Дайджест нoвин закoнoдавства і практики за періoд з 21.08.2017 пo 27.08.2017 РУБРИКА “ПІДПРИЄМНИЦТВO І ПРАВO”

Posted by: In: Дайджести новин законодавства і практики 28 Aug 2017 Comments: 0 Tags: ,

Дайджест нoвин закoнoдавства і практики

за періoд з 21.08.2017 пo 27.08.2017

РУБРИКА “ПІДПРИЄМНИЦТВO І ПРАВO”

 

Штатний адвокат не може представляти роботодавця

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу незалежна професійна діяльність – це діяльність адвокатів, за умови, що такий адвокат не є працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, може бути найманим працівником у юридичної особи та/або фізичної особи – підприємця на посаді, яка не передбачає здійснення адвокатської діяльності та надання адвокатських послуг.

Дана особа не може представляти свого роботодавця як адвокат.

При цьому адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро або адвокатського об’єднання (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р № 5076-VI).

Роз’яснення містяться в індивідуальній податкової консультації ДФС від 15 серпня 2017 року № 1603/С/99-99-13-01-02-14/ІПК.

Індивідуальна податкова консультація ДФС України від 15.08.2017 року № 1603/С/99-99-13-01-02-14/ІПК

 

Для визнання угоди фіктивною суди повинні встановити наявність умислу у всіх сторін

Згідно зі статтею 234 Цивільного кодексу фіктивної є угода, укладена без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання угоди фіктивною суди повинні встановити наявність умислу у всіх сторін угоди. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання угоди сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами що немає скоєно будь-яких дій на виконання такого правочину, суд приймає рішення про визнання угоди недійсною без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних угодах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, здійснюючи фіктивну угоду, знають заздалегідь, що вона не буде виконана, тобто мають інші цілі, ніж передбачені угодою. Така угода завжди полягає навмисне.

Отже, основними ознаками фіктивної угоди є:

  • введення в оману (до або в момент укладання угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин угоди або дійсних намірів учасників;
  • свідомий намір не виконувати зобов’язань договору;
  • приховування справжніх намірів учасників угоди.

Укладення договору, який своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п’ятої статті 203 ЦК, що за правилами статті 215 цього кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК .

До такого висновку Верховний Суд України дійшов при розгляді справи № 6-2690цс16 про визнання договору дарування частково недійсним.

У справі, що переглядається, було встановлено, що відповідач здійснив відчуження належного йому на праві спільної часткової власності нерухомого майна своєї сестри. Встановивши цю обставину, суди не надали належної оцінки тому, що спірний договір дарування частини квартири уклали сторони, які є близькими родичами, і не перевірили, чи передбачали ці сторони реальне настання правових наслідків, обумовлених спірними угодами, чи спрямовані дії сторін договорів на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів, зокрема, чи продовжував дарувальник фактично володіти і користуватися цим майном.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суди не встановили, чи був відповідач, відчужуючи належну йому частину квартири своєї сестри, обізнаний про судове рішення про стягнення з нього заборгованості; не звернули увагу на те, що в матеріалах справи міститься копія акта державного виконавця про стягнення з підписом відповідача.

Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова ВСУ від 09.08.2017 року по справі № 6-2690цс16

 

Колективне управління авторськими правами – за крок до впорядкування

В парламенті зареєстровано два пов’язаних законопроекти: № 7029 «Про колективне управління майновими авторськими і суміжними правами» і № 7030 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування організацій колективного управління», що можуть врегулювати діяльність організацій колективного управління на нормативному рівні.

На сьогоднішній день існування організацій колективного управління майновими авторськими і суміжними правами передбачено Законом «Про авторське право і суміжні права». Але в ньому не конкретизований правовий статус і особливості функціонування таких організацій, порядок їх взаємодії з суб’єктами авторського права і суміжних прав, користувачами, іншими організаціями та органами державної влади, контролю за діяльністю організацій колективного управління та ін. Це призводить до неефективної діяльності існуючих організацій колективного управління, наявності широкого поля для зловживань з боку посадових осіб зазначених організацій, відсутності прозорої системи збору і розподілу винагороди на користь суб’єктів авторських і суміжних прав, відмови користувачів від здійснення виплат в рамках системи колективного управління і, як наслідок, масового порушення авторських і суміжних прав.

Автори законопроекту сподіваються, що з прийняттям спеціального закону в сфері колективного управління станеться:

  • реформування і підвищення ефективності всіх її ланок;
  • усунення неоднозначності правового статусу організацій;
  • запровадження прозорої та контрольованої системи добровільного, розширеного і обов’язкового управління;
  • введення вимог і стандартів ЄС;
  • впровадження інститутів медіації та вирішення спорів;
  • встановлення ефективних механізмів державного нагляду (контролю);
  • вдосконалення окремих положень чинного законодавства про сучасні способи використання об’єктів авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі.

Законопроект передбачає внесення змін до низки законодавчих актів з метою запобігання колізій і різночитань. У ньому також прописується графік заходів по роздержавленню Державної організації «Українське агентство з авторських і суміжних прав» і приведення її організаційної структури, статутних документів та діяльності у відповідність з новими вимогами.

Проект закону про внесення змін до Податкового кодексу уточнює правовий статус організацій колективного управління як неприбуткових організацій, з урахуванням специфічної мети їх діяльності. Разом з тим, оскільки такі організації є податковими агентами фізичних осіб, законопроектом передбачено їх виключення з переліку неприбуткових організацій, виплати яких не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізосіб.

Проект Закону України від 17.08.2017 р. № 7029 «Про колективне управління майновими авторськими та суміжними правами», Проект Закону України від 17.08.2017 р. № 7030 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування організацій колективного управління»

 

Нові правила складання інструкцій з охорони праці

Міністерство соціальної політики наказом від 30.03.2017 № 526 затвердило Положення про розробку інструкцій з охорони праці.

Згідно з Положенням інструкція є актом з охорони праці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на всіх робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства, будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням роботодавця чи уповноваженого ним органу виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.

Інструкції розробляються на основі нормативно-правових актів з охорони праці, технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств – виготовлювачів устаткування, що використовується на цьому підприємстві. Інструкції затверджуються роботодавцем і є обов’язковими для дотримання працівниками відповідних професій або виконавцями відповідних робіт на цьому підприємстві.

Інструкції розробляються відповідно до переліку інструкцій, який складається службою охорони праці підприємства за участю керівників підрозділів, служб головних спеціалістів (головного технолога, головного механіка, головного енергетика, головного металурга та інших фахівців), служби організації праці та заробітної плати.

Інструкції, які вводяться в дію (переглядаються) на підприємстві, реєструються службою охорони праці в журналі реєстрації інструкцій з охорони праці на підприємстві в порядку, встановленому роботодавцем.

Перегляд інструкцій проводиться в строки, передбачені нормативно-правовими актами з охорони праці, але не рідше ніж один раз на 5 років, а для робіт з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, — не рідше ніж один раз на 3 роки.

Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Наказ Міністерства соціальної політики України від 30.03.2017  року № 526 «Про внесення змін до Положення про розробку інструкцій з охорони праці»

 

Збереження середньої заробітної плати під час «навчальної» відпустки

Управління Держпраці у Хмельницькій області надає роз’яснення стосовно збереження середньої заробітної плати за працівниками на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням.

Відповідно до статі 217 Кодексу Законів про працю України на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Зокрема, працівникам (стаття 216 КЗпПУ), які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

1.На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:

  • першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 10 календарних днів,
  • третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів,
  • незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання – 30 календарних днів;

2.На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:

  • першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів,
  • третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 30 календарних днів,
  • незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання – 40 календарних днів;

3.На період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації – 30 календарних днів;

4.На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, – два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації – чотири місяці.

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

Для працівників, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням.

Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання (Стаття 211 КЗпПУ):

  1. випускних іспитів в основній школі – тривалістю 10 календарних днів;
  2. випускних іспитів у старшій школі – тривалістю 23 календарних дні;
  3. перевідних іспитів в основній та старшій школах – від 4 до 6 календарних днів.

Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 та 28 календарних днів.

Також, працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року (стаття 213 КЗпПУ).

Офіційний портал Управління Держпраці у Хмельницькій області, рубрика «Новини», підрубрика «У яких випадках зберігається середня заробітна плата на час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням?» від 23.08.2017 року

 

Не лікарняний, а довідка від лікаря

Що стосується загальнообов’язкового державного соціального страхування, то тимчасова непрацездатність працівника не може посвідчуватися будь-яким іншим документом, ніж листок непрацездатності встановленого зразка.

Так, згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця  у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 31 цього ж Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Також, відповідно до п. 3 Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 440 підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом – копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.

Отже, у працівника відсутнє право на матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, яка підтверджується не листком непрацездатності, а іншим документом (в даному випадку довідкою). Також, і в підприємства відсутній обов’язок оплачувати працівнику дні тимчасової непрацездатності, яка підтверджується довідкою.

Разом із тим, наявність листка непрацездатності є обов’язковою передумовою лише в частині виникнення в застрахованої особи права на матеріальне забезпечення внаслідок настання страхового випадку, та не може вважатися єдиним документом, який підтверджує поважність причин (пов’язаних з незадовільним станом здоров’я) відсутності на роботі працівника.

Тобто, якщо довідка була видана посадовими особами закладу охорони здоров’я в межах їхньої компетенції та з дотриманням вимог чинного законодавства, а зазначена в довідці інформація є достовірною та свідчить про те, що працівник впродовж зазначеного у довідці періоду дійсно знаходився на лікуванні в закладах охорони здоров’я чи про те, що його стан здоров’я не дозволяв йому виконувати свою трудову функцію, то в такому випадку відсутність працівника на роботі має вважатися такою, що сталася з поважних причин.

З приводу того, яку ознаку відсутності необхідно зазначити в табелі обліку робочого часу в даному випадку: згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Типова форма обліку робочого часу затверджена наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» (форма № П-5). Цією формою передбачено умовні позначення, якими обліковується робочий час працівників. В описаній ситуації, для достовірного обліку робочого часу працівника, можна використати умовне позначення «НН» (неоплачувана тимчасова непрацездатність у випадках, передбачених законодавством (у зв’язку з побутовою травмою та ін. підтверджена довідками лікувальних закладів).

Офіційний портал Управління Держпраці у Хмельницькій області, рубрика «Новини», підрубрика «Працівник надав роботодавцю довідку від лікаря, а не лікарняний. Як діяти?» від 22.08.2017 року

 

Підбірку підгoтувала: 

Віктoрія Пoлянська,

незалежний юридичний консультант холдингу професійних послуг «Західна кoнсалтингoва група»

Sorry, the comment form is closed at this time.

Підписатись на наші новини

error: