Дайджест нoвин “Податки і облік”
з 23.07.2018 пo 29.07.2018
Концепцію держрегулювання
операцій з криптовалютами розроблено
На черговому засіданні Ради з фінансової стабільності 20.07.2018 підтримано концепцію державного регулювання операцій з криптовалютами в Україні
Зокрема, на засіданні визначено регулятором ринку криптовалют НКЦПФР. Визначено роль та функції НБУ, Міністерство фінансів (ДФС), Держфінмон у регулюванні обігу таких інструментів, питання ліцензування учасників операцій, розкриття інформації, тощо.
Такий підхід окреслює правовий статус криптовалют та токенів як виду фінансових інструментів.
Зміни в національних П(С)БО
З дня опублікування набирає чинності, зареєстрований у Мін’юсті України 16.07.2018 за № 817/32269, Наказ Мінфіну України, яким затверджено зміни до деяких нормативно-правових актів Мінфіну України з бухгалтерського обліку, зокрема:
внесено зміни до П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», а саме, передбачено, що підприємства, які складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за національними П(С)БО, складають проміжну фінансову звітність, яка охоплює відповідний період (I квартал, перше півріччя, дев’ять місяців), наростаючим підсумком з початку звітного року у складі балансу та звіту про фінансові результати;
внесено зміни до П(С)БО 2 «Консолідована фінансова звітність», а саме, передбачено: підприємства, які контролюють інші підприємства (крім підприємств, що становлять суспільний інтерес), можуть не подавати консолідовану фінансову звітність, якщо разом із контрольованими підприємствами їхні показники на дату складання річної фінансової звітності не перевищують двох із таких критеріїв:
- балансова вартість активів — до 4 млн євро;
- чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) — до 8 млн євро;
- середня кількість працівників — до 50 осіб.
Наказ Мінфіну України від 20.06.2018 № 564
Дивіться інфоматеріали на тему:
Змінено Положення про Документальне забезпечення записів у бухобліку
З дня опублікування набирає чинності, зареєстрований у Мін’юсті України 16.07.2018 за № 818/32270 зареєстровано наказ Мінфіну України, яким внесено зміни до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема:
передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Наказ Мінфіну України від 20.06.2018 № 565
Читайте статтю на тему:
Нарахування пені потребує застосування діючої облікової ставки НБУ
Фіскали нагадують: при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, — починаючи з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного ПКУ (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), — нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, яка діє на кожен такий день.
При самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків — нарахування пені розпочинається після спливу 90 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 % річних облікової ставки НБУ, що діє на кожен такий день.
При нарахуванні пені варто врахувати, що з 13.07.2018 облікова ставка становить 17,5 % річних. Попередній розмір облікової ставки – 17 % було встановлено з 02.03.2018 року.
За матеріалами ГУ ДФС у Вінницькій області
Змінено коди бюджетної класифікації
Набрала чинності 14.07.2018
Постанова, якою внесено зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» набрала чинності з 14.07.2018 року.
Таким чином, у графі «Коди бюджетної класифікації» додатка до постанови:
- доповнено цифрами «13031100, 13031200, 13031300» після цифр «13031000»;
- вилучено цифри і слова «21010800 (за актами перевірок)», «22080400 (за актами перевірок)», «22130000 (за актами перевірок)», «24160100 (за актами перевірок), 24160200 (за актами перевірок)», «50110000 (за актами перевірок)».
Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 543
Оновлено форми звітів щодо статистики внутрішньої торгівлі (№1-опт, №1-торг та №3-торг)
Наказами Держстату України від 16.07.2018 №153 та від 13.07.2018 №149 оновлено форми звітності зі статистики внутрішньої торгівлі, а саме:
- №1-торг (місячна) “Звіт про про товарооборот торгової мережі”, подається зі звіту за січень 2019 року;
- №3-торг (квартальна) “Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі”, подається зі звіту за І квартал 2019 року;
- №1-торг (нафтопродукти) (місячна) “Про продаж світлих нафтопродуктів і газу”, вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2019 року;
- №1-опт (місячна) “Звіт про обсяг оптового товарообороту”, за нею звітуємо вперше за січень 2019 року;
- №1-опт (квартальна) “Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі”, подаємо починаючи зі звіту за І квартал 2019 року.
За матеріалами Держстату України
Чергове оновлення плану-графіку планових перевірок ДФС
Фіскали 25.07.2018 на офіційному порталі ДФС України у розділі «Діяльність»/«Плани та звіти роботи» оприлюднили оновлений план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік.
Зміни внесено до розділу ІІІ плану-графіка «Документальні планові перевірки платників податків — фізичних осіб» з урахуванням коригування (липень 2018 року).
У розділі «Діяльність»/«Плани та звіти роботи» можна також ознайомитися з:
- розділом І плану-графіка «Документальні планові перевірки платників податків — юридичних осіб» та розділом ІІ плану-графіка «Документальні планові перевірки фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів» з урахуванням коригування (липень 2018 року);
- розділом ІV плану-графіка «Документальні планові перевірки платників податків — юридичних осіб з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати ПДФО, військового збору та ЄСВ» з урахуванням коригування (квітень 2018 року).
За матеріалами ГУ ДФС України
Оскарження ППР від ДФС
Фіскали роз’яснюють: у разі незгоди із сумами нарахованих грошових зобов’язань, не обов’язково відразу звертатися із позовами до суду.
ПКУ дозволяє платникам проводити процедуру оскарження в адміністративному порядку. В такому випадку, такі скарги подаються протягом 10 календарних днів, які настають за днем отримання платником податків ППР або іншого рішення контролюючого органу. Така скарга має подаватися до контролюючого органу вищого рівня – до ДФСУ.
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 ПКУ, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у ППР (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження (п. 56.15 ПКУ). Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
Також платник податків має право оскаржити в суді ППР або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення протягом 1095 днів.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Також фіскали звертають увагу, що відповідно до ст. 56 ПКУ, не підлягають оскарженню (ні адміністративному, ні судовому) грошові зобов‘язання, визначені платником самостійно.
За матеріалами ГУ ДФС у Запорізькій області
Дивіться інфографіку на тему:
Особливості подання інформації про головного бухгалтера підприємства
Фіскали зазначають: що в ЄДР юридичних осіб ФОП та громадських формувань містяться такі відомості щодо юридичної особи, як, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи – також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Проте, ЄДР не містить інформації про головного бухгалтера.Таким чином, після проведення держреєстрації новоствореній юрособі слід подати до контролюючого органу заяву за формою №1-ОПП з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку»
Заяву слід подати у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків. При цьому заповнюються 1, 2, 4 та 10 розділи заяви та інформація про засновників не подається.
Відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, оновлюються контролюючими органами у Єдиному банку даних юридичних осіб на підставі реєстраційної заяви платника ПДВ (про реєстрацію, перереєстрацію або внесення змін), якщо така реєстраційна заява була подана в один із способів, визначених п. 183.7 ПКУ, та задоволена контролюючим органом. У цьому разі платник податків звільняється від подання до контролюючого органу заяви за формою №1-ОПП у зв’язку із зміною відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи.
За матеріалами ГУ ДФС у Волинській області
Строки зберігання первинних документів на підприємстві
Фіскали нагадують: відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше 3-ох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, відповідно до законодавства та установчих документів (част. 3 ст. 8 Закону про бухгалтерський облік).
Згідно з п. 6.6 і 6.7 глави 6 Положення №88 зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських та інших звітів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.
Строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства.
Щодо діяльності суб’єктів господарювання, строки зберігання документів визначено наказом № 578/5, яким установлено, що строки зберігання завжди обчислюються з 1 січня року, що настає за роком закінчення справи.
Строки зберігання типових документів, затверджених наказом №578/5, є мінімальними. Більшість видів первинних бухгалтерських документів слід зберігати не менше 3-ох років — за умови, що контролюючі органи завершили їх перевірку, та 5-ти років — у разі якщо такі документи містять інформацію про фінансові операції. За рішенням експертної комісії підприємства ці строки може бути подовжено.
У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення (п.6.10 глави 6 Положення №88).
Водночас відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 60 Кримінального процесуального кодексу заявник має право, зокрема, отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію.
Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також органу ДФС — підприємствами та місцевому фінансовому органу — установами в 10-денний строк.
Крім того, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов’язаний у 5-тиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу (п. 44.5 ПКУ).
Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти та баланси до передачі їх до архіву підприємства повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або закритих шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером (п. 6.2 і 6.3 глави 6 Положення № 88).
Бланки суворої звітності повинні зберігатися в сейфах, металевих шафах або спеціальних приміщеннях, що забезпечують їх схоронність.
Обов’язок зберігання первинних документів визначено також ПКУ: для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ПКУ).
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених зазначеними вище документами.
Для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов’язаних із обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, діють строки зберігання, передбачені пп. 44.3 і 44.4 ПКУ. Таким чином, вони мають зберігатися не менше 1095 днів (2555 днів — для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст. 39 ПКУ) з дня подання такої звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Первинні документи, пов’язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, мають зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, визначених вище.
У разі порушення платником податків строків зберігання документів застосовуються норми ст. 121 ПКУ, відповідно до якої незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з ЄРПН) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 грн.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені Кодексом, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, то відповідно до вимог п. 44.6 ПКУ вважається, що такі документи були відсутні у платника на час складення такої звітності.
Зазначене з урахуванням вимог п. 44.1 ПКУ щодо заборони формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними та іншими документами, передбаченими цим пунктом, може свідчити про неправомірне визначення таким платником об’єктів оподаткування або інших показників податкової звітності, про несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що впливає на висновки такої перевірки.
За матеріалами «Вісник. Офіційно про податки»
Дивіться відео на тему:
Первинні документи – нові вимоги
Зміни у порядку попереднього узгодження ціноутворення у контрольованих операціях
Фіскали нагадують: з 10.07.2018 набрала чинності постанова КМУ від 04.07.2018 №518, якою внесено зміни до Порядку попереднього узгодження ціноутворення у контрольованих операціях, за результатами якого укладаються договори, що мають односторонній, двосторонній та багатосторонній характер, для цілей трансфертного ціноутворення.
Порядок визначає процедуру попереднього узгодження ціноутворення у контрольованих операціях, за результатами якої укладаються договори про попереднє узгодження ціноутворення, що мають односторонній, двосторонній або багатосторонній характер, для цілей трансфертного ціноутворення.
Договір про попереднє узгодження ціноутворення, що має односторонній, двосторонній чи багатосторонній характер – це письмова угода, що укладається між великим платником податків та ДФС України за результатами проведення процедури узгодження ціноутворення, під час якої узгоджуються критерії визначення відповідності умов контрольованих операцій, що здійснюються або будуть здійснені платником податків, принципу «витягнутої руки».
За згодою ДФС та платника податків дія договору може бути поширена на весь звітний період, в якому його укладено, та/або на звітні періоди, які передують набранню ним чинності, якщо стосовно таких звітних періодів не проведена та не проводиться перевірка з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки».
Укладення договору є вільним волевиявленням сторін процедури узгодження ціноутворення у разі досягнення ними згоди щодо предмета та положень такого договору.
Одно-, дво- чи багатосторонній характер договору визначається платником податків самостійно на дату звернення до ДФСУ за умови, що укладення договору дво- чи багатостороннього характеру потребує надання підтверджень того, що контрагент платника податків звернувся до іноземного державного органу, уповноваженого адмініструвати податки і збори у державі, резидентом якої є сторона контрольованої операції, в цілях укладення договору.
За матеріалами ГУ ДФС у Дніпропетровській області
Новий сервіс для платників ПДВ в електронному кабінеті
ДФС для платників ПДВ запроваджено новий електронний сервіс у ЕКПП, розділі СЕА ПДВ, у підрозділі Інформація про суму перевищення,– візуалізація розрахунку суми перевищення (∑Перевищ).
Також, в ЕКПП, в розділі СМКОР, можна перевірити розрахункові показники, які використовує ДФС при моніторингу податкових накладних (D і P) та критерії позитивної податкової історії.
ПН при продажу товару одному покупцю за декількома договорами
Фіскали роз’яснюють, ПН складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН ПН/РК до таких ПН чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту (п. 198.6 ПКУ).
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом.
Статтею 67 Господарського Кодексу встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Таким чином, якщо товар було відвантажено протягом одного дня за кількома договорами з одним покупцем, то такому покупцю може бути складено як одну ПН, до якої вноситимуться загальні дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг відповідно до різних договорів, так і кілька ПН відповідно до кожного з договорів окремо.
За матеріалами «Вісник. Офіційно про податки»
Спецхарчування працівників та ПДВ
Фіскали нагадують: якщо забезпечення спецхарчуванням здійснюється за ініціативи работодавця, то така операція є операцією з продажу такого спецхарчування, яка є об’єктом оподаткування ПДВ і при здійсненні якої ПДВ нараховується у загальновстановленому порядку.
Якщо здійснюється обов’язкове забезпечення працівників спецхарчуванням, суми ПДВ, нараховані (сплачені) платником податку у зв’язку з придбанням спецхарчування, зокрема молока, включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження.
При цьому якщо вартість зазначеного спецхарчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування та пов’язані з отриманням доходів, ці товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткові нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 ПКУ, не здійснюються.
Підкатегорія «ЗІР» 101.04
Читайте статтю на тему:
Право на бюджетне відшкодування при несвоєчасно зареєстрованій ПН
Фіскали роз’яснюють: за п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН ПН/РК до ПН.
Отже, суми ПДВ, зазначені у ПН/РК, які були зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, можуть бути включені до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вони зареєстровані в ЄРПН (або наступному звітному періоді), але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення ПН/РК.
При від’ємному значенні різниці між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду платник ПДВ має право заявити таку суму, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом декларації, до бюджетного відшкодування на поточний рахунок платника податку та/або сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету (пп. “б” п. 200.4 ПКУ). Таке право платник податку здійснює шляхом заповнення р. 20.2 та відповідно р.20.2.1 та/або р.20.2.2 декларації з ПДВ.
Отже, сума ПДВ, зазначена у ПН, яка була несвоєчасно зареєстрована в ЄРПН, може бути включена до складу податкового кредиту у звітності з ПДВ за звітний (податковий) період, у якому така ПН зареєстрована в ЄРПН, або будь-якого наступного звітного (податкового) періоду в межах 1095 календарних днів з дати складання ПН. Відповідно вона може брати участь у розрахунку суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, починаючи з періоду відображення такої суми у звітності з ПДВ.
Лист ГУ ДФС України від 19.07.2018 №3190/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Зменшення статутного капіталу засновником. Наслідки для ПДФО і ПДВ
Фіскали звертають увагу: якщо внаслідок зменшення статутного капіталу його засновнику повертають грошові кошти, які він вніс під час формування цього капіталу, їх оподатковують ПДФО за правилами оподаткування інвестиційного прибутку. Щоб визначити об’єкт оподаткування, враховують витрати, пов’язані із придбанням такого корпоративного права.
Відзвітувати про інвестиційний прибуток платник ПДФО має у річній декларації про майновий стан і доходи.
Операції з часткового повернення товариством засновникові статутного капіталу у вигляді коштів не є об’єктом оподаткування ПДВ. Але операція з часткового повернення товариством засновникові статутного капіталу у вигляді майна підпадає під визначення об’єкта оподаткування ПДВ, її оподатковують за основною ставкою
Лист ГУ ДФС України від 23.07.2018 № 3225/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Дивіться відео на тему:
Нові зміни до ПКУ в частині ПДФО
З дня, що настає за днем опублікування набирає чинності Закон України, яким внесено зміни до ПКУ, а саме:
- до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються аліменти, що виплачуються платнику податку згідно з рішенням суду або за добровільним рішенням сторін у сумах, визначених згідно із Сімейним кодексом України, у тому числі аліменти, що виплачуються нерезидентом. Тобто виключено норму щодо виплати аліментів нерезидентом незалежно від їх розміру, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ(п. 165.1.14 ПКУ);
- розширено перелік витрат на навчання, які можуть бути включені до податкової знижки, зокрема, тепер до податкової знижки буде включатися сума коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти такого платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення (пп. 166.3.3 ПКУ).
Закон України від 03.07.2018 № 2477-VIII «Про внесення змін до статей 165 та 166 Податкового кодексу України»
Підписи на касових ордерах – позиція ДФС
Фіскали роз’яснюють: типовими формами ПКО №КО-1 та ВКО №КО-2 відповідно до п.25 та 26 Положення №148 передбачено зазначення у них прізвища та ініціалів керівника, головного бухгалтера (уповноваженої особи) та касира.
У п.25 та 26 Положення №148 не встановлено правил уповноваження конкретного працівника підписувати ПКО та ВКО замість головного бухгалтера. Тому фіскали зазначають:
аб. 4 ст. 207 ЦКУ передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Ст. 246 ЦКУ визначено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.
На підставі цих норм ЦКУ фіскали стверджують, що уповноважена особа може підписувати касові документи не тільки замість головного бухгалтера, але й замість касира та керівника. Також фіскали запропонували звернутися з цим питанням до Нацбанку.
Після затвердження нового Положення №148 Нацбанк ще не надавав свої роз’яснення щодо можливості підписання ПКО та ВКО однією уповноваженою особою або декількома замість керівника, касира та головного бухгалтера. Проте, у старому роз’ясненні (лист НБУ від 07.04.2008 №11-113/1441-4464) Нацбанк був проти підписання касових документів уповноваженою особою замість керівника.
Слід звернути увагу, для підпису касира діють окремі правила за п. 45 Положення №148. Так, підприємства, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни, виконання обов’язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника. З цим працівником укладається договір про повну матеріальну відповідальність на час виконання ним обов’язків касира.
Крім цього підприємстві, штатним розписом якого не передбачено посади касира, виконання його обов’язків покладають на бухгалтера чи іншого працівника шляхом укладення договору про повну матеріальну відповідальність та видачею письмового розпорядження керівника про виконання обов’язків.
Лист ГУ ДФС України від 13.07.2018 №3102/6/99-99-14-05-01-15/ІПК
Читайте статтю на тему:
Відповідальність за неправильне зазначення «№ з/п» в касових ордерах
Порядок та обов’язковість заповнення реквізитів прибуткових та видаткових касових ордерів встановлені п. 32 Положення №148. Проте в цій нормі відсутні особливості заповнення кожного з реквізитів касових ордерів.
Фіскали пояснюють: у графі «№ з/п» ПКО та ВКО зазначається номер за порядком запису в кожному окремому ПКО та ВКО.
Відповідальність у разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті передбачена Указом №436/95 та КУпАП. Проте, їхні норми не містять окремого виду штрафу за неправильне заповнення графи «№ з/п» ПКО та ВКО.
Отже, ДФСУ стверджує: «Відповідальність за неправильне зазначення номеру за порядком графи «№ з/п» прибуткових та видаткових касових ордерів чинним законодавством не передбачена».
Проте слід пам’ятати, що номер самого касового ордеру встановлюється у хронологічному порядку.
Лист ГУ ДФС України від 16.07.2018 №3117/6/99-99-14-05-01-15/ІПК
Реалізація імпортного пального на умовах договору комісії
Фіскали нагадують: ст.1011 Цивільного кодексу передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Особа, яка реалізує пальне, та особа — суб’єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України, є платником акцизного податку (п.п. 212.1.15, 212.1.2 п. 212.1 ст. 212 ПКУ). Такі особи підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання ФОП до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПКУ).
Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов’язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках (п. 216.4 ст. 216 ПКУ).
Платник податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в ЄРАН з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи (ст.231 ПКУ).
Таким чином, платник податку складає акцизні накладні на операції з реалізації (передачі, відпуску, відвантаження) підакцизних товарів (продукції), які перелічені в пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, зокрема будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію).
При цьому платники акцизного податку (у розумінні пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПКУ), які реалізують пальне (і комітент, і комісіонер), мають бути зареєстровані в контролюючих органах як платники акцизного податку.
За матеріалами Офісу великих платників податків ДФС
Читайте статтю на тему:
Автомобіль та паливо до нього – спосіб пересування чи… головний біль?
Штрафні санкції за невірне обчислення екологічного податку
Фіскали роз’яснюють: коефіцієнт до ставок екологічного податку встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, а саме:
- в межах населеного пункту або на відстані менш як 3 км від таких меж застосовується коефіцієнт «3»;
- на відстані від 3 км і більше від меж населеного пункту застосовується коефіцієнт «1».
У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків на підставах, визначених пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПКУ, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов’язання.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку — тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов’язання (п. 123.1 ст. 123 ПКУ).
Також, відповідно до ст. 129 ПКУ при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, — починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), — нараховується пеня.
За матеріалами ГУ ДФС у Дніпропетровській області
Декларацію з плати за землю можна не подавати, проте лише за певних умов
Фіскали нагадують: у разі відчуження юридичною особою земельної ділянки, право власності на яку у січні поточного року перейшло до іншого власника, така юридична особа не подає до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю на поточний рік. При цьому платником земельного податку з 1 січня поточного року є новий власник земельної ділянки, який у цьому місяці набув право власності на земельну ділянку та подає податкову декларацію з плати за землю на поточний рік.
Підкатегорія «ЗІР» 112.05
Сплата земельного податку у разі припинення права власності на землю
Фіскали пояснюють: у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника — юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником — починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (част. 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу).
Офіційне визнання і підтвердження державою фактів припинення речових прав на нерухоме майно забезпечується шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі поданих документів (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952).
За матеріалами ГУ ДФС у Запорізькій області.
Внесок у статутний капітал землею. Наслідки для земельного податку
Фіскали звертають увагу, що згідно зі ст. 269 та 270 ПКУ платниками земельного податку є, зокрема, власники земельних ділянок та землекористувачі, а об’єктами оподаткування – земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ПКУ).
Плата за землю справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 ПКУ).
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ)
Оскільки платником за земельну ділянку є власник земельної ділянки, то фізична особа – засновник фермерського господарства, що отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки – для ведення фермерського господарства, сплачує земельний податок за вказану земельну ділянку.
За матеріалами ГУ ДФС у Дніпропетровській області
Строк подання ліквідаційного звіту з ЄСВ ФОПом
Наказом від 15.05.2018 №511 викладено у новій редакції Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Згідно з п. 9 розділу III Порядку у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхувальників, зазначених у п. 2 цього розділу, такі особи зобов’язані подати самі за себе Звіт із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Такий звіт слід подати протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
Наказ Мінфіну від 15.05.2018 №511 «Про внесення змін до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»
Новий Порядок фінансування страхових виплат від ФСС
З 01.10.2018 набере чинності новий Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування
Відповідно втратить чинність Порядок, затверджений постановою ФСС з ТВП від 22.12.2010 №26.
Новий Порядок визначає механізм та умови фінансування страхувальників для надання за рахунок коштів Фонду соцстраху:
- матеріального забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, передбаченого ст. 20 Закону №1105 за такими видами:
- допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
- допомога по вагітності та пологах;
- допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).
- виплат потерпілим на виробництві, передбачених абзацом четвертим частини третьої ст. 42 Закону №1105, за такими видами:
- допомога з тимчасової непрацездатності, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу;
- відшкодування вартості поховання потерпілого та пов’язаних з цим ритуальних послуг.
Форму заяви-розрахунку для отримання фінансування від ФСС з 01.10.2018 слід подавати за новою, єдиною для всіх страхових випадків формою в паперовому вигляді (особисто до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення) або в електронному зі застосуванням ЕЦП.
Також з 01.10.2018 буде впроваджено систему оперативного інформування роботодавцями про здійснення виплат працівникам шляхом надання до робочого органу виконавчої дирекції ФСС повідомлення, в один із способів:
- в електронному вигляді з використанням ЕЦП;
- листом з повідомленням;
- безпосередньо до робочого органу виконавчої дирекції Фонду чи його відділення.
Повідомлення має бути надіслане страхувальником протягом місяця з дня проведення виплат.
У разі відсутності такої інформації протягом 3-ох місяців з дня здійснення фінансування робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюватимуть перевірку щодо використання страхувальником коштів ФСС. Якщо сума отриманих коштів буде перевищувати фактичні витрати на їх проведення, невикористані кошти протягом 3-ох робочих днів мають бути повернені страхувальником на рахунок робочого органу виконавчої дирекції ФСС або його відділення, з якого надійшло фінансування, та листом надіслано пояснення причин такого повернення.
Якщо ж страхувальником виявлено помилки при нарахуванні виплат за минулі періоди (за межами діючого бюджетного року) надлишково нараховані та виплачені кошти мають бути повернені ним до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення. При цьому одночасно слід надіслати обґрунтоване письмове пояснення щодо причин повернення страхових коштів.
Постанова ФСС від 19.07.2018 №12 про затвердження «Порядоку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України»
Підбірку підготувала:
Лоза Галина,
представник з бухгалтерських послуг компанії “ЗБЕРЕЖЕНІ АКТИВИ”
спеціаліст, фахівець з контролю якості послуг
