fbpx
[get_banners]

Дайджест новин законодавства і практики за період з 14.09.2015 по 20.09.2015 РУБРИКА “ПОДАТКИ І ОБЛІК”

In: Дайджести новин законодавства і практики 26 Nov 2015

ФОП – платники  єдиного податку І та ІІ групи при торгівлі пивом застосовують РРО

Податківці в черговий раз роз’яснили питання застосування КОРО при торгівлі пивом фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку І та ІІ груп.

Так, оскільки з 01 липня 2015 року ліцензуванню підлягає діяльність з виробництва, імпорту, експорту, оптової та/чи роздрібної торгівлі пивом на загальних підставах, передбачених для алкогольних напоїв, а при отриманні ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями зазначається, зокрема, перелік РРО (КОРО), які знаходяться у місці торгівлі, та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень РРО (КОРО), та дата початку їх обліку в органах ДФС, то фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку, зокрема І та ІІ груп, які здійснюють роздрібну торгівлю пивом, при розрахунках готівкою зобов’язані застосовувати належним чином зареєстровані РРО з роздрукуванням розрахункових документів.

Лист ДФС від 08.09.2015 р. № 19201/6/99-95-42-01-16-01

 

Утримання та сплата податку з доходів нерезидентів за договорами перевезення

Фіскали роз’яснили як утримувати та сплачувати податок з доходів нерезидентів за договорами перевезення (фрахту).        

Так, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

До одного з видів транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедиторами за дорученням клієнтів, належить фрахтування транспортних засобів.

Згідно з п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фрахт – це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.        

Відповідно до п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 ПКУ сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.       

 П.п 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ визначено, що резиденти утримують податок доходів, виплачених нерезидентам, в розмірі 15 відсотків їх суми, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.        

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначено ст. 103 Кодексу.

Оскільки висновки щодо утримання та сплати податку з доходів нерезидента за договорами перевезення (фрахту) з урахуванням норм міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, податківці пропонують звертатися до територіальних органів ДФС за місцем реєстрації разом з відповідними документами (копіями документів) щодо укладених договорів.

Лист ДФС від 08.09.2015 р. № 19202/6/99-95-42-03-15

 

Відчуження майна, ввезеного в Україну як внесок до статутного капіталу іноземного інвестора

Державна фіскальна служба України надала роз’яснення щодо оподаткування митними платежами майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями.

Так, товари, що ввозяться на митну територію України на строк не менше трьох років іноземними інвесторами з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів) або як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, звільняються від сплати ввізного мита.

При відчуженні майна, яке ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями, раніше трьох років з часу зарахування його на баланс, ввізне мито сплачується на загальних підставах.        

База оподаткування ПДВ для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна вартість, але не нижче митної вартості цих товарів з урахуванням мита та акцизного податку.

Таким чином, у разі митного оформлення майна сума ввізного мита до бази оподаткування ПДВ не включається.        

У разі відчуження майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс, виникає обов’язок зі сплати ввізного мита, пені та ПДВ у сумі збільшеного податкового зобов’язання за цим податком.

Лист ДФС від 08.09.2015 р. № 19204/6/99-95-42-01-16-01

 

«Полювання» за місцезнаходженням платника податків продовжується

Податківці розповіли про встановлення станів платникам податків.

Так, отримання даних контролюючими органами здійснюється у порядку взаємообміну інформацією ЄДР та відомчих реєстрів Державної фіскальної служби України. Щодо юридичних осіб таким відомчим реєстром є Єдиний банк даних про платників податків – юридичних осіб.

Стани в Єдиному банку даних відображають реєстраційні дії або записи, внесені до ЄДР, або дії, проведені контролюючими органами стосовно платників податків.

Зокрема, встановлення станів:

“7 – до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей”

“8 – до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням”

“9 – направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням”

Внесення до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей або запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням проводиться державним реєстратором.

За результатами опрацювання зазначених відомостей з ЄДР в Єдиному банку даних встановлюється стан “7 – до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей” або “8 – до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням” відповідно.        

 Лист ДФС від 01.07.2015 р. N 1723/2/99-99-11-02-02-10

 

Поліпшення орендованих основних засобів для розрахунку різниць

Податківці надали роз’яснення щодо врахування поліпшення орендованих основних засобів у розрахунку податку на прибуток під час виникнення різниць.

Так, при розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для розрахунку різниць враховуються обмеження: при такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені П(С)БО, крім “виробничого” методу.

Водночас ПКУ не передбає особливостей податкового обліку витрат орендаря на поліпшення орендованих основних засобів.        

Витрати лізингоодержувача на поліпшення об’єкта оперативного лізингу (оренди) (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалися від його використання, відображаються лізингоодержувачем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Таким чином, вартість поліпшення орендованих основних засобів для цілей розрахунку податкової амортизації зараховується як новий об’єкт 9-ї групи “інші основні засоби” з мінімально допустимим строком корисного використання 12 років, визначеної у пп. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Лист ДФС від 04.08.2015 р. N 16335/6/99-99-19-02-02-15

Ще раз про застосування РРО

 Державна фіскальна служба України повідомила про особливості застосування РРО при здійснення деяких операцій.

Так, враховуючи, що скасовано пільгу щодо незастосування РРО та розрахункових книжок суб’єктами господарювання при наданні послуг, то при проведенні розрахунків у готівковій формі за послуги з надання в оренду нерухомого майна, оплаті комунальних послуг, передбачених договором оренди, суб’єкти господарювання зобов’язані застосовувати РРО.

РРО не застосовується у разі здійснення розрахунків виключно через банківські установи, а саме шляхом перерахування коштів орендарями на розрахунковий рахунок орендодавця.

При сплаті збору за подання заявки на реєстрацію товарного знака та сплаті державного мита за видачу свідоцтва на товарний знак РРО не застосовується.

Лист ДФС від 10.07.2015 р. N 14505/6/99-99-22-07-03-15

 

Винагорода за використання баз даних, чи є роялті

Податківці розповіли, які виплати, серед іншого, вважатимуться роялті, зокрема, операції з використання або надання прав на використання бази даних та торговельних марок.

Так, торговельна марка – це будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Роялті – це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).        

Таким чином, будь-який платіж, отриманий як винагорода за торговельну марку,  вважається роялті. Будь-який платіж, отриманий як винагорода за торговельну марку, яка визнана в установленому законом порядку добре відомою, але не здійснена реєстрація відповідно до вітчизняного чи міжнародного законодавства, не вважається роялті з ціллю застосування положень податкового законодавства.

База даних (компіляція даних) – це сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп’ютера) чи інших засобів.

Відмінність комп’ютерних програм і баз даних обумовлюється також тим, що на ці об’єкти поширюються різні за своєю суттю режими правової охорони в межах авторського права. База даних в більшості випадків – це складений твір, який може включати як охороноздатні елементи (наприклад, авторські статті, коментарі, пошукову програму, які охороняються окремо як твори), так і неохороноздатні елементи (наприклад, нормативно-правові акти, новини). При цьому визначальна ознака, на підставі якої надається правова охорона базі даних як окремому об’єкту авторського права, полягає у творчому підборі і організації даних в базі даних, їх систематизації за конкретними критеріями.        

Отже, будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання бази даних (компіляцію даних), вважається роялті, якщо така база даних є окремим об’єктом авторського права.

Лист ДФС від 08.06.2015 р. N 1472/2/99-99-19-02-02-10

Штрафні санкції за помилки в 1ДФ

Податківці роз’яснили, які штрафні санкції накладаються у разі порушення встановлених строків подання, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності за формою 1ДФ.

Так, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку, то накладається штраф у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.        

Якщо недостовірні відомості або помилки виникли у зв’язку з перерахунком податку згідно п. 169.4 ст. 169 ПКУ та були виправлені відповідно до вимог ст. 50 ПКУ, то штрафні санкції не застосовуються.

Якщо під час перевірки за І – ІІ квартали були виявлені порушення порядку заповнення та подання податкових розрахунків за формою № 1 ДФ, до податкового агента застосовується штраф у розмірі 510 грн. до загальної кількості порушень, зазначених вище, а не до кожного порушення окремо.

Лист ДФС від 02.09.2015 р. № 18766/6/99-99-17-02-01-15

 

 

Підбірку підготувала: 

Юлія Урбановська, бухгалтер-експерт компанії “Західна консалтингова група”

X