fbpx
[get_banners]

Дайджест нoвин «Підприємництво і право» з 17.09.2018 пo 23.09.2018

In: Дайджести новин законодавства і практики 24 Sep 2018 Tags: ,

Дайджест нoвин «Підприємництво і право»

з 17.09.2018 пo 23.09.2018

 

Нові заходи зменшення тиску на бізнес

18 вересня депутати ухвалили Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» (законопроект № 8490), який є логічним продовженням Закону № 2213 та вдосконалює ряд питань, зокрема покликаний усунути практику, яка на даний момент існує, щодо порушення кримінального провадження непрямими методами.

Документом внесено зміни до статті 220, 284, 303, 309 КПК в частині надання іншій особі, права або законні інтереси якої обмежуються в ході досудового розслідування, або його представнику, права заявляти клопотання слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження, якщо існує не скасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених у КПК, а в разі відмови в задоволенні клопотання звернутися зі скаргою до слідчого судді. При цьому передбачено, що визначення слідчого судді про відмову в задоволенні відповідної скарги може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Внесено зміни до статті 307 КПК, якими передбачено, що визначення слідчого судді, яким задоволено скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу досудового розслідування, направляється керівникові органу, службовою, посадовою особою якого є слідчий, прокурор, для організації проведення службового розслідування і вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності.

Законом також внесено зміни до статті 130 КПК, статті 1191 ЦК України, статті 2, 4 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», якими передбачена можливість держави, в разі відшкодування шкоди, завданої слідчим, прокурором, за рахунок держбюджету, застосовувати право зворотної вимоги до винних осіб у разі встановлення в їх діях складу не тільки кримінального правопорушення, але і при наявності ознак дисциплінарного проступку за результатами службового розслідування, проведеного на підставі рішення суду, яким задоволено скаргу на рішення, дії або бездіяльність органу досудового розслідування.

У Законі прописаний наступний порядок притягнення до кримінальної відповідальності:

  • скарга на дії/ бездіяльність слідчого або прокурора;
  • рішення суду про задоволення скарги (в ньому вказується обов’язковість службового розслідування);
  • службове розслідування;
  • матеріальне або дисциплінарне стягнення.

Підставою для залучення правоохоронця до кримінальної відповідальності має бути рішення суду.

 

Проект Закону від 18.09.2018 року № 8490 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування»

 

 


Депутати підтримали два проекти змін до Конституції України

Верховна Рада включила до порядку денного ВР восьмого скликання президентський законопроект № 9037 про внесення змін до Конституції України для реалізації цілеспрямованого прагматичного курсу на набуття повноправного членства в Євросоюзі і в НАТО як стратегічних зовнішньополітичних пріоритетів держави.

Законопроект направлений до Конституційного Суду України для одержання висновку щодо відповідності його вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

Проектом запропоновано віднести до повноважень Верховної Ради не тільки визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, а й реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі і в Організації Північноатлантичного договору.

Президент України буде гарантом реалізації нового стратегічного курсу держави, а Кабмін забезпечить його реалізацію.

Крім того, пропонується виключити з Конституції положення, що передбачає використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України.

 

Проект Закону України від 03.09.2018 року № 9037 «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)»

 


Комплексні перевірки дотримання законодавства щодо працевлаштування

5 вересня Уряд на своєму засіданні прийняв розпорядження № 649-р «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення». Документ передбачає проведення Держпраці, ДФС, ПФУ, Нацполіцією та іншими центральними органами виконавчої влади спільно з органами місцевого самоврядування комплексних заходів, спрямованих на детінізацію ринку праці та вдосконалення контролю за оформленням трудових відносин з найманими працівниками.

Кабмін доручив зазначеним відомствам провести:

до 5 жовтня 2018 року інформаційно-роз’яснювальну кампанію про заплановані заходи і неприпустимість допуску до роботи найманих працівників без оформлення з ними трудових відносин;

починаючи з 5 жовтня 2018 року комплексні заходи, спрямовані на детінізацію зайнятості та доходів населення.

Уряд доручив міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади переглянути власні нормативно-правові акти та внести в них зміни для посилення контролю за оформленням трудових відносин з найманими працівниками при реалізації наданих повноважень.

ДФС, ПФУ, Нацполіція та інші центральні органи виконавчої влади повинні подавати щомісяця до 10 числа Держпраці інформацію про проведену роботу для її узагальнення та подання до 15 числа Міністерством соціальної політики Кабміну.

 

Розпорядження КМУ від 05.09.2018 року № 649-р «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення»

 

Дивіться відео на тему:

 

Запропоновано законодавчо закріпити оподаткування криптовалют

Депутати мають намір визначити правовий статус віртуальних активів з точки зору оподаткування, податкових наслідків, операцій з ними.

У проекті Закону пропонується ввести до Податкового кодексу основні терміни, пов’язані з ринком віртуальних активів (віртуальні активи, токен, токен-актив, криптовалюта, емітент віртуального активу, майнінг, операції з віртуальними активами, прибуток від операцій з віртуальними активами), а також внести точкові зміни в правове регулювання податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість.

Відповідний законопроект № 9083 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування операцій з віртуальними активами в Україні» був зареєстрований у Парламенті.

Проектом запропоновано прибуток підприємств від операцій з віртуальними активами з 1 січня 2024 року оподатковувати за базовою ставкою 18%. Однак протягом періоду становлення правового регулювання ринку віртуальних активів тимчасово, до 31 грудня 2024 року встановлено ставку податку на прибуток підприємств для такого виду прибутку на рівні 5%. Виняток становить прибуток від операцій з токен-активами, що засвідчують права на товари, до прибутку від операцій з якими застосовується ставка податку інша, ніж до прибутку від операцій з віртуальними активами.

 

 

Проект Закону України від 14.09.2018 року № 9083 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування операцій з віртуальними активами в Україні»

 


Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень

Робочий час — це час протягом якого працівник зобов’язаний працювати відповідно до трудового договору і законодавства про працю. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. В той же час, підприємства, організації можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу.

Відповідно до умов ст. 52 КЗпП України для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п’ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п’ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При цьому тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 годин.

П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і погодження з місцевою радою.

Статтею 53 КЗпП України передбачено, що напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників, крім працівників яким встановлена скорочена тривалість робочого часу, скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин.

 

За матеріалами Держпраці у Кіровоградській області

 

Дивіться довідку на тему:


Про основні ознаки, що відрізняють трудовий договір від договору цивільно-правового характеру

Відповідно до ч. 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Нормами статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов’язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Натомість, цивільно-правовий договір – це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу).

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт чи послуг.

Отже, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

 

За матеріалами Держпраці у Полтавській області

 

Відвідайте на захід у Львові або онлайн 09.10.2018:

Як бути готовим і не боятись перевірок Держпраці?


Відпустку для догляду за дитиною можна перервати у будь-який час

Фахівці Держпраці нагадують: згідно ст. 179 КЗпП та ст. 18 Закону «Про відпустки» після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами на бажання жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Тобто частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається жінці повністю або частково впродовж строку до досягнення дитиною віку трьох років. При цьому жінка може на свій розсуд у будь – який час припинити частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку.

Ст. 181 КЗпП передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у ч. 8 ст. 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Жінка, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, може припинити таку відпустку з метою використання частини невикористаної щорічної відпустки і відповідно після закінчення щорічної відпустки знову оформити відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Усі зазначені дії мають бути оформлені наказом (розпорядженням) роботодавця на підставі заяви працівниці.

 

За матеріалами Держпраці у Полтавській області

 

Підбірку підгoтувала: 

Віктoрія Пoлянська,

незалежний юридичний консультант холдингу професійних послуг «Західна кoнсалтингoва група»

X