Дайджест нoвин закoнoдавства і практики за періoд з 09.05.2016 пo 15.05.2016 РУБРИКА “ПІДПРИЄМНИЦТВO І ПРАВO”

In: Дайджести новин законодавства і практики 16 May 2016

Дайджест нoвин закoнoдавства і практики

за періoд з 09.05.2016 пo 15.05.2016

РУБРИКА “ПІДПРИЄМНИЦТВO І ПРАВO”

 

Україна приєдналась до програми ЄС з підтримки бізнесу

Україна офіційно приєдналася до європейської програмі підтримки малого і середнього бізнесу COSME – в Брюсселі підписано Угоду про участь України в програмі ЄС «Конкурентоспроможність підприємств малого та середнього бізнесу (COSME) (2014 року – 2020)».

COSME – провідна програма ЄС з бюджетом 2,3 млрд євро, спрямована на створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва, що реалізується в рамках стратегії «Європа 2020».

Україна стала восьмою країною за межами ЄС, яка приєдналася до програми COSME. Приєднання України до Програми сприятиме розвитку української підприємницького середовища та консультативних і аналітичних послуг, пов’язаних з експортно-імпортною діяльністю підприємств, розширенням торговельно-економічних зв’язків, приведення українського законодавства у сфері МСП до європейських стандартів, а також створення умов для популяризації підприємництва та формування культури бізнесу.

В рамках програми передбачено участь України в таких складових Програми, як поліпшення умов доступу малого та середнього підприємництва на ринки, поліпшення його регуляторних умов функціонування, формування культури ведення бізнесу.

Наступним кроком для України є ратифікація Угоди парламентом.

Офіційний портал Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, рубрика «Новини», підрубрика «2,3 млрд євро програми COSME тепер доступні для українців» від 11.05.2016 року

Торгівля б/у автомобілями через офіційних дилерів

13 травня офіційно опублікований Закон № 1084-VIII «Про внесення змін до статті 189 Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних товарів».

Законом поширено застосування маржинального принципу (оподаткування різниці між ціною продажу і ціною придбання) для визначення бази оподаткування ПДВ операцій з постачання б/у товарів на операції з постачання товарів, придбаних у будь-яких осіб, які не є платниками зазначеного податку (сьогодні такий принцип діє тільки по придбаних у фізичних осіб), а також виключено умову про однорідність б/у товарів при визначенні бази оподаткування при їх продажу.

Також виключені норми ПК щодо порядку визначення ціни продажу б/у товарів для фізичних осіб і щодо поняття нового транспортного засобу, яке наведене в пункті 189.3 статті 189 ПК і застосовується для цілей визначення бази оподаткування ПДВ.

Варто зазначити, що головною причиною відсутності нормального ринку старих ТЗ в Україні є небезпека повторного нарахування ПДВ на повну вартість одного і того ж ТЗ. Так, перший раз ПДВ обкладається операція продажу нового ТЗ офіційним дилером, а вдруге – при повторній реалізації юрособою (дилером) того ж, але вже б/у транспортного засобу, який перед цим було викуплено у споживача.

Закон повинен вирішити цю та інші проблеми і впорядкувати продаж б/у автомобілів. Очікується, що прийняття Закону запустить повноцінну торгівлю уживаними автомобілями через офіційні дилерські мережі.

Закон набере чинності 1 червня 2016 року.

Закон України від 12.04.2016 р. № 1084-VIII «Про внесення змін до статті 189 Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних товарів»

Регулювання утворення та обігу побічних продуктів тваринного походження

9 травня набув чинності Закон від 07.04.2015 № 287-VIII «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною».

Закон визначає організаційні та правові засади діяльності фізичних та юридичних осіб, пов’язаної з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробкою, переробкою, утилізацією, видаленням побічних продуктів тваринного походження, не призначених або визнаних непридатними для споживання людиною, продуктів обробки, переробки побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною.

Побічні продукти тваринного походження, не призначених для споживання людиною, – це туша або частини туш убитих, загиблих тварин, сировину і продукти тваринного походження, не призначені або визнані непридатними для споживання людиною.

Дані продукти відносяться до категорій I – III в залежності від ступеня ризику для здоров’я людини і тварин.

Законом також визначаються органи держуправління і їх повноваження у відповідній сфері, вимоги до потужностей (об’єктів), обов’язки і відповідальність операторів ринку і т. д.

Зокрема, оператори ринку на всіх стадіях утворення і обігу побічних продуктів тваринного походження повинні забезпечувати простежуваність таких продуктів. Утилізація і видалення побічних продуктів тваринного походження здійснюються за рахунок коштів оператора ринку.

Обіг побічних продуктів тваринного походження здійснюється відповідно до порядку, що затверджується Мінагрополітики за погодженням з Мінекології.

Закон України від 07.04.2015 р. № 287-VIII «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»

Скасування держреєстрації інвестицій

Верховна Рада 10 травня ухвалила за основу законопроект № 2763 про внесення змін щодо скасування обов’язковості державної реєстрації іноземних інвестицій.

Законопроектом пропонується скасувати держреєстрацію інвестицій (як попередню, так і актуальну) і замінити її тільки подачею форм і термінів статистичної звітності про вже здійснені іноземні інвестиції.

Реалізація таких змін дозволить максимально спростити залучення іноземних інвестицій в економіку України.

Проект Закону України від 30.04.2015 р. № 2763 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов’язковості державної реєстрації іноземних інвестицій»

Оптимізація заборгованості господарських товариств

10 травня Верховна Рада прийняла за основу законопроект № 2764 про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення реалізації права на конвертацію грошових вимог до суспільства на внесок в його статутний капітал.

Законопроектом пропонується внести зміни до Цивільного кодексу, а також до законів «Про господарські товариства», «Про режим іноземного інвестування» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців».

Зміни спрямовані на подолання законодавчих бар’єрів при реструктуризації заборгованості господарських товариств з наданням можливості віднесення такої заборгованості на внески в статутний капітал.

Також законопроект усуває правову невизначеність, яка стосується процедури вступу третьої особи до складу учасників товариства без переходу до такої особи частки учасника у статутному капіталі товариства.

Вважається, що прийняття проекту сприятиме появі у бізнесу нового ефективного інструменту для оптимізації заборгованості господарюючих суб’єктів в кризових умовах. Запозичення досвіду європейських країн, зокрема Польщі, в сфері проведення обміну боргів товариства на корпоративні права стане позитивним сигналом і для іноземних партнерів і сприятиме поліпшенню інвестиційного клімату в Україні.

Проект Закону України від 30.04.2015 р. № 2764 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на конвертацію грошових вимог до товариства на внесок до його статутного капіталу»

Про визнання договору недійсним внаслідок помилки

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13 квітня 2016 розглянув справу № 6-2953цс15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу внаслідок помилки про його юридичні наслідки, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем та зобов’язання приватного нотаріуса повернути оригінал свідоцтва про право власності на житло.

При розгляді була сформована наступна правова позиція.

Згідно з частинами першою – третьою, п’ятою статті 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦКУ.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

За змістом статті 229 ЦКУ, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав, визначених статтею 229 ЦКУ, повинна довести на підставі належних та допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Постанова Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2953цс15

Невихід на роботу в районах проведення АТО не може вважатися прогулом

Працівники, що не виходять на роботу в зв’язку з переміщенням з районів проведення АТО або залишаються в таких районах під час проведення АТО і не мають можливості виходити на роботу в зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я, не можуть бути звільнені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП за “прогул”.

Така думка висловлена в листі Мінсоцполітики від 10.06.2015 р № 232/06/186-15.

Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя і здоров’я таких працівників і їх сімей і вважається відсутністю на роботі з поважних причин. У такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце і посада.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження зарплати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам на період проведення АТО у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більше 7 календарних днів після прийняття рішення про припинення АТО .

Відповідно до ст. 153 КЗпП власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або оточуючих його людей і навколишнього середовища.

На власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок щодо систематичного проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

У разі відрядження і виконання працівниками своїх трудових обов’язків на робочих місцях, не підконтрольних роботодавцю, який направив працівників у відрядження, він повинен вжити заходів щодо організації та забезпечення охорони праці для працівників, з якими він перебуває у трудових відносинах.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, зокрема від відрядження, небезпечної для його життя і здоров’я, якщо роботодавець не в змозі вжити відповідних заходів з охорони праці.

Лист Міністерства соціальної політики України від 10.06.2015 р. № 232/06/186-15 «Про надання роз’яснення (щодо підстав припинення трудового договору)»

ВСУ висловився про зменшення сум, належних працівникові за затримку виплати зарплати

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 квітня 2016 розглянув справу № 6-113цс16 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При розгляді була сформована наступна правова позиція.

Відповідно до статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку ( частина перша статті 117 КЗпП).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який приймає рішення по суті спору. Встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день – на наступний день після пред’явлення їм роботодавцю вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи – по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї провини. Само по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв’язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку приходить суд, який розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, суттєвості цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, який повинен заплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, залежить від наступних факторів:

– наявність спору між працівником і роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення;

– суперечки між роботодавцем і працівником після того, як підлягають виплаті працівнику суми за трудовим договором у зв’язку з його звільненням повинні бути оплачені роботодавцем;

– прийняття судом рішення про часткове задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП.

Разом з тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, при яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача по її виплаті.

Постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16

Підбірку підгoтувала: 

Віктoрія Пoлянська, юрист кoмпанії «Західна кoнсалтингoва група»

Підписатись на наші новини


error: