Дайджест новин законодавства і практики за період з 13.03.2017 по 19.03.2017 РУБРИКА “ПОДАТКИ І ОБЛІК”

Posted by: In: Дайджести новин законодавства і практики 20 Mar 2017 Comments: 0 Tags: , , , ,

Дайджест новин законодавства і практики

за період з 13.03.2017 по 19.03.2017

РУБРИКА “ПОДАТКИ І ОБЛІК”

 

Ставка ПДФО не залежить від того «ЗА ЯКІ ПЕРІОДИ» відбувається виплата дивідендів

Податківці слушно роз’яснили, що ставка оподаткування ПДФО, яку застосовує податковий агент при виплаті дивідендів має відповідати розміру ставки, яка діє на дату такого нарахування.

Саме тому, платник єдиного податку , який нараховує дивіденди засновникам – фізичним особам за період 2015- 2016 років, має утримати з таких дивідендів ПДФО у розмірі 18% та військовий збір у розмірі 1,5%.

Принагідно додамо, що норма щодо застосування половинного розміру ставки ( 9%) при нарахуванні дивідендів фізичним особам юридичними особами – спрощенцями – так і не запрацювала. Причиною тому, є застереження у Законі від 21 грудня 2016 року
№ 1797-VIII , що пункт 76 у якому йдеться про застосування половинного розміру ставки ПДФО податковими агентами – спрощенцями запрацює лише після набрання чинності закону про податкову міліцію. А останній так наразі і не з’явився на світ.

Лист ДФСУ від 27.02.2017 р. N 4055/6/99-99-13-02-03-15

Яку ставку ПДФО слід застосувати сільськогосподарському підприємству при виплаті дивідендів

При виплаті дивідендів фізичній особі ставка ПДФО  залежить від податкового статусу с/г підприємства. Якщо емітентом виступає с/г, що перебуває на загальній системі оподаткування – ставка ПДФО становить 5%, якщо с/г підприємство є платником єдиного податку – ставка ПДФО становить 18% ( ст. 167.5.1 ПКУ)

Крім того слід пам’ятати про норму статті 170.5.3 ПКУ- дивіденди, нараховані на користь фізосіб (у т. ч. нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням і включенням суми виплат до складу витрат платника податку, тобто за ставкою 18%.

Лист ДФСУ від 28.02.2017 р. № 2847/З/99-99-13-02-03-14

Перелік технічно   складних   побутових   товарів,  що  підлягають гарантійному  ремонту для застосування РРО – «подано»

Міністерство економічного розвитку та торгівлі України розробило Проект постанови КМУ  “Про затвердження Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій та внесення змін до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів”.

 Цей Перелік розроблений на виконання норм Закону № 1791-VIII від 20.12.2017р., яким запроваджено обов‘язкове застосування РРО при продажу “технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту”. В даному випадку застосування РРО є обов’язковим, у випадку реалізації за готівку або платіжними картками, незалежно від обсягів продажу та  того, продавець є платником єдиного податку чи ні, незалежно від того це є продукція власного виробництва чи ні.

Даний Перелік наразі є Проектом, та слід зазначити, що фіскали обіцяють не штрафувати за незастосування РРО до затвердження даного переліку.

 Перелік КМУ набуде чинності з першого дня кварталу, у якому буде затверджений та оприлюднений (з 1 квітня 2017 р. у випадку його прийняття до 31 березня 2017 р.)

Які вимоги фіскалів є безпідставними, згідно позиції ВАСУ

Висновки, що заслуговують уваги та можуть бути корисними для врахування у своїй господарській діяльності іншим платникам податків такі:

– Якщо складені між контрагентами акти виконаних робіт є однотиповими, не містять змісту наданих послуг, це не є є свідченням не здійснення операцій загалом, з огляду на те, що чинне законодавство не містить положень, які б забороняли складати однотипові акти виконаних робіт, це є звичайною практикою суб’єктів господарювання; ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, а умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі сукупності документів (зокрема договорів, додаткових угод та ін.) зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

– Вимоги фіскалів підтверджувати понесені витрати додатковими звітами є безпідставними, оскільки, законодавець не визначив конкретного переліку документів, якими платник повинен підтвердити реальність виконання господарської операції. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає положенням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та складення яких узгоджується із законодавчо установленими вимогами щодо оформлення такої операції або із звичаєвою практикою. За таких обставин, твердження відповідача та суду апеляційної інстанції про необхідність складення звітів є надуманими, оскільки за результатами наданих послуг  позивачем складено акти надання послуг, що по своїй суті документом, що засвідчує факт надання послуг.

При організації документообігу на підприємстві, радимо платникам податків урахувати те, що суд, у першу чергу, буде розглядати ситуацію із позиції   реальності господарської операції та з’ясовуватиме чи призвели ці операції до реальних змін майнового стану позивача.

Ухвала ВАСУ від 01.03.2017 р. № К/800/33772/16

Окружний адміністративний суд про право на податковий кредит

Чергова спроба фіскалів виключити з податкового кредиту та витрат вартості придбаних товарів, по причині відсутності належних доказів транспортування придбаного товару.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України викладеної в ухвалі №К/800/6360/14 від 16.04.2015 відсутність в ТТН інформації (осіб, які здійснювали відвантаження; пункту навантаження та розвантаження; відсутність номеру довіреностей; ідентифікації договору тощо), при одночасній відсутності актів приймання-передачі товарів та документів, які свідчать про виконання робіт по відвантаженню, перевезенню, та прийманню продукції, а також підпис накладних невідомими особами є підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи наявність належних доказів виконання спірних договорів, відсутність ТТН в даному випадку не вказує на безтоварність таких договорів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Висновком суду, радимо користуватися з розумом та пам’ятати про реальність господарської операції.

Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва  від 13.03.2017р. по справі  № 826/20227/16

Якщо Ви не розрахувалися з працівником під час звільнення…

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Важливий нюанс, який слід врахувати – при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні, а не календарі дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку №100

Аналогічний правовий висновок міститься в Постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 р.

Право на податковий кредит за податковими накладними за старою формою – діє до 15.03.2017 року включно

На цей раз фіскали вирішили листом підкріпити своє лояльне ставлення до платників податку та роз’яснили, що з метою недопущення порушення прав платників податку, створення комфортних  умов для платників на додану вартість, реєстрація в ЄРПН до 16.03.2017 (по 15.03.2017 включно) податкових накладних / розрахунків коригування за формою, яка була діючою до внесення змін наказом № 276, не визначається як помилка, допущена при складанні податкової накладної, та не може бути єдиною підставою для невизнання податкового кредиту за такою податковою накладною.

Такі податкові накладні / розрахунки коригування є підставою для віднесення зазначених в них сум податку до складу податкового кредиту (за умови дотримання всіх інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту)

Лист ДФС від 10.03.2017 р. №5953/7/99-99-15-03-02-17

Для платників ПДВ, які не знайшли для товарів кодів в УКТ ЗЕД , а для послуг кодів в ДКПП

Фіскали роз’яснили, як бути платникам податків при заповненні податкової накладної та у разі незнаходження свого коду товару/послуги .

Вимога щодо обов’язковості зазначення у податковій накладній реквізиту “код послуги згідно з ДКПП” передбачена Податковим кодексом України, а тому в Порядку заповнення податкової накладної не може бути передбачено іншого порядку заповнення вказаного реквізиту податкової накладної (зокрема, у разі відсутності коду послуги у ДКПП).

Таким чином, реалізація вимог Кодексу можлива лише шляхом внесення змін до наказу, яким затверджено ДКПП, доповнивши перелік послуг послугами, які в ньому відсутні.

ДФС зверталась листом від 26.01.2017 р. N 1172/5/99-99-15-03-01-16 з до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з проханням актуалізації ДКПП. Поряд з тим, ДФС зазначило, що  не має можливості надати Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вичерпний перелік послуг, які відсутні у ДКПП, оскільки в зверненнях до ДФС платники податку чітко не визначають, які види послуг надаються.

Стосовно неможливості визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД слід зазначити, що платники податку у своїх зверненнях до ДФС інформують про відсутність в УКТ ЗЕД кодів для певних видів товарів, зокрема, це стосується нерухомості: земельних ділянок, майнових комплексів, будівель тощо.

Проте УКТ ЗЕД, затверджений Законом України від 19 вересня 2013 року N 584-VII “Про Митний тариф України”, містить перелік товарів, що ввозяться на митну територію Україну.

Таким чином, відсутня можливість доповнити УКТ ЗЕД зазначеними товарами, оскільки вони не можуть бути ввезені на митну територію України.

Враховуючи викладене, фіскали пропонують в Порядку заповнення податкової накладної передбачити, що центральний орган виконавчої влади, який реалізує податкову та митну політику, визначає умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, та забезпечує їх оприлюднення на власному офіційному веб-порталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до ст. 201 Кодексу.

Отже, щодо кодів послуг, яких немає в ДКПП, питання лишається відкритим та неврегульованим.

Лист ДФСУ Щодо заповнення податкової накладної у разі відсутності коду послуги у Державному класифікаторі продукції та послуг від 15.02.2017 р. N 474/4/99-99-15-03-01-13

Підбірку підготувала: 

Кавин Мар’яна,

САР, СІРА, АССА DipIFR, IFA-внутрішній аудит

Директор компанії “Академія професійного бухгалтера”

 

 

Sorry, the comment form is closed at this time.

Підписатись на наші новини

error: