Ліцензійні договори та угоди

+38 (032) 247-01-00; +38 (067) 000-13-27 е-mail: yp@zkg.ua

Ліцензування — це процес, який характеризується чітким підходом до визначення повноважень і меж впливу організацій, компаній та установ. Фактично ліцензії видаються не на всі різновиди господарської діяльності, а лише на досить невеликий їхній перелік. Жоден вид господарювання (чи то виробництво товарів, надання послуг, виконання певних робіт), який не включено до такого списку, не є таким, що підлягає обов’язковому ліцензуванню. Тут буде розглянуто ці галузі, наведено їхній вичерпний список та окреслено, які саме вимоги виставляє Закон України до роботи в зазначених сферах господарської діяльності відповідно до видів ліцензій.

Ліцензування являє собою, судячи з назви, процес проходження процедури отримання ліцензії на види господарської діяльності, що підлягають підвищеному контролю з боку держави або спеціальних органів. Завданням цього процесу є досконала перевірка суб’єкта підприємницької діяльності або іншої організації на предмет того, чи є вона достатньо кваліфікованою, відповідальною та обізнаною для надання певних послуг чи виготовлення певних товарів. Такі послуги або товари за замовчуванням мають підвищений ризик негативного впливу на навколишнє середовище та здоров’я громадян. Недостатній рівень кваліфікації суб’єкта, що має справу з постачанням таких товарів, послуг чи виконанням робіт підвищеного ризику може призвести до невідворотних наслідків, збитків та — в деяких випадках — навіть жертв. Ось чому так важливо здійснювати перевірку і видавати ліцензію на такі види господарської діяльності.

Перелік галузей, що підлягають обов’язковому ліцензуванню, такий:

• надання освітніх послуг — школи, технікуми, ліцеї, ВНЗ, що надають освіту згідно з визначеними державою стандартами. Сюди можна також віднести організації, що сприяють отриманню післядипломної освіти та підвищенню загальної кваліфікації;
• робота в банківському секторі, а також будь-яка діяльність з надання фінансових послуг, що характеризуються обігом фінансів, наданням депозитних та кредитних програм, здійсненням готівкових та безготівкових взаєморозрахунків;
• будівництво об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками;
• виготовлення тютюнових виробів, а також їхній продаж;
• перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;
• виготовлення алкогольних напоїв, а також таких, що містять плодовий або етиловий спирт та їхній продаж;
• ведення медичної або ветеринарної практики;
• робота в телекомунікаційній сфері, радіомовлення, телебачення;
• зовнішньоекономічна діяльність та міжнародні перевезення;
• господарська діяльність, пов’язана з виробництвом і розподілом ядерної енергії в галузі електроенергетичній галузі;
• туроператорська діяльність;
• посередництво у працевлаштуванні за кордоном;
• інші види діяльності, визначені статтею 7 Закону “Про ліцензування видів господарської діяльності”.

Отже, вище наведено виключний список того, які види діяльності підлягають ліцензуванню. Жодна інша діяльність згідно з законодавством України не є прецедентом для отримання будь-яких видів ліцензії, поки інше не буде визначено Законом. З даного переліку дійсно видно, що перераховані види господарювання є специфічними і вимагають залучення висококваліфікованих кадрів, підвищеного контролю діяльності та безпеки працівників, споживачів та навколишнього середовища — а це основна передумова ліцензування взагалі.

Ліцензія — це документ, який готується за визначеними державою стандартами та є офіційним дозволом для ліцензіата здійснювати зазначені в ліцензії види господарської діяльності. Фактично, з одного боку, як було зазначено, ліцензія є дозволом, свідченням того, що ліцензіат дістав виключне право. З іншого боку, ліцензування має на увазі також зобов’язання того, що ліцензіат під час виконання вказаних у ліцензії робіт чи надання послуг, виготовлення товарів зобов’язується дотримуватися виключних вимог. Вони містяться у законодавстві України під терміном “ліцензійні умови”.

Ліцензійні умови — це перелік вимог, яким має відповідати ліцензіат для отримання ліцензії, а також виключний список усієї необхідної  документації. Фактично від коректного та своєчасного виконання ліцензійних умов залежить успіх отримання ліцензії або ж відмови.

Щоб отримати офіційний дозвіл на здійснення господарської діяльності, яка підлягає обов’язковому ліцензуванню, необхідно подати пакет документів до відповідного органу ліцензування. Різні типи підприємств мають звертатися до різних установ, адже єдиного дозвільного бюро в нашій державі наразі немає. Тут варто зазначити, що здобути необхідні види ліцензій можна у територіальних органах виконавчої влади за місцем реєстрації суб’єкта господарювання або ж у центральних органах виконавчої влади. У першому випадку дозвіл на здійснення ліцензійної діяльності буде можливим на території відповідного регіону чи області, в останньому — на всій території України.

Першим кроком до отримання всіх видів ліцензій є подання заяви, у якій обов’язково має бути зазначена інформація про:

• найменування та ідентифікаційний номер суб’єкта господарювання;
• його місце реєстрації;
• види діяльності, які здійснюватиме отримувач ліцензії;
• адреси та найменування філій, підрозділів, представництв, що будуть здійснювати діяльність на підставі даної ліцензії.

Окрім того, до заяви додаються дані щодо рівня технічного та організаційного забезпечення для здійснення діяльності, кваліфікаційного рівня відповідних спеціалістів тощо. Насамкінець до переліку додається опис документів та копій.

Після отримання ствердного рішення від органів виконавчої влади впродовж 10 робочих днів треба в обов’язковому порядку внести плату за отримання ліцензії — лише потім можна буде використовувати її офіційно відповідно до визначених умов ліцензування.

Далі буде розглянуто види ліцензії, які найчастіше здобувають в Україні для здійснення економічної діяльності.

Згідно з законодавством більшості країн світу проводити медичну практику за відсутності офіційного дозволу — ліцензії на медичну практику — заборонено. Такий дозвіл означає, що ліцензіар пройшов ретельну перевірку в різних аспектах і гарантує:

1. Кваліфікаційний рівень отримувача ліцензії на медичну практику відповідає такому, що є необхідним для здійснення медичної практики. Сюди включаються дані про освіту, післядипломну професійну практику, курси підвищення кваліфікації, володіння необхідними знаннями та навичками.
2. Організаційний рівень отримувача ліцензії на медичну практику достатній для того, щоб здійснення заходів щодо лікування та діагностування відбувалося оперативно, правильно та безпечно.
3. Технічне забезпечення, що охоплює обладнання та інструменти, дає змогу здійснювати зазначену діяльність у сфері охорони здоров’я.

Здобуття ліцензії на медичну практику є можливим як для фізичних, так і для юридичних осіб. Водночас безпосередньо керівник установи, що подається на ліцензію, або фізична особа-підприємець не повинні бути лікарями або мати медичну освіту, але в штатному розкладі мусить бути медичний персонал та головний лікар. Особливістю отримання ліцензії на медичну практику є те, що такий дозвіл видається безпосередньо МОЗ України, жоден місцевий орган не має права оформлювати такий документ. Ліцензія МОЗ публікується в переліку прийнятих рішень в офіційних джерелах.

У галузі промислових та пасажирських перевезень ліцензуванню підлягають нижче наведені види діяльності:

• перевезення пасажирів громадським автотранспортом або на таксі;
• транспортування небезпечних вантажів (отруйних речовин, легкозаймистих матеріалів, вибухонебезпечних вантажів тощо);
• міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Ліцензії такого виду видаються безстроково, тобто їх не потрібно поновлювати чи продовжувати. Втім, щоби дістати такий дозвіл, потрібно мати відповідну технічну базу (автотранспорт, стан якого підтверджений проходженням технічного огляду за необхідності), свідоцтва про реєстрацію ТЗ. До перевезення небезпечних відходів та вантажів допускаються лише організації чи особи, що мають необхідну кваліфікацію, яка дозволяє правильно діяти в разі виникнення підвищеної небезпеки.

У рамках контролю за імпортом та експортом товарів та з метою захисту внутрішнього ринку та вітчизняних виробників і споживачів виконавча влада України регулює зовнішньоекономічну діяльність шляхом видавання ліцензій та квот. У побутовому сенсі ліцензія на здійснення зовнішньоекономічної діяльності є офіційним державним дозволом на ввезення або вивезення певної кількості товарів за певний час. Таке регулювання дає змогу контролювати перенасичення або спустошення ринку — а, отже, нівелювати різкі коливання кон’юнктури та фінансові втрати населення та/або виробників.

Видавання ліцензій на імпорт та експорт продукції реалізується Міністерством економіки України та в рамках Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Щодо отримання такого дозволу через місцеві органи виконавчої влади на місцях, то це є можливим за дотримання умови:

• загальний обсяг товарів, що ввозяться на територію України, не має перевищувати еквівалент 300 000 USD.

Види ліцензій на зовнішньоекономічну діяльність відрізняються за характером її здійснення. Так, можна виокремити такі з них:

• відкрита ліцензія — дозвіл на імпорт чи експорт визначеної кількості товару на тривалий період часу;
• спеціальна ліцензія — така, що передбачає обмежений термін та фіксовану кількість товару до ввезення на територію країни;
• генеральна ліцензія — дозвіл на ввезення певної продукції з різних країн або ж загальний дозвіл на торгові імпортно-експортні операції з певною країною різних груп товарів;
• Ліцензія експортна (імпортна) – належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування;
• Ліцензія разова (індивідуальна) – разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

Порушення умов ліцензії на ЗЕД є підставою для суттєвих штрафів (10 відсотків вартості проведеної операції), обмежень діяльності та в деяких випадках кримінальної відповідальності.

Дуже поширеною сьогодні є ліцензія на будівництво. Ринок нерухомості в Україні переживає найстрімкіше зростання з часів здобуття незалежності. Однак ліцензійні умови будівельної діяльності часто є досить жорсткими та передбачають високий рівень відповідальності ФОП або юридичної особи, потужне технічне забезпечення та відповідність документації вимогам щодо здійснення певних видів будівельних та монтажних робіт.

Іншими галузями, що активно розвиваються, попри вимоги щодо ліцензування, є телекомунікаційні системи, продаж алкогольних та тютюнових виробів, освітні заклади, телевізійні компанії тощо.

()