Дайджест нoвин “Податки і облік”
з 19.08.2019 пo 27.08.2019
Нова УПТ щодо правил ТЦУ для представництв нерезидентів
Мінфіном наказом від 16.08.2019 № 345 затверджено УПК щодо деяких питань застосування правил трансфертного ціноутворення представництвами нерезидентів в Україні.
УПК надає відповіді на такі питання:
- Чи зобов’язане представництво нерезидента, яке здійснює виключно допоміжну та підготовчу діяльність для такого нерезидента, подавати звіт про контрольовані операції у разі, якщо суми коштів, отриманих від нерезидента на утримання представництва або призначені для перерахування ним на користь резидентів за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, перевищують 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за податковий (звітний) рік?
Відповідно до роз’яснення Мінфіну операції представництва нерезидента, яке не відповідає ознакам постійного, та які здійснювались виключно у межах діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер для такого нерезидента, не визнаються контрольованими для цілей ст 39 Кодексу. Отже, подавати щодо них звіт про контрольовані операції такому представництву не потрібно.
- Чи враховуються при визначенні вартісного критерію обсягу господарських операцій для цілей застосування трансфертного ціноутворення суми коштів, отриманих від нерезидента на утримання постійного представництва (виплата заробітної плати працівникам тощо), сплати податків і зборів або призначені для перерахування ним на користь резидентів за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента?
Документом встановлено, що оскільки кошти, отримані від нерезидента на утримання постійного представництва або призначені для перерахування ним на користь резидентів за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, є господарськими операціями для цілей трансфертного ціноутворення, то вони відповідно до пп. 39.2.1.7 ст. 39 ПКУ в повному обсязі враховуються при визначенні вартісного критерію обсягу господарських операцій для цілей застосування трансфертного ціноутворення.
За матеріалами Мінфін України
Довідка про відсутність заборгованості при оскарженні сум зобов’язань в адміністративному (судовому) порядку
Фіскали зазначають:порядок надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, затверджений наказом Мінфіну від 03.09.2018 № 733. Відповідно до п.5 Порядку № 733 перевірка наявності/відсутності у платника заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, здійснюється за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів на дату формування Довідки з урахуванням наявності/відсутності податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості за основним та неосновними місцями обліку платника.
За відсутності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або іншої заборгованості з платежів (у тому числі розстрочених, відстрочених, реструктуризованих), контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, уповноважений орган формує Довідку.
П.8 Порядку № 733 за наявності у платника за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, платнику готується лист (у довільній формі) з вмотивованою відмовою щодо надання Довідки. Лист вручається особисто платнику (його законному чи уповноваженому представникові) або надсилається платнику у порядку, встановленому ст. 42 глави 1 розд. II ПКУ.
Отже, підставою для відмови у наданні Довідки є наявність у платника податків за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів податкового боргу, та/або недоїмки зі сплати єдиного внеску, та/або заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи на дату формування Довідки.
У той же час форма заяви на видачу Довідки, встановлена додатком 2 до Порядку № 733, передбачає інформування платником податків про триваючий процес оскарження в адміністративному або судовому порядку суми грошового зобов’язання шляхом проставляння відповідної позначки.
Підкатегорія «ЗІР» 140.06
Штрафні санкції за порушення податкового законодавства не збільшується фінрезультат
Фіскали консультують: для цілей визначення різниць за пп.140.5.11 ст. 140 ПКУ враховуються штрафні санкції, нараховані у межах цивільно-правових договорів, укладених з іншими суб’єктами господарювання згідно з нормами цивільного законодавства. На суми штрафних (фінансових) санкцій та пені, нарахованих органами ДФС у зв’язку з порушенням платником податку вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, фінансовий результат до оподаткування не збільшується.
Такі операції відображаються за правилами бухгалтерського обліку під час визначення фінансового результату до оподаткування.
Лист ДФС України від 09.08.2019 № 3713/ІПК/05-99-12-03-08
Читайте статтю на тему:
Термін позовної давності закінчився – заборгованість безнадійна
Фіскали повідомляють: безнадійна заборгованість — це, зокрема, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості безнадійною за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, не встановлено. Тобто не передбачена необхідність здійснення платником податку — кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо.
Отже, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною є сплив строку позовної давності за зобов’язаннями щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.
За матеріалами ГУ ДФС у Запорізькій області
Читайте статтю на тему:
Зобов’язання з ПДВ при списанні ТМЦ
Фіскали повідомляють: згідно з п. 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену ПН за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, — у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст. 189 ПКУ).
З метою застосування п. 198.5 ст. 198 ПКУ податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях — на дату їх придбання;
- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, — на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Оскільки платником ПДВ здійснюється операція зі списання ТМЦ (в тому числі зіпсованих), то вони починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку. Так як під час придбання ТМЦ (в тому числі зіпсованих) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку зобов’язаний не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за основною ставкою виходячи з вартості придбання таких ТМЦ (в тому числі зіпсованих).
За матеріалами Офіс ВПП ДФС
Виправлення в ПН статусу покупця з неплатника на платника ПДВ не звільняє від штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію ПН
Фіскали повідомляють: Верховний Суд підтримав позицію Офісу ВПП щодо правомірності застосування до підприємства штрафу за несвоєчасну реєстрацію ПН.
Підприємство поставило товар покупцям, склало та зареєструвало за фактом такої поставки ПН, проте було зазначено, що покупець не є платником ПДВ, однак на час складання та реєстрації ПН покупці мали статус платника ПДВ (інформація про це містилась у відкритих інформаційних джерелах, зокрема на сайті ДФС).
Для «анулювання» невірно складених ПН, підприємством складено та зареєстровано в ЄРПН до них РК, а також складено (датою відвантаження товару) нові ПН – із виправленим статусом покупця товару.
Так як виправлені ПН були зареєстровані в ЄРПН з порушенням строків, передбачених ПКУ, відповідно, за несвоєчасну реєстрацію ПН фіскалами було надіслано ППР за несвоєчасну реєстрацію ПН.
Підприємство оскаржило рішення, наполягаючи в суді на тому, що ПН на поставку товару зареєстровані вчасно, а нові документи стосувались лише виправлення помилки щодо статусу покупців.
Проте, Верховний Суд встановив, що обставини зміни статусу контрагента, на які підприємство вказувало як на причину помилки, відбулись ще до реєстрації первинних ПН. Суд врахував, що ПКУ не передбачає звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію ПН в ЄРПН – у разі, якщо це відбувається через намагання платника виправити свої попередні помилки.
Дотримання продавцем встановлених строків реєстрації ПН є безумовним та визначальним обов’язком платника податків, наголосив суд. При цьому, виправлення будь-яких помилок за допомогою відповідних РК не може нівелювати цей обов’язок.
За матеріалами Центральний офіс з обслуговування ВПП
Заокруглення у чеках
Фіскали нагадують: п.4 постанови НБУ від 15.03.2018 № 25 «Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів» зобов’язано юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, з 01.07.2018 у разі відсутності монет дрібних номіналів проводити заокруглення загальних у чеку сум розрахунків готівкою за товари (роботи, послуги) та загальних сум розрахунків в акті про видачу коштів чи іншому документі, що оформляється під час повернення коштів у разі повернення товару за правилами, встановленими вказаним пунктом.
Суб’єкти господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, які здійснюють готівкові розрахунки зі споживачами із застосуванням РРО, під час проведення готівкових розрахунків зобов’язані зазначати в чеках, актах про видачу коштів та інших документах, що оформляються під час повернення коштів у разі повернення товару, загальні суми до заокруглення та після заокруглення, використовуючи правила, зазначені в п. 4 постанови № 25.
З приводу необхідності складання ПН на суму заокруглення зазначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, за ст. 186 ПКУ (підпункти «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ), отже, сума заокруглення не належить до об’єктів оподаткування ПДВ, а тому ПН на таку суму не складається.
Лист ДФС України від 31.07.2019 № 3584/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Читайте статтю на тему:
Сплата ПДВ за договором доручення не передбачено
Фіскали консультують: поповнення електронного рахунку платника ПДВ за рахунок інших джерел, наприклад з поточних рахунків інших осіб, незалежно від наявності чи відсутності договору доручення, не передбачено.
Лист Офіс ВПП України від 31.07.2019 № 3590/ІПК/28-10-27-01-11
Коливання курсу іноземної валюти та коригування зобов’язань з ПДВ
Фіскали роз’яснюють: зважаючи на те, що зміна (коливання) курсу іноземної валюти може призводити до зміни суми компенсації вартості об’єкта фінансового лізингу (якщо це передбачено договором) як у бік збільшення, так і у бік зменшення, то у платника податку — лізингодавця виникає підстава для здійснення коригування зобов’язань з ПДВ та складання на дату фактичної доплати чи повернення коштів РК за п. 192.1 ст. 192 ПКУ.
РК до ПН, з дати складання якої минуло більше 1095 календарних днів, не може бути зареєстрований у ЄРПН у зв’язку із сплином терміну, встановленого ст. 257 ЦКУ та ст. 107 ПКУ. Тобто якщо після сплину 1095 календарних днів з дати виникнення податкових зобов’язань та складання ПН при передачі майна у фінансовий лізинг відбувається зменшення його вартості, розрахунок коригування до таких ПН не може бути зареєстрований в ЄРПН, а підстави для зменшення податкових зобов’язань у лізингодавця відсутні.
У разі зменшення компенсації вартості майна переданого у фінансовий лізинг, лізингоодержувач, зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ на суму такого зменшення, використовуючи механізм, визначений п.198.5 ст.198 ПКУ, та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну ПН. У разі збільшення суми компенсації вартості майна, переданого у фінансовий лізинг, якщо з дати складання ПН минуло 1095 календарних днів, постачальник зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН ПН на суму такого збільшення. Така зареєстрована в ЄРПН ПН є підставою для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту лізингоодержувача.
Лист ДФС України від 02.08.2019 № 3633/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Орендні операції за договорами доручення та ПДВ
Фіскали консультують: якщо повірений — платник ПДВ укладає з довірителями — власниками нежитлових приміщень договори доручення, за якими укладає договори оренди нежитлових приміщень з орендарями та отримує від них орендну плату, яку після утримання винагороди перераховує довірителям, то у повіреного при отриманні коштів від орендарів у сумі, яка підлягатиме перерахуванню довірителям, податкові зобов’язання з ПДВ не виникають. Адже повірений не є власником приміщень та безпосередньо не надає їх третім особам (орендарям) в оренду, а діє від імені та за рахунок орендодавців — довірителів.
При цьому сума утриманої повіреним у складі окремої орендної плати винагороди за виконання повіреним обов’язку за договором доручення є об’єктом оподаткування ПДВ. Податкові зобов’язання з ПДВ за такою операцією визначаються повіреним у загальновстановленому порядку (за правилом першої події за п.187.1 ст. 187 ПКУ) та складається ПН на орендаря. Водночас у довірителів на суму орендної плати, яка підлягатиме перерахуванню з банківського рахунку повіреного на їх рахунок, виникає обов’язок нарахування за такою операцією податкових зобов’язань з ПДВ (за правилом першої події за п. 187.1 ст. 187 ПКУ).
Лист ДФС України від 31.07.2019 № 3594/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
ПДВ наслідки за неповернуту тару
Фіскали повідомляють: відповідно до п. 189.2 ст. 189 ПКУ вартість тари, що згідно з умовами договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування ПДВ не включається. Якщо у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.
При цьому згідно з п. 16 Порядку заповнення ПН, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.2015 № 1307, до розділу А ПН вносяться дані щодо зворотної (заставної) тари. Вартість тари визначається у договорі (контракті) як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування, а зазначається в графі X як загальна сума коштів, що підлягають сплаті.
Отже, якщо з будь-яких причин у строк більше ніж 12 календарних місяців з моменту надходження зворотної тари вона не повертається відправнику, то вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача. Тобто отримувач тари у звітному періоді, в якому закінчується дванадцятий календарний місяць з моменту надходження такої зворотної тари, має визначити податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з вартості зворотної тари; скласти та зареєструвати в ЄРПН ПН, яку залишає в себе.
За матеріалами ГУ ДФС у Рівненській області
Дивіться відео на тему:
Розрахунки через фінансову установу та РРО
Фіскали інформують: оскільки покупець здійснив оплату за товар через фінансову установу, а товар отримує безпосередньо у магазині «АЛЛО», то РРО застосовується на загальних підставах, а у розрахунковому документі (касовому чеку) зазначається форма оплати за товар, наприклад, «безготівка».
Водночас у разі здійснення розрахунків за реалізовані товари (надані послуги) в безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки (без використання банківських платіжних карток) РРО не застосовується.
Застосування РРО не є обов’язковим, якщо оплата за товар здійснюється покупцем через ПТКС, який належить банку та знаходиться у приміщенні банку.
Лист ДФС України від 09.08.2019 № 3743/6/99-99-14-05-01-15/ІПК
Дивіться відео на тему:
Особливості готівкових розрахунків у відокремленому підрозділі
Фіскали консультують: субֹ’єкт господарювання має право не вести касову книгу на відокремленому підрозділі, якщо здійснюються готівкові розрахунки із застосуванням РРО або розрахункових книжок та веденням КОРО, але не проводяться операції з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами.
Крім того, субֹ’єкт господарювання зобов’язаний забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО та не передбачає, що місце проведення розрахунків може бути розподілено на грошовий ящик, шафу, сейф тощо.
Лист ДФС України від 09.08.2019 № 3744/6/99-99-14-05-01-15/ІПК
Приймання готівки для подальшого переказу та РРО
Фіскали інформують: якщо операції з приймання готівки для подальшого її переказу здійснюються небанківською фінансовою установою за допомогою зареєстрованої належним чином платіжної системи через пункти приймання готівки (робоче місце працівника, облаштоване технічним пристроєм із відповідним програмним забезпеченням, який дає змогу працівникові сформувати електронний документ на переказ готівки на підставі відповідного паперового документа та забезпечує оброблення і передавання інформації до банку/платіжної організації платіжної системи в режимі реального часу), в цьому випадку РРО можна не застосовувати.
Водночас суб’єкт господарювання може на добровільних засадах зареєструвати та використовувати у господарській діяльності РРО незалежно від сфери провадження такої діяльності.
Лист ДФС України від 09.08.2019 № 3742/6/99-99-14-05-01-15/ІПК
Декларація про майновий стан і доходи по-новому
Фіскали інформують: з 07.08.2019 набрав чинності Наказ Міністерства фінансів України № 177 від 25.04.2019 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859», яким затверджено нову форму податкової декларації про майновий стан і доходи.
Серед основних змін: введено окремий додаток Ф3 «РОЗРАХУНОК суми податку, на яку зменшуються податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, у зв’язку з використанням права на податкову знижку».
Крім того, Розділ ІІ декларації «Доходи, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу» доповнено новими рядками:
- 10.2 «Дохід, нарахований (виплачений, наданий) у формі винагород та інших виплат відповідно до умов цивільно-правового характеру»;
- 10.4.1 «Дохід, отриманий від фізичної особи — платника податку (орендаря), який не є податковим агентом, за оренду (суборенду, емфітевзіс) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), які розташовані за місцезнаходженням, відмінним від податкової адреси платника податку (орендодавця)».
За матеріалами ГУ ДФС у м. Києві
Відшкодування коштів працівнику за використання його мобільного телефону для виробничих потреб – не додаткове благо та не є база оподаткування ЄСВ
Фіскали повідомляють: базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5, визначено перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Так, згідно з пп. 2.2.9 розділу ІІ Інструкції № 5 фонд додаткової заробітної плати включає, зокрема, вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників послуг зв’язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати.
Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику ПДФО податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником ПДФО (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ), є додатковим благом.
Тобто сума коштів, відшкодована працедавцем фізичній особі за використання власного мобільного телефону для виробничих потреб, у межах вартості мобільних розмов, не є додатковим благом та базою нарахування єдиного внеску за наявності відповідних документів, що підтверджують використання мобільного зв’язку виключно у виробничих цілях: зокрема, це угода про надання послуг мобільного зв’язку, список працівників, які використовують власні мобільні телефони у зв’язку з виробничою необхідністю, розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв’язку абоненту, у яких відображаються час переговорів, номер адресата, а також вартість розмов тощо.
За матеріалами ГУ ДФС у Дніпропетровській області
Читайте статтю на тему:
ПСП на заробітну плату при няавній стипендії відсутня
Фіскали нагадують: п.п.169.2.3 п. 169.2 ст. 169 ПКУ наведено перелік доходів фізичних осіб, до яких ПСП не може бути застосована.
До цього переліку відносяться доходи, інші ніж заробітна плата; заробітна плата, яку платник ПДФО протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету та доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Отже, якщо платник ПДФО отримує протягом звітного податкового місяця заробітну плату одночасно з доходами у вигляді стипендії, то у такого платника право на застосування ПСП відсутнє.
За матеріалами ГУ ДФС у Дніпропетровській області
Особливості сплати податків при отриманні фізичною особою доходів від іншої фізичної особи
Фіскали наголошують: особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.
Фізична особа, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язана включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % з таких доходів.
Платниками військового збору є, зокрема, фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування військовим збором є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому для ПДФО, за ставкою 1,5 % від об’єкта оподаткування.
Декларація подається фізичною особою до фіскального органу за місцем реєстрації до 1 травня року, що настає за звітним.
Фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
За матеріалами ГУ ДФС у Запорізькій області
Курсові різниці в доході «єдиноподатника»
Фіскали інформують: «єдиноподатник» ІІІ-ї групи(юридична особа) визначає курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції згідно з вимогами положення (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому позитивне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти включається до складу доходів такого платника податку. Від’ємне значення курсових різниць від перерахунку іноземної валюти не зменшує базу оподаткування єдиним податком.
Підкатегорія «ЗІР» 108.01.02
Методичні рекомендації для «єдиноподатників» IV групи (юридичних осіб)
Фіскали розмістили в себе на сайті методичні рекомендації для «єдиноподатників» IV групи (юридичних осіб), які містять 14 розділів, які присвячені наступним питанням:
- Порядку обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування;
- Порядку визначення доходів та їх складу для юридичних осіб – платників єдиного податку четвертої групи, визначенню об’єкта та бази оподаткування єдиним податком;
- Ставкам єдиного податку для юридичних осіб – «спрощенців» четвертої групи;
- За які податкові (звітні) періоди сплачується єдиний податок, який порядок нарахування та строки сплати цього єдиного податку;
- Веденню обліку і складання звітності з єдиного податку;
- Застосування реєстраторів розрахункових операцій такими юрособами;
- Відповідальності платників єдиного податку за порушення;
- Особливостям нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку. Зокрема, порядку реєстрації та надання звітності з ПДВ і нарахуванню та сплаті ЄСВ та подання звітності з нього.
Переглянути методичні рекомендації можна перейшовши за посидланням http://dp.sfs.gov.ua/data/material/000/302/389361/MR_4gr_YUO.pdf
За матеріалами ДФС у Дніпропетровській області
Записи в книзі обліку доходів і витрат ФОП – «загальносистемником «до моменту реєстрації книги
Фіскали наголошують: ФОП – «загальносистемник» зобов’язана зареєструвати першу Книгу обліку доходів і витрат з дати державної реєстрації до початку здійснення господарської діяльності (дати переходу зі спрощеної на загальну систему оподаткування).
Якщо така ФОП зареєструвала Книгу після початку ведення господарської діяльності, то вона зобов’язана внести всі записи в Книгу, які підтверджені відповідними первинними документами.
Підкатегорія «ЗІР» 104.08
Оплата перших 5 днів лікарняного для ФОП «загальносистемника» – витрати
Фіскали повідомляють: п.177.4 ст.177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів ФОП, яка застосовує загальну систему оподаткування, від провадження господарської діяльності.
Так, до витрат такої особи відносяться, зокрема, витрати на оплату праці (як основну, так і додаткову) фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, а також інші заохочувальні, компенсаційні та обов’язкові виплати працівникам (в тому числі оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця) згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.
За матеріалами ГУ ДФС у Луганській області
Остання сплата ЄСВ «незалежником»
Фіскали консультують: Обов’язок сплати ЄСВ «незалежниками» закінчується після зупинення права на заняття незалежною професійною діяльністю, подання заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою № 7-ЄСВ та звіту з позначкою «ліквідаційний».
Лист ДФС України від 31.07.2019 № 3580/6/99-99-13-02-03-15/ІПК
Особливості нарахування зарплати при роботі у вихідний
Позивач наголошує на тому, що він, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, працював у вихідні дні, однак при звільненні з роботи Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області не компенсувала йому заробітну плату за роботу у ці дні. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
В запереченнях до позовної заяви відповідач зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки роботу у вихідні дні було компенсовано шляхом надання інших днів відпочинку за його особистою заявою, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Судами встановлено, що питання компенсації працівникам за їх роботу у вихідний день врегульовано п. 3.4 Колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Городнянської районної державної адміністрації.
Так, пунктом 3.4 вказаного Колективного договору робота у святкові, неробочі та вихідні дні, якщо вона не компенсується іншим часом відпочинку, а також в понадурочний час оплачується у подвійному розмірі.
Згідно з КЗпП робота у вихідний може компенсуватись за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Таким чином, спосіб компенсації за роботу у вихідний день визначається за згодою сторін трудового договору, на підставі наказу (розпорядження) про залучення працівників до роботи у вихідний день та з урахуванням положень Колективного договору.
На підставі наказу про надання працівникові дня відпочинку за роботу у вихідний день у табелі робиться відмітка “Ін” – інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, тобто цей день не оплачується, а за роботу у вихідний день проставляються фактично відпрацьовані години, які оплачуються в одинарному розмірі.
Постанова КАС ВС № 825/1343/16 від 01.07.2019
Відпустки без збереження заробітної плати та відповідальності за порушення їх тривалості
Фахівці Держпраці нагадують: відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» одним із видів відпусток є відпустка без збереження заробітної плати, яка надається відповідно до статей 25, 26 даного Закону.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік (ст. 84 КЗпП, ст. 26 Закону України «Про відпустки»).
Основною підставою для надання такої відпустки має бути: згода сторін, сімейні обставини та інші причини, а також тривалість не більше 15 календарних днів на рік.
Крім вищезазначеної підстави, у випадках, передбачених ст. 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника (ст.84 КЗпП), зокрема:
- матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
- чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – тривалістю до 14 календарних днів;
- матері або іншим особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 цього Закону, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, – тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-го віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), – не більш як до досягнення дитиною 16 – го віку;
матері або іншій особі, зазначеній у частині третій ст. 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території;
- ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
- особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, – тривалістю до 21 календарного дня щорічно;
- пенсіонерам за віком та інвалідам III групи – тривалістю до 30 календарних днів щорічно;
- інвалідам I та II груп – тривалістю до 60 календарних днів щорічно;
- особам, які одружуються, – тривалістю до 10 календарних днів;
- працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер – тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних – тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
- працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;
- працівникам для завершення санаторно-курортного лікування – тривалістю, визначеною у медичному висновку;
- працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, – тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;
- працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, – тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
- сумісникам – на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;
- ветеранам праці – тривалістю до 14 календарних днів щорічно;
- працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, – тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;
- працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості, – тривалістю 12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
Що стосується державних службовців, то на працівників таких категорій також поширюється сфера дії КЗпП, Закону України «Про відпустки» та інші закони. Крім того, в ст. 58 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII зазначено, що додаткові відпустки у зв’язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток надаються державним службовцям відповідно до закону.
Державному службовцю надається відпустка без збереження заробітної плати за його заявою на час участі у виборчому процесі у порядку, визначеному ст.10 цього Закону. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства.
В ст. 28 Закону України «Про відпустки» вказано, що особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510-1700 грн.)
Ст.265 КЗпП визначено перелік підстав та розміри штрафів в разі порушення вимог трудового законодавства. Відповідно до зазначеної норми розмір штрафу за порушення вимог ст. 84 КЗпП, ст. 25 и ст. 26 Закону України «Про відпустки» становитиме у розмірі мінімальної заробітної плати (станом на серпень 2019 року – 4173 грн.).
За матеріалами ГУ Держпраці у Полтавській області
Скасовано наказ про санітарно-гігієнічні характеристики умов праці
Фахівці Держпраці інформують: з 01.07.2019 процедура складення санітарно-гігієнічних характеристик умов праці визначаються постановою КМУ від 17.04.2019 №337.
З метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до законодавства України Міністерство охорони здоров’я визнало таким, що втратив чинність, свій наказ від 13.12.2004 № 614 «Про затвердження Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці».
З 01.07.2019 процедура складення санітарно-гігієнічних характеристик умов праці та вимоги до них визначаються Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою КМУ від 17.04.2019 №337.
За матеріалами ГУ Держпраці в Одеській області
Підбірку підготувала:
Лоза Галина,
консультант з податків та зборів,
представник з бухгалтерських послуг компанії “ЗБЕРЕЖЕНІ АКТИВИ”
спеціаліст, фахівець з контролю якості послуг
