Дайджест нoвин «Підприємництво і право»
з 12.02.2018 пo 18.02.2018
Закон про корпоративні договори – підписано Президентом
Президент України 15 лютого підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів».
Цим законом регулюється порядок укладення корпоративних договорів – договорів про реалізацію прав учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю і договорів між акціонерами.
Зокрема, передбачено, що суб’єкт управління державної власності приймає рішення про укладення договору між акціонерами і (або) корпоративного договору, стороною якого є держава, яка володіє акціями від 25% їх статутного капіталу. Якщо таким суб’єктом є господарська структура, рішення приймає наглядова рада цієї структури або її вищий орган управління.
Також наглядова рада господарської структури або її вищий орган управління приймає рішення про укладення договору між акціонерами і (або) корпоративного договору, стороною якого є господарське товариство, частка держави в якому становить 100%, і яке володіє 25% їх статутного капіталу.
Закон набуде чинності з дня, наступного за днем офіційного опублікування.
Проект Закону України від 19.04.2016 року № 4470 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів»
Читайте статтю на тему:
Як правильно укласти будь-який договір
Верховний Суд повідомлятиме суб’єктам владних повноважень свої правові позиції
Верховний Суд вирішив повідомляти суб’єктів владних повноважень про свої правові позиції, викладені у рішеннях, відправляючи їм листи. Також листи розмістять на сайті суду.
Нагадаємо, згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Перше такий лист уже розміщено на сайті Верховного Суду. Цей лист до Державної фіскальної службі України та Фонду соціального страхування України, який стосується правового висновку по справі № 382/603/17 про нарахування допомоги по вагітності та пологах при реорганізації підприємства. У цій справі суд прийшов до висновку, що допомога по вагітності повинна обчислюватись з урахуванням зарплати, отриманої до переводу при реорганізації.
Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування пункту 25 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Для запобігання порушень прав людини Верховний Суд просить враховувати цей правовий висновок при застосуванні Порядку, розповісти про нього працівникам і забезпечити виконання частини п’ятої статті 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів».
Офіційний портал Верховного Суду, рубрика «Інформаційні листи та роз’яснення», підрубрика «Про правовий висновок Верховного Суду у справі № 382/603/17»
Коли можна обмежити доступ до інформації
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 820/3824/15 роз’яснив, за яких умов може бути обмежено доступ до інформації.
Справа стосувалася відмови розпорядника інформації надати копії договорів з додатками і специфікацією про постачання продуктів харчування, з огляду на те, що документи містять комерційну таємницю і можуть бути надані тільки за згодою відповідного суб’єкта.
Суд прийшов до висновку, що за загальним правилом публічна інформація є відкритою (ч. 2 ст. 1 Закону «Про доступ до публічної інформації»). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 цього ж Закону).
При цьому доступ до інформації може бути обмежений тільки за умови дотримання сукупності трьох підстав:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає над суспільним інтересом в її отриманні.
Крім того, роз’яснено, що в зв’язку з прийняттям законів «Про доступ до публічної інформації» та «Про захист персональних даних» Закон «Про інформацію» втратив значення базового закону в сфері інформаційного законодавства. У відносинах, пов’язаних із забезпеченням права на доступ до публічної інформації, конфіденційна інформація повинна визначатися відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації».
Таким чином, ненадання розпорядником копій договорів, тобто інформації про розпорядження бюджетними коштами, суперечить положенням ч. 5 ст. 6 Закону «Про доступ до публічної інформації»
Постанова Верховного Суду по справі № К/9901/1513/18 (820/3824/15)
Чи може роботодавець замінити додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці грошовою компенсацією?
Виплата грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки передбачена у разі звільнення та за бажанням працівника у разі використання ним не менше ніж 24 календарних днів щорічної та додаткових відпусток. Решта днів відпустки може замінюватися грошовою компенсацією.
Міжнародні норми з питань праці і українське трудове законодавство забороняють заміну мінімальної щорічної відпустки грошовою компенсацією.
Як відомо, робота у шкідливих і важких умовах призводить до значного напруження організму і, як наслідок, — до швидкого розвитку втоми, що може погіршувати працездатність та негативно впливати на стан здоров’я працівників.
Відповідно до статті 45 Конституції кожен, хто працює, має право на відпочинок. А стаття 2 Кодексу законів про працю України (КЗпП) гласить: право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, належить до основних трудових прав працівників.
Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці №132 про оплачувані відпустки (переглянутої в 1970 році), ратифікованої Україною відповідно до Закону України від 29.05.2001 р. №2481-III, передбачено, що угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку або про невикористання такої відпустки із заміною її компенсацією чи іншим чином відповідно до національних умов визнаються недійсними або забороняються. Стаття 2 Закону «Про відпустки» забороняє заміну відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.
Вказаною статтею передбачено також виплату грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у разі звільнення та за бажанням працівника у разі використання ним не менше ніж 24 календарних днів щорічної та додаткових відпусток. Решта днів відпустки може замінюватися грошовою компенсацією.
Водночас статтею 80 КЗпП забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом робочого року працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами.
Офіційний портал Управління Держпраці у Кіровоградській області, рубрика «Запитуйте-відповідаємо», підрубрика «Чи може роботодавець замінити додаткову відпустку за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці грошовою компенсацією?» від 13.02.2018 року
Читайте статтю на тему:
Актуальні підстави і правила звільнення керівника підприємства
На основі рішення суду на підприємство накладено штраф у розмірі 111 690 грн.
Травмування або загибель працівників на виробництві, які виконували роботу без офіційного оформлення трудових відносин – непоодинокі випадки, які трапляються в Україні. Тому потерпілим, щоб довести факт перебування у трудових відносинах з роботодавцем для отримання страхових виплат від держави, доводиться відстоювати свої права у суді.
До суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю звернулась дружина працівника підприємства, який загинув внаслідок нещасного випадку, про встановлення факту перебування у трудових відносинах та зобов’язання внести запис у трудову книжку. Зокрема, після смерті чоловіка, у березні 2015 року, їй стало відомо, що у його трудовій книжці відсутній запис про перебування у трудових відносинах з вищевказаним товариством. Встановлення даного факту їй необхідно для належного оформлення та отримання страхових виплат у разі настання нещасного випадку на виробництві.
За даним фактом внесено відомості у ЄРДР та розпочато кримінальне провадження.
Відповідно до положень ч.1,3,4 ст.24 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 256-259 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено, що чоловік працював різноробочим в ТзОВ з 1 жовтня 2013 року по день смерті – 17 березня 2015 року. Відповідач зобов’язаний внести запис до трудової книжки загиблого про прийняття його на роботу на посаду різноробочого з 1 жовтня 2013 року та запис про припинення роботи у зв’язку зі смертю 17 березня 2015 року.
Варто зауважити, що за таке порушення законодавства про працю, крім адміністративної та кримінальної відповідальності роботодавця, передбачено також фінансову відповідальність. Управлінням Держпраці у Хмельницькій області за рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області та відповідно до статті 265 КЗпП України накладено штраф на суб’єкта господарювання у розмірі 111 690 гривень.
Держпраці вкотре звертає увагу, що згідно зі статтею 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Держпраці наголошує, що згідно статей 232 та 235 Кодексу законів про працю України працівники, які працюють без укладання трудового договору, мають право звернутись до суду з позовом про зобов’язання оформлення трудових відносин та встановлення періоду роботи.
При винесенні рішення щодо зобов’язання оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, суд одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у даному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.
Офіційний портал Управління Держпраці у Хмельницькій області, рубрика «Новини», підрубрика «На основі рішення суду на підприємство накладено штраф у розмірі 111 690 грн» від 16.02.2018 року
Читайте статтю на тему:
Підбірку підгoтувала:
Віктoрія Пoлянська,
незалежний юридичний консультант холдингу професійних послуг «Західна кoнсалтингoва група»
