Дайджест новин “Підприємництво і право”
з 23.05.2023 по 29.05.2023 р.
Як підтвердити знищення товарів для податкових цілей?
Відповідно до п. 32 прим. 1 підрозд. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником податку в неоподаткованих ПДВ операціях, або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, товари придбані в оподатковуваних ПДВ операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану.
Дію обставин непереборної сили засвідчує Торгово-промислова палата України. Листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 підтверджено, що введення військового стану в Україні з 24.02.2022 до його офіційного закінчення є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами).
У ДПС пояснили, що з метою фіксації знищення (втрати) товарів внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану платнику податку доцільно:
– провести інвентаризацію;
– звернутися до органів ДСНС, які мають скласти акт пошкодження майна із зазначенням причини;
– звернутись до місцевих органів влади, які можуть додатково підтвердити факт знищення товарів;
– здійснити всі можливі заходи з фіксації факту пошкодження майна (фото/відео зйомка).
Водночас, регулювання питань методології бухгалтерського обліку здійснюється Міністерством фінансів України, тому з питань оформлення, відображення у первинних документах та документального підтвердження знищення (втрат) товарів внаслідок знищення (втрат) товарів внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану платнику податку доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.
За матеріалами офіційного вебсайту Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
Що може спричинити перевірки ДПС у сфері валютного контролю?
Відповідно до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ органам ДПС надано право проведення документальних позапланових перевірок платників податків, по яких отримано податкову інформацію, яка свідчить про порушення валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.
У ДПС зазначили, що під час проведення таких перевірок встановлена значна кількість фактів:
– неподання резидентом до банківської установи повного пакету документів, потрібних для здійснення валютного нагляду за дотриманням граничних строків розрахунків;
– надходження до банківської установи реєстру митних декларацій за операцією резидента, який не є клієнтом цього банку;
– надходження коштів від нерезидента за експортною операцією на рахунки резидента в банківській установі, яка не зазначена в митній декларації;
– неповідомлення банківської установи про внесення змін до митної декларації на підставі аркуша коригування.
Ненадання резидентами до банківської установи повного пакету документів та актуальних даних є обов’язковою підставою для проведення органами ДПС документальних позапланових перевірок.
У податковій наголошують, що суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють операції з експорту та імпорту товарів, повинні надавати до обслуговуючого банку документи в повному обсязі, які необхідні для здійснення валютного нагляду за дотриманням граничних строків розрахунків.
Своєчасне надання необхідних документів про зовнішньоекономічні операції зменшить кількість повідомлень НБУ про факти порушень та, як наслідок, зменшить кількість перевірок суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Постановою Правління Національного банку України від 22.03.2023 № 29 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18» встановлено, що Банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар, якщо ці кошти не переказувалися з-за кордону в Україну.
За матеріалами офіційного вебсайту ГУ ДПС у Рівненській області
Податкові перевірки можуть проводити в неробочий час або вихідні та святкові дні
У ДПС зазначили, що інспектори мають право здійснювати документальні (планові або позапланові; виїзні) чи фактичні перевірки протягом терміну, який визначений у направленні на перевірку з урахуванням правил внутрішнього трудового розпорядку платника податків.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених ПКУ, та за умови пред’явлення або надіслання у випадках, визначених ПКУ, зокрема направлення на проведення такої перевірки.
Строки (тривалість) проведення перевірок встановлені ст. 82 ПКУ, обчислюються у робочих днях та залежать від типу перевірки та категорії платника податків.
Відповідно до частини другої ст. 56 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» для державних службовців встановлено п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Законодавством України не надано чіткого визначення понять «робочий день» і «робочий час». Разом з цим, відповідно до роз’яснення Міністерства праці та соціальної політики України, наданого листом від 22.06.2007 № 199/13/116-07, робочий час – це час, протягом якого працівник повинен виконувати обов’язки за трудовим договором. Режим роботи, тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, встановлених чинним законодавством, Генеральною та Галузевою угодами.
При цьому відповідно до статті 52 Кодексу законів про працю України (КЗпП) для працівників установлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Частиною першою статті 50 КЗпП визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Водночас, у КЗпП передбачено можливість затвердження на підприємствах, установах та організаціях іншого режиму роботи (наприклад, дво- чи триденні робочі тижні).
Крім того, частиною другою статті 50 КЗпП визначено, що підприємства і організації при укладанні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено у частині першій цієї статті.
Відповідно до статті 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
Згідно з пунктом 21.1 статті 21 ПКУ посадові та службові особи контролюючих органів зобов’язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з ПКУ та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій та не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
При цьому слід зазначити, що у разі виконання платником податків законних вимог посадових осіб контролюючих органів, не перешкоджання їх законній діяльності та надання у повному обсязі документів, пов’язаних з предметом перевірки, а також виконання інших обов’язків, передбачених статтею 16 ПКУ, відсутність можливості забезпечення присутності посадових осіб контролюючих органів за місцезнаходженням платника податків з огляду на графік роботи підприємства, відмінний від загальноприйнятого, відповідно до статті 81 ПКУ не може бути підставою для складання відповідних актів про недопущення посадових осіб контролюючих органів до проведення перевірки.
За матеріалами офіційного вебсайту ГУ ДПС у Запорізькій області
Які дії роботодавця у разі виклику працівника до ТЦК СП?
У Держпраці пояснили, що повістка до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є підставою для увільнення працівника від виконання обов’язків.
Увільнення від роботи (посади) – це тимчасове припинення виконання працівником трудових обов’язків зі збереженням місця роботи і посади.
При отриманні роботодавцем повістки, незалежно від її мети (для уточнення облікових записів, проходження медичного огляду, прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки), рекомендовано видати наказ про увільнення працівника від роботи.
В наказі слід зазначати такі відомості, як:
– прізвище, ім’я та по-батькові працівника;
– посада, дата та підстава увільнення працівника (із доданням відповідного документа).
У табелі обліку використання робочого часу дні, протягом яких працівник увільнений від роботи, необхідно відображати за допомогою буквеного коду «ІН» або цифровим кодом 22 (інший невідпрацьований час, що передбачає законодавство, – виконання державних і громадських обов’язків, допризовна підготовка, військові збори, тощо).
Водночас отримання повістки не означає автоматичне зарахування працівника до лав Збройних Сил України. Документальним підтвердженням фактичного початку проходження військової служби є мобілізаційне розпорядження, контракт, витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, тощо.
Якщо для підтвердження факту мобілізації працівник не може особисто надати документ, він може зробити це, надіславши роботодавцю фото документа через месенджер чи електронну пошту.
Починаючи з 19.07.2022 року за увільненими працівниками (призваними на проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період) зберігається місце роботи та посада, яку вони раніше обіймали.
За матеріалами офіційного вебсайту Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
Чи можна без згоди працівника перенести дати відпустки, визначені графіком?
У Держпраці пояснили, що так роботи не можна.
Згідно статті 80 КЗпП України перенесення щорічної відпустки за ініціативою роботодавця є винятком із загальних правил. В такому випадку, щорічна відпустка може бути перенесена на інший період:
– тільки за письмовою згодою працівника;
– за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником);
– у випадках, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації;
– за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році;
– основна частина щорічної відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.
При цьому, слід зазначити, що згідно вимог частини 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
За матеріалами офіційного вебсайту Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
Підбірку підготувала:
Ольга Кісіль
представник з юридичних послуг Адвокатського бюро “Яновський і партнери”, юрист
