Дайджест новин “Підприємництво і право”
з 08.04.2024 по 16.04.2024 р.
В Україні припинено ведення реєстру виробників і розповсюджувачів програмного забезпечення
Кабмін скасував ведення реєстру виробників і розповсюджувачів програмного забезпечення.
Крім того:
- втратили чинність рішення про внесення в реєстр виробників і розповсюджувачів програмного забезпечення та відповідні свідоцтва, які надавалися бізнесу, зазначеному в реєстрі;
- скасовано у зв’язку з втратою актуальності норму, відповідно до якої Мінекономіки за участі Генштабу ЗСУ були визначені головними виконавцями робіт з легалізації програмного забезпечення в органах влади та боротьби з його нелегальним використанням;
- інформація, що міститься в реєстрі, буде архівована та збережена.
Як зазначили в Мінекономіки, ці зміни прийнято з метою скасування застарілих та неефективних норм і процедур у сфері держрегулювання господарської діяльності, які лише обтяжували роботу бізнесу. З часу їх ухвалення нормативно-правове поле, що регулює сферу ІТ, було суттєво удосконалене. Сьогодні працюють більш дієві та ефективні механізми у сфері інформатизації, інструменти кібербезпеки та захисту інформації, якими опікуються уповноважені органи – Мінцифри, Держслужба спецзв’язку та інші. Мінекономіки не є профільним органом у цій сфері, тож логічно, щоб непрофільні функції були зняті з Міністерства.
За матеріалами офіційного вебсайту Міністерства економіки України
Розширено функціонал додатку “Моя податкова” для ФОП
У ДПС повідомляють, що відтепер у мобільному застосунку «Моя податкова» доступні нові сервіси для ФОП:
- інформація про ФОП у розділі «Мої дані», зокрема про реєстрацію ФОП та обрання спрощеної системи оподаткування;
- подання податкових декларацій платника єдиного податку – для ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування 1-3 груп, у розділі «Послуги»;
- сплата податків – доступна у «Стані розрахунків з бюджетом» розділу «Послуги».
За матеріалами офіційного вебсайту Державної податкової служби України
Як подати звітність в електронному вигляді, якщо керівник мобілізований?
У ДПС надали відповідні роз’яснення.
Так, інформація про зміну керівника юридичної особи може бути проведена контролюючим органом на підставі відповідних відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру.
Разом з тим, під час внесення до ЄДР відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, можуть вноситись дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи. Наприклад, «опис обмежень» може містити дані про тимчасове зупинення дії трудового договору з керівником до закінчення терміну (строку) перебування на військовій службі у зв’язку з призовом за мобілізацією та тимчасове покладення обов’язків керівника на іншу особу.
Статтею 65 Господарського кодексу України зазначено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Процедура державної реєстрації, внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань здійснюється відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Відповідно до статті 9 Закону № 755 в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, які, зокрема, містять дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
Відповідно до статей 63 – 66 ПКУ взяття на облік, внесення змін до облікових даних платників податків здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру отриманих у порядку інформаційної взаємодії між ЄДР та інформаційними системами ДПС, згідно із Законом № 755.
Отже, першоджерелом відомостей про юридичну особу, у тому числі про керівника юридичної особи є Єдиний державний реєстр.
У такому випадку та оскільки відомості стосовно «опису обмежень» керівника юридичної особи у порядку інформаційної взаємодії не надходять з Єдиного державного реєстру до ДПС, дані про керівника можуть бути змінені на особу, яка згідно з «описом обмежень» в Єдиному державному реєстрі тимчасово виконує обов’язки керівника, за зверненням платника податків до контролюючого органу за основним місцем обліку.
Разом з тим, електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до норм ПКУ (пункт 42.6 статті 42 ПКУ) та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827.
Платник податків стає суб’єктом електронного документообігу після надсилання до контролюючого органу першого будь-якого електронного документа у встановленому форматі з дотриманням вимог законів України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» та від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 557 платник створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронній та паперовій формі, із зазначенням усіх обов’язкових реквізитів та з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису та печатки (за наявності), керуючись Порядком № 557.
У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 розділу ІІ Порядку № 557, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується (пункт 8 розділу ІІ Порядку № 557).
Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа (пункт 9 розділу ІІ Порядку № 557).
Керівник платника податків визначає, змінює перелік уповноважених осіб платника податків, які наділяються правом підписання, подання, отримання ними документів та інформації через електронний кабінет від імені платника податків, та визначає їхні повноваження (абзац другий пункту 42.6 статті 42 ПКУ).
Для надання права підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису, платник (керівник) повідомляє про таких осіб контролюючий орган, на обліку в якому перебуває платник, шляхом направлення повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого електронного підпису в електронному вигляді за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 557.
До Повідомлення вноситься інформація про підписувача (підписувачів), якому (яким) надається право підпису електронних документів.
Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом припиняється виключно у випадках, передбачених четвертим абзацом пункту 42.6 статті 42 ПКУ, зокрема отримання інформації з Єдиного державного реєстру про зміну керівника платника податків.
За матеріалами офіційного вебсайту Головного управління ДПС у Запорізькій області
Чи можна відмовити батькові у наданні відпустки при народженні дитини?
У Держпраці пояснили, що роботодавець не може відмовити працівнику – батькові у наданні відпустки при народженні дитини, якщо такий працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Зокрема, стаття 77-3 КЗпП України передбачає надання працівникам одноразової оплачуваної відпустки при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів.
Право на таку відпустку мають батько дитини або чоловік, дружина якого народила дитину, або інші родичі (якщо мати або батько дитини є одинокими). Ця відпустка надається тільки одній особі.
Для одержання відпустки працівник має звернутися до роботодавця із заявою не пізніше трьох місяців з дня народження дитини.
Якщо працівник протягом трьох місяців з дня народження дитини звільнився та працевлаштувався на інше підприємство (в установу, організацію) може отримати таку відпустку, додавши до заяви довідку про те, що він не використав її на попередньому місці роботи.
В той же час, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, роботодавець має право відмовити йому у наданні відпустки при народженні дитини у період дії воєнного стану.
Ця відпустка не може бути перенесена на період після закінчення дії воєнного стану.
За матеріалами офіційного вебсайту Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
Що потрібно врахувати роботодавцю при звільненні працівника за прогул?
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Таким чином, допущення працівником прогулу без поважних причин може стати підставою для прийняття роботодавцем рішення про звільнення такого працівника. При цьому варто зазначити, що прогулом визнається не лише відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, а й відсутність більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. Обов’язковою умовою такого звільнення є відсутність у працівника поважної причини невиходу на роботу.
Прогулом вважається:
– самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки;
– припинення виконання трудових обов’язків до закінчення строку трудового договору або строку, який працівник повинен відпрацювати після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу;
– залишення роботи без попередження роботодавця працівником, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк;
– залишення роботи до закінчення строку попередження про звільнення без згоди роботодавця.
Не може вважатися прогулом:
– відсутність працівника на своєму робочому місці, якщо він при цьому перебував на території підприємства;
– невихід працівника на роботу у зв’язку з незаконним переведенням;
– відсутність на роботі з поважних причин.
Чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути належним чином підтверджена працівником.
За матеріалами офіційного вебсайту Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
Які діють обмеження при наданні щорічних відпусток в умовах військового стану?
Статтею 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання невикористаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України “Про відпустки” у період дії воєнного стану не застосовуються.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Відповідно до статті 79 Кодексу законів про працю України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників.
При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і роботодавцем, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом (стаття 80 Кодексу законів про працю України).
Таким чином, роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком відпусток, або тривалістю більше 24 календарні дні.
Роботодавець не може відмовити працівникам, які не залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, у наданні відпусток, надання яких здійснюється в обов’язковому порядку (щорічні відпустки у встановлені графіком строки, працівникам, які мають дітей тощо).
За матеріалами офіційного вебсайту Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
Підбірку підготувала:
Ольга Кісіль
представник з юридичних послуг Адвокатського бюро “Яновський і партнери”, юрист
