fbpx
[get_banners]

Дайджест нoвин «Підприємництво і право» з 02.06.2015 по 07.06.2015

In: Дайджести новин законодавства і практики 18 Aug 2015

Закручування гайок припинилося і НБУ поступово лібералізує валютний ринок.

НБУ врегульовує ситуацію на грошово-валютному та кредитному ринках

Національний банк України з метою врегулювання ситуації на грошово-валютному ринку постановив:

  1. Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.        
  2. Установити вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті у розмірі 75 відсотків. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.        

Вимога щодо обов’язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів і в російських рублях.        

Уповноважений банк зобов’язаний попередньо зараховувати надходження в іноземній валюті на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 “Розподільчі рахунки суб’єктів господарювання” – розподільчий рахунок.

Уповноважений банк зобов’язаний здійснити обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті без доручення клієнта та виключно наступного робочого дня після дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок.        

  1. Національний банк України здійснює моніторинг роботи уповноваженого банку з метою перевірки добросовісного характеру платежів за операціями клієнтів.
  2. У зв’язку із запровадженням вимоги щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Надходження в іноземній валюті за експортними операціями клієнтів банку мають бути продані в порядку, установленому в пункті 2 цієї постанови.        

  1. Після закінчення функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України банк протягом наступних двох годин поточного дня подає розгорнуту заявку щодо загального обсягу обов’язкового продажу іноземної валюти, запланованого на наступний робочий день.
  2. Запровадити такі заходи щодо діяльності банків та фінансових установ:        

1) дозволити резидентам здійснювати погашення кредитів, позик (у тому числі фінансової допомоги) в іноземній валюті за договорами з нерезидентами, у тому числі в разі укладання додаткових угод до кредитних договорів / договорів позики, не раніше строку, передбаченого договорами.

2) уповноважені банки здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку України відповідно до нормативно-правового акта Національного банку України, що регулює порядок та умови торгівлі іноземною валютою.        

3) дозволити здійснювати операції з продажу готівкової іноземної валюти одній особі в один операційний день у сумі, що не перевищує в еквіваленті 3000 гривень.

Обмеження щодо суми операції з продажу готівкової іноземної валюти не поширюються на випадок, коли фізична особа купує готівкову іноземну валюту та використовує її виключно на виконання власних зобов’язань в іноземній валюті за кредитним договором.

4) за дорученням фізичних осіб за межі України здійснюються перекази іноземної валюти без підтвердних документів на суму, що в еквіваленті не перевищує 15000 гривень в один операційний день. Фізичні особи – нерезиденти здійснюють такі перекази на підставі документів, що підтверджують джерела походження коштів. Зазначені в абзаці третьому цього підпункту вимоги щодо обмеження суми переказу не поширюються на: оплату витрат на лікування в медичних закладах іншої держави, а також на оплату витрат на транспортування хворих; оплату витрат, пов’язаних зі смертю громадян за кордоном; перекази, що здійснюються на підставі вироків, рішень, ухвал і постанов судових, слідчих та інших правоохоронних органів; оплату витрат на навчання виключно для оплати навчального процесу; перекази коштів, отриманих як оплата праці нерезидентами в Україні, пенсії, аліменти;

5) банки зобов’язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 300000 гривень на добу на одного клієнта. Вимоги цього підпункту не поширюються на видачу готівкових коштів: на виплату заробітної плати, витрат на відрядження.

6) призупинити випуск банками ощадних (депозитних) сертифікатів на пред’явника. Дозволити банкам випускати іменні ощадні (депозитні) сертифікати, номіновані як у національній, так і в іноземній валютах, зі строком їх обігу не менше шести місяців.

7) уповноважені банки мають право достроково повертати вклади, залучені в іноземній валюті за всіма типами договорів, крім вкладів, залучених з видачею іменних ощадних (депозитних) сертифікатів зі строком їх обігу не менше шести місяців, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції;        

8) банкам забороняється надавати клієнтам кредити в національній валюті, якщо в забезпечення виконання зобов’язань за ними надаються майнові права на кошти в іноземній валюті, що розміщені на рахунках у банках;        

9) установити для уповноважених банків ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) не більше 1 %;        

10) уповноважені банки зобов’язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта;

11) уповноважені банки зобов’язані включити суму балансової вартості придбаних облігацій внутрішніх державних позик з індексованою вартістю, зменшену на розмір нарахованого купонного доходу, до розрахунку загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції;        

12) уповноважені банки повинні забезпечити проведення виваженої політики під час здійснення операцій з торгівлі іноземною валютою;      

13) зобов’язати уповноважені банки для здійснення купівлі іноземної валюти за дорученням клієнтів попередньо зараховувати кошти в гривнях на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку 2900 “Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів банку” (далі – рахунок 2900). Із цього рахунку кошти можуть бути перераховані для купівлі іноземної валюти не раніше четвертого операційного дня з дня зарахування гривень на цей рахунок;

14) уповноважений банк не має права купувати іноземну валюту за дорученням клієнта-резидента (крім фізичної особи), що має кошти в іноземних валютах, розміщених на поточних та депозитних рахунках у цьому та/або інших уповноважених банках.

15) з метою недопущення недобросовісної практики проведення валютних операцій уповноважені банки формують реєстр із купівлі іноземної валюти та/або перерахування за межі України іноземної валюти за дорученням клієнтів та подають його до Національного банку України в день отримання від клієнта заяви про купівлю іноземної валюти/платіжного доручення;

16) видача готівкових коштів у межах України за електронними платіжними засобами, що емітовані як резидентами, так і нерезидентами, здійснюється виключно в гривнях;        

17) заборонити купівлю, перерахування іноземної валюти з метою проведення деяких операцій;        

18) заборонити уповноваженим банкам перераховувати з інвестиційного рахунку кошти в гривні з метою купівлі іноземним інвестором державних облігацій України;

19) переказування благодійними організаціями благодійної допомоги та переказ коштів Міністерством охорони здоров’я України за межі України для оплати лікування фізичних осіб здійснюються на підставі документів, що підтверджують необхідність такого лікування в іноземному медичному закладі, та не потребують наявності акта цінової експертизи Державного підприємства “Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків” або погодження Національного банку України, а також індивідуальної ліцензії Національного банку України;        

20) уповноваженим банкам забороняється здійснювати операції з продажу банківських металів за безготівкові гривні юридичним особам / фізичним особам – підприємцям загальною масою, що перевищує протягом одного календарного тижня в межах однієї банківської установи на одного клієнта 3,216 тройської унції золота.

  1. Департаменту відкритих ринків довести зміст цієї постанови до відома банків України для використання в роботі, а банкам України – до відома їх клієнтів.       
  2. Постанова набирає чинності з 04 червня 2015 року і діє до 03 вересня 2015 року включно.

Постанова Національного банку України від 03.06.2015 р. № 354

 

 

Перевірка діяльності юросіб на відповідність Закону про декомунізацію

5 червня 2015 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 27 травня 2015 року № 354.

         У Постанові вказано, що Міністерство юстиції України безпосередньо або через територіальні органи забезпечує постійний моніторинг відповідності найменування та/або символіки, матеріалів реєстраційної справи юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам Закону.

         Підставами проведення правової експертизи можуть бути:

1) звернення ініціатора про проведення правової експертизи, яке має містити:

–      повне найменування об’єкта правової експертизи та його ідентифікаційний код (у разі – наявності статусу юридичної особи);

–      факт порушення Закону (із посиланням на норми Закону);

–      повне найменування, місцезнаходження ініціатора, його контактні дані;

2) ініціатива Мін’юсту;

3) рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлено факт невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам Закону.

         Проведення правової експертизи здійснюється протягом 30 робочих днів з дня надходження матеріалів до Комісії. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення Комісія подає копії матеріалів до правоохоронних органів.

         У 10-денний строк з дня прийняття рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам Закону Мін’юст звертається з позовом до суду про припинення діяльності юридичної особи, політичної партії, іншого об’єднання громадян або повідомляє іншим органам державної влади, які уповноважені звертатися з відповідним позовом до суду.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття рішень щодо невідповідності діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого об’єднання громадян вимогам Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» від 27 травня 2015 року № 354

 

Почав діяти порядок переведення дачних будинків в житлові

5 червня 2015 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року «Про затвердження Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки» № 321.

Відповідно до норм цього Порядку, переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов’язані адміністративно або територіально.

Для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, – сільському голові заяву, до якої додаються:

–      копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку;

–      письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий;

–      звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою згідно з додатком 2.

Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав:

–      неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

–      виявлення в поданих документах недостовірних відомостей;

–      встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку.

Місцева рада у 3-денний строк з дня прийняття рішення про переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки видає або надсилає власникові рекомендованим листом з описом вкладення рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок із зазначенням його адреси (рішення про відмову в переведенні разом з поданими документами).

Варто підкреслити, що рішення про переведення є підставою для внесення відповідних змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному законодавством.

Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року «Про затвердження Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки» № 321

Оприлюднено правовий висновок ВСУ про недійсність держакта на землю

         Верховний Суд України на спільному засіданні Судових палат у цивільних та господарських справах 3 червня 2015 року ухвалив постанову у справі № 6-217цс15, предметом якої був спір про визнання рішення селищної ради і державного акта на право власності на землю недійсними та визнання права власності на земельну ділянку.

         Верховний Суд України зробив висновок про те, що відповідно до п. «б» ч.1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

         Згідно із ч.1,2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

         Як це передбачено ч.1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

         Верховний Суд України дійшов до висновку, що зазначені норми встановлюють нерозривний зв’язок між виникненням права власності на земельну ділянку з обов’язковим одержанням її власником державного акта на право власності.

         Висновок суду апеляційної інстанції, з яким погодився й суд касаційної інстанції, про неправильне застосування місцевим судом вищенаведених норм матеріального права з огляду на те, що після переходу права власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, який не визнаного судом недійсним, саме державний акт посвідчує право власності, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 125, ч. 2 ст. 126 ЗК України (у чинній на час укладення договору купівлі-продажу редакції) право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. У разі набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою воно посвідчується не державним актом, а відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, який установлений законом.

Постанова Верховного Суду України у справі № 6-217цс15 від 3 червня 2015 року

 

Не можна визнати право власності на неприйнятий в експлуатацію об’єкт

         27 травня 2015 року на засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України було розглянуто справу № 6-159цс15 за позовом ТОВ «Херсонавтотранс» до 8 відповідачам про визнання договорів недійсними, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та за позовом ТОВ «Сідвін» до ТОВ «Херсонавтотранс» і тим же відповідачам про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Судами попередніх інстанцій позов ТОВ «Херсонавтотранс» був задоволений частково, позов ТОВ «Сідвін» був задоволений.

         Проте, Верховний Суд України скасував попередні рішення і відмовив в обох позовах, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій не врахували положення частин 3.4 ст. 92 ЦК України роблячи висновок, що новостворене нерухоме майно вибуло з володіння власників поза їхньою волею і вони не мають можливості в інший, ніж за рішенням суду, спосіб визнати право власності на це майно і витребувати його з незаконного володіння відповідачів.

         Верховний Суд України нагадав, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

         Аналіз чинного законодавства виявляє, що державній реєстрації підлягає право власності лише на ті об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.

         Прийняття в експлуатацію закінчених об’єктів будівництва полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

         Державна реєстрація прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади при проведенні відповідних дій.

         Верховий Суд України не погодився з рішенням судів попередніх інстанцій, адже позивачі у встановленому законом порядку право власності на новостворене майно не отримали і подали позови на підставі ст. 387 ЦК України.

Постанова Верховного Суду України у справі № 6-159цс15 від 27 травня 2015 року

 

Підбірку підготувала: 

Христина Іващишин, юрист компанії “Західна консалтингова група”

X