Дайджест нoвин «Підприємництво і право»
з 25.06.2018 пo 01.07.2018
Опубліковано Закон про створення Вищого антикорупційного суду
Закон про створення Вищого антикорупційного суду офіційно опублікований в «Голосі України» від 27 червня 2018 року і набрав чинності 28 червня.
Документ передбачає створення Вищого антикорупційного суду за місцезнаходженням в місті Києві та зобов’язує Кабмін забезпечити фінансування заходів, пов’язаних з його освітою і діяльністю.
Таким чином, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може почати процес формування Громадської ради міжнародних експертів і складу Вищої антикорупційного суду. Діяльність нових органів врегульована Законом «Про Вищий антикорупційний суд», який передбачає, що суд повинен бути створений до 14 червня 2019 року.
Закон України від 07.06.2018 року № 2447-VIII «Про Вищий антикорупційний суд»
Вводиться реєстр екземплярів РРО
Кабмін спростив порядок реєстрації касової техніки та її технічного обслуговування.
Відповідна постанова від 13 червня 2018 року № 496 набуде чинності з дня опублікування.
Документом запроваджується механізм обміну документами між територіальними органами ДФС і центрами сервісного обслуговування в електронній формі як при введенні в експлуатацію реєстраторів, так і в їх подальшому обслуговуванні.
Таке рішення дозволить істотно спростити процес реєстрації РРО, зменшить вплив людського фактору на прийняття рішень в цій сфері і дасть можливість бізнесу здійснювати їх реєстрацію в один крок за один робочий день на підставі заяви за спрощеною формою.
Також вводиться реєстр екземплярів реєстраторів розрахункових операцій, порядок ведення якого визначить Мінфін.
Реєстр екземплярів РРО ведеться з метою узагальнення, зберігання та надання достовірної інформації щодо моделей (модифікацій), конструкторсько-технологічної та програмної документації реєстраторів, які дозволені для застосування у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і включені до Державного реєстру РРО.
Виробники не пізніше дня поставки реєстратора повинні будуть надіслати ДФС інформацію про такий екземпляр реєстратора. Інформація повинна містити дані про найменування моделі (модифікації) реєстратора, сферу його застосування і версію внутрішнього програмного забезпечення (згідно з Державним реєстром РРО), унікальний (серійний) номер реєстратора, дату виготовлення, гарантійний термін зберігання, гарантійний термін експлуатації, термін служби реєстратора, складові частини реєстратора згідно із сертифікатом відповідності та конструкторсько-технологічною документацією виробника, комплект поставки.
На підставі зазначеної інформації ДФС веде реєстр примірників РРО.
Постанова КМУ від 13.06.2018 р. № 496 «Про внесення змін до Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій»
Працівниця звільняється під час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами: чи повертаються кошти роботодавцю?
Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 — 3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 — до пологів та 90 — після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
Відповідно до пункту першого статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду виникає в разі настання страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення). Це стосується і роботи за строковим трудовим договором
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
У разі виявлення бажання жінки розірвати трудовий договір під час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, сума допомоги по вагітності та пологах за частину відпустки, що припадає на період після звільнення, перерахунку та поверненню не підлягає.
Лист Фонду соціального страхування України від 15.05.2018 р. № 2.4-15-1677
Держпраці про відмінності трудового договору та цивільно-правового договору
Відповідно до ч. 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Нормами статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов’язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Натомість, цивільно-правовий договір – це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 Цивільного кодексу).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (стаття 901 Цивільного кодексу).
Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір – це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт чи послуг.
Тобто предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
За інформацією Управління Держпраці у Полтавській області
Дивіться відео на тему:
Чи може директор або член наглядової ради ТОВ діяти на підставі цивільно правового договору
Відсутність колдоговору не позбавляє обов’язку проводити коригування середнього заробітку
Мінсоцполітики та Держпраці висловили єдину позицію із питання проведення коригування зарплати при обчисленні відпускних.
Відсутність колдоговору не є підставою для непроведення коригування зарплати. Такої позиції притримується Держпраці у листі від 17.05.2018 р. № 3933/4.1/4.1-ДП-18.
Адже законодавством про працю визначений порядок затвердження умов оплати праці за умови відсутності колдоговору. Відповідно до ст. 97 КЗпП, якщо колдоговір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити питання оплати праці з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Погоджується із цим і Мінсоцполітики у листі від 17.05.2018 р. № 838/0/101-18. Міністерство додає, що розміри посадових окладів (тарифних ставок), у тому числі і випадки їх підвищення, можуть встановлюватись в положенні про оплату праці або іншому локальному акті підприємства.
Коригування середньої зарплати передбачено для того, щоб працівники у випадку підвищення окладів (тарифних ставок) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її розрахунку відповідно до норм Порядку № 100 не втрачали у заробітку, тож коригування середньої зарплати необхідно проводити і у разі відсутності колдоговору.
При цьому госпрозрахункові підприємства, організації та фізичні особи – підприємці коригування зарплати проводять з урахуванням їх фінансових можливостей.
Лист Держпраці від 17.05.2018 року № 3933/4.1/4.1-ДП-18; лист Мінсоцполітики від 17.05.2018 року № 838/0/101-18
Читайте статтю на тему:
Корпоративний договір: інструменти розпорядження часткою в статутному капіталі
Інструктажі з охорони праці: хто проводить, види та періодичність
Працівники під час прийняття на роботу та періодично повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.
За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.
Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.
Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці , який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.
Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить до початку роботи безпосередньо на робочому місці безпосередній керівник робіт(начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт.
Про проведення первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів та їх допуск до роботи, особа, яка проводила інструктаж, вносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.
За інформацією Управління Держпраці у Львівській області
Читайте статтю на тему:
Відпустка військовослужбовців не враховує час проїзду
Щорічна основна відпустка для військовослужбовців не включає часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки і назад, але не більше двох діб в один кінець. При визначенні тривалості також не враховуються святкові та неробочі дні.
Відповідний Закон «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо неврахування часу проїзду в межах України до місця проведення відпустки і назад» був опублікований в «Голосі України» від 26 червня 2018 року і набрав чинності 27 червня.
Тривалість відпустки залежить від вислуги.
Для тих осіб, які мають вислугу в календарному обчисленні:
- до 10 років – відпустка становить 30 календарних днів;
- від 10 до 15 років – 35 календарних днів;
- від 15 до 20 років – 40 календарних днів;
- більше 20 календарних років – 45 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки і назад, але не більше двох діб в один кінець.
Закон України від 22.05.2018 року № 2442-VIII «Про внесення змін до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо неврахування часу проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад»
Підбірку підгoтувала:
Віктoрія Пoлянська,
незалежний юридичний консультант холдингу професійних послуг «Західна кoнсалтингoва група»
