єдиного внеску в розмірі, визначеному пунктом 6 розділу III Інструкції № 449 працюючим особам з інвалідністю на суми заробітної плати (доходу), допомоги з тимчасової непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами у розмірі 8,41 % здійснюється з дати встановлення групи інвалідності, але не раніше одержання роботодавцем завіреної копії довідки МСЕК, та закінчуючи датою скасування інвалідності на підставі рішення цієї комісії. При цьому до дати одержання завіреної зазначеної довідки та після дати скасування інвалідності, роботодавець нараховує єдиний внесок у розмірі 22 % визначеної бази нарахування.

Лист ДПС України від 05.12.2019 № 1748/6/99-00-04-07-03-15/ІПК

Як розрахувати середню зарплату для оплати лікарняного демобілізованому працівнику?

Фахівці Держпраці зазначають: відповідно до вимог части.3 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ст. 119 КЗпП України передбачено, що за рахунок коштів Державного бюджету України роботодавцю не компенсуються витрати по збереженню за працівником середнього заробітку на період його мобілізації.

У зв’язку з цим при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованому працівнику необхідно включати до розрахунку середній заробіток, так як з нього сплачується єдиний внесок та кількість календарних днів за місяці розрахункового періоду.

Згідно з частиною другою ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» зазначено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Під час визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованому працівнику необхідно перевіряти наявність шестимісячного страхового стажу в періоді 12-ти місяців перед настанням страхового випадку. У разі якщо страховий стаж менше 6-ти місяців, необхідно застосувати обмеження, визначене частиною четвертою ст. 19 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», а саме: розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності в розрахунку на місяць має бути не вищим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом у місяці настання страхового випадку.

За матеріалами ГУ Держпраці у Полтавській області

Підбірку підготувала: 

Лоза Галина, 

консультант з податків та зборів,

представник з бухгалтерських послуг компанії “ЗБЕРЕЖЕНІ АКТИВИ” 

спеціаліст, фахівець з контролю якості послуг