fbpx

Дайджест новин “Підприємництво і право” з 14.02.2022 по 21.02.2022 р.

In: Дайджести новин законодавства і практики 21 Feb 2022 Tags: ,

Дайджест новин  “Підприємництво і право”

з 14.02.2022 по 21.02.2022 р.

 

ВРУ вдруге ухвалила Закон про віртуальні активи

ВРУ вдруге ухвалила Закон про віртуальні активи

Верховна Рада підтримала зміни Президента України до Закону «Про віртуальні активи» .

Цей закон передбачає легалізацію обігу віртуальних активів в Україні. 

Згідно зі змінами до закону Національна комісія з цінних паперів буде контролюючим органом у цій сфері. Нацкомісія з цінних паперів буде:

– формувати та реалізовувати політику у сфері віртуальних активів;

– визначатиме порядок обороту віртуальних активів;

– видавати дозволи постачальникам послуг віртуальних активів;

– здійснювати нагляд та фінансовий моніторинг у цій сфері.

Зараз Міністерство цифрової трансформації України також працює над відповідними змінами до Податкового та Цивільного кодексів України для повноцінного запуску ринку віртуальних активів.

Нагадуємо, що перший раз Верховна Рада ухвалила законопроєкт №3637 про віртуальні активи у вересні 2021 року, але президент повернув його до парламенту зі своїми пропозиціями. Президент ветував законопроєкт, тому що передбачалось створення нового державного органу для регулювання ринку віртуальних активів, а він вважає, що це мають робити наявні регулятори фінансових ринків.

 

За інформацією офіційного вебсайту Мінцифри

 


Прийнято Закон про хмарні послуги

Прийнято Закон про хмарні послуги

ВРУ ухвалила Закон, який регулює відносини, пов’язані із обробкою та захистом даних при використанні технології хмарних обчислень, наданні хмарних послуг. 

Згідно з Законом:

  1. до хмарних послуг належать:

інфраструктура як послуга – хмарна послуга, що полягає у наданні користувачу хмарних послуг обчислювальних ресурсів, ресурсів зберігання або систем електронних комунікацій за допомогою технології хмарних обчислень;

платформа як послуга – хмарна послуга, що полягає у наданні користувачу хмарних послуг доступу до інфраструктури та наборів комп’ютерних програм (операційних систем, системних комп’ютерних програм, програмних засобів для комп’ютерного програмування, програмних засобів управління базами даних) за допомогою технології хмарних обчислень;

програмне забезпечення як послуга – хмарна послуга, що полягає у наданні користувачу хмарних послуг доступу до прикладних комп’ютерних програм за допомогою технології хмарних обчислень через онлайн-сервіс або комп’ютерні програми-агенти;

безпека як послуга – послуга з кіберзахисту, що надається користувачу хмарних послуг з використанням хмарних ресурсів;

інші послуги, що відповідають визначенню хмарних послуг;

  1. відомості про надавачів хмарних послуг та/або послуг центру обробки даних мають бути внесені до переліку. Хмарні послуги надаватимуться на договірних засадах з урахуванням положень цього Закону;
  2. надавачі хмарних послуг забезпечують та створюють належні умови для захисту даних у системі хмарних обчислень у порядку, визначеному законодавством України та договором між сторонами;
  3. на вимогу користувача хмарних послуг та/або у порядку, визначеному договором, надавач хмарних послуг та/або послуг центру обробки даних надає інформацію щодо захисту інформації в системі хмарних обчислень від внутрішніх та зовнішніх загроз, кібератак;
  4. забороняється обробка інформації, що становить державну таємницю, службової інформації, державних та єдиних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких встановлено законами, за допомогою хмарних ресурсів та/або центру обробки даних, що розміщені за межами кордону України або на тимчасово окупованій території України; або належать державі, визнаній Верховною Радою України державою-агресором або державою окупантом; або належать суб’єктам, діяльність яких підпадає під дію Закону України «Про санкції» та щодо яких прийнято рішення про застосування санкцій в Україні.

Закон набере чинності через шість місяців з дня його опублікування.

 

Проект Закону про хмарні послуги № 2655 від 20.12.2019 р.

 


Як визначається загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід для резидента Дія Сіті?

Як визначається загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід для резидента Дія Сіті?

У ДПС надали роз’яснення, чи включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми коштів, що сплачені резидентом Дія Сіті за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку – гіг-спеціаліста в межах 30 % нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту?

Відповідно до п.п. «г» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

– резидентом Дія Сіті за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку – гіг-спеціаліста в межах 30 % нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту.

 

За матеріалами офіційного вебсайту Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

 


Який розмір добових виплачується працівникам при відрядженні?

Який розмір добових виплачується працівникам при відрядженні?

Мінекономіки надало відповідні роз’яснення.

Зокрема, питання, пов’язані зі службовими відрядженнями, врегульовано статтею 121 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

У статті 121 КЗпП встановлені гарантії та компенсації при службових відрядженнях – працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством.

Відповідно до підпункту 170.9.1 Податкового кодексу суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 2 лютого 2011 № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів” (далі – постанова № 98). Додатком 1 до постанови № 98 розмір добових для відряджень в межах України встановлено у розмірі 300 гривень.

Разом з тим, оскільки дія постанови № 98 поширюється лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то госпрозрахункові підприємства питання стосовно відряджень мають врегулювати самостійно.

Згідно зі статтею 15 Закону “Про оплату праці” форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат підприємства встановлюють самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом.

Отже, умови встановлення і розміри компенсаційних виплат, в тому числі і за період відрядження, підприємства визначають самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті підприємства.

Наголошуємо, що листи міністерств розглядають конкретні ситуації та питання, порушені у конкретних зверненнях. Вони не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.

 

Лист Мінекономіки від 27 січня 2022 року № 4711-06/4121-01

 


Як рахуються строки для призначення допомоги за е-лікарняним?

Як рахуються строки для призначення допомоги за е-лікарняним?

У Фонді соціального страхування України надали відповідні роз’яснення.

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІ та пункту 1 Розділу ІІІ Наказу Міністерства охорони здоров’я від 07.06.2021 № 1234 «Про затвердження Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності», датою видачі для електронних листків непрацездатності вважається восьмий день після дати закриття, яка зазначена в е-лікарняному, а для е-лікарняних по вагітності та пологах – восьмий день після дати відкриття.

Таким чином першим днем для розгляду та призначення матеріального забезпечення вважається саме день видачі е-лікарняного, тобто восьмий день після дати його закриття (або дати відкриття для е-лікарняних по вагітності та пологах).

Призначити працівнику матеріальне забезпечення необхідно упродовж 10 календарних днів з дати видачі лікарняного, та ще 5 робочих днів відведено для формування заяви-розрахунку.

 

За матеріалами офіційного вебсайту Фонду соціального страхування України

 


Яких квот на працевлаштування повинен дотримуватись роботодавець?

Яких квот на працевлаштування повинен дотримуватись роботодавець?

У Державній службі зайнятості нагадали про основні законодавчі вимоги. 

Зокрема, ключовою гарантією забезпечення прав неконкурентоспроможних на ринку праці громадян є встановлення квот на працевлаштування осіб, що належать до відповідної категорії. 

І. Законом про зайнятість населення визначено коло осіб, які користуються квотами на працевлаштування, а саме:

  1. один з батьків або особа, яка їх замінює і: 

– має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років; 

– виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; 

– утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності) (п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону);

  1. діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону);
  2. особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування (п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону);
  3. молодь, яка закінчила або припинила навчання в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу (п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону);
  4. особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років (п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону);
  5. особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону);
  6. учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону).

Належність громадян до вказаних категорій та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджуються документами, зазначеними в пункті 3.2 Порядку № 271.

ІІ. Обов’язки щодо працевлаштування у рахунок квоти поширюється на певне коло роботодавців.

Для працевлаштування осіб, зазначених у пунктах 1-5, 7-8 частини першої статті 14 Закону про зайнятість, встановлюється квота у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб. Для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років, встановлюється квота у розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб.

Роботодавці самостійно розраховують квоти з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці, та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Середньооблікова чисельність штатних працівників розраховується відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату № 286. 

ІІІ. Про виконання квоти на працевлаштування роботодавець має інформувати органи Державної служби зайнятості Роботодавці щороку, не пізніше 1 лютого після звітного року, подають інформацію за формою, визначеною у додатку до Порядку №271 від 16.05.2013 р.

ІV. Відповідальність за невиконання квоти на працевлаштування: 

відповідно до статті 53 Закону про зайнятість населення у разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону про зайнятість, з нього стягується штраф за кожну необґрунтовану відмову у працевлаштуванні таких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення.

Роботодавці можуть звернутися у передбачених законодавством випадках за допомогою до служби зайнятості.

 

За матеріалами офіційного вебсайту Державної служби зайнятості

 


Яке місце роботи є основним для працівника?

Яке місце роботи є основним для працівника?

Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

Згідно з пунктом 12 статті 1 Закону “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування на її підставі.

Також пунктом 31 частини другої статті 16 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що застрахована особа зобов’язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання).

Таким чином, основне місце роботи працівника може визначатися за його заявою.

Щоб змінити основне місце роботи, працівник повинен відкликати попередню заяву про визначення такого місця роботи основним. З дати заяви про відкликання ознака основного місця роботи змінюється на роботу за сумісництвом.

При зміні основного місця роботи на роботу за сумісництвом, на думку  Мінекономіки, роботодавцю доцільно внести зміни до трудового договору з цим працівником.

Слід зазначити, що законодавством про працю не передбачено вимоги відкликання заяви працівником про визначення основного місця роботи у разі звільнення, а також не встановлено типову форму заяви при прийнятті на роботу (звільнення з роботи).

При укладенні трудового договору повідомлення працівником роботодавця стосовно визначення основного місця роботи може бути зазначено у заяві про прийняття на роботу, написаній у довільній формі, з урахуванням Національного стандарту України ДСТУ 4163:2020 “Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів”, прийнятого наказом державного підприємства “Український науково дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості” від 01.07.2020 № 144.

 

Лист Мінекономіки від 07.10.2021 р. № 4712-06/49022-07

 

Підбірку підготувала: 

Ольга Кісіль

представник з юридичних послуг Адвокатського бюро “Яновський і партнери”, юрист

Підписатися на новини

Підпишіться на щотижневий дайджест новин і будьте в курсі подій без зайвого спаму

Я приймаю умови про обробку і захист перосональних даних і даю згоду на їх обробку.
X