fbpx
[get_banners]

Дайджест нoвин «Підприємництво і право» з 13.07.2015 пo 19.07.2015

In: Дайджести новин законодавства і практики 17 Aug 2015

Повідомлення підприємствам про звільнення працівників з військової служби

Президент Указом від 14.07.2015 № 417/2015 вніс зміни до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153.

Згідно з новою редакцією пункту 260 Положення громадяни, звільнені з військової служби, у п’ятиденний строк після виключення зі списків особового складу військової частини зобов’язані прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття їх на військовий облік.        

На військові комісаріати покладено обов’язок не пізніше наступного дня після взяття на військовий облік громадян, звільнених з військової служби, письмово повідомляти державні органи, підприємства, заклади, установи і організації, в яких до призову на військову службу ці громадяни працювали, навчались або були зареєстровані як безробітні, про підставу звільнення з військової служби, строк військової служби, що зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, а також про день взяття їх на облік, у т. ч. про причини перевищення строків взяття на військовий облік.

Указ Президента України від 14.07.2015 № 417/2015 «Про внесення змін до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України»

 

Дні відпустки «за свій рахунок» виключаються з розрахункового періоду

З 4 липня діє Порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у редакції, затвердженій постановою КМУ від 26.05.2015 р № 439

Згідно п. 3 нової редакції, в розрахунковий період при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування лікарняних не включаються календарні дні, що не були відпрацьовані з поважних причин.

До числа таких поважних причин тепер належать:

— тимчасова непрацездатність;

— відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

— відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (або 6-річного віку на медичних підставах);

— відпустка без збереження заробітної плати (за старою редакцією Порядку відпустка «за свій рахунок» не виключалася з розрахункового періоду).

Крім того, на відміну від раніше діючого Порядку, тепер розрахунковий період становить не 6, а 12 календарних місяців.

Також, важлива зміна – як при розрахунку середньої зарплати так і при обчисленні суми, що підлягає виплаті до уваги беруться календарні дні із урахуванням вихідних та неробочих ( раніше брались лише робочі дні).

Постанова КМУ від 26 вересня 2001 р. № 1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» в редакції, затвердженій постановою КМУ від 26.05.2015 р № 439

 

Затримка виконання рішення про поновлення на роботі 

ВСУ була оприлюднена правова позиція у справі про стягнення зарплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі № 6-435цс15 за позовом до «ПриватБанку» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.  

Відповідно до неї частина 1 статті 235 КЗпП  в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин – 2011 рік) передбачено, що у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню (частина 5 ст. 235 КЗпП).

За змістом норм ст. 236 КЗпП затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидачу власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Встановивши в даній справі той факт, що після прийняття судом 27 червня 2012 рішення про відновлення позивача на роботі відповідач видав наказ про його поновлення на роботі лише 7 травня 2013 року, суд апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про затримку з вини відповідача виконання судового рішення в розумінні ст. 236 КЗпП, яка зумовлює відповідальність, передбачену цією нормою.

Ст. 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу , який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу за час затримки. У разі невиконання цього обов’язку добровільно рішення суду підлягає виконанню в примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються у Законі «Про виконавче провадження» та Інструкції про проведення виконавчих дій. Відповідно до зазначених нормативно-правових актів примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу і здійснюється останньоюї на підставі виконавчого документа.

Виходячи з лексичного значення ( тлумачення ) поняття «затримка » як «зволікання», «зволікання», за змістом норм ст. 236 КЗпП затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидачу власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення.

Правова позиція ВСУ у справі 6-435цс15 від 01.07.2015

 

Що потрібно встановити в спорах, пов’язаних з незаконним звільненням

ВСУ була оприлюднена правова позиція у справі № 6-119цс15 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ВСУ було встановлено, що відповідно до вимог ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору на підставах, передбачених пунктом 4 ст. 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації ( профспілкового представника).

Враховуючи, що в зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватися судом виходячи із загальних принципів права та принципів цивільного судочинства (ст. 8 Конституції, ст. 3 ЦК, ст. 1, 213 ЦПК).

За аналогією правило частини 7 ст. 43 КЗпП і частини 6 статті 39 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слід застосувати і до передбачених частиною 2 ст. 252 КЗпП, частиною 4 ст. 41 Закону випадків отримання згоди профспілкового органу на залучення працівників, членів виборних профспілкових органів до дисциплінарної відповідальності.

Проте суд касаційної інстанції не спростував висновків попередніх судів про те, що позивач не є членом виборного органу профспілки, а, прийнявши протокол засідання профкому іншої профспілки, не з’ясував, чи є позивач його членом.

Прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами належним чином не встановлені фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення суперечки, не враховано вищезазначені норми матеріального права та належним чином не перевірена чисельність профспілкової організації, членом якої є позивач, станом на 25 грудня 2013 року, чи був утворений в ній виборний орган, ким і коли він обраний, у якому складі, чи входив позивач до складу цього органу і на якій підставі, повноважним чи був склад профкому, який приймав рішення про відмову в наданні згоди на звільнення позивача з роботи 25 грудня 2013 і чи є обґрунтованим прийняте ним рішення.

Правова позиція ВСУ у справі № 6-119цс15 від 1.07.2015

 

 

Підбірку підгoтувала: 

Віктoрія Пoлянська, пoмічник юриста кoмпанії «Західна кoнсалтингoва група»

X