Дайджест нoвин «Підприємництво і право» 18.06.2018 пo 24.06.2018

In: Дайджести новин законодавства і практики 25 Jun 2018 Tags: ,

Дайджест нoвин «Підприємництво і право»

18.06.2018 пo 24.06.2018

 

Закон про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю набрав чинності

17 червня набрав чинності Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який визначає правовий статус ТОВ та ТДВ, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників. Через рік набере чинності частина друга статті 23 Закону – щодо виключення померлого (припиненого) учасника, що має більше 50%, якщо правонаступники не подали заяви про вступ до суспільства.

Відповідно втратив чинність Закон України «Про господарські товариства» в частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю.

В загальних положеннях передбачено, що учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть спільну відповідальність за його зобов’язаннями в межах вартості невнесенної частини вкладу кожного учасника. Товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном. Товариство не відповідає за зобов’язаннями своїх учасників. Кількість учасників товариства не обмежується.

До внесення відповідних змін в Господарський процесуальний кодекс України при розгляді справ, відкритих за вимогами щодо переведення права і обов’язків покупця частки (частини частки) у разі порушення основного права учасника товариства, застосовуються наступні правила:

  1. позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суди грошові кошти у розмірі, сплаченому покупцем у виконанні договору купівлі-продажу частки (частини долі), визначеного в постановці суду;
  2. невиконання вимоги щодо внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду є підставою для залишення позову без розгляду;
  3. суд у своєму вирішенні вирішує питання про перерахування грошових коштів, внесених на депозитний рахунок суду, покупцеві або про їх повернення.

Товариства з обмеженою відповідальністю та суспільства з додатковою відповідальністю звільняються від сплати адміністративного збору за реєстрацію змін у статуті у зв’язку з приведенням його у відповідність до цього Закону до 17 червня 2019 року.

 

Закон України від 06.02.2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»

 

Дивіться відео на тему:

Які можливості для бізнесу, відкриває новий закон “Про ТОВ”


Оновлено порядок розкриття банківської таємниці

Нацбанк оновив Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таїни.

Відповідну Постанову НБУ від 19 червня 2018 року № 66 набрало чинності 21 червня.

Тепер банки надають інформацію стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної або фізичної особи, фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу не тільки на вимогу органів прокуратури, СБУ, НБР, Нацполіції, НАБУ і АМКУ, але і на вимогу інших уповноважених державних органів і осіб, визначених частиною першою статті 62 Закону про банки, про надання такої інформації в паперовому або електронному вигляді, згідно з вимогами, викладеними в додатку до правил.

Крім того, виключено вимогу про надання такої інформації банків без вказівки контрагентів за операціями.

 

 

Постанова НБУ від 19.06.2018 року № 66 «Про внесення змін до Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці»

 


Нові правила валютного регулювання

Закон України «Про валюту і валютні операції», який встановлює основні правила валютного регулювання та валютного нагляду прийнято ВРУ 21 червня.

Цей нормативно-правовий акт скасовує діючі Декрет Кабміну «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та Закон «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», вносить зміни до деяких інших законодавчих актів.

Законом, зокрема, встановлюється:

  • новий режим валютного регулювання за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом»;
  • категоріально-термінологічний апарат валютного регулювання;
  • загальний режим проведення валютних операцій на території України;
  • деталі здійснення валютних операцій (з встановленням винятків щодо розрахунків, які можуть здійснюватися на території України в іноземній валюті), проведення операцій з торгівлі валютних цінностей, транскордонний переказ і переміщення валютних цінностей.

Введено норми в частині ліцензування професійної діяльності з надання послуг щодо проведення валютних операцій і врегульовані особливості проведення валютного нагляду, обміну інформацією між суб’єктами валютних операцій і накладення санкцій за порушення валютного регулювання.

Також врегульовані права і обов’язки резидентів і нерезидентів в сфері проведення валютних операцій, в тому числі обов’язок подавати органам і агентам валютного нагляду документи та інформацію.

Крім того, Нацбанк збереже мінімально необхідні повноваження в цій сфері, які будуть перешкоджати раптовому відтоку короткострокового капіталу.

 

Проект Закону України від 21.06.2018 року № 8152 «Про валюту і валютні операції»

 


Правомірність звільнення вагітної жінки після закінчення строкового трудового договору

Управління Держпраці у Хмельницькій області в межах наданих повноважень надало роз’яснення стосовно звільнення вагітної жінки по закінченню терміну строкового трудового договору.

Однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення, згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179 КЗпП України), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

При вирішенні питання про припинення із вагітною жінкою строкового трудового договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України необхідно дотриматись порядку припинення строкового трудового договору. Роботодавець має своєчасно попередити Вас, як вагітну жінку про припинення трудового договору, і зробити це варто у письмовій формі. Слід враховувати, що звільнення провадиться з обов’язковим працевлаштуванням.

Щоб виконати обов’язок з працевлаштування роботодавець повинен, надати працівниці у тій же або в іншій організації іншу роботу або запропонувати роботу, від якої вона відмовилась з поважних причин.

Однак відносини з вагітною працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають свою специфіку: на період працевлаштування за нею зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Суттєвим є те, що тримісячний строк обчислюється не з дня звільнення, а з дня закінчення строкового трудового договору.

Закінчення строку трудового договору не дає підстав для автоматичного звільнення. Роботодавець має попередити вагітну жінку, що після закінчення строку трудового договору вона до роботи допущена не буде і під час пошуку підходящої для неї роботи може перебувати вдома. А коли можливість для працевлаштування буде знайдено, працівниця зобов’язана з’явитись на вимогу роботодавця.

 

Офіційний портал Управління Держпраці у Хмельницькій області, рубрика «Новини», підрубрика «Правомірність звільнення вагітної жінки після закінчення строкового трудового договору» від 21.06.2018 року

 

Дивіться відео на тему:

Чи може директор або член наглядової ради ТОВ діяти на підставі цивільно правового договору


Сумісник не зобов’язаний повідомляти роботодавця про звільнення з основного місця роботи

Як відомо, працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП України).

Зазначена норма КЗпП дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

Законодавством про працю не встановлено:

обов’язку працівника щодо повідомлення роботодавця, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи;

відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.

У разі повідомлення роботодавця працівником-сумісником про звільнення з основного місця роботи, роботодавцю слід видати відповідні накази (розпорядження), які засвідчать наявність у працівника основного місця роботи.

 

Офіційний портал Управління Держпраці у Хмельницькій області, рубрика «Новини», підрубрика «Сумісник» не зобов’язаний повідомляти роботодавця про звільнення з основного місця роботи» від 21.06.2018 року

 

 


Працівник-інвалід може піти у щорічну відпустку в будь-який час

Фахівці Держпраці нагадують: на відміну від звичайних працівників, працівники-інваліди, які недавно влаштувалися на роботу та ще не відпрацювали перших шість місяців на цьому підприємстві, можуть скористатися своїм правом піти в щорічну оплачувану відпустку повної тривалості ще до настання шестимісячного терміну їхньої безперервної роботи на цьому підприємстві. Також, працівники-інваліди, які вже тривалий час працюють на підприємстві, за своїм бажанням мають право піти у щорічну відпустку в зручний для них час (ст. 10 Закону про відпустки).

Згідно зі ст. 6 Закону про відпустки тривалість щорічної основної відпустки для працівників-інвалідів становить:

  • для інвалідів I і II груп — 30 календарних днів,
  • для інвалідів III групи — 26 календарних днів.

Відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 30 календарних днів щорічно надається інвалідам III групи, тривалістю до 60 календарних днів щорічно — інвалідам I та II груп (п. 6 та 7 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки)

 

Офіційний портал Управління Держпраці у Хмельницькій області, рубрика «Новини», підрубрика «Працівник-інвалід може піти у щорічну відпустку не відпрацювавши перших шість місяців» від 21.06.2018 року

 

Дивіться відео на тему:

Робота з персоналом через цивільно-правові договори – економічні переваги і ризики


Випробувальний термін при прийнятті на роботу

Фахівці Держпраці консультують: умову встановити працівнику випробувальний строк та його термін обумовлюють у наказі (розпорядженні) керівника про прийняття на роботу, з яким ознайомлюють працівника під розпис.

Якщо такої умови в наказі про прийняття на роботу немає, то вважається, що працівника прийнято на роботу без випробувального строку.

Випробувальний термін не встановлюється для осіб:

  • що є неповнолітніми (до 18 років);
  • молодих робітників (які закінчили навчатись у професійних навчально-виховних закладах);
  • звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
  • молодих спеціалістів (після здобуття вищої освіти);
  • інвалідів (які мають довідку МСЕК і направлені на роботу).
  • які перемогли в конкурсі на заміщення вакантної посади;
  • вагітних жінок;
  • що проходили стажування в роботодавця з відривом від основної роботи;
  • матерів, які самостійно виховують дитину віком до 14 років (дитину-інваліда);
  • що працюють за строковим трудовим договором до одного року;
  • що працюють тимчасово або на період сезонних робіт;
  • обраних на посаду;
  • які переміщені всередині підприємства.

Крім цього, випробувальний термін не встановлюється для працівників, прийнятих на роботу до підприємства іншої місцевості (при переведенні), та у законодавчо визначених випадках.

Випробувальний термін при прийнятті на роботу становить:

  • не більше 3 місяців — у загальних випадках;
  • не більше 1 місяця — для робітників;
  • не більше 6 місяців — в окремих випадках за погодженням з профспілкою.

Термін випробування вважається завершеним, якщо працівник продовжує працювати, тобто успішно пройшов термін випробування. Розірвання трудового договору з таким працівником стає можливим лише в загальному порядку. Після закінчення випробування трудовий договір такого працівника стає безстроковим. Новий наказ в цьому випадку не видається.

Працівник, який не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі, звільняється впродовж терміну випробування, про що письмово повідомляється за 3 дні.

Останній день роботи вважається днем звільнення працівника. У день звільнення роботодавець видає працівнику трудову книжку, проводить розрахунок. Якщо звільнення працівника здійснено за ініціативою роботодавця, то у день звільнення вручається і копія наказу про припинення трудового договору.

 

Офіційний портал Управління Держпраці у Львівській області, рубрика «Новини», підрубрика «Що потрібно знати працівнику і роботодавцю про випробувальний строк та кому його заборонено встановлювати?» від 21.06.2018 року

 

 

Підбірку підгoтувала: 

Віктoрія Пoлянська,

незалежний юридичний консультант холдингу професійних послуг «Західна кoнсалтингoва група»

Підписатись на наші новини


X