Дайджест новин «Податки і облік»
з 15.06.2021 пo 21.05.2021
Курсові різниці і дохід для ФОПа
Податківці в черговий раз нагадують, що не є доходом для фізичної особи – підприємця (ФОП) – платника єдиного податку дохід від курсових різниць.
Так, дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ПКУ).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ПКУ).
Тобто, усі вартісні показники, що включаються до доходу ФОП відображаються у національній валюті України, при цьому показники, виражені в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу також є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.
Позитивна різниця від продажу банком іноземної валюти за дорученням ФОП не є доходом такої ФОП – платника єдиного податку.
За інформацією ГУ ДПС у Черкаській області
Про працю осіб з інвалідністю
Працівники державної служби праці нагадують основні правила, яких слід дотримуватися, якщо в штаті підприємства є інвалід.
Роботодавець при працевлаштуванні осіб з інвалідністю має:
виділити та створити робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця;
створити для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
забезпечити соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
надати Державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;
надавати звітність до Фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю.
Згідно зі статтею 26 Кодексу законів про працю України випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб з інвалідністю, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавцю, який працевлаштовує осіб з інвалідністю (яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції), здійснюються компенсаційні виплати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць.
Компенсація роботодавцю виплачується упродовж одного року з дня працевлаштування особи за умови збереження її зайнятості упродовж двох років.
На відміну від звичайних працівників, працівники з інвалідністю, які недавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших шість місяців на підприємстві, можуть скористатися своїм правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві.
Працівники з інвалідністю, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (ст. 10 Закону України «Про відпустки»).
Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону тривалість щорічної основної відпустки для працівників з інвалідністю становить: для I і II груп — 30 календарних днів, для III групи — 26 календарних днів.
За інформацією Держпраці у Чернівецькій області
Заповнення розділу 9 додатка 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» у складі декларації платника ЄП – ФОП
Податківці розтлумачили, який порядок заповнення розділу 9 додатка 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» у складі податкової декларації платника ЄП – ФОП.
Фізичні особи – підприємці платниками єдиного податку першої – третьої груп, які є платниками єдиного внеску, заповнюють розділ 9 додатка 1 у складі податкової декларації наступним чином:
у графі 2 «Самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини» – в рядках у розрізі кожного календарного місяця зазначається самостійно визначена сума доходу, яка не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, та не більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску;
у графі 3 «Розмір єдиного внеску» – зазначається ставка єдиного внеску 22 відсотка;
у графі 4 «Сума нарахованого єдиного внеску» – відображається сума єдиного внеску, розрахована шляхом множення суми, зазначеної у графі 2, на розмір єдиного внеску в розрізі кожного місяця, зазначений у графі 3.
Усі графи заповнюються в розрізі календарних місяців. Показники граф 2 та 4 підсумовуються у рядку «Усього».
Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс
Одночасний перехід права на землю у зв’язку з переходом права на нерухомість: законопроєкт прийнято за основу
Верховною Радою прийнято за основу проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо одночасного переходу прав на земельну ділянку у зв’язку з переходом прав на об’єкт нерухомого майна, який на ній розташовано)».
Метою проекту Закону є усунення прогалин у правовому регулюванні питань, пов’язаних з оформленням та переходом прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухоме майно (житловий будинок, будівлю або споруду), що розміщені на ній.
Проектом пропонується встановити обов’язковість одночасного оформлення прав на земельну ділянку у зв’язку з переходом прав на об’єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю або споруду), який на ній розташовано, а також зворотній порядок одночасного переходу прав на нерухоме майно у випадку переходу прав на земельну ділянку на якій розташовано вказане нерухоме майно (житловий будинок, будівля або споруда).
Проектом пропонується уніфікувати вказані правила для переходу прав власності та всіх видів користування земельною ділянкою у випадку переходу права власності або права користування земельною ділянкою (сервітут, суперфіцій, емфітевзис (сільськогосподарські будівлі), постійне користування тощо) у разі набуття права власності на розташовані на такій земельній ділянці об`єкти нерухомого майна (житловий будинок, будівлю або споруду) шляхом внесення змін до статті 120 Земельного кодексу та статті 377 Цивільного кодексу.
Одночасно законопроектом пропонується доповнити ст. 120 Земельного кодексу новою частиною чотирнадцятою, відповідно до якої визначити, що предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду або окрему частку у праві спільної власності на такий об’єкт, об’єкт незавершеного будівництва), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) об’єкта нерухомого майна, повинна бути також така земельна ділянка (або окрема частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою такого правочину є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об’єкту нерухомого майна (окремої частки у праві власності на неї).
Відповідні зміни також пропонується внести до статті 377 Цивільного кодексу, статті 7 Закону України «Про оренду землі» з метою конкретизувати норми та безспірність правового регулювання.
Проект зареєстровано за № 5248
Підбірку підготувала:
Урбановська Юлія,
консультант з податків та зборів,
представник з бухгалтерських послуг компанії «ЗБЕРЕЖЕНІ АКТИВИ»
спеціаліст, фахівець з контролю якості послуг
