Дайджест новин “Підприємництво і право”
з 24.05.2021 по 31.05.2021 р.
Як подати заявку на реєстрацію географічного зазначення?
Мінекономіки затвердило Правила складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію географічного зазначення.
Зокрема, заявка може подаватися за вибром заявника:
– в паперовій або
– в електронній формі.
Сама заявка складається з таких документів:
– заява про реєстрацію географічного зазначення (географічного зазначення чи назви місця походження товару);
– єдиний документ, у якому викладені основні положення специфікації товару та опис взаємозв’язку товару з географічним середовищем чи географічним місцем походження товару;
– специфікацію товару, зазначену в статті 9-1 Закону України “Про правову охорону географічних зазначень”, погоджену відповідним спеціально уповноваженим органом.
Затверджені форми документів наведено у додатках до Правил.
Заявка подається або надсилається до Укрпатенту в одному примірнику.
Електронна заявка подається виключно через ІТС Укрпатенту, розміщену на його вебсайті.
Наказ Мінекономіки від 12.03.2021 р. № 536-21 “Про затвердження Правил складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію географічного зазначення”
Як оформити позику грошей?
У Мін’юсті звернули увагу на основні моменти при передачі коштів у позику.
Зокрема, якщо особи бажають домовитись щодо запозичення грошей один одному – тоді така угода підпадає під ознаки договору позики. Згідно з ним позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму. Суб’єктами цього договору є будь-які фізичні та юридичні особи.
Для оформлення договору позики коштів потрібні такі дані/документи:
– паспорти сторін;
– РНОКПП сторін (ідентифікаційний код);
– згода або особиста присутність другого з подружжя (якщо сторони перебувають у шлюбі).
У самому договорі позики коштів слід вказати таку інформацію:
- ПІБ, РНОКПП, місце проживання, дата та місце народження позичальника, його місце роботи (за наявності);
- ПІБ, РНОКПП та місце проживання позикодавця;
- відомості про суму позики, строк та місце її повернення;
- домовленість про можливість звернення стягнення в позасудовому порядку;
- домовленість про сплату відсотків за користування позикою (якщо вказана умова не визначена – розмір визначатиметься на рівні облікової ставки НБУ). Дохід у вигляді відсотків підлягає оподаткуванню;
- підписи сторін;
- посвідчувальний напис нотаріуса (за умови нотаріального посвідчення договору).
Договір позики грошей, згідно з чинним законодавством України, не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Але наявність договору позики, посвідченого нотаріально, убезпечує позикодавця від різноманітних проблем, адже нотаріус:
– встановлює дієздатність та правоздатність сторін;
– перевіряє відсутність прав третіх осіб на предмет договору, що в майбутньому не дає шансів визнати договір недійсним (згода подружжя, відсутність обмежень та обтяжень на майно сторін, відсутність сторін у санкційних списках, відсутність зареєстрованих вимог інших кредиторів на майно сторін тощо);
– встановлює дійсну волю сторін, що унеможливлює визнання договору позики недійсним;
– роз’яснює права та обов’язки, що унеможливлює введення в оману одну зі сторін правочину;
– може стягнути позичену суму в позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису;
– може надати дублікат договору позики у разі його втрати;
– позичальник має право повернути борг шляхом внесення грошей боржником у депозит нотаріуса.
За матеріалами офіційного вебсайту Міністерства юстиції України у Facebook
У яких випадках реєстрація РРО анулюється?
У ДПС надали роз’яснення з цього питання.
Зокрема, реєстрація реєстратора розрахункових операцій (РРО) діє до дати скасування реєстрації РРО. Скасування реєстрації відбувається у випадках, коли:
1) суб’єктом господарювання подано Заяву про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій за формою № 4-РРО, визначеною Порядком № 547;
2) вичерпано строк служби РРО, вказаний у реєстрі екземплярів реєстраторів розрахункових операцій або у паспорті (формулярі) РРО, який не включений до Реєстру екземплярів РРО та був зареєстрований у контролюючому органі до створення Реєстру екземплярів РРО;
3) закінчилися визначені законодавством строки експлуатації РРО;
4) РРО застосовується не за сферою застосування, визначеною Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій;
5) виявлено невідповідність модифікації, конструкції та/або версії внутрішнього програмного забезпечення РРО, включених до Реєстру РРО;
6) установчі документи суб’єкта господарювання згідно із судовим рішенням визнано недійсними;
7) наявне судове рішення про ліквідацію суб’єкта господарювання – банкрута;
8) наявне судове рішення щодо припинення суб’єкта господарювання, що не пов’язане з банкрутством;
9) суб’єкт господарювання – фізична особа – підприємець померла, а також у разі оголошення такої особи померлою, визнання недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності;
10) в контролюючих органах наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації припинення суб’єкта господарювання;
11) викрадено РРО;
12) змінено власника РРО;
13) щодо господарської одиниці, де використовується РРО, суб’єкт господарювання повідомив про такий об’єкт оподаткування контролюючий орган відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу, як про закритий або такий, що не експлуатується суб’єктом господарювання;
14) суб’єкт господарювання у зв’язку із застосуванням програмного РРО (ПРРО) вирішив відмовитись від застосування РРО, строк служби якого не закінчився.
При цьому, суб’єкти господарювання, які у зв’язку із застосуванням ПРРО вирішили відмовитися від застосування РРО, строк служби яких не закінчився, мають скасувати реєстрацію таких РРО згідно з Порядком № 547 із поданням до контролюючих органів звітних документів, передбачених Законом № 265/95-ВР.
Скасування реєстрації РРО на підставах, визначених у;
– п.п. 1, 11, 12 та 14 – здійснюється за заявою суб’єкта господарювання,
– п.п. 2 – 10, 13 – може здійснюватися за заявою суб’єкта господарювання або примусово за рішенням контролюючого органу за місцем реєстрації РРО.
Контролюючий орган за місцем реєстрації РРО не пізніше одного місяця з дня виникнення підстав для скасування реєстрації РРО, визначених у п.п. 4 – 10, 13 приймає рішення про скасування реєстрації РРО у разі, якщо суб’єктом господарювання не подано заяву про скасування реєстрації за ф. № 4-РРО та такі підстави залишилися актуальними.
Контролюючий орган за місцем реєстрації РРО у випадках, передбачених п.п. 2 та 3 попереджає суб’єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність проведення процедури скасування реєстрації РРО.
Скасування реєстрації РРО проводиться контролюючим органом не пізніше двох робочих днів з дня настання терміну виведення з експлуатації РРО.
За матеріалами офіційного вебсайту Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
Які наслідки прострочення строків атестації робочих місць за умовами праці?
У Держпраці надали роз’яснення щодо гарантій працівникам в частині атестації робочих місць.
Так, Закон «Про охорону праці» зобов’язує роботодавця організовувати проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Згідно з п. 4 постанови Кабміну № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» проводити атестацію потрібно в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж 1 раз на 5 років.
Якщо роботодавець не дотримується цього правила, результати атестації діють тільки в період, визначений у колективному договорі (але не більше 5 років) і після закінчення цього строку більше не діють.
Згідно з постановою Кабміну № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» саме результати атестації впливають на віднесення робочого місця до категорії шкідливих або важких умов праці.
Аналогічний висновок випливає із ст. 7 Закону «Про відпустки», де встановлюється залежність між тривалістю щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та результатами атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Практично дослівно підтримує таку позицію Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 804/2806/17.
Працівники, продовжуючи працювати в шкідливих або важких умовах праці, втрачають право на пільги.
Отже, щоб не порушувати права працівників, слід проводити атестацію вчасно. За несвоєчасне та неякісне проведення атестації робочого місця за умовами праці керівник підприємства несе відповідальність відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення (штраф від 510 грн до 1700 грн).
За матеріалами офіційного вебсайту Управління Держпраці у Кіровоградській області
Через скільки часу працівник може отримати щорічну відпустку повної тривалості?
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
Проте, до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві щорічні відпустки повної тривалості за бажанням працівника надаються:
– жінкам – перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
– особам з інвалідністю;
– особам віком до вісімнадцяти років;
– чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
– особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
– сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
– працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
– працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
– працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
– батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
– в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Після першого року роботи щорічна відпустка працівникові може бути надана в будь-який час відповідного робочого року.
За матеріалами офіційного вебсайту Державної служби України з питань праці.
Які наслідки застосовуються у разі невиконання договору оренди?
При розгляді справи суд зазначив, що неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
У цій справі Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути заборгованість з орендної плати та штрафних санкцій.
Позовна заява мотивована заборгованістю Відповідача з орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди майна (в редакції додаткового договору про заміну орендодавця), а також обов’язком Відповідача сплатити передбачені умовами договору оренди та нормами законодавства суми за несвоєчасне і неналежне виконання обов’язку щодо сплати орендної плати та обов’язку щодо повернення майна з оренди після припинення дії договору оренди.
Суд пояснив, що неустойка, передбачена частиною другою статті 785 ЦК має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов’язання наймача (орендаря) з повернення об’єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов’язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Обов’язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об’єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору – якщо наймач не виконує обов’язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов’язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК.
Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов’язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови, пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов’язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК).
Постанова КГС ВС від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19
За якої умови маркетингові послуги враховуються до складу податкових витрат?
При розгляді справи суд зазначив, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв’язок таких витрат із господарською діяльністю платника податку.
ТОВ звернулося до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Судом встановлено, що за результатами податкової перевірки підприємства контролюючим органом було встановлено порушення підпункту 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК, що призвело до заниження податку на прибуток. Зазначені порушення ґрунтуються на висновках про непідтвердження підприємством факту здійснення господарських операцій із фізичними особами-підприємцями щодо надання маркетингових послуг.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що витрати, здійснені на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими, безпосередньо впливали на результати господарської діяльності, а також підтверджені необхідними первинними документами.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, оскільки реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачу та зв’язок цих послуг із господарською діяльністю позивача документально не підтверджено, та відмовили в задоволенні позову.
Верховний Суд погодився з позицією судів та зазначив, що підтвердженням зв’язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб’єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству про необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мети їх проведення тощо. На підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.
Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов’язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.
У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація, зокрема, про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планового продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проєкту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проєкту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.
Таким чином, лише при дотриманні зазначених вище умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу витрат.
Постанова ВС від 25 березня 2021 року у справі № 813/2781/17
Підбірку підгoтувала:
Ольга Кісіль
представник з юридичних послуг Адвокатського бюро “Яновський і партнери”, юрист
