fbpx

Дайджест нoвин «Підприємництво і право» з 21.01.2019 пo 27.01.2019

In: Дайджести новин законодавства і практики 28 Jan 2019 Tags: ,

Дайджест нoвин «Підприємництво і право»

з 21.01.2019 пo 27.01.2019

 

Україна і Швейцарія підписали Протокол про внесення змін до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування

24 січня 2019 року Міністр фінансів України і Президент Швейцарії підписали Протокол про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Швейцарською Конфедерацією про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал.

Укладення даного Протоколу направлено на уникнення подвійного оподаткування доходів фізичних і юридичних осіб, що виникають на територіях обох країн. Це буде досягатися як шляхом розподілу права оподаткування окремих видів доходів між Україною і Швейцарією в залежності від місця їх виникнення, так і шляхом обліку в податкових зобов’язаннях платника податку однієї держави сум податків, сплачених на території іншої держави.

Положення Протоколу відповідають вимогам Модельного Конвенції ОЕСР і Плану дій BEPS (правилам протидії розмивання бази оподаткування та виведення прибутку з-під оподаткування).

Підписаний Протокол між Україною та Швейцарською Конфедерацією передбачає:

  • збільшення розміру ставок оподаткування відсотків і роялті – з 0% до 5%;
  • доповнення новою статтею про вдосконалення процедури взаємного узгодження (вирішення податкових спорів) за допомогою арбітражу;
  • нова редакція статті про обмін інформацією, якою передбачається значне розширення можливостей Договірних Держав щодо обміну податковою інформацією без застережень щодо вимог національного податкового інтересу або банківської таємниці;
  • норми про застосування права на отримання переваг – переваги не будуть надаватися щодо виду доходу або майна, якщо однією з головних цілей будь-якої домовленості чи угоди між суб’єктами господарської діяльності було безпосереднє або опосередковане отримання ними такої переваги. Зазначені ставки і положення відповідають загальній практиці укладання Україною таких міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування та протоколів до них з іншими країнами світу.

Після підписання Протоколу Україна і Швейцарія мають здійснити внутрішньодержавні процедури, необхідні для ратифікації Протоколу.

 

Конвенція між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал

 


Україна вийшла з трьох угод про економічне співробітництво в рамках СНД

23 січня за ініціативою Мінекономрозвитку Кабміну прийняв рішення про припинення для України дії трьох угод про економічне співробітництво, укладених в рамках Співдружності Незалежних Держав (СНД). Це Угоди про міждержавний обмін економічною інформацією, про обмін інформацією в галузі зовнішньоекономічної діяльності та про співробітництво в галузі зовнішньоекономічної діяльності.

Проект відповідної постанови розроблений Мінекономрозвитку на виконання Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про припинення дії для України окремих міжнародних договорів, укладених в рамках Співдружності Незалежних Держав».

Угода про міждержавний обмін економічною інформацією, яка укладена 26 червня 1992 року в Мінську, і угода про обмін інформацією в галузі зовнішньоекономічної діяльності, укладена 24 вересня 1993 в Москві, передбачали налагодження обміну між країнами – учасницями СНД актуальною економічною інформацією і статистичними показниками соціально-економічного положення в країнах, ініційованих урядами країн економічних перетворень, міжнародної торгівлі та т. д.

Після проведеного аналізу даних Угод Мінекономрозвитку та інші зацікавлені органи влади прийшли до висновку, що в сучасних реаліях ці угоди вже втратили своє практичне значення і не застосовуються, оскільки вся необхідна і потенційно корисна економічна інформація в повному обсязі розміщена у відкритому доступі на офіційних сайтах органів виконавчої влади України та відповідних міжнародних організацій, членом яких є Україна.

Угода про співробітництво в галузі зовнішньоекономічної діяльності, яка була укладена 15 травня 1992 року в Ташкенті, передбачала, що країни – учасниці СНД спільно координуватимуть свою політику і співпрацювати в здійсненні зовнішньоекономічної діяльності з третіми країнами і міжнародними організаціями. В Угоді також визначено необхідність проведення консультацій між країнами СНД про встановлення контактів і проведення переговорів про членство в інших міжнародних економічних і фінансових організаціях.

Однак в України на сьогоднішній день є ряд пріоритетних зобов’язань у сфері міжнародної торгівлі в якості члена СОТ, а також в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, і ряд положень Угоди про співробітництво в галузі зовнішньоекономічної діяльності в рамках СНД суперечить даним зобов’язанням. Для подолання цього протиріччя дію зазначеної Угоди для України припинено.

Відповідно до рішення Уряду МЗС повинен повідомити Виконавчий комітет СНД про припинення дії цих трьох Угод для України.

 

За інформацією Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

 


Україна підписала угоду про вільну торгівлю з Ізраїлем

21 січня Перший віце-прем’єр-міністр Степан Кубів підписав Угоду про вільну торгівлю між Україною та Ізраїлем.

Документ передбачає, зокрема, скасування ввізних мит для близько 80% українських промислових товарів і скасування близько 70% ввізних мит на ізраїльську промислову продукцію.

Степан Кубів зазначив, що Угода про вільну торгівлю з Ізраїлем дозволяє зберегти і розширити традиційний експорт для України, зокрема для продукції АПК, і відкрити нові можливості для експорту товарів з високою доданою вартістю.

Крім того, з 1 січня Україна стала членом Пан-Євро-Мед, що дозволяє створити трикутник вільної торгівлі ЄС-Україна-Ізраїль. Українські виробники зможуть імпортувати сировину і матеріали з Ізраїлю, переробляти їх в Україні і експортувати з пільговою ставкою мита в ЄС. Це створює додаткові стимули для розміщення виробництва з високою доданою вартістю саме в Україні – пояснив Перший віце-прем’єр.

 

За інформацією КМУ

 


Критерії середнього бізнесу у господарському кодексі

Мінекономрозвитку розробило зміни до Господарського кодексу в частині критеріїв віднесення суб’єктів господарювання до мікропідприємництва, малого, середнього або великого підприємництва.

Відповідний проект оприлюднений для громадського обговорення на сайті Міністерства.

Проектом конкретизуються критерії суб’єктів середнього підприємництва – юрособи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня чисельність працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ.

У чинній редакції ГК до суб’єктів середнього підприємництва віднесені всі суб’єкти, які не належать до мікро, малому і великому підприємництву.

Якщо суб’єкт господарювання однієї з наведених категорій за показником річного доходу протягом двох років поспіль не відповідає цим критеріям, то його віднесення до відповідної категорії здійснюється за показником річного доходу.

Також проект передбачає внесення змін до частини третьої статті 55 ГК, згідно з якими уточнюється, які критерії застосовуються для різних цілей (бухобліку і фінзвітності, застосування Податкового кодексу, для державної допомоги і статучета).

Зокрема, для цілей ПКУ, державної підтримки малого та середнього підприємництва, а також для статистичної інформації застосовуються критерії, які встановлені ч. 3 ст. 55 ГК.

Для бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності суб’єкти господарювання – критерії відповідно до частини другої статті 2 Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність (мікропідприємства – чистий дохід до 700 тис. євро і до 10 працівників, малі підприємства – чистий дохід до 8 млн. євро і до 50 працівників, середні підприємства – чистий дохід до 40 млн. євро і до 250 працівників, велике підприємство – дохід більше 40 млн євро і більше 250 працівників).

Для цілей захисту економічної конкуренції – згідно з абзацом п’ятим статті 1 Закону про захист економічної конкуренції (малий і середній підприємець – суб’єкт господарювання, доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми , еквівалентної 500 тис. євро, визначеної за курсом НБУ, що діяв в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є конкуренти із значно більшою ринковою часткою).

 

 

Проект Закону України від 22.01.2019 року «Про внесення змін до Господарського кодексу України щодо критеріїв віднесення суб’єктів господарювання до мікропідприємництва, малого, середнього або великого підприємництва»

 

Дивіться відео на тему:

 

Щодо строків розрахунку з працівником при звільненні та відповідальності за затримку виплат

При звільненні працівника, обов’язки покладаються не тільки на нього (наприклад, завершити і здати всі справи, повернути надане в користування майно), а й на роботодавця. Одним з таких обов’язків роботодавця є виплата сум, що належать працівнику. І, нажаль, непоодинокими є випадки, коли роботодавці зволікають із виплатами або ж взагалі не виплачують.

До основних виплат відносяться: заробітна плата за фактично відпрацьований період та грошова компенсація за невикористанні дні щорічної основної відпустки. Деякі категорії працівників мають право також на отримання додаткових виплат, наприклад, грошова допомога на оздоровлення на поточний рік чи грошова компенсація за неотримане речове майно, тощо.

Відносно правовідносин з виплати працедавцем належних сум працівнику, законодавець виловився «лаконічно», що, мабуть, і призводить до частого порушення прав працівників.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Тобто, останній робочий день – це день, коли мають здійснити всі виплати у випадку, якщо працівник «на місці».

Якщо ж працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Це формулювання доволі розмите, оскільки не визначено форми вимоги про розрахунок (письмова чи усна); подати можна особисто чи через представника, або ж засобами поштового зв’язку. Тому радимо оформлювати таку вимогу письмово і надсилати засобами поштового зв’язку (рекомендований лист з описом вкладення) для отримання підтвердження доставки.

У разі надання відпустки з наступним звільненням з роботи розрахунок повинен бути здійснений в останній робочий день перед відпусткою. В цей же час, день звільнення у трудову книжку працівника буде зазначений останній день відпустки.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. На практиці працівникам видають для ознайомлення роздруківку з нарахованими сумами і знятими податками. Після ознайомлення працівник погоджується з нарахованими сумами (мовчазна згода) або ж оспорює її. Якщо працівнику не вдалося довести своєї правоти роботодавцю, спір слід вирішувати в судовому порядку.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен виплатити в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення вимоги про розрахунок неоспорювану працівником суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю, у випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівнику сум при звільненні у відповідні строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Якщо працівник погодився з сумами, нарахованими при звільненні, а працедавець все рівно їх не виплачує, до працедавця буде застосовуватися «пеня» – середній заробіток за кожний день такої затримки.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Важливий нюанс, що відсутність коштів у роботодавця не може бути підставою невиплати належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності. Нетривалий час роботи працівника на підприємстві й незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності при затримці виплат.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. В категорії трудових справ держава надає багато пільг працівнику. Наприклад, при поданні позовної заяви в даній категорії справ, судовий збір не сплачується, згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”. Також у трудових спорах допускається стягнення моральної шкоди. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом такої шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

 

За інформацією Управління Держпраці у Полтавській області

 

Читайте статю на тему:

 

Підбірку підгoтувала: 

Віктoрія Пoлянська,

незалежний юридичний консультант холдингу професійних послуг «Західна кoнсалтингoва група»

Підписатися на новини

Підпишіться на щотижневий дайджест новин і будьте в курсі подій без зайвого спаму

X