Правовий захист інтелектуальної власності в Україні: проблеми та перспективи розвитку

Інтелектуальна власність — це особлива сфера прав, що нині дозволяють отримати колосальні надприбутки за короткий термін, причому часто — з мінімальними або і практично відсутніми інвестиціями. Ось чому авторське право так часто підпадає під недобросовісне зазіхання з боку фізичних або юридичних осіб у всьому світі. Не є винятком і Україна. Інтелектуальна власність – це чималий перелік категорій. Напрацювання доробків у будь-якій із них віщує іноді суттєві зрушення в науці, культурі, живописі, шоу-бізнесі чи розробці програмного забезпечення. Тому захист авторського права, сприяння захисту творців і винахідників, як і запобігання недобросовісному присвоєнню об’єктів інтелектуальної власності є одним з першочергових завдань для сучасної юриспруденції.

Власником авторського права є особа, яка своєю творчою працею створила відповідний твір або її спадкоємці, а об’єкт інтелектуальної власності — це і є власне сам твір, винахід, доробок. Усю інтелектуальну власність можна поділити на три великі групи, кожна з яких містить перелік видів творів та доробків.

До інтелектуальної власності, яка захищається ЗУ «Про захист авторського права й суміжних прав», а також ЦК України, міжнародними договорами та іншими регулюючими документами, належать об’єкти, які можна згрупувати за своїми характеристиками в три загальні класи:

1. Об’єкти авторського права й суміжних прав (ІТ-програми та мобільні додатки, спів, танець, акторська гра, художня творчість, поезія та проза, музична фонограма). Ці категорії найчастіше є об’єктами піратства.
2. Здобутки науково-технічної діяльності (винаходи, корисні моделі, дизайн у вигляді промислових зразків, нові унікальні сорти рослин, комерційна таємниця, зображення інтегральних мікросхем). Тут часто трапляється незаконне використання творчого доробку без згоди автора.
3. Комерційні позначення (торгові марки, комерційні назви та імена, цій сфері поширена недобросовісна конкуренція — переважно з метою збагачення та захоплення частини ринку.

Усі зазначені вище об’єкти підпадають під дію відповідних законів та підзаконних актів. Також значна частина питань щодо врегулювання відносин у сфері інтелектуальної власності прописана в Цивільному Кодексі України. Еволюція відносин між людьми, корпораціями та організаціями передбачає необхідність доопрацювання та поглиблення більшості із цих документів. Причому розвиток кооперації й обмін даними настільки стрімкий, що призведе, можливо, до абсолютної зміни апаратів та органів, що регулюють такі відносини не лише в Україні, а й у світі загалом.

Закон України «Про авторське право та суміжні права», ЦК і деякі нормативні акти передбачають врегулювання спорів щодо порушення авторського права у двох формах:

• дії із залученням правових органів, подання позовів до контролюючих громадянські або ж корпоративні права інстанцій, судів;
• комплекс дій, які особа може здійснювати самостійно, як правило навіть без залучення юриста, адвоката чи консультанта з питань захисту авторського права та суміжних прав.

Останній спосіб є найбільш поширеним, оскільки вважається доступнішим (часто — нічого не коштує постраждалій стороні). Втім, у кінцевому результаті він обходиться дорожче, адже неграмотний захист інтелектуальної власності призводить до втрати авторського права на використання творів мистецтва, науки та техніки, програм та відкриттів із комерційною метою та для власного самовираження, розвитку і здобуття визнання. Тому в разі виникнення порушення авторського права варто скористатися послугами адвоката або правового консультанта. Це може бути:

• безкоштовна консультація або повний юридичний супровід щодо розгляду ситуації з правової точки зору;
• обрання оптимального комплексу дій для припинення протиправного використання об’єкта інтелектуальної власності та/або відшкодування шкоди (економічної та моральної), спричиненої таким порушенням авторського права ;
• підготування позовної заяви про захист права на об’єкт інтелектуальної власності та консультації щодо дій у судах або важелях і перевагах для досудового врегулювання спору для кожної конкретної ситуації;
• представництво в судах та повний юридичний супровід у процесі обстоювання авторського права;
• надання інформації про правильну реєстрацію торгових марок, отримання патентів, володіння комерційною таємницею та її захист та інші інструменти захисту інтелектуальної власності;
• контроль за розвитком судового процесу, оскарження судових рішень та дійсності (юридичної сили та відповідності Закону України «Про авторське право та суміжні права» та правам українців) будь-яких патентів чи інших форм захисту інтелектуальної власності;
• підготовка ліцензійних угод та інших документів, що регулюють використання інтелектуальної власності третім особами з комерційною або некомерційною метою;
• повний аналіз ситуації, пошук у реєстрі зареєстрованих об’єктів інтелектуальної власності, що можуть становити загрозу для визнання авторського права (скажімо, аналогічних торгових марок, дописів копірайтерів та блогів).

Фактично майже будь-яка інтелектуальна власність може бути оскаржена. Тому навіть після втрати авторського права та отримання офіційних охороняючих документів третьою особою чи організацією реальний автор може й повинен обстоювати власне авторське право на інтелектуальну власність, оскаржуючи такі документи та відкрито претендуючи на результати своєї творчої діяльності.

Українським законодавством передбачено існування чималого спектра видів власності. Від них залежить процедура та перспективи оперативного захисту будь-якої інтелектуальної власності та можливість передачі авторського права нащадкам або третім особам із комерційною або іншою метою. В Україні передбачено законом існування таких видів власності:

1. Державна власність — у тому числі і власність держави на певні види інтелектуальної власності (як-то народна творчість, офіційні позначення типу гербів, назв тощо).
2. Спільна власність — власність, у тому числі й інтелектуальна, що належить спільно кільком особам, яка може бути спільною сумісною і спільною частковою.
3. Приватна власність — найбільш розповсюджений вид власності на об’єкти авторського права, таких, як літературний твір, у тому числі електронний блог, художні витвори в різних формах, виконання, комп’ютерні програми чи бази даних, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, раціоналізаторські пропозиції тощо. Цей вид власності на інтелектуальні доробки та твори також найбільше розповсюджений в світі. Сюди належать авторське право на кінофільми, серіали, інформаційні електронні, відео- та друковані ресурси, спектаклі, винаходи, штучний добір та виведення нових сортів рослин, масштабні бази даних, складні розробки в різних галузях науки та техніки, ІТ-індустрії тощо.
4. Змішана власність — складний тип відносин (приміром, державно-приватна власність), де процес та механізм регулювання авторського права часто є проблематичним та непрозорим через брак юридично визначених понять та принципів.

Розмаїття видів власності та недостатнє юридичне підґрунтя для чіткого регулювання відносин у сфері авторського права в складних формах власності часто передбачає довгий процес розгляду справи та підтвердження права на інтелектуальну власність за тими, кому воно належить. Однак за умови залучення професійного юриста, це стає можливим і вирішується, як правило, у значно коротші терміни.

Сучасна ситуація на ринку інтелектуальної власності, а також стрімкий розвиток технологій суттєво ускладнюють завдання захисту авторського права повсюдним розвитком Інтернету та блискавичним потраплянням гігабайтів інформації в різних формах на електронні сторінки світової павутини. Таке швидке розповсюдження даних із доступом до копіювання та наслідування становить не лише клондайк для творчого та особистого розвитку людства, але й серйозну загрозу для охорони авторського права. Ще більше ускладнюється ця перспектива з нинішніми досягненнями у сфері розробки штучного інтелекту. Велика ймовірність того, що штучний інтелект покращить або спростить життя людства в багатьох аспектах, перетинається з непрозорістю розуміння щодо можливостей та правомірності перехресного використання об’єктів інтелектуальної власності між людьми та роботами.

Питання високоефективного захисту інтелектуальної власності стає гострішим в умовах зростаючої комерціалізації мистецтва та творчості, глобалізації торгівлі та культури, масштабного продукування підробок та копій. Очевидно, питання щодо якісного та надійного захисту авторського права та суміжних прав зберігатиме й нарощуватиме свою актуальність у найближчі десятиліття. Тому представники Адвокатського бюро Яновський і партнери холдингу професійних послуг «Західна консалтингова група» відрізняються достеменним знанням законодавства України в даній сфері, володінням дієвими інструментами та методами захисту інтелектуальної власності у Львові та Україні.

(14 - 5.00 - 5)