Дайджест нoвин «Підприємництво і право»
з 21.05.2018 пo 28.05.2018
Новий санкційний список проти РФ
На сайті Президента України оприлюднені списки фізичних та юридичних осіб, до яких відповідно до рішення РНБО від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» застосовуються санкції. Рішення введено в дію Указом Президента від 14 травня 2018 року № 126/2018.
Більшість юросіб в санкційному списку зареєстровані в РФ і АР Крим. До списку попали як підприємства оборонпрому, так і фінансовий сектор та медіа.
Однак винятком не стали і компанії ІТ-сектору. Зокрема, в санкційному списку знаходяться компанії з реєстрацією в Україні, для яких застосовуються заборони на здійснення державних закупівель товарів, послуг, робіт та використання державними органами, підприємствами, установами та організаціями України програмних продуктів: Система управління підприємством Афіна», «Система зведення та аналізу звітності Афіна», «Система управління бюджетною установою Афіна», «Система управління підприємством Афіна-Сіквел», «Система управління бюджетною установою Афіна-Сіквел», «Система управління Афіна-Сіквел для бюджетних установ», «Система управління Афіна-Сіквел для підприємств», «Система управління підприємством jSolutions», «Система управління бюджетною установою jSolutions», «Система управління jПарус («джейПарус»)», «Система управління бюджетною установою jПарус-Бюджет («джейПарус-Бюджет»)», «Комплексна система автоматизації управління бюджетною установою Парус-Бюджет, версія 8», «Комплексна система автоматизації управління підприємством Парус- Підприємство, версія 8», а також заборона передачі технологій, прав на об’єкти інтелектуальної власності; обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг та використання телекомунікаційних мереж загального користування.
Санкції вводяться на 3 роки.
Так само до санкційного списку потрапив WebMoney: «Вебмані Європа Лтд» («WebMoney Europe Ltd»); «Вебмані.Ру»; «Вебмані.Юей» (представництво в Україні); «ВМ Трансфер ЛТД» (WM Transfer Ltd).
Рішення РНБО від 02.05.2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»
Земельний мораторій порушує право на захист власності – ЄСПЛ
22 травня було оприлюднено рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» стосовно мораторію на продаж землі.
ЄСПЛ дійшов висновку, що чинний повний мораторій на купівлю-продаж сільгоспземель призвів до порушення прав громадян, тому повинен бути прийнятий більш збалансований закон.
Суд встановив порушення статті 1 Першого протоколу № 1 (захист майна) до Європейської конвенції про права людини.
Скарга була подана Софією Зеленчук і Віктором Цицюра, які вважали, що заборона держави на продаж сільськогосподарських земель, порушує їхні майнові права в якості власників сільськогосподарської ділянки.
Суд зазначив, що після розпаду Радянського Союзу Україна розподіляла сільськогосподарські угіддя головним чином людям, які раніше працювали в колгоспах, і на тимчасовій основі ввела заборону на продаж таких земель, відомий як «земельний мораторій». Уряд стверджував, що цей захід спрямований на уникнення концентрації землі в декількох руках, на недопущення збідніння сільського населення і забезпечила продовження обробки землі.
Разом з тим Суд постановив, що держава не встановила справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та майновими правами заявників. Суд зазначив, що жодна інша держава Ради Європи не має такої заборони і послався на неузгодженість підходу України до припинення мораторію. Суду не стало ясно, чому менш суворе обмеження не буде ефективним для досягнення тих же цілей.
Суд постановив, що уряд повинен вжити законодавчих заходів для забезпечення необхідного справедливого балансу для власників сільськогосподарських угідь, хоча це не означає, що Україна повинна негайно ввести необмежений ринок сільськогосподарських угідь. Заявникам не була присуджена грошова компенсація.
Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зеленчук і Цицюра проти України»
Сімейні фермерські господарства зможуть платити єдиний податок
Народні депутати мають намір легалізувати підприємницьку діяльність жителів села, які організували сімейне фермерське господарство, надавши їм статус ФОП.
Вони зможуть стати платниками єдиного податку четвертої групи, за умови відповідності сукупності таких критеріїв:
- здійснення діяльності виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону «Про фермерське господарство»;
- заняття виключно виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою та постачанням;
- здійснення господарської діяльності (крім поставок) за місцем податкової адреси;
- невикористання праці найманих осіб;
- членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени його сім’ї: особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки (в тому числі чоловік / дружина, діти);
- площа сільськогосподарських угідь у власності та / або користуванні, земель водного фонду в користуванні членів фермерського господарства становить не менше 2 гектара, але не більше 20 гектарів.
Також передбачено введення пільг по сплаті єдиного соціального внеску для всіх членів фермерського господарства, в т. ч. його голови (доплата ЄСВ за рахунок Державного бюджету протягом 10 років). ПДФО з орендної плати за земельні ділянки (паї) буде стягуватися до місцевих бюджетів за місцезнаходженням таких земельних ділянок.
Зміни передбачені законопроектом № 6490-д щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств, який 22 травня був прийнятий за основу.
Законопроект № 6490-д від 18.05.2018 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств»
Преміювання працівника, який працює за сумісництвом
За статтею 43 Конституцiї України за кожним громадянином закрiплено гарантоване право на працю, що включає можливiсть заробляти собi на життя працею, яку вiн вiльно обирає або на яку вiльно погоджується.
Громадянин, як правило, реалiзує своє право на працю, укладаючи трудовий договiр з власником або уповноваженим ним органом пiдприємства, установи, органiзацiї чи фiзичною особою, за яким працiвник зобов’язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов’язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, потрiбнi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором й угодою сторiн.
Вiдповiдно до ч. 2 ст. 21 КЗпП працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої працi, укладаючи трудовий договiр на одному або одночасно на кiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iншого не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторiн.
Це дозволяє працiвникам, крiм основного трудового договору, додатково укладати трудовi договори (угоди) за сумiсництвом.
Порядок i умови сумiсництва визначенi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 03.04.93 р. № 245 «Про роботу за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй» та Положенням про умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ i органiзацiй, затвердженим наказом Мiнпрацi, Мiн’юсту i Мiнфiну України вiд 28.06.93 р. № 43, зареєстрованим у Мiн’юстi України 30.06.93 р. за № 76.
Вiдповiдно до п. 1 Положення № 43 сумiсництвом вважається виконання працiвником, крiм своєї основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому самому або iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або в громадянина (пiдприємця, приватної особи) за наймом.
Про роботу за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір.
Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом упродовж місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.
Працівникові, який працює за сумісництвом, оплачують фактично відпрацьований час виходячи з посадового окладу (ставки заробітної плати), надбавок, доплат до посадового окладу (ставки заробітної плати) працівника. Преміювання сумісників провадиться на загальних підставах згідно з нормами положення про преміювання, затвердженого в установі, організації тощо, де працює працівник за сумісництвом.
Офіційний портал Управління Держпраці у Полтавській області, рубрика «Новини», підрубрика «Щодо преміювання працівника, який працює за сумісництвом» від 22.05.2018 року
Робота неповнолітніх
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України). Неповнолітні мають рівне з іншими громадянами право на працю. Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх. Разом з тим, в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці неповнолітні користуються пільгами та гарантіями, встановленими законодавством України.
Відповідно до ст. 188 КЗпП не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.
Для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, що досягли 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Згідно з ст. 24 КЗпП додержання письмової форми є обов’язковим при укладенні трудового договору з неповнолітнім.
Для працівників віком від 16 до 18 років встановлюється скорочена тривалість робочого часу – 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку.
Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Роботодавець не має права застосовувати працю неповнолітніх на важких роботах та роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці; підземних роботах; роботах, що передбачають підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для неповнолітніх граничні норми; нічних, надурочних роботах і роботах у вихідні дні.
Забороняється призначати підлітків на роботи, які пов’язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. До роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу. Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який повинні підіймати та переміщувати підлітки, не повинна перевищувати затверджених граничних норм.
Роботодавець повинен забезпечити обов’язкове проходження працюючими у нього підлітками попереднього та наступних періодичних медичних оглядів.
Особи віком до 18 років мають право на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день у зручний для них час.
Щорічна основна відпустка неповнолітнім може надаватись також у перший рік роботи за їх заявою до настання шестимісячного строку безперервної роботи на даному підприємстві, в організації, установі.
Ненадання щорічної відпустки особам віком до 18 років протягом робочого року забороняється. Це означає, що заміна неповнолітнім всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах дітей.
Роботодавець зобов’язаний здійснювати працевлаштування неповнолітніх працівників у випадках їх звільнення:
- у разі виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи;
- у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- за умов зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності кадрів або штату працівників, банкрутства.
Якщо продовження роботи неповнолітнього працівника загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси, батьки, усиновителі і піклувальник неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім.
Офіційний портал Управління Держпраці у Полтавській області, рубрика «Новини», підрубрика «Щодо праці неповнолітніх» від 22.05.2018 року
Дивіться відео на тему:
Строк випробування при прийнятті на роботу
Підбірку підгoтувала:
Віктoрія Пoлянська,
незалежний юридичний консультант холдингу професійних послуг «Західна кoнсалтингoва група»
