Дайджест новин “Підприємництво і право”
з 17.02.2020 по 24.02.2020
Юридичні особи з квітня розкриватимуть інформацію про кінцевих бенефіціарів
6 грудня 2019 року Верховна Рада прийняла Закон № 361-IX, який зобов’язує юридичних осіб подати державному реєстратору оновлену інформацію про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності компанії.
Відповідні зміни вводяться в дію з 28 квітня 2020 року.
Зокрема, серед іншого, закон передбачає обов’язок розкривати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників при державній реєстрації юридичної особи та при проведенні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, шляхом подання державному реєстратору додаткових документів, а саме:
- структуру власності за формою і змістом, визначеними відповідно до законодавства;
- витяг, виписку або інший документ з торгового, банківського, судового реєстру, що підтверджує реєстрацію юридичної особи
- нерезидента в країні його місцезнаходження;
- нотаріально завірену копію документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником.
Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення” № 361-IX від 06.12.2019 р.
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право
До такого висновку прийшов суд у постанові КГС ВС від 24 січня 2020 року № 910/10987/18.
Відповідач (ТОВ “Сонас”) зареєстрував право власності в Державному реєстрі на підставі договорів купівлі-продажу спірного майна. Суди першої та апеляційної інстанції зробили висновок про припинення права власності відповідача на спірне майно лише на підставі відомостей про припинення права власності, що містяться у Державному реєстрі, незважаючи на відомості, зазначені у самому договорі.
Верховний Суд прийшов до висновку, що рішення попередніх судів є передчасними та передав справу на новий розгляд до місцевого суду, обґрунтовуючи це наступним.
П. 1 ч. 1 ст. 27 Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, ….., проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації.
Згідно зі ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Однак обставини правомірності правочинів (договорів купівлі-продажу, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мірасол” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сонас”), які були підставою набуття відповідачем права власності на спірне майно та підставою внесення до Державного реєстру запису про право власності на спірне майно, залишились поза увагою судів попередніх інстанцій. Суди не з’ясували з достовірністю обставини того, чи створили ці правочини правові наслідки для їх сторін, чи набув відповідач право власності на спірне майно за цими правочинами, чи були такі правочини оспорені та визнані недійсними в судовому порядку.
Постанова КГС ВС від 24 січня 2020 року № 910/10987/18
Як протестувати безкоштовне програмне РРО?
У ДПС нагадали, що на теперішній час триває тестування безкоштовного додатка “пРРОсто”.
Програмне рішення для смартфонів та планшетів, що підтримують операційні системи Android та iOS, доступне для зареєстрованих користувачів, які виявили зацікавленість у тестуванні.
Реєстрація на тестування продовжується на сайті за посиланням: https://prrosto.kmu.gov.ua.
У разі неотримання запрошення можна записатись на тестування повторно, подавши електронну заявку за вказаною адресою.
Крім того, ГУ ДПС у Львівській області інформує, що з 19 квітня 2020 року податкова надасть безкоштовне рішення, яким можна буде користуватися в частині фіскалізації торговельних операцій.
Основні дедлайни впровадження програмного РРО:
19 квітня 2020 року – виникає право на використання альтернативних РРО – програмних РРО
Платники зможуть використовувати програмні РРО доступні на ринку:
до 1 жовтня 2020 року:
РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (ФОП) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень, крім тих, які здійснюють:
- реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
- реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я.
з 1 жовтня 2020 року до 1 січня 2021 року:
- РРО та/або програмні РРО не застосовуються платниками єдиного податку другої – четвертої груп (фізичними особами – підприємцями), обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 000 000 гривень, незалежно від обраного виду діяльності, крім тих, які здійснюють:
- реалізацію товарів (надання послуг) через мережу Інтернет;
- реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту;
- реалізацію лікарських засобів, виробів медичного призначення та надання платних послуг у сфері охорони здоров’я;
- реалізацію ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;
- роздрібну торгівлю вживаними товарами в магазинах (група 47.79 КВЕД);
- діяльність ресторанів, кафе, ресторанів швидкого обслуговування, якщо така діяльність є іншою, ніж визначена пунктом 11 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- діяльність туристичних агентств, туристичних операторів;
- діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (група 55.10 КВЕД);
- реалізацію текстилю (крім реалізації за готівкові кошти на ринках), деталей та приладдя для автотранспортних засобів відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі перевищення платником єдиного податку другої – четвертої груп (фізичною особою – підприємцем) в календарному році обсягу доходу 1 000 000 гривень, застосування РРО та/або програмного РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим.
Застосування РРО та/або програмного РРО починається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.
З 1 січня 2021 року
- використання РРО стане обов’язковим для всіх платників єдиного податку ІІ – IV груп.
За матеріалами офіційного вебсайту ГУ ДПС у Львівській області
У липні діятимуть нові правила оренди землі
16 січня 2020 р. набув чинності Закон № 340-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно протидії рейдерству”. Окремі його положення, зокрема щодо продовження договору оренди землі, набувають чинності 15 липня 2020 року.
Як роз’яснює Мін’юст у листі від 21 січня 2020 р. № 650/8.4.1/32-20, Законом розмежовується два правових механізми в цих відносинах, а саме пролонгація договорів оренди землі та переважне право на укладення нового договору оренди землі орендарем.
З цією метою договори оренди землі поділяються на:
– строкові (які припиняють дію із закінченням строку, на який він був укладений);
– строкові з пролонгацією (які не припиняють дію із закінченням строку, на який він був укладений, за умови наявності відомостей про пролонгацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).
При цьому дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, а право оренди виникає з моменту державної реєстрації.
Вказані положення поширюються також і на договори про встановлення земельного сервітуту, договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови.
Правила про поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори, укладені або змінені після набрання чинності Законом № 340-IX. Тобто після 15 липня 2020 року.
Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, сервітуту та про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.
Закон № 340-IX від 05.12.2019 р. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно протидії рейдерству”
За строковиком рік зберігається його робоче місце і середній заробіток
До такого висновку прийшов Верховний Суд при розгляді справи.
Зокрема, суд зазначив, що при вирішенні питання щодо звільнення працівника з займаної посади у зв’язку з призовом на строкову військову службу слід керуватися спеціальним законодавством, яке встановлює додаткові гарантії для зазначеної категорії громадян.
На працівника, призваного на строкову військову службу в період дії особливого режиму, поширюються гарантії щодо збереження протягом року місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації відповідно до ст. 39 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» та ст. 119 КЗпП України, а звільнення такого працівника на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП є незаконним.
При розгляді справи було встановлено, що Управлінням Держпраці на підставі акта перевірки було винесено припис, яким встановлено порушення щодо звільнення особи з роботи п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у зв’язку з призовом на військову службу. Зокрема, як зазначено в приписі, призов на військову службу не є підставою для припинення трудового договору відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Зазначеним приписом зобов’язано позивача вжити заходів щодо недопущення порушень стосовно звільненої особи відповідно до ст. 119 КЗпП, ст. 39 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» та у певний строк письмово проінформувати Управління Держпраці про виконання вимог припису.
Вважаючи зазначені дії та рішення відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції рішення суду попередньої інстанції скасував та прийняв нове, яким визнав протиправним та скасував припис Управління Держпраці. Своє рішення суд мотивував тим, що призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, є підставою припинення трудового договору.
Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на те, що Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» є спеціальним в частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу. Саме цей Закон визначав гарантії щодо збереження за призовником його робочого місця та середньомісячного заробітку на час перебування його на строковій військовій службі.
Постанова КАС ВС від 22 січня 2020 року у справі № 807/798/16
Дивіться відео на тему:
Як юридично правильно оформляти найм персоналу
За яких умов юрособи можуть мати однакові комерційні найменування?
Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють.
До такого висновку суд прийшов у постанові КГС ВС від 11 лютого 2020 року у справі № 904/2826/18.
Зокрема, позивач звернувся до суду з вимогою про зобов’язання Первинної профспілкової організації ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – Організація) припинити використання комерційного (фірмового) найменування ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та ПАТ «КЗРК» шляхом виключення зі своєї назви цього найменування і внесення відповідних змін до установчих документів відповідача і до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань та Реєстру неприбуткових організацій та установ.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю використання відповідачем комерційного найменування «Криворізький залізорудний комбінат» і «КЗРК», яке є частиною повної та скороченої назви позивача. Це може ввести в оману споживачів щодо справжньої діяльності підприємства та завдати шкоди діловій репутації позивача.
Місцевий та апеляційний суд відмовили, у задоволенні позову, оскільки законодавчої заборони у використанні в найменуванні професійних спілок найменування іншої юридичної особи – підприємства, на якому діє така спілка, не існує; діяльність позивача і відповідача жодним чином не перетинаються у сфері продажу товарів та послуг, відповідач представляє інтереси членів професійної спілки, але не з комерційною метою.
Верховний суд теж дотримався такої позиції.
Відповідач є неприбутковим громадським об’єднанням (профспілкою), не виробляє товарів і не надає послуг у комерційній сфері. Тому часткове співпадіння найменувань юридичних осіб – Товариства й Організації, в принципі не може ввести споживачів в оману – через відсутність товарів чи послуг у профспілки.
Постанова КГС ВС від 11 лютого 2020 року у справі № 904/2826/18
Читайте статтю на тему:
Порівняльна реклама і недобросовісна конкуренція
Підбірку підгoтувала:
Ольга Кісіль
представник з юридичних послуг Адвокатського бюро “Яновський і партнери”, юрист
