Дайджест нoвин «Податки і облік» з 03.02.2020 пo 10.02.2020

Дайджест нoвин «Податки і облік»

з 03.02.2020 пo 10.02.2020

10 лютого – граничний термін подання:

• податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за IV квартал 2019 року (ф-ма №1ДФ);
• податкова декларація з ПДВ за IV квартал 2019 року платниками, у яких податковий період дорівнює календарному кварталу;
• податкова декларація платника єдиного податку- ФОП за 2019 рік (для платників єдиного податку ІІІ-ї групи);
• податкова декларація платника єдиного податку – юридичної особи за 2019 рік;
• звіт про суми податкових пільг за 2019 рік;
• податкова декларація екологічного податку за IV квартал 2019 року;
• податкова декларація збору за місця для паркування транспортних засобів за 2019 рік;
• податкова декларація туристичного збору за 2019 рік; 
• податкова декларація з рентної плати за ІV квартал 2019 року;
• податкова декларація про майновий стан і доходи ФОП за 2019 рік;
• звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб і суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5) ФОП за 2019 рік;

Порядок розкриття банківської таємниці спрощено

НБУ привів порядок розкриття банківської таємниці у відповідність з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».

Законом, ухваленим ВРУ 31.10.2019, були внесені зміни до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», що передбачають спрощення порядку розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю. Державні органи, визначені в п. 3, 3-1 та 3-2 част.п1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»можуть отримати на письмовий запит без рішення суду доступ до інформації про операції за рахунками осіб, включаючи інформацію про контрагентів, навіть якщо їхні рахунки відкриті в інших банках.

З цією метою НБУ упорядкував норми Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 № 267, відповідно до законодавства.

Постанова НБУ № 13 від 31.01.2020 «Про затвердження Змін до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці»

Аграрії та новий онлайн реєстр

Мінекономрозвідки повідомляє: з 5 лютого розпочнато виїзди мобільних груп операторів в ОТГ Київської, Черкаської, Одеської, Львівської, Волинської та Миколаївської областей для допомоги у внесенні відомостей про агровиробників у Державний аграрний реєстр. 

На пілотному етапі, у своєму онлайн-кабінеті аграрій зможе стежити за інформацією про себе, отримавши інформацію з чотирьох реєстрів: Державного земельного кадастру, Реєстру юридичних та фізичних осіб, Реєстру речових прав та Реєстру тварин.

Після внесення до реєстру учасники зможуть подавати заявки на виправлення помилок та реєстрацію земельних ділянок в кадастрі. Зокрема, спеціалісти Держгеокадастру здійснюватимуть опрацювання заявок на виправлення помилок та реєстрацію ділянок із використанням можливостей камеральних робіт та на основі архівної документації із землеустрою.

Зареєстровані агровиробники також матимуть прямий доступ до актуальної інформації щодо програм державної підтримки та можливостей щодо їх використання.

Ознайомитися з планом роботи мобільних команд операторів можна за посиланням: https://bit.ly/3b6F9ol

Зареєструватися у Державному аграрному реєстрі онлайн можна з 5 лютого за посиланням: www.ar.gov.ua

Покрокова інструкція для реєстрації доступна у відео: https://bit.ly/31c7h5c, https://bit.ly/2tczqfR

За матеріалами Мінекономрозвитку України

Нові реєстри від Мін’юсту

Міністерство юстиції планує цифровізувати процес стягнення коштів боржників та повністю перейти до системи автоматизованого арешту. 

Міністр юстиції України Денис Малюська повідомив, що вже налагоджена співпраця з одним із банків, завдяки якій державний чи приватний виконавці можуть заарештувати рахунки, включаючи карткові, миттєво, натисканням кількох клавіш. До кінця року ця система була обов’язковою в роботі всіх банків. 

Також Денис Малюська повідомив, що додатково запрацюють два реєстри:

• реєстр засуджених за сексуальні злочини (почне працювати протягом одного-двох місяців, доступ до нього матимуть співробітники правоохоронних органів і навчальних закладів. Останнім це необхідно буде під час перевірки особи при прийомі на роботу)
• реєстр засуджених та осіб, узятих під варту (вже запущено у пілотному режимі).

У найближчому майбутньому для громадян будуть доступні нові послуги, а саме, готуються зміни, які нададуть можливість державним та приватним нотаріусам реєструвати шлюби і розлучення. Крім того, готується законопроєкт щодо  запровадження системи електронного нотаріату.

За матеріалами Міністерства юстиції України

Спосіб і порядок погашення податкового боргу значення немає. Розмір штрафу залежить винятково від терміну прострочення

Верховний Суд зазначає, що передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених п. 126.1 ст. 126 ПКУ, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов’язання у встановлені законом строки (погашення податкового боргу відбувається в примусовому порядку на підставі рішення суду).

Передбачена п. 126.1 ст. 126 ПКУ відповідальність у вигляді штрафу застосовується через сам факт несплати податкового боргу у визначені строки, і розмір такої відповідальності залежить винятково від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, повною сумою або частинами).

Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 ПКУ. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов’язання порівняно з тими, що визначені Кодексом. Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов’язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов’язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов’язку, а також відповідальність за його невиконання визначається винятково нормами податкового законодавства.

Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов’язань, визначених ПКУ, і не може нівелювати правове значення останніх.

До того ж податковий борг за рішенням суду стягується до повного його погашення без застосування строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.

Висновок судів, що законодавцем не визначено повноваження податкового органу щодо перерозподілу платежів в умовах сплати платежів платником податків за рішенням суду про розстрочення чи відстрочення його виконання, внаслідок чого податковий орган неправомірно здійснив перерозподіл платежів, які сплачуються платником податків за поточним зобов’язанням, у рахунок погашення сум, розстрочених за рішенням суду, є помилковим. Положення п. 87.9 ст. 87 ПКУ є імперативними і зобов’язують контролюючий орган у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, і будь-яких винятків, зокрема і наявності судового рішення про розстрочення виконання судового рішення. Інших правил зарахування коштів у рахунок погашення податкового боргу норми ПКУ не містять.

До того ж рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу. Постановлення такого рішення не змінює статус такої заборгованості: податковий борг — несплачена сума узгодженого грошового зобов’язання, з наявністю якого норми ПКУ зобов’язують контролюючий орган зарахувати кошти, що сплачує платник податків, саме в рахунок погашення такого податкового боргу.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що платником податків допущено несвоєчасну сплату грошового зобов’язання, колегія суддів дійшла висновку, що за обставин, які склались у цій справі, контролюючий орган правомірно застосував штраф до платника податків.

Постанова ВС України від 10.12.2019 у справі № 821/865/16

Нацкомфінпослуг: про Порядок подання фінансової звітності фінансовими установами

Нацкомфінпослуги нагадують: відповідно до част. 2 та 5 ст. 121 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419, всі фінансові установи складають і подають фінансову звітність на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами в єдиному електронному форматі, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку.

Мінфіном на своєму офіційному вебсайті за посиланням: https://mof.gov.ua/uk/zagalni-rozjasnennja-fin-zvitnosti розміщено «Роз’яснення щодо складання фінансової звітності за таксономією фінансової звітності за міжнародними стандартами в єдиному електронному форматі за 2019 рік та проміжної фінансової звітності в 2020 році».

Тому фінансові установи подають фінансову звітність за 2019 рік до Нацкомфінпослуг у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами Нацкомфінпослуг/Держфінпослуг, з використанням вебінтерфейсу доступу до спеціалізованого програмного забезпечення, який розміщений на офіційному вебсайті Нацкомфінпослуг, за формами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Проте слід зазначити, що ВРУ 16.01.2020 прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», реєстраційний номер № 1209-1, яким передбачено відтермінування подання фінансової та консолідованої звітності, складеної на основі таксономії за міжнародними стандартами підприємствами, які зобов’язані застосовувати міжнародні стандарти.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

Первинний документ має силу лише в разі фактичного здійснення господарської операції 

Верховний Суд зазначає: будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але не достовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення платником податків операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій з активом, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку; постачання активу від інших осіб, ніж зазначені у первинних документах; правові дефекти у правовому статусі учасників господарських правовідносин.

Постанова ВС України від 09.12.2019 у справі № 520/12050/18

Випадок визнання акта камеральної перевірки неправомірним

Податківці повідомляють: за результатами камеральної перевірки територіальний податковий орган встановив порушення термінів сплати податкового зобов’язання на один день та застосував відповідні санкції.

Під час розгляду обставин справи ДПС було встановлено, що сплата податкових зобов’язань з розміру орендної плати була здійснена платником своєчасно та в повному обсязі.

ДПС підтвердила, що для платника податків банківський переказ вважається  завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання банком платника, а не з дати зарахування в отримувача.

Таким чином, висновок акта камеральної перевірки територіального органу було визнано неправомірним та скасовано.

За матеріалами інформаційного листа ДПС України від 06.02.2020 № 2

Коригування фінрезу до оподаткування на різниці по курсових різницях не передбачено

Податаківці інформують: об’єктом оподаткування ПНП є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗі, на різниці, які виникають відповідно до ПКУ (п.п. 134.1.1 ПКУ).

Нормами ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по курсових різницях. Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Податківцями в результаті перевірки одного з підприємств було встановлено завищення витрат в сумі 1 561 975 грн. задекларованих суб’єктом господарювання показників за період з 01.01.2016 по 30.09.2016 у рядку 2180 Звіту «Інші операційні витрати» в тому числі по періодам:

• півріччя 2016 року на суму – 1 561 975 грн.; 
• 3 квартали 2016 року на суму – 1 561 975 гривень.

При аналізі рахунка 94 «Інші витрати операційної діяльності» було встановлено кореспонденцію рахунків Дт 945 Кт 461 за 2 кв. 2016 року на загальну суму 1 561 975 грн.

При аналізі рахунку 461 було встановлено відображення Дт. 945 Кт. 461 –  курсові різниці, які виникли внаслідок перерахунку зобов’язань засновників при формуванні статутного капіталу.

Відповідну суму курсових різниць  підприємством було відображено в Декларації з податку на прибуток та в «Звіт про фінансові результати» в рядку 2180 «Інші операційні витрати» за 2 кв. 2016 року, відповідно до бухгалтерського обліку зазначені операції відображені наступними бухгалтерськими проводками:

 Дт 945 Кт 461, Дт 79 Кт 94.

Таким чином, встановлено розбіжність з показниками бухгалтерського обліку, яка призвела до заниження суми фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2015 рік на суму 1 561 975 грн.

Тобто, перевіркою було встановлено, що підприємством віднесено до складу «Інших витрат операційної діяльності» курсові різниці, які виникли внаслідок перерахунку зобов’язань засновників при формуванні статутного капіталу, що є порушенням п.п. 134.1.1 ПКУ і НП(С)БО: п. 8 П(С)БО 21 та п. 4 П(С)БО 3. 

Це призвело до завищення витрат та заниження суми фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО на значну суму.

Оскарження на рівні центрального контролюючого органу та судом Апеляційної інстанції дане порушення  залишено на користь ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалою Апеляційного суду оскарження ППР по даному порушенню також залишено на користь Головного управління ДПС у м. Києві.

За матеріалами ГУ ДПС у м. Києві

Код нерезидента у додатку ПН до декларації з ПНП заповнюється за наявності інформації

Податківці наголошують: додаток ПН до Податкової декларації з ПНП, заповнюється окремо по кожному нерезиденту, якому виплачуються доходи із джерелом їх походження з України.

У додатку ПН до Декларації зазначаються такі відомості про нерезидента:

• повне найменування нерезидента, місцезнаходження нерезидента, що зазначені у контракті/договорі;
• назва країни резиденції нерезидента, код країни резиденції – відповідно до Статистичної класифікації країн світу, затвердженої наказом Держстату від 30.12.2013 № 426 (із змінами), або назва вільної економічної зони;
• відмітка про наявність офшорного статусу – у разі наявності офшорного статусу відповідно до п.п. 14.1.1221 ПКУ;
• код нерезидента в країні резиденції.

Поле «Код нерезидента в країні резиденції» додатка ПН до Декларації заповнюється за наявності інформації про код нерезидента, у випадку відсутності інформації поле заповнюється з прокресленням.

Підкатегорія «ЗІР» 101.20.02

Коригування фінрезу при безоплатній передачі товарів неприбутківцям

Податківці інформують: відповідно до п.п. 140.5.9 ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг (крім неприбуткової організації, яка є об’єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об’єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону, та неприбуткових організацій, до яких застосовуються положення п.п. 140.5.13 ПКУ), у розмірі, що перевищує 4 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

П.п. 140.5.14 ПКУ визначено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року суб’єктам сфери фізичної культури і спорту, а саме дитячо-юнацьким спортивним школам, центрам олімпійської підготовки, школам вищої спортивної майстерності, центрам фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, спортивним федераціям з олімпійських видів спорту, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг у розмірі, що перевищує 8 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.

При цьому, згідно з п.п. 133.4.6 ПКУ до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ПКУ і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:

• бюджетні установи;
• громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;
• спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;
• житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);
• об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;
• професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об’єднання;
• сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;
• інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ПКУ.

Коригування фінансового результату до оподаткування на суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перерахованих (переданих) протягом звітного року до Держбюджету або бюджетів місцевого самоврядування, положеннями ПКУ не передбачено.

За матеріалами ГУ ДПС у Дніпропетровській області

Податкові наслідки при перевищенні адміністративних витрат понад 20 % доходу 

Податківці нагадують: п.п. 133.4.1 ст. 133 ПКУ визначено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування ПНПпідприємств є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам:

• утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
• установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV зі змінами та доповненнями), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей аб. 3 п.п. 133.4.1 ст. 133 ПКУ не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ;
• установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення аб. 4 п.п.133.4.1 ст. 133 ПКУ не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків;
• внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Згідно з пп. 133.4.6 ст. 133 ПКУ до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 ПКУ і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені благодійні організації.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05.07.2012 № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених Законом № 5073 цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара (п. 2 част.1 ст. 1 Закону № 5073).

Використання активів (доходів) та правочини благодійних організацій не повинні суперечити актам законодавства та цілям благодійної діяльності (част. 2 ст. 16 Закону №5073).

Згідно з част. 3 ст. 16 Закону № 5073 розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 % доходу цієї організації у поточному році.

Відповідно до пп. 133.4.3 ст. 133 ПКУ у разі недотримання неприбутковою організацією, зокрема благодійною організацією, вимог, визначених п. 133.4 ст. 133 ПКУ, така неприбуткова організація зобов’язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток. Податкове зобов’язання розраховується виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

За період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, по 31 грудня податкового (звітного) року така неприбуткова організація зобов’язана щокварталу подавати до контролюючого органу податкову декларацію з ПНП (з наростаючим підсумком), сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників ПНП.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає податкову декларацію з ПНП і фінансову звітність та сплачує ПНП у порядку, встановленому розділом ІІІ ПКУ для платників ПНП.

Встановлення контролюючим органом відповідно до норм ПКУ факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені п.п.133.4.2  ст. 133 ПКУ, є підставою для виключення такої організації з Реєстру і нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм ПКУ. Податкові зобов’язання, штрафні санкції і пеня нараховуються, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення.

Таким чином, порушення благодійною організацією, що перебуває у Реєстрі, вимог Закону № 5073, у тому числі щодо перевищення граничного розміру адміністративних витрат, що призводить до порушення вимог п. 133.4 ст. 133 ПКУ, є підставою для виключення такої організації з Реєстру з нарахуванням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст.133 ПКУ та переходом до сплати податку на прибуток у порядку, встановленому розділу ІІІ ПКУ для платників цього податку.

За матеріалами ГУ ДПС у Тернопільській області

Нова декларація з ПДВ. Зміни.

Податківці нагадують: Наказом Міністерства фінансів України від 20.11.2019 №488, внесено зміни до форм податкової декларації з ПДВ, уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а також Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ.

Внесені зміни деталізували порядок відображення у розділі І декларації «Податкові зобов’язання» обсягів операцій з вивезення товарів за межі митної території України. Разом з цим, з рядка 5 декларації, виділено окремий рядок 5.1 для зазначення обсягів операцій, які звільнені від оподаткування.

У новій редакції викладено додаток 6 декларації. Так як скасовано «Звіт про суми податкових пільг» та встановлено, що суб’єкти господарювання мають відображати інформацію про суми податкових пільг у податковій звітності:

• замість част.3 таблиці 1, в якій відображалися операції, які звільнені від оподаткування, впроваджено таблицю 2 «Розрахунок сум податку на додану вартість, не сплаченого суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг»;
• таблиця 2 заповнюється у разі здійснення у звітному (податковому) періоді операцій з постачання товарів/послуг, що звільнені від оподаткування ПДВ. Інформація зазначається у розрізі податкових пільг, які використовуються платником податку.

Нову редакцію отримала Таблиця «Розрахунок показників щодо належності підприємства (організації) до підприємства (організації) інвалідів».

У новій редакції викладено форму Розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ для осіб, не зареєстрованих платниками податку на вартість. Вона, зокрема, передбачає нарахування самостійно платником суми штрафу у зв’язку з виправленням помилок у разі, якщо внаслідок уточнення збільшується сума нарахованих податкових зобов’язань.

Так, особам, не зареєстрованим як платники податку, надана можливість відкоригувати задекларовані податкові зобов’язання з ПДВ, що нараховані отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Детальніше про зміни у формі та заповненні декларації у листі ДПС України від 31.01.2020 № 1617/7/99-00-07-03-02-07

Вищезазначені нововведення набрали чинності з 01.01.2020 тому у поточному році слід звітувати оновленою формою декларації.

За матеріалами Офіс ВПП ДПС

Нові критерії ризиковості платника ПДВ. Як це бачать податківці

Податківці інформують, так як з 01.02.2020 діє новий Порядок зупинення реєстрації ПН/РК, то критеріями за яякими визначається ризиковість платника ПДВ будуть:

1. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
2. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління неіснуючим, померлим, безвісти зниклим особам згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах.
3. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізичними особами, що не мали наміру провадити фінансово-господарської діяльності або здійснювати повноваження, згідно з інформацією, наданою такими особами.
4. Платника податку зареєстровано (перереєстровано) та ним проваджено фінансово-господарську діяльність без відома і згоди його засновників і призначених у законному порядку керівників згідно з інформацією, наданою такими засновниками та/або керівниками.
5. Платник податку — юридична особа не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Казначейства (крім бюджетних установ).
6. Платником податку не подано контролюючому органу податкової звітності з ПДВ за 2 останніх звітних (податкових) періоди всупереч нормам пп. 16.1.3 ст. 16 та аб.1 п.49.2 і п. 49.18 ст. 49 ПКУ.
7. Платником ПНП не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам пп. 16.1.3 ст. 16 та п. 46.2 ст. 46 ПКУ.
8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації ПН/РК.

За матеріалами ГУ ДПС у Київській області

Нові форми Таблиці даних платника ПДВ та Скарги щодо рішення про відмову в реєстрації ПН/РК 

На сайті ДПСУ оприлюднено нову версію програмного забезпечення «Єдине вікно» (версія 1.28.4.0).

Перелік змін та доповнень (версія 1.28.4.0) (станом на 30.01.2020) щодо нових версій документів:

• F/J 1313203  – Додаток 1. Скарга щодо рішення про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН;
• F/J 1313303 – Додаток 2. Заява про відкликання скарги щодо рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН;
• F/J 1413203 – Додаток 3. Рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН;
• F/J 1412601 – Додаток 4. Рішення про відповідність/невідповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку;
• F/J 1312303 – Додаток 5. Таблиця даних платника ПДВ;
• F/J 1412306 – Додаток 6. Рішення про врахування/неврахування таблиці даних платника ПДВ;
• F/J 1413304 – Додаток 7. Рішення про неврахування таблиці даних платника ПДВ;
• F/J 1314901 – Повідомлення про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку.

За матеріалами ДПС України

Обмеження у використанні податкового кредиту

Податківці нагадують: при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку — продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти ПН, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Відповідно складена та зареєстрована в ЄРПН ПН є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на використання такого податкового кредиту, якщо платник не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту належну йому суму ПДВ, зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення ПН/РК.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в ПН/РК, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, можуть бути включені до податкового кредиту лише у звітному податковому періоді, в якому зареєстровані такі ПН/РК до таких ПН.

Отже, суми ПДВ, зазначені у ПН/РК, включаються до складу податкового кредиту, починаючи з податкової декларації з ПДВ за податковий (звітний) період, в якому така ПН зареєстрована в ЄРПН, та закінчуючи податковою декларацією з ПДВ за податковий (звітний) період, в якому спливає 1095-денний строк з дати складення такої ПН.

За матеріалами Офіс ВПП ДПС

Оподатковання гарантійної заміни імпортованим товаром

Податківці повідомляють: датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (п. 187.8 ст. 187 ПКУ).

Згідно з п. 206.1 ст. 206 ПКУ під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема з:

• придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
• ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ.

При ввезенні товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (п.201.12 ст. 201 ПКУ).

Таким чином, при митному оформленні товарів, що ввозяться на митну територію України, у тому числі у зв’язку з гарантійною заміною попередньо ввезених товарів, платник податку здійснює сплату ПДВ за податковими зобов’язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 ПКУ, та на дату такої сплати відносить суми податку до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених митних декларацій незалежно від того, почали такі товари використовуватися в оподатковуваних операціях платника податків чи ні.

Крім того, оскільки при гарантійній заміні неякісний товар повертається продавцю, при цьому кошти покупцю не повертаються, а зараховуються в рахунок постачання (заміни) іншого (аналогічного) товару (тобто набувають статус оплати за інший аналогічний товар), то на дату повернення неякісного товару постачальник повинен скласти РК на зменшення податкових зобов’язань до ПН, складеної за операцією з постачання такого товару, та скласти нову ПН відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПКУ.

За матеріалами ГУ ДПС у Тернопільській області

Оподаткування ПДВ факторингових операцій

Податківці інформують: згідно зі ст. 1077 ЦКУ за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦКУ).

Нормами пп. 196.1.5 ст. 196 ПКУ встановлено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з:

• надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов’язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування визначається Національним банком України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
• відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи;
• переходу права власності на об’єкт фінансового лізингу до лізингодавця (нового кредитора) від лізингодавця (первинного кредитора) із збереженням прав та обов’язків сторін за договором фінансового лізингу в разі, коли лізингодавцем (первинним кредитором) під час передачі лізингоодержувачу такого об’єкта фінансового лізингу нараховані та відображені у податковій звітності за відповідний звітний (податковий) період податкові зобов’язання з податку.

Отже, якщо об’єктом факторингових операцій є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи, то такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ.

В іншому випадку, якщо об’єктом факторингових операцій є об’єкти відмінні від зазначених вище, то факторингові операції є об’єктом оподаткування ПДВ.

За матеріалами ГУ ДПС у Дніпропетровській області

РРО при проведенні розрахункових операцій з відстроченням платежу (кредит)

Податківці зазначають: у випадку проведення розрахункових операцій з відстроченням платежу або в кредит необхідно при відпуску товару (послуги) видати покупцеві розрахунковий документ встановленої форми із зазначенням у ньому форми оплати «У КРЕДИТ».

Фіскальний чек, оформлений належним чином, повинен бути виданий покупцю під час продажу товарів.

У подальшому, при отриманні коштів, які надходять у рахунок продажу товарів у кредит, такі кошти слід оприбутковувати в касі підприємства з оформленням ПКО, або сума готівкових коштів, отримана від покупця, що відповідає сумі, зазначеній у фіскальному чеку з формою оплати «КРЕДИТ/ВІДСТРОЧКА ПЛАТЕЖУ», вноситься до скриньки РРО та пам’яті відповідного РРО шляхом виконання на цьому РРО операції «службове внесення» із подальшим зазначенням на службовому документі номера фіскального чека, за яким здійснено реалізацію товару в кредит.

За матеріалами «Вісник. Офіційно про податки»

Оплата через Приват 24 потребує використання РРО

Податківці консультують: розрахунки банківською карткою в мережі Інтернет потребують застосування РРО.

А саме зазначають, що ФОП на єдиному податку ІІ-IV груп при продажі виробів медичного призначення можуть не застосовувати РРО за умови отримання оплати виключно у безготівковій формі, тобто якщо переказ відбувається із рахунку на рахунок через банк або шляхом внесення готівки до каси банку.

Проте, при оплаті споживачами виставлених рахунків за реалізовані вироби медичного призначення шляхом переказу коштів із платіжних систем Приват 24, Монобанк, Liqpay, Portmone (тобто із застосуванням банківської картки) застосовувати РРО обов’язково.

Керуються податківці Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII. Згідно із п. 3 ст. 13 якого продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за умовами електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Однак квитанція, отримана при розрахунках за допомогою банківської картки, не є розрахунковим документом (лист НБУ від 28.11.2019 № 57-0007/62082).

Лист ДПС України від 31.01.2020 № 398/6/99-00-05-04-01-06/ІПК

Будівлі. Що відносяться до об’єктів житлової нерухомості

Податківці повідомляють: відповідно до норм ПКУ, з метою обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до об’єктів житлової нерухомості належать будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду,  а також дачні та садові будинки.

Будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:

• житлові будинки – будівлі капітального типу, споруджені з дотриманням вимог закону та  інших нормативно-правових актів, що призначені для постійного проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;

• прибудови до житлових будинків – частини будинку, розташовані поза контуром його капітальних зовнішніх стін,  які мають з основною частиною будинку одну (або більше) спільних капітальних стін;
• квартири – ізольовані помешкання в житловому будинку, призначені та придатні для постійного проживання;
• котеджі – одно або півтораповерхові будинки невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
• кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, де мешкають двоє або більше квартиронаймачів.

• Дачні будинки – житлові будинки для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
• Садові будинки – це будинки для літнього (сезонного) використання, які не відповідають нормативам, установленим для житлових будинків щодо нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання.

За матеріалами ДПС у Київській області

Оподаткуванняя інвестиційного прибутку від продажу часток статутного капіталу

Податківці наголошують: згідно з пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 — 170 2.6 ст.170 ПКУ (крім операцій з деривативами). 

До продажу інвестиційного активу прирівнюються операції, зокрема, повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Відповідно до пп. 170.2.1 ст. 170 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року (пп. 170.2.6 ст. 170 ПКУ).

Ставка податку інвестиційного прибутку становить 18 % (пп. 167.5.1 ст. 167 ПКУ).

Слід врахувати, що відповідно до пп. 170.2.8 ст. 170 ПКУ не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в аб. 1 п.п. 169.4.1ст. 169 ПКУ, тобто у 2020 році — 2 940 грн.

За матеріалами ГУ ДПС у Полтавській області

Заниження зобов’язання з ПДФО в річній декларації про майновий стан і доходи. Наслідки

Податківці інформують: згідно з п. 123.1 ПКУ у разі якщо контролюючий орган, зокрема, самостійно визначає суму податкового зобов’язання, на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПКУ, –

• тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов’язання.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цього податку, –

• тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов’язання.

При цьому нарахування пені розпочинається:

• при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного ПКУ (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (п.п. 129.1.1 ПКУ).

Відповідно до п. 129.4 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного, зокрема, п.п. 129.1.1 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог ПКУ, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, діючої на кожний такий день.

Статтею 1641 КУпАП передбачено, що неподання або несвоєчасне подання громадянами податкових декларацій про майновий стан і доходи, коли подання є обов’язковим, чи включення до податкових декларацій перекручених даних тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від 3 до 8 НМДГ (51,0-85,0 грн)

Дії, передбачені част. 1 ст. 164 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 8 НМДГ (85,0 грн – 136,0 грн).

Отже, при виявленні контролюючим органом заниження податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у річній податковій декларації, до фізичної особи застосовуються штраф у розмірі 25 % або 50 % суми донарахованого податкового зобов’язання, пеня та адміністративна відповідальність.

У разі виправлення помилок шляхом подання нової звітної податкової декларації до закінчення граничного терміну подання, відповідальність за заниження податкового зобов’язання з ПДФО не застосовується.

Підкатегорія «ЗІР» 103.28 

Провайдерські послуги на єдиному податку. Можна чи ні?

Податківці повідомляють: відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2003 №1280-IV «Про телекомунікації» Інтернет — всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв’язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Провайдер телекомунікацій — суб’єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без права на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПКУ.

ФОП самостійно обирає спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПКУ).

Пунктом 291.5 ст. 291 ПКУ визначено перелік видів діяльності, здійснення яких не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до п. 15 Закону України від 20.09.2019 № 129-IX «Про внесення змін до ПКУ щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг» пп. 8 п. 291.5 ст. 291 ПКУ викладено у новій редакції, яка набрала чинності з 20.10.2019, не можуть бути платниками єдиного податку І-ІІІ-ї груп суб’єкти господарювання (юридичні особи та ФОП), які здійснюють таку діяльність:

• з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності);
• з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного);
• з надання послуг фіксованого телефонного зв’язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв’язку (місцевого, міжміського, міжнародного);
• з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв’язку;
• з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Зважаючи на вищезазначене, ФОП у разі надання провайдерських послуг доступу до мережі Інтернет має право бути платником єдиного податку за умови, що таким провайдером не надаються послуги, визначені пп. 8 п. 291.5.1 ст. 291 ПКУ.

Разом з тим пп. 5 п. 298.3 ст. 298 ПКУ визначено, що у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Усі види економічної діяльності суб’єктів господарювання, які на вищих рівнях деталізації групуються у галузі, є об’єктами класифікації в КВЕД.

Разом з цим Державним комітетом статистики України наказом від 23.12.2011 №396 затверджено Методичні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, для встановлення, до якого виду відноситься обрана ФОП господарська діяльність та чи належить вона до видів діяльності, перелік яких наведено у п. 291.5 ст.291 ПКУ, ФОП необхідно звернутись до Державної служби статистики України.

За матеріалами ГУ ДПС у Тернопільській області

Скорочення назви підприємства у лікаряному листі

Фахівці ФСС України роз’яснюють: підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням з Фондом.

Порядок заповнення листка непрацездатності визначено Інструкцією про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженою спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 532 при заповненні лицьового боку листка непрацездатності, що видається непрацездатному, вказується місце роботи: назва і місцезнаходження підприємства, установи, організації (повністю), що підтверджується штампом та печаткою закладу охорони здоров’я «Для листків непрацездатності».

Також, пунктом 2.2 Інструкції № 532 передбачено, що паспортна частина листка непрацездатності (прізвище непрацездатного, ім’я та по батькові, вік) заповнюється за даними документів, місце роботи – зі слів непрацездатного.

Згідно із ч. 1 та 4 ст. 89 ЦКУ юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До ЄДР вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Також част.1 ст. 90 ЦКУ передбачено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву, найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до ЄДР. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.

В ЄДР, ФОП та громадських формувань мають міститися, зокрема, відомості про скорочене найменування юридичної особи.

Враховуючи норми ст. 90 ЦКУ, вимоги та положення Інструкції №532, при заповненні листка непрацездатності повинна вказуватися повністю назва юридичної особи або її відокремленого підрозділу як самого закладу охорони здоров’я, так і організації, установи, підприємства.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 90 ЦКУ, п. 1.4 вимог № 368/5, скорочено найменування може використовуватися юридичною особою на рівні з повним у разі його затвердження установчими документами та внесенням відповідного запису до ЄДР.

Отже, за умови дотримання вимог зазначених актів законодавства під час оформлення листків непрацездатності в закладах охорони здоров’я разом із повною назвою може використовуватися скорочене найменування юридичної особи — як самого закладу охорони здоров’я, так і організації, установи, підприємства.

Скорочення та абревіатури допускаються лише ті, які передбачені та затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30.08.2010 р. №734 «Про затвердження Примірного статуту закладу охорони здоров’я — комунального некомерційного підприємства та Примірного договору про надання медичних послуг», Статутом підприємства, організації, установи та Державним стандартом України (ДСТУ 3582-97) «Документація. Правила скорочення слів у назвах та найменувань публікацій», ISO 832:1994.

За матеріалами ФСС України

Підбірку підготувала: 

Лоза Галина, 

консультант з податків та зборів,

представник з бухгалтерських послуг компанії “ЗБЕРЕЖЕНІ АКТИВИ” 

спеціаліст, фахівець з контролю якості послуг