Дайджест нoвин «Підприємництво і право» з 02.07.2018 пo 08.07.2018

In: Дайджести новин законодавства і практики 09 Jul 2018 Tags: ,

Дайджест нoвин «Підприємництво і право»

з 02.07.2018 пo 08.07.2018

 

Новий режим валютного регулювання – через сім місяців

7 липня набрав чинності Закон України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», який вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності.

Законом, зокрема, врегульовані основні правила здійснення валютного регулювання і валютного нагляду

Документ скасовує діючі Декрет Кабміну «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Закон «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а також вносить зміни до деяких інших законодавчих актів.

Закон встановлює:

  • новий режим валютного регулювання за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом»;
  • категоріально-термінологічний апарат валютного регулювання;
  • загальний режим проведення валютних операцій на території України;
  • деталі здійснення валютних операцій (з встановленням винятків щодо розрахунків, які можуть здійснюватися на території України в іноземній валюті), проведення операцій з торгівлі валютними цінностями, транскордонного переказу і переміщенню валютних цінностей.

Встановлено норми в частині ліцензування професійної діяльності з надання послуг щодо проведення валютних операцій і врегульовані особливості проведення валютного нагляду, обміну інформацією між суб’єктами валютних операцій і накладення санкцій за порушення валютного регулювання.

Також врегульовані права і обов’язки резидентів і нерезидентів в сфері проведення валютних операцій, в тому числі обов’язок подавати органам і агентам валютного нагляду документи та інформацію.

Крім того, Нацбанк збереже мінімально необхідні повноваження в цій сфері, які будуть перешкоджати раптового відтоку короткострокового капіталу.

 

Закон України від 21.06.2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції»

 


Заборона розміщення реклами на електроопорах та стовпах

Рада заборонила розміщення реклами на підтримуючих, опорних та інших елементах контактної мережі, на засобах та обладнанні (в тому числі опорах) зовнішнього освітлення. Відповідний Закон «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо використання окремих елементів благоустрою та контактної мережі при здійсненні рекламної діяльності» (проект № 3454) прийнятий 3 липня. Зміни повинні сприяти збереженню автентичності та просторової композиції об’єктів культурної спадщини та архітектурних ансамблів. Крім того, відсутність реклами на стовпах має поліпшити ситуацію в сфері безпеки дорожнього руху.

 

Проект Закону України від 11.10.2017 року № 3454 «Про внесення змін до Закону України «Про рекламу» щодо використання окремих елементів благоустрою та контактної мережі при здійсненні рекламної діяльності»

 

Читайте статтю на тему:

Вивіска – на що звернути увагу


Публікація нормативно-правових актів через офіційні сайти

5 липня за основу був прийнятий законопроект № 6518 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення офіційного опублікування законів України та інших нормативно-правових актів», який змінює порядок доведення до відома населення прийнятих нормативно-правових актів, з чим згідно з Конституцією пов’язано їх вступ в силу.

Передбачається встановити, що доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів здійснюється шляхом їх:

  1. офіційного оприлюднення (опублікування) відповідно до закону державними друкованими засобами масової інформації та офіційними друкованими виданнями (офіційними виданнями);
  2. висвітлення аудіовізуальними ЗМІ;
  3. розміщення на офіційних сайтах органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
  4. розміщення іншим способом, визначеним законом.

Зміни передбачені в зв’язку з роздержавленням газет «Голос України» і «Урядовий кур’єр» без права їх перетворення в офіційні друковані видання. Тому і пропонується не поширювати дію Закону «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» на ці газети.

Також передбачено, що публікація законів і інших актів Верховної Ради України в газеті «Голос України» і далі буде вважатися офіційним оприлюдненням (опублікуванням), а офіційне опублікування постанови Кабінету Міністрів буде здійснюватися в газеті «Урядовий кур’єр».

Крім того, передбачено, що при виявленні невідповідності опублікованого закону робляться поправки в офіційній електронній версії тексту акту в базі даних «Законодавство України» на офіційному веб-сайті Верховної Ради.

 

Проект Закону України від 26.05.2017 року № 6518 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення офіційної публікації законів України та інших нормативно-правових актів»

 

Дивіться інфографіку на тему:

 

ВС: Мирова угода затверджується в разі підтвердження неможливості сплати боргу

Мирову угоду, укладену в процедурі санації, не може бути затверджено, якщо її умови не відповідають принципам справедливості, доброчесності та розумності, а також не завершені всі дії по визначенню майнового стану боржника, його дійсної можливості погашення заборгованості.

До такого висновку дійшла Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду при розгляді справи № 5015/2298/11 за касаційною скаргою кредитора боржника про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими відмовлено в задоволенні заяви керуючого санацією про затвердження мирової угоди.

За обставинами справи між боржником і кредиторами було укладено мирову угоду, яка передбачала прощення на значну суму заборгованості боржника (98% боргів четвертої черги від непогашеної заборгованості). Керуючий санацією просив суд ухвалити таку мирова угода.

Місцевий та апеляційний суди відмовили в задоволенні відповідної заяви. Суди обґрунтовували такі рішення тим, що керуючий санацією не надав доказів погашення вимог кредиторів першої та другої черги в повному обсязі, а також несправедливістю самого мирової угоди, що передбачає прощення 98% боргів четвертої черги, що свідчить про вкрай невигідних умовах для всіх кредиторів. Також встановлено, що керуючий санацією звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою надання звіту про оцінку всіх майнових активів боржника, що свідчить про незавершеність всіх дій по визначенню майнового стану боржника та його дійсної можливості погашення заборгованості.

Розглянувши обставини цієї справи, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та залишив касаційну скаргу без задоволення.

Відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції до 19 січня 2013 року), мирова угода – це домовленість між боржником і кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочення платежів або припинення зобов’язання за угодою сторін.

Ч. 3 ст. 36 Закону встановлено, що для конкурсних кредиторів, які не брали участь в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

ВС зазначив, що відповідно до ст. 4, 35 Закону мирова угода у справі про банкрутство одночасно є і цивільно-правовою угодою (угодою), і судовою процедурою у справі про банкрутство.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

ВС дійшов висновку, що зазначені умови мирової угоди не відповідають принципам справедливості, добросовісності та розумності, тому відсутні підстави для його затвердження.

 

Постанова ВС від 10.04.2018 року у справі № 5015/2298/11

 


Працівник несе відповідальність виключно за невиконання доведених до нього вимог

Верховний суд роз’яснив, що якщо працівник не повідомлений про перше дисциплінарне стягнення, то немає систематичності порушень.

Відповідну постанову по справі № 396/1560/16-ц суд прийняв 18 червня 2018 року.

За обставинами справи, заступника головного бухгалтера було звільнено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП (систематичного невиконання трудових обов’язків без поважних причин).

Колишня працівниця вимагала визнати її звільнення незаконним, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Вона заявила, зокрема, що про дисциплінарні стягнення дізналась у день звільнення, а із наказами про їх накладення та про звільнення ознайомлена не була.

Місцевий та апеляційний суди задовольнили позовні вимоги у повному обсязі. Верховний суд у складі суддів Касаційного цивільного суду підтримав таку позицію. Він роз’яснив, що якщо працівник не був повідомлений про своє перше дисциплінарне стягнення, то немає систематичного невиконання трудових обов’язків.

Суд підкреслив, що працівник не може нести дисциплінарну відповідальність за невиконання вимог, що не були доведені до нього.

 

Постанова ВС від 18.06.2018 року по справі № 396/1560/16-ц

 

Дивіться відео на тему:

 

Чи обов’язково особам, що виконуватимуть функції служби охорони праці, проходити спецпідготовку?

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 р. № 255.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Ураховуючи зазначене, питання призначення окремих осіб, що виконуватимуть функції служби охорони праці на підприємстві, вирішується на розсуд роботодавця з урахування норм Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 р. № 2694-XII та Типового положення, зокрема, в частині наявності відповідної підготовки з охорони праці та безпосередньої підпорядкованості роботодавцю.

 

Лист Держпраці від 19.02.2018 р. № 1216/4/4.4-ДП-18

 


Щодо оплати праці за святкові та вихідні дні при підсумованому обліку робочого часу

Згідно ст. 62 КЗпП України надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61 КЗпП України).

Відповідно до ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51 КЗпП України).

Згідно ч. 3 ст. 106 КЗпП України у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Також підлягають подвійній оплаті робота у святкові дні і неробочі дні (визначенні ст. 73 КЗпП України). Порядок оплати праці у ці дні передбачено статтею 107 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі:

  1. відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
  2. працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
  3. працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 11 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 р. № 138 у разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищуюсь цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.

 

За інформацією Управління Держпраці у Полтавській області

 

Підбірку підгoтувала: 

Віктoрія Пoлянська,

незалежний юридичний консультант холдингу професійних послуг «Західна кoнсалтингoва група»

Підписатись на наші новини


X