fbpx

Дайджест новин “Підприємництво і право” з 12.08.2019 по 19.08.2019

In: Дайджести новин законодавства і практики 19 Aug 2019 Tags: ,

Дайджест новин  “Підприємництво і право”

з  12.08.2019 по 19.08.2019

 

 

Компенсація за відпустку не вважається мінімальною гарантією в оплаті праці

Такого висновку суд дійшов у справі про скасування постанови Держпраці про накладення штрафу за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Зокрема, при зверненні до суду Позивач не погодився з тим, що невиплата грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки при звільненні працівника є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, тому підстави для накладення штрафу відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП відсутні.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Натомість суд апеляційної  інстанції задоволив позовні вимоги, зазначивши, що не можна ототожнювати державні гарантії, пов’язані із відпусткою, та мінімальні державні гарантії в оплаті праці.

Колегія суддів зазначила, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені ч. 1 ст. 12 Закону «Про оплату праці» та положеннями КЗпП, є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

При цьому норми, які регулюють оплату праці та гарантії і компенсації, містяться в різних главах КЗпП, і в той же час, вони не містять положень щодо виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника, яка передбачена ч. 1 ст. 83 КЗпП.

Ч. 1 ст. 12 Закону «Про оплату праці» також не передбачено виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника в якості норм оплати праці.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки деяким працівникам.

Суд висловив позицію про відсутність підстав для накладення на Позивача штрафу, передбаченого абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП, з огляду на те, що допущене позивачем порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП не підпадає під визначення недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Проте це рішення апеляційного суду може бути оскаржене до Верховного суду.

 

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 440/4123/18  від 31.07.2019 року

 


Громадське обговорення змін в процедурі відкриття та закриття банківського рахунку

НБУ виніс на громадське обговорення проект Постанови щодо змін порядку відкриття і закриття банківських рахунків.

Зміни стосуються приведення у відповідність Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів до  Кодексу України з процедур банкрутства, який набере чинності 21.10.2019 року.

Зокрема, документом передбачено:

  1. Порядок:
  • відкриття банками спецрахунку для здійснення керуючим санацією процедури санації боржника – юрособи;
  • відкриття банками спецрахунку/окремого рахунку для здійснення арбітражним керуючим процедури реструктуризації боргів/погашення боргів боржника – фізособи (ФОП);
  • відкриття рахунків суб’єктам господарювання, що не мають рахунків у цьому банку, на підставі поданих його представником (фізособою, яка вже має в цьому банку рахунок, відкритий для власних потреб) за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем заяви про відкриття поточного рахунку в електронній формі, підписаної кваліфікованим електронним підписом цього представника;
  • закриття банками поточних рахунків ФОП, який припинив підприємницьку діяльність (якщо на його рахунку немає залишку коштів);
  • здійснення банком зміни рахунків клієнта – фізособи, яка припинила свою підприємницьку діяльність та має залишок коштів на рахунках.
  1. Вимоги до оформлення переліку осіб, які відповідно до законодавства України мають право розпоряджатися рахунком і підписувати розрахункові документи.
  2. Обов’язок юридичних осіб-нерезидентів та представництва юридичних осіб-нерезидентів в Україні повідомляти банк про внесення змін до їхніх реєстраційних документів.
  3. Можливість для ФОП, який вже має рахунок в банку, відкритий ним як фізичною особою для власних потреб,  відкрити рахунок для здійснення підприємницької діяльності на підставі електронної заяви.
  4. Можливість здійснення фізособою розпорядження банку щодо коштів, що їй належать, на випадок своєї смерті. Розпорядження може бути повністю або частково скасоване заповітом, складеним після того, як було зроблене розпорядження, якщо в заповіті змінено особу, до якої має перейти право на кошти фізичної особи – власника поточного/вкладного (депозитного) рахунку, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.
  5. Можливість засвідчення копій документів для відкриття рахунків уповноваженим працівником банку, якщо клієнт пред’явив оригінали цих документів. Документи, подані для відкриття рахунків, які були видані на території іноземної держави, мають бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Копії цих документів мають бути нотаріально засвідченими.
  6. Заборона використання поточних рахунків ФОП/фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність для здійснення операцій, пов’язаних із власними потребами.
  7. Заборона відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Зауваження та пропозиції до Проекту приймаються до 12.09.2019 року на поштову та електронну адресу Національного банку України.

 

За матеріалами офіційного веб-сайту Національного банку України

 


Чи повинен первісний боржник відповідати перед кредитором при здійсненні виділу?

Верховний суд наголошує, що коли первісний боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, то виконання рішення вчиняється щодо обох цих боржників.

Такий висновок викладено у справі № 905/1956/15.

Бажаючи звільнитись від виконання зобов’язання компанія-боржник створила нову юридичну особу шляхом виділу, передавши їй свою кредиторську заборгованість. Після цього первісна компанія подала заяву до суду про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.

Місцевий та апеляційний суди відмовили у задоволенні заяви, вказавши, що первісна компанія не вибула із спірних матеріальних правовідносин, оскільки переданих новоствореній юрособі поточних зобов’язань у декілька разів більше, ніж активів, які можуть бути спрямовані на їх погашення.

Колегія суддів Великої Палати ВС частково задоволила таку заяву, вказавши наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України, юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу.

Суд вказав, що у випадку вибуття субсидіарного боржника (первісної компанії) – сторони у виконавчому провадженні внаслідок його заміни на основного боржника після набуття законної сили рішенням суду, яким з субсидіарного боржника стягнуто борг, переданий ним правонаступнику за наслідками реорганізації у спосіб виділу, така заміна може бути спрямована на ухилення субсидіарного боржника від виконання рішення суду.

Невиконання основним боржником у процесі виконавчого провадження судового рішення внаслідок, наприклад, недостатності коштів, ускладнить реалізацію кредитором права на задоволення своєї вимоги від субсидіарного боржника, який у випадку його заміни на основного боржника вибуде з виконавчого провадження.

При цьому кредитор не може звернутися до субсидіарного боржника з окремим позовом, оскільки є чинне рішення, яким саме з нього вже стягнуто борг у спірних правовідносинах і повторне звернення до суду унеможливлено відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (у цій справі – основним і субсидіарним боржниками).

Після такої заміни виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників.

 

Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1956/15  від 26.06.2019 року

 


Хто має право проходити стажування в роботодавця? 

Держпраці у Вінницькій області вказала на типові помилки, які допускають роботодавці у відносинах із найманими працівниками, зокрема при прийнятті особи на стажування до початку оформлення з нею трудового договору.

Держпраці повідомила, що без укладення трудового договору стажуватись можуть тільки студенти та безробітні.

Стажування студентів передбачено ст. 29 Закону «Про зайнятість населення». Згідно з нею  проходити стажування за професією (спеціальністю) на підприємствах мають право студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, за яким здобувається освіта.

Роботодавець вносить запис про проходження стажування до трудової книжки.

Стажування безробітних здійснюється у випадку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних.

Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, стажування – це підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов’язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця.

У всіх інших випадках – роботодавець зобов’язаний оформити працівника на роботу у встановленому порядку – з першого дня виконання ним трудової функції.

В Держпраці зазначили, що чинне трудове законодавство не передбачає можливість укладення між суб’єктом господарювання та найманим працівником договору про проходження стажування.

 

За матеріалами офіційного веб-сайту Держпраці у Вінницькій області

 


Чого достатньо, щоб виключити схожість торговельних марок?

У справі про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг Верховний Суд вказав, що під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає товарний знак, що позначає товари. Споживач сприймає упаковку та не аналізує окремо слова.

Так, ТОВ «Перша приватна броварня» Для людей – як для себе!» як власник торгової марки «РІЗДВЯНЕ» просила визнати недійсним свідоцтво на знак для товарів і послуг «РІЗДВЯНЕ», який використовується ПАТ «Карлсберг Україна» для продажу пива в Україні.

Місцевий та апеляційний суди відмовили у задоволенні позову. Такої ж висновку дійшла колегія суддів Касаційного господарського суду ВС за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до п. 4.3.2.6 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, словесні позначення, заявлені як знаки, порівнюються зі словесними та комбінованими позначеннями, до композиції яких входять словесні елементи. При встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість.

Суди оцінили висновки судових експертиз з погляду пересічного споживача.

Верховний Суд зазначив, що сприйняття торгових марок пересічним споживачем відіграє вирішальну роль у їх порівнянні й оцінюванні.

Факт схожості словесних елементів порівнюваних знаків не вказує на їх схожість. Наявність у знаку відповідача оригінальних графічних елементів впливає на загальне враження, яке ним передається.

Схожість до ступеня змішуваності базується на загальному враженні, що створюють знаки для товарів і послуг. Графічного елемента достатньо, щоб виключити схожість.

Ступінь фонетичної схожості знаків у цьому разі є менш важливим фактором, оскільки під час купівлі товару споживач зазвичай візуально сприймає знак, що позначає товари. Споживач сприймає упаковку та не аналізує окремо слова.

Зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції свідчить, що факт схожості словесних елементів Знака 1 і Знака 2 не вказує на схожість протиставлених знаків. Наявність у Знаку 2 оригінальних графічних елементів впливає на загальне враження, яке передається цим знаком.

 

Постанова Касаційного господарського суду Верховного суду у справі № 910/18587/16 від 15.07.2019 року

 

Дивіться відео на тему:

 

Безготівкові розрахунки у військовий період здійснюватимуть не всі банки

Набули чинності зміни до порядку здійснення безготівкових розрахунків у національній грошовій одиниці України в особливий період.

Згідно  з ними суб’єкти господарювання, які виконують мобілізаційне завдання, у мирний час відкриватимуть рахунки тільки у визначених банках. Перелік таких банків щорічно затверджує НБУ.

Зміни встановлюють 3  етапи функціонування особливого періоду залежно від рівня ризику для банківської системи, масштабу загрози, інших факторів:

1 етап – банки здійснюють розрахунки через систему електронних платежів Нацбанку у порядку, установленому нормативно-правовим актом НБУ, який регулює безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті;

2 етап – Нацбанк має право прийняти рішення про обмеження, зупинення здійснення безготівкових розрахунків у банках, які зареєстровані у місцевостях, у яких введено воєнний стан;

3 етап – Національний банк в разі введення воєнного стану на всій території України приймає рішення щодо здійснення безготівкових розрахунків тільки через визначені уповноважені банки.

Уповноважені банки у мирний час відкриватимуть поточні рахунки суб’єктам господарювання, які мають мобілізаційні завдання, для забезпечення їхньої діяльності в особливий період.

Для відкриття рахунку суб’єкт господарювання має подати: заяву; копію договору щодо виконання мобілізаційного завдання; копію належним чином зареєстрованого установчого документа (для підприємств); перелік осіб, які мають право розпоряджатись рахунком (для підприємств).

В умовах 3 етапу уповноважені банки переказуватимуть кошти у встановленому НБУ порядку, за умови функціонування системи електронних платежів, а якщо система буде несправна – переказ коштів здійснюватиметься на підставі паперового платіжного доручення.

Платник оформляє таке платіжне доручення не менше ніж у чотирьох примірниках із використанням технічних засобів або заповнює власноручно. Примірник платіжного доручення, який залишається в уповноваженому банку, повинен містити підписи осіб, які мають право розпоряджатися рахунком. Під час підписування платіжного доручення не дозволяються використання факсиміле, а також виправлення.

 

Постанова Правління Національного Банку України «Про внесення змін до Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків у національній грошовій одиниці України в особливий період» № 103 від 06.08.2019 року

 


Затверджено тимчасові ставки відрахувань організаціям колективного управління

Згідно з даними Урядового порталу 14 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України встановив тимчасові ставки відрахувань організаціям колективного управління у відносинах з користувачами об’єктів авторського і суміжних прав.

Постанова передбачає внесення змін до чинних постанов, якими визначені ставки винагороди, та застосування цих ставок як тимчасових, залишаючи чинні ставки незмінними.

Зазначені ставки відповідно до частини другої статті 20 Закону “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” застосовуватимуться на строк до 6 місяців у разі, якщо сторони у процесі переговорів не дійшли згоди щодо остаточних розмірів тарифів.

 

За матеріалами офіційного веб-сайту Урядового порталу

 

Читайте статтю на тему:

 

 

Підбірку підгoтувала: 

Ольга Кісіль

представник з юридичних послуг Адвокатського бюро “Яновський і партнери”, юрист

Підписатися на новини

Підпишіться на щотижневий дайджест новин і будьте в курсі подій без зайвого спаму

X