Дайджест нoвин закoнoдавства і практики за періoд з 12.06.2017 пo 18.06.2017 РУБРИКА “ПІДПРИЄМНИЦТВO І ПРАВO”

In: Дайджести новин законодавства і практики 19 Jun 2017 Tags: , ,

Дайджест нoвин закoнoдавства і практики

за періoд з 12.06.2017 пo 18.06.2017

РУБРИКА “ПІДПРИЄМНИЦТВO І ПРАВO”

 

Трудовий кодекс можуть прийняти до кінця червня

Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення була створена робоча група з доопрацювання проекту Трудового кодексу України до другого читання.

Протягом 2015-2016 рр. зазначеною робочою групою були проведені близько 40 засідань, на яких опрацьовувалися питання удосконалення положень законопроекту № 1658, розглянуто і прийнято рішення по більше, ніж 1700 пропозицій.

Зважаючи на значну критику даного проекту, Мінсоцполітики пояснило, що в даному акті не має жодних положень, які б погіршували становище працівника.

В даному законопроекті наведено визначення ненормованого робочого дня. Також встановлюється жорстке обмеження його застосування. У разі якщо працівник з ненормованим робочим днем ​​залучається роботодавцем до роботи понад норму робочого часу систематично (двічі протягом місяця), така робота вже буде вважатися понаднормовою і повинна оплачуватися в подвійному розмірі в порядку, встановленому законодавством.

Що стосується тривалості робочого дня, то проектом Трудового кодексу передбачається, що нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень. Аналогічна норма встановлена ​​в ст. 50 чинного станом на даний момент КЗпП.

Законопроектом передбачається право контролювати виконання працівниками трудових обов’язків, в т. ч. з використанням технічних засобів виключно у випадках, коли це обумовлено особливостями виробництва. У свою чергу, при здійсненні такого контролю не допускаються дії, які принижують честь і гідність або порушують інші права працівників. Роботодавець буде нести відповідальність за порушення даних вимог.

Потрібно також відзначити, що чинне законодавство про працю не містить заборони фіксації робочого процесу з використанням технічних засобів. У зв’язку з цим в умовах розвитку інфраструктури ринку праці та трудової діяльності роботодавці у випадках  виробничої необхідності вже досить давно застосовують технічні засоби на практиці. Разом з тим, з огляду на відсутність законодавчого врегулювання застосування технічних засобів, роботодавці не несуть відповідальності за їх використання на будь-якому виробництві.

Офіційний портал Міністерства соціальної політики України, рубрика «Новини», підрубрика «Трудовий кодекс може бути прийнятий у першому півріччі» від 09.06.2017 року

Яким буде податок на виведений капітал?

Національна рада реформ на своєму засіданні 25 жовтня 2016 року затвердила введення податку на виведений капітал з 1 січня 2018 року. Виходячи з цього, Мінфін розробив законопроект щодо податку на виведений капітал і презентував 16 червня 2017 року відповідний законопроект.

Головна ідея податку на виведений капітал – обкладатися податком повинні тільки ті кошти, які виводяться з бізнесу. Разом з тим засоби, які реінвестуються в бізнес, і прибуток, який залишається в обороті підприємств, не обкладається податками.

У своїй презентації Мінфін визначив, що об’єктами оподатковуватись податком на виведений капітал будуть наступні операції:

  • сплата дивідендів юридичним і фізичним особам;
  • сплата відсотків нерезиденту;
  • виплати на адресу нерезидентів в межах договорів страхування і перестрахування;
  • виплати фінансової допомоги і безкоштовна передача майна неплатнику ПВК;
  • внески в статутний фонд неплатників ПВК та об’єкти інвестицій, що знаходяться за межами України;
  • сплата роялті на адресу нерезидентів;
  • придбання послуг у суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування;
  • господарські операції, що не відповідають принципу «витягнутої руки»;
  • витрати, понесені в інтересах фізичної особи.

Також в презентації визначені чотири ставки ПВК в залежності від об’єкта оподаткування – 20%, 15%, 5% і 0%.

Подавати звітність по ПВК необхідно щоквартально в разі, якщо здійснена операція, що є об’єктом оподаткування ПВК. Також повинна бути подана звітність по ТЦО.

Крім того, Мінфін пропонує:

  • збільшити поріг для обов’язкової реєстрації платником ПДВ до 3 млн грн;
  • право залишитися платником податку на прибуток для банківського сектора до 2020 року включно;
  • сума дивідендів, що виплачується за 2013-2017 рр., не обкладається ПВК в межах обсягу оподатковуваного прибутку, з якої раніше був сплачений податок на прибуток.

Офіційний портал Міністерства фінансів України, рубрика «Новини», підрубрика «Мінфін розробив законопроект щодо податку на виведений капітал» від 16.06.2017 року

Половину валютної виручки слід буде продавати до грудня

Продовжено дію вимоги про обов’язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону на користь юридичних осіб на рівні 50%.

Вимога поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора та в російських рублях.

Не підлягають обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України надходження в іноземній валюті:

1) на користь держави або під державні гарантії;

2) за кредитами, позиками, що залучаються відповідно до міжнародних договорів України або від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, або від міжнародних фінансових організацій, за договорами з якими Україна зобов’язана забезпечувати правовий режим, який іншим міжнародним фінансовим організаціям;

3) за кредитами, що надаються резиденту-позичальнику шляхом сплати іноземним кредитором коштів за зобов’язаннями цього резидента перед нерезидентом-експортером за зовнішньоекономічним договором без зарахування кредитних коштів на рахунок резидента в уповноваженому банку, за умови, що такий кредит надається банком-нерезидентом та / або з участю іноземного експортно-кредитного агентства;

4) по проектам (програмам) міжнародної технічної допомоги, які пройшли державну реєстрацію;

5) за проектами, які здійснюються на підставі угод між Україною і Європейським Союзом про участь України в міжнародних програмах ЄС;

6) з міжнародно-технічних програм і проектів, зареєстрованим відповідно до частин п’ятої та шостої статті 66 Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

7) у вигляді грантів від міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, на користь юридичної особи – резидента, що фінансується за рахунок таких грантів, в органах управління якого бере участь Уряд України;

8) надійшли у вигляді грошового забезпечення (гарантійний внесок, заставу, задаток, депозит, гарантія) для участі нерезидента в аукціонах / торгах / тендерах;

9) надійшли для здійснення іноземних інвестицій в Україну;

10) що надійшли на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів в іноземній валюті, відкриті в уповноважених банках;

11) що надійшли за операціями з розміщення депозитів банками-нерезидентами на рахунках в уповноважених банках;

12) що надійшли на користь резидентів-посередників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами, які підлягають подальшому перерахуванню власникам коштів;

13) за операціями з обміну іноземної валюти на рахунках резидентів, відкритих за межами України на підставі індивідуальних ліцензій НБУ;

14) що надійшли в якості благодійної допомоги на користь її одержувачів;

15) повернуті з ініціативи іноземного банку – одержувача / посередника за умови, що зазначені кошти були повернуті протягом 7 днів після дня їх перерахування уповноваженим банком;

16) що надійшли як помилковий переклад.

Це передбачено постановою Нацбанку від 30 травня 2017 року № 45, яка вступило в силу 16 червня і буде діяти до 13 грудня 2017 року (включно).

Постанова Правління НБУ від 30.05.2017 р. № 45 «Про запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті та встановлення розміру обов’язкового продажу таких надходжень»

 

Контрольовані операції – моніторинг по-новому

При здійсненні моніторингу більше не буде використовуватися спостереження за цінами і умовами, що застосовуються сторонами контрольованих операцій.

Тепер моніторинг контрольованих операцій буде здійснюватися шляхом проведення аналізу:

– поданих платником податків звітів про контрольованих операціях та документації з трансфертного ціноутворення;

– інформаційних джерел, що містять інформацію про госпдіяльності платників податків, необхідну для встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципом «витягнутої руки»;

– податкової інформації, отриманої за запитами контролюючих органів.

При цьому моніторинг контрольованих операцій, здійснених в звітних періодах 2013 і 2014 років, повинен проводитися з урахуванням особливостей, передбачених ст. 39 ПК в редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.

У разі неподання або несвоєчасного подання документації з трансфертного ціноутворення, контролюючий орган буде проводити документальну позапланову перевірку з метою фіксації платником податків вимог п. 39.4 ст. 39 ПК.

Відповідні зміни до Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій і Порядок опитування уповноважених, посадових осіб і / або працівників платника податків з питань трансфертного ціноутворення внесені наказом Мінфіну від 28 квітня 2017 року № 470, який вступив в силу 16 червня.

Наказ Міністерства фінансів України від 28.04.2017 р. № 470 «Про затвердження Змін до Порядку проведення моніторингу контрольованих операцій та Порядку опитування уповноважених, посадових осіб та/або працівників платника податків з питань трансфертного ціноутворення»

Уточнено перелік документів для встановлення статусу учасника війни

Кабінет Міністрів України оприлюднив постанову «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 739» від 14.06.2017 № 414.

Зокрема, у цьому нормативно-правовому акті уточнено перелік документів, необхідних для встановлення статусу учасника війни працівникам підприємств, установ та організацій, які залучалися та брали участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення.

Це, зокрема, документи про безпосереднє залучення до виконання завдань АТО, а саме: витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України або особи, яка його заміщує, його заступників про залучення до забезпечення проведення АТО; витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління АТО в районах її проведення.

Крім того, підставою для надання відповідного статусу можуть бути і інші документи, видані державними органами, підприємствами, установами, організаціями, що містять відомості про безпосередню участь працівника в забезпеченні виконання завдань АТО в районах її проведення.

Постанова КМУ від 14.06.2017 року № 414 «Про внесення змін до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 739»

Порядок звільнення працівників у зв’язку із скороченням штату

Відповідно до п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Таке звільнення відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Для проведення скорочення чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов`язаний: обґрунтувати необхідність скорочення штату та звільнення: скласти і затвердити новий штатний розпис, до якого не заносяться посади, які скорочено; попередити працівників, посади яких скорочуються, персонально про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці (ст. 49-2 КЗпП); одночасно з попередженням про звільнення за скороченням штату запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (ст. 49-2 КЗпП): повідомити державну службу зайнятості про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професій, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (ст. 49-2 КЗпП): після закінчення двомісячного попереджувального строку видати наказ про звільнення; в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку, копію наказу про звільнення з роботи і провести з ним розрахунок у встановлені законом строки (ст.47 КЗпП); на вимогу працівника видати довідку про його роботу на підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (ст.49 КЗпП); в день звільнення виплатити працівникові всі суми, що належать йому від підприємства (заробітну плату, вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку, компенсацію за невикористану відпустку). Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст.116 КЗпП).

Згідно зі ст.43 КЗпП за загальним правилом звільнення за скороченням штату може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Проте, відповідно до ст.43-1 КЗпП звільнення за скороченням штату без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається, зокрема, у випадках:

  • незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;
  • звільнення з суміщуваної роботи у зв’язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв’язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;
  • поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
  • звільнення з підприємства, де немає первинної профспілкової організації;
  • звільнення керівника підприємства, його заступників, головного бухгалтера, його заступників.

Офіційний портал Управління Держпраці у Кіровоградській області, рубрика «Новини», підрубрика «Про порядок звільнення працівників у зв‘язку із скороченням штату» від 12.06.2017 року

Щодо соціальних відпусток

Головний державний інспектор відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці в Кіровоградській області роз’яснила порядок надання додаткових соціальних відпусток.

 Під час проведення превентивного заходу увага працівників була зосереджена на тому, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад тривалість щорічної відпустки, передбаченої статтями 6, 7 і 8 Закону України «Про відпустки», а також понад тривалість щорічних відпусток, встановлених іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Оскільки зазначена відпустка є соціальною відпусткою і не належить до виду щорічних, то вона може надаватися у будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини — до чи після.

У разі, коли працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено ст.24 Закону України «Про відпустки». Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей.

Право на додаткову соціальну відпустку залежить від віку дитини. Статтею 19 Закону України «Про відпустки» визначено вік дітей лише для такої категорії, як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини одинокої матері (батька) цим Законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами законодавства.

Жінка, яка працює і має дитину-інваліда; усиновлену дитину; одинока мати, яка виховує дитину без батька; батько, який виховує дитину без матері, мають право на цю відпустку до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з частиною другою ст.19 Закону України «Про відпустки» за наявності кількох підстав для надання додаткової соціальної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Так, наприклад, одинока мати, в якої дитина є інвалідом, має право на таку відпустку за двома підставами (17 календарних днів). Якщо одинока мати виховує здорову дитину (мається на увазі не дитину-інваліда), соціальна відпустка надається за однією підставою (10 календарних днів).

У разі, коли одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, така відпустка надається за двома підставами: жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, та одинока мати.

Жінка, яка має усиновлену дитину і одночасно є одинокою матір’ю (вдовою), користується правом на таку відпустку за двома підставами (17 календарних днів).

Офіційний портал Управління Держпраці у Кіровоградській області, рубрика «Новини», підрубрика «Деякі нюанси надання соціальних відпусток» від 16.06.2017 року

Підбірку підгoтувала: 

Віктoрія Пoлянська, незалежний юридичний консультант

холдингу професійних послуг «Західна кoнсалтингoва група»

Підписатись на наші новини


error: