Дайджест новин “Підприємництво і право” з 06.10.2023 по 16.10.2023 р.

Дайджест новин  “Підприємництво і право”

з 06.10.2023 по 16.10.2023 р.

Що змінилось у сфері реклами?

02 жовтня 2023 року набув чинності Закон України від 30 травня 2023 року № 3136-ІХ, який в тому числі встановлює зміни до Закону про рекламу з метою імплементації норм європейського законодавства у національне законодавство. 

Законом визначено наступне:

1. поняття “реклама”. Нею вважається інформація про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару;
2. термін «продакт-плейсмент». Це форма розповсюдження реклами, яка полягає у включенні за грошову або іншу винагороду безпосередньо товару, послуги, торговельної марки, іншого об’єкта права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність, або рекомендації щодо них до будь-якої відмінної від реклами програми аудіовізуального медіа, включаючи фільми, або користувацького контенту;
3. вимоги до реклами на платформах спільного доступу до відео та платформах спільного доступу до інформації, а також вимоги до електронних комунікацій, зокрема заборонено розповсюдження реклами у формі спаму, у тому числі здійснення масових дзвінків з використанням будь-яких технологій комунікацій без попередньої письмової згоди споживача, у тому числі в електронній формі;
4. додаткові обмеження та заборони стосовно реклами алкогольних напоїв, торговельних марок, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, та реклами тютюнових виробів, предметів, пов’язаних з їх вживанням, трав’яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, тютюновмісних виробів для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням, торговельних марок, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими вони випускаються;
5. удосконалено механізм контролю за порядком розповсюдження та змістом реклами.

За матеріалами офіційного вебсайту Держпродспоживслужби

В Україні запрацював Кредитний реєстр

Нацбанк презентував онлайн-сервіс – Кредитний реєстр, який доступний за посиланням https://cr.bank.gov.ua/

З його допомогою фізичні особи зможуть отримати інформацію про свої кредити в банках у розмірі від 100 мінімальних заробітних плат (наразі – 617 тис. грн). 

Послуга надається фізичним особам безкоштовно та доступна у форматі 24/7.

Для її отримання користувач має авторизуватися за допомогою Cистеми BankID НБУ, тобто мати рахунок в одному з банків – учасників системи.

У відповідь на онлайн-запит користувач отримає актуальну на момент подання запиту інформацію з Кредитного реєстру Нацбанку, зокрема про:

– суму заборгованості та стан виконання зобов’язань;

– найменування банку-кредитора та дату надання ним інформації до Кредитного реєстру.

Звіт може бути сформований та збережений у файл у форматі pdf.

У Кредитному реєстрі НБУ доступна інформація про кредити в банках України, в тому числі тих, що перебувають у стадії ліквідації.

За матеріалами офіційного вебсайту Національного банку України

Як реєструватимуть авторське право і договори, які стосуються майнових прав на твір?

Мінекономіки затвердило відповідний Порядок. Документом встановлено наступне:

1. процедури:

– подання та розгляду заявок на державну реєстрацію права автора на твір і заявок на державну реєстрацію договору, що стосується права автора на твір;

– внесення відомостей про реєстрацію авторського права на твір або про реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, до державних реєстрів;

– видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір;

– прийняття рішень про реєстрацію договорів, що стосуються майнових прав на твір;

– публікації відомостей про реєстрацію.

2. вимоги до заявки та форми її подачі.

Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 

Наказ Мінекономіки від 16.08.2023 р. № 11319 “Про затвердження Порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір”

Що потрібно знати про звільнення працівника через неможливість забезпечити його роботою внаслідок бойових дій?

При розгляді справи суд зазначив, що роботодавець може звільнити працівника за своєю ініціативою, якщо не може забезпечити його роботою, що безпосередньо пов’язано з повним знищенням виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або його майна внаслідок бойових дій. Таке знищення чи відсутність умов має бути безпосереднім наслідком бойових дій. 

Зокрема, у цій справі позивачку звільнили з роботи в дитячому таборі в м. Одесі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Відповідач вказував на неможливість здійснення діяльності у зв’язку з воєнним станом і тимчасовим перебуванням військовослужбовців на узбережжі.

Суд першої інстанції задовольнив позов про поновлення її на роботі. Суд  апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.

Верховний Суд погодився з  позицією судів попередніх інстанцій, мотивуючи це таким.

Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадках неможливості забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних і технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Розірвати договір відповідно до пунктів 4 і 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можна, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 4 ст. 41 КЗпП України). Порядок вивільнення працівника, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, визначений ч. 7 ст. 49-2 КЗпП України.

Верховний Суд зазначив, що введення воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому суд зауважив, що п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не містить умов, за якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв’язку з нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює, чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.

Оскільки дитячий табір розташований на території, де не відбуваються бойові дії (м. Одеса), неможливість забезпечити позивачку роботою, визначену трудовим договором, не була пов’язана з відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Саме собою введення воєнного стану в країні та обставини, пов’язані з тим, що фактично дитячий табір не працює, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідна позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22.

За матеріалами вебпорталу Судова влада України

Як відмовляти кандидату у працевлаштуванні, не порушуючи вимог закону?

У Держпраці надали відповідні роз’яснення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 2-1 КЗпП України встановлено заборону дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці тощо.

Зокрема, до вимог, які роблять законною відмову у прийнятті на роботу роботодавцем відносяться: 

– наявність громадянства України для посад державної служби; 

– рівня освіти відповідно до обраної професії; 

– стажу, який є допустимою вимогою мінімального стажу роботи за спеціальністю для зайняття посади; 

– віку, для робіт з важкими і шкідливими умовами робіт та праці неповнолітніх; 

– статі, для робіт з важкими і шкідливими умовами праці; 

– стану здоров’я, до робіт, визнаними придатними для цього за станом здоров’я; 

– судимості чи заборони займати певні посади тощо.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника встановлюються статтею 22 КЗпП України. Це означає, що роботодавцем не може встановлюватись вимоги до освіти вищі, ніж це передбачено відповідними кваліфікаційними довідниками.

Роботодавець має право відмовити претенденту у працевлаштуванні за медичним висновком, якщо така робота протипоказана за станом здоров’я, а також встановити обмеження щодо спільної роботи на одному підприємстві в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками у випадках, зазначених у ст. 25-1 КЗпП України.

Обов’язковим для роботодавця є з’ясування належності претендента на робоче місце до категорій, яким заборонено відмовляти у працевлаштуванні відповідно до статті 184 КЗпП України.

Також, додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення» мають наступні категорії громадян: 

– один з батьків або особа, яка їх замінює і: 

має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років, 

або виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, 

або утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності); 

– діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; 

– особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; 

– молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу; 

– особи, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років; 

– особи з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку; 

– особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; 

– учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19-21 частини першої статті 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”; 

– непрацюючі працездатні особи, які отримують державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям; 

– особи, стосовно яких згідно із Законом України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей” встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення; 

– інші категорії громадян, визначені Кабінетом Міністрів України, з урахуванням ситуації на ринку праці, а також встановлення карантину, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану в країні.

У разі необґрунтованості відмови у працевлаштуванні, дії роботодавця можуть трактуватись як порушення інших вимог законодавства про працю, та відповідно статті 265 КЗпП України таке порушення карається фінансовою санкцією у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Частиною другою статті 232 КЗпП України встановлено розгляд трудових спорів безпосередньо в місцевих загальних судах з питань відмови у прийнятті на роботу: 

– працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;  

– молодих спеціалістів, які закінчили заклад фахової передвищої, вищої освіти і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію; 

– вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину з інвалідністю, а одиноких матерів (батьків) – при наявності дитини віком до чотирнадцяти років; 

– виборних працівників після закінчення строку повноважень; 

– працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; 

– інших осіб, з якими роботодавець відповідно до чинного законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.

За матеріалами офіційного вебсайту Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

Підбірку підготувала: 

Ольга Кісіль

представник з юридичних послуг Адвокатського бюро “Яновський і партнери”, юрист